Рішення № 55563698, 26.01.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.01.2016 Справа № 905/3025/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт»

про стягнення 437 018,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ТОВ «Параллель-М ЛТД» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Зеніт» 436 553,22 грн., з яких: 289 677,57 грн. - заборгованість за нафтопродукти, що поставлені відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00807/14-ЛС від 01.01.2014р.; 10 598,79 грн. - 3% річних; 136 276,86 грн. - інфляційні нарахування.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.11.2015р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/3025/15 та розгляд справи призначено на 11.01.2016р. (із врахуванням ухвали господарського суду від 23.11.2015р. про виправлення описки).

26.11.2015р. за вх. № 21001/15 господарський суд одержав клопотання позивача, згідно з яким останній просить суд залучити до матеріалів справи наступні документи: належним чином засвідчені копії інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача у справі, довідки Відділення ПАТ «Перший Український міжнародний банк» «Регіональний центр в м. Запоріжжі» за вих. № ZAP-52/1385 від 23.11.2015р. з додатком № 1.

29.12.2015р. за вх. № 24862/15 господарський суд одержав клопотання позивача, згідно з яким останній підтримує позовні вимоги та просить суд провести судове засідання призначене на 11.01.2016р. без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю його явки. В додаток до вказаного клопотання позивач надав: належним чином засвідчені копії податкових накладних від 31.01.2014р. № 6696, від 28.02.2014р. № 7378, від 31.03.2014р. № 7858, від 30.04.2014р. № 8965, від 31.05.2014р. № 6887, від 30.06.2014р. № 6015, від 31.07.2014р. № 5994, листа за вих. № 1003 від 22.12.2015р. та акту звіряння розрахунків між сторонами станом на 15.12.2015р. з доказами їх направлення відповідачу, а також письмові пояснення щодо неможливості надання належним чином засвідчених копій рахунків у зв’язку з тим, що зазначені документи знаходяться у м. Донецьк, оскільки підприємство позивача зареєстровано та раніше здійснювало господарську діяльність саме у м. Донецьк, на території якого проводиться антитерористична операція.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.01.2016р. строк вирішення спору по даній справі продовжений на 15 днів до 26.01.2016р. у зв’язку із задоволенням відповідного клопотання позивача від 11.01.2016р. за вх.№ 02-51/16 та розгляд справи відкладений на 26.01.2016р.

25.01.2016р. за вх. № 2284/16 господарський суд Донецької області одержав клопотання позивача, згідно з яким останній підтримує позовні вимоги та просить суд провести судове засідання призначене на 26.01.2016р. без участі представника позивача у зв'язку з неможливістю його явки. В додаток до вказаного клопотання позивач надав: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.01.2016р. щодо позивача у справі, платіжного доручення № 2069 від 26.02.2014р. на суму 7000 грн., докази надсилання відповідачу позовної заяви з додатками; уточнений розрахунок 3% річних та інфляційного збільшення стосовно заборгованості за договором № 000807/14-ЛС від 01.01.2014р.; письмові пояснення позивача (за вх. № 2285/16 від 25.01.2016р.), згідно з якими посилається на те, що відповідач не повернув позивачу підписану зі свого боку видаткову накладну № 20695/2 від 31.07.2014р. відповідно до умов п. 2.2. договору купівлі – продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00807/14-ЛС від 01.01.2014р., а тому факт отримання відповідачем палива за вказаною накладною підтверджується підписом позивача, а також щодо платежів на суму 10000 грн. від 15.01.2014р., на суму 10000 грн. від 16.01.2014р, на суму 10000 грн. від 22.01.2014р., на суму 100000 грн. від 24.01.2014р., на суму 49815,70 грн. від 28.01.2014р. позивач посилається на те, що зазначені платежі враховані в якості оплати відповідачем заборгованості в якості оплати заборгованості за договором № 00508/13-ЛС від 13.01.2013р.; а також заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою у зв’язку зі здійсненням перерахунку 3% річних та інфляційного збільшення позивач просить суд стягнути з відповідача 437018,55 грн., з яких: 289677,57 грн. – заборгованість за поставлені відповідачу нафтопродукти за договором № 00807/14-ЛС від 01.01.2014р.; 11064,12 грн. - 3% річних; 136 276,86 грн. - інфляційні. Вказана заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.

Відповідач у судові засідання не з’явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав. При цьому про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, виходячи з того, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 12.11.2015р., яка надіслана відповідачу на адресу, що зазначена у позовній заяві, одержана відповідачем 17.11.2015р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ухвали суду від 23.11.2015р. та від 11.01.2016р. також надіслані відповідачу на вказану адресу, але повернуті до суду органами зв’язку за закінченням терміну зберігання та із повідомленням про те, що відповідач за зазначеною адресою не проживає. Ухвала суду від 11.01.2016р., яка направлена на адресу відповідача, зазначену у Спеціальному витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 11.01.2016р.: 03680, м. Київ, Солом’янський район, Бульвар Івана Лепсе, будинок 16, отримана відповідачем 18.01.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. З огляду на зазначене, господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, із врахуванням при цьому положень, що містяться у п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами України».

Відповідно до статті 85 ГПК України у судовому засіданні 26.01.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01 січня 2014 року між ТОВ «Зеніт» (відповідач, покупець) та ТОВ «Параллель-М ЛТД» (позивач, продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00807/14-ЛС, за умовами якого продавець передає у власність, а покупець приймає й зобов’язується оплатити паливо (бензини автомобільні, паливо дизельне й газ) у строки й на умовах, встановлених даним договором, шляхом здійснення заправлення автомобіля/ів покупця по паливних картках, протягом дії даного договору. Заправлення (передача палива) здійснюється на автозаправних станціях партнерів продавця, а також на автозаправних станціях продавця й супроводжується видачею чека термінала пред’явникові паливної картки. (п. 1.1. договору).

У п.1.3 договору визначено умови поставки палива: EXW…термінали АЗС, у діючій редакції «Інкотермс».

Відповідно до умов п.1.4. договору сторони домовилися про те, право власності на паливо й ризики випадкового знищення або випадкового псування переходять до покупця з моменту одержання палива по паливній картці на АЗС. Обов’язок продавця передати паливо покупцеві виникає з моменту звернення по заправленню автомобіля/ів паливом по паливній картці на АЗС. Факт виконання обов’язків продавцем підтверджується фіксацією відпустки палива по паливній картці на АЗС. Інформація про відпустку палива (фіксацію) зберігається в продавця й використовується сторонами при здійсненні розрахунків.

Відповідно до умов п.1.6. договору заправлення (передача палива) автомобілів покупця здійснюється, починаючи від дня видачі паливних(ої) карток(ки) покупцеві. Продавець видає паливні картки уповноваженому представникові покупця при наданні належним чином оформленого доручення (довіреності), документа, що засвідчує особистість, з обов'язковим складанням і підписанням сторонами акту прийому-передачі паливних карток у користування, що є невід’ємною частиною даного договору. Передача паливних карток без оформлення (підписання уповноваженим представником покупця) акту прийому - передачі паливних карток у використання не допускається. Зміна лімітів можлива після надання в операційний центр продавця письмової заявки в оригіналі або за допомогою факсу, електронної пошти.

Умовами п.1.10 договору встановлено, що паливні картки, передані покупцеві за актом прийому-передачі паливних карток у користування згідно з цим договором, є власністю продавця.

Згідно з умовами п. 1.11 договору в акті прийому-передачі паливних карток у користування вказується вартість виданих паливних карток. Після одержання паливної картки, покупець несе відповідальність перед продавцем за збереження паливної картки і її належне використання. Покупець також відповідає за одержання палива по паливним карткам третіми особами, у тому числі у випадку втрати або викрадення паливної картки.

Згідно з умовами п. 2.1. договору ціна, асортимент й кількість палива визначається (узгоджується) сторонами в момент заправлення, відповідно до діючої ціни на АЗС (ціна реалізації по безготівковому розрахунку). Загальною сумою договору, є вартість палива, отриманого протягом дії договору й зазначена в накладних (акті).

Відповідно до п.2.2 договору по закінченні кожного календарного місяця, на 5-й робочий день місяця, наступного за звітним, продавець готує для покупця накладну, у якій вказується точна (погоджена) кількість палива, переданого покупцеві за звітний місяць. Дана накладна є невід'ємною частиною даного договору й повинна бути отримана покупцем (шляхом звертання до продавця), підписана його уповноваженою особою, а також повернута продавцеві до 20 робочого дня місяця наступного за звітним. У випадку не одержання покупцем накладної, у тому числі не підписання й/або не повернення продавцеві, у встановлений термін з вини покупця або у випадку відсутності інших заперечень із боку покупця (уповноваженої особи покупця) дана накладна, підготовлена продавцем не може бути оскаржена покупцем у майбутньому й підтверджує факт виконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором.

Умовами п.п. 2.4, 2.5 Договору сторони визначили форму розрахунків: безготівкове перерахування коштів на поточний рахунок продавця відповідно до діючого законодавства або внесення готівки, та вид розрахунків: готівковий й/або безготівковий. Оплата здійснюється в національній валюті України.

Відповідно до умов п.2.6 Договору оплата палива, відпущеного покупцеві за цим Договором, здійснюється покупцем подекадно (за отримане паливо з 01 по 10, з 11 по 20 та з 21 по останнє число календарного місяця) не пізніше 4 банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку. У разі якщо день платежу збігається зі святковим або неробочим банківським днем, оплата здійснюється в наступний банківський день. Рахунок для оплати може передаватися покупцеві за допомогою факсу або електронної пошти й має силу оригіналу до фактичного його одержання покупцем у продавця. Остаточний розрахунок за паливо, отримане протягом звітного місяця, повинен бути здійснений покупцем до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним, на підставі накладної (акта), з урахуванням платежів, що надійшли від покупця протягом звітного місяця. Не оплата повністю або частково, платежів передбачених цим договором, є простроченням покупця.

Згідно з умовами п. 2.7. договору при здійсненні платежів за паливо покупець у платіжному документі зобов’язаний в обов’язковому порядку вказати номер відповідного договору й дату його підписання, а також номер і дату рахунку, по якому здійснюється оплата. У випадку перерахування коштів на рахунок продавця без вказівки перерахованих вище даних, продавець ураховує грошові кошти, що надійшли, у рахунок погашення утвореної раніше заборгованості покупця.

Відповідно до умов п. 2.8 договору звірення розрахунків здійснюється не пізніше 10 робочого дня місяця, що випливає за звітним, або на вимогу однієї зі сторін.

Умовами п.5.1 договору встановлений термін дії даного договору, а саме: з дати його підписання й по « 31» грудня 2014р. включно, а також до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за цим договором.

На підтвердження поставки відповідачу палива та видачі паливної картки за вказаним договором позивачем надані видаткові накладні на загальну суму 1088873,68 грн., а саме № 1137/2 від 31.01.2014р. на суму 91 047,24 грн., № 4394/2 від 28.02.2014р. на суму 135 034,04 грн., № 7688/2 від 31.03.2014р. на суму 173 405,03 грн., № 11103/2 від 30.04.2014р. на суму 212 429,69 грн., № 14529/2 від 31.05.2014р. на суму 187 210,15 грн., № РМ-0000064 від 18.06.2014р. на суму 70 грн., № 17700/2 від 30.06.2014р. на суму 176939,74 грн., № 20695/2 від 31.07.2014р. на суму 112737,79 грн., податкові накладні від 31.01.2014р. № 6896, від 28.02.2014р. № 7378, від 31.03.2014р. № 7858, від 30.04.2014р. № 8965, від 31.05.2014р. № 6887, від 30.06.2014р. № 6015, від 31.07.2014р. № 5994, а також надані акти звіряння взаємних розрахунків по кожній поставці станом на 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р., крім останньої поставки. При цьому, судом також встановлено, що видаткова накладна № 20695/2 від 31.07.2014р. на суму 112737,79 грн. не підписана відповідачем.

Відповідач здійснив з 26.02.2014р. по 27.06.2014р. часткову оплату за одержане паливо на суму 799 196,11 грн., а саме: 26.02.2014р. – 66000 грн. та 7000 грн., 27.02.2014р. – 18047,24 грн., 24.03.2014р. – 35000 грн., 25.03.2014р. – 100034,04 грн., 16.04.2014р. - 20 000 грн., 22.04.2014р. – 53405,03 грн., 23.04.2014р. – 50000 грн., 24.04.2014р. - 50000 грн., 23.05.2014р. – 20000 грн., 26.05.2014р. – 24000 грн., 29.05.2014р. – 80000 грн., 30.05.2014р. – 88429,65 грн., 18.06.2014р. – 20000 грн. (вказаний платіж зарахований позивачем наступним чином: 0,04 грн. - в рахунок оплати за паливо, поставлене за видатковою накладною № 11103/2 від 30.04.2014р., а 19999,96 грн. - в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 14529/2 від 31.05.2014р.), 18.06.2014р. – 70 грн. (оплата за паливну картку), 19.06.2014р. – 30000грн., 23.06.2014р. – 20000 грн., 26.06.2014р. – 112000 грн., 27.06.2014р. – 5210,15 грн., що підтверджується додатком № 1 до довідки Відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжі» від 23.11.2015р. № ZAP-52/1385 та платіжним дорученням № 2069 від 26.02.2014р.

Предметом позову, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є стягнення з відповідача основного боргу в сумі 289677,57 грн. (1088873,68 грн. - 799 196,11 грн. = 289677,57 грн.), який складається з: боргу за видатковою накладною № 14529/2 від 31.05.2014р. в сумі 0,04 грн., боргу за видатковою накладною № 17700/2 від 30.06.2014р. в сумі 176 939,74 грн., боргу за видатковою накладною № 20695/2 від 31.07.2014р. в сумі 112737,79 грн., а також стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11 064,12 грн., нарахованих за період з 17.02.2014р. по 12.10.2015р. та інфляційних в сумі 136 276,86 грн., нарахованих з липня 2014р. по червень 2015р.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов’язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів та надання послуг № 00807/14-ЛС від 01.01.2014р., згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність покупцю паливо, а відповідач прийняти та оплатити отримане паливо протягом звітного місяця до 10 робочого дня місяця, наступного за звітним на підставі видаткових накладних.

Отже, в даному випадку первинними документами, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення за вказаним договором є видаткові накладні та їх обов’язковими реквізитами є, зокрема, прізвища, особистий підпис осіб або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та, яка є відповідальною за здійснення господарської операції.

На виконання вищевказаного договору позивач видав паливну картку та поставив відповідачу паливо на суму 976065,89 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1137/2 від 31.01.2014р. на суму 91 047,24 грн., № 4394/2 від 28.02.2014р. на суму 135 034,04 грн., № 7688/2 від 31.03.2014р. на суму 173 405,03 грн., № 11103/2 від 30.04.2014р. на суму 212 429,69 грн., № 14529/2 від 31.05.2014р. на суму 187 210,15 грн., № РМ-0000064 від 18.06.2014р. на суму 70 грн., № 17700/2 від 30.06.2014р. на суму 176939,74 грн., а також податковими накладними від 31.01.2014р. № 6896, від 28.02.2014р. № 7378, від 31.03.2014р. № 7858, від 30.04.2014р. № 8965, від 31.05.2014р. № 6887, від 30.06.2014р. № 6015 та актами звіряння взаємних розрахунків по кожній поставці станом на 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р. Вказані видаткові накладні та акти звіряння підписані відповідачем та засвідчені печаткою останнього.

Між тим, відповідач здійснив лише часткову оплату одержаного палива в сумі 799 196,11 грн., що підтверджується додатком № 1 до довідки Відділення ПАТ «ПУМБ» «Регіональний центр в м. Запоріжжі» від 23.11.2015р. № ZAP-52/1385 та платіжним дорученням № 2069 від 26.02.2014р. у зв’язку з чим борг відповідача становить 176939,78 грн.

Відповідно до вимог ч.1ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.В силу вимог ч.1ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати палива не виконав, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 176 939,78 грн., а отже і їх задоволення в цій частині.

Щодо поставки палива за видатковою накладною № 20695/2 від 31.07.2014р. на суму 112737,79 грн., то, враховуючи вищенаведені приписи Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також з огляду на те, що видаткова накладна № 20695/2 від 31.07.2014р. на суму 112 737,79 грн. не підписана відповідачем, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт одержання відповідачем палива за вказаною видатковою накладною і, як наслідок, наявність боргу у вказаному розмірі.

Суд не приймає до уваги наявну в матеріалах справи податкову накладну від 31.07.2014р. № 5994, оскільки остання не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та має юридичну силу лише разом із належно оформленим первинним документом, що підтверджує факт отримання товару, а тому вказана податкова накладна не може бути належним доказом підтвердження наявності боргу відповідача в сумі 112 737,79 грн. за видатковою накладною № 20695/2 від 31.07.2014р.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 112 737,79 грн.

Посилання позивача, викладені у письмових поясненнях за вх. № 2285/16 від 25.01.2016р., на те, що відповідач не повернув позивачу підписану зі свого боку видаткову накладну № 20695/2 від 31.07.2014р. відповідно до умов п. 2.2. договору не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем не доведено, що відповідачем вказана видаткова накладна одержана та не повернута позивачу саме з вини відповідача.

Інших доказів в підтвердження факту одержання відповідачем палива за даною видатковою накладною позивачем до суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Перевіривши розрахунок 3% річних, наданий до клопотання за вх. № 2284/16 від 25.01.2016р., який здійснений позивачем за період 17.02.2014р. по 12.10.2015р., за кожною видатковою накладною, з врахуванням часткових оплат боргу, суд встановив наступне:

- за видатковою накладною № 1137/2 від 31.01.2014р. на суму 91 047,24 грн. за період з 17.02.2014р. по 26.02.2014р. сума 3% річних становить 68,83 грн.;

- за видатковою накладною № 4394/2 від 28.02.2014р. на суму 135 034,04 грн. за період з 17.03.2014р. по 24.03.2014р. сума 3% річних становить 85,92 грн.;

- за видатковою накладною № 7688/2 від 31.03.2014р. на суму 173 405,03 грн. за період з 15.04.2014р. по 23.04.2014р. сума 3% річних становить 102,24 грн.;

- за видатковою накладною № 11103/2 від 30.04.2014р. на суму 212 429,69 грн. за період з 19.05.2014р. по 17.06.2014р. сума 3% річних становить 166,09 грн.;

- за видатковою накладною № 14529/2 від 31.05.2014р. на суму 187 210,15 грн. за період з 16.06.2014р. по 12.10.2015р. сума 3% річних становить 118,95 грн.;

- за видатковою накладною № 17700/2 від 30.06.2014р. на суму 176 939,74 грн. за період з 15.07.2014р. по 12.10.2015р. сума 3% річних становить 6 617,06 грн., а не 6 602,52 грн., проте суд позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог за відсутністю відповідної заяви позивача, а тому суд виходить з визначеної останнім суми 3% річних;

- за видатковою накладною № 20695/2 від 31.07.2014р. на суму 112 737,79 грн. за період з 15.08.2014р. по 12.10.2015р. позивачем нараховані 3% річних в розмірі 3 919,57 грн., але оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 112 737,79 грн. за видатковою накладною № 20695/2 від 31.07.2014р., то, відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних, що нараховані за прострочення оплати палива по вказаній видатковій накладній задоволенню не підлягають.

Також, позивачем при розрахунку 3% річних не враховано те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.02.2014р. по 12.10.2015р. в сумі 7 144,55 грн. (68,83 грн.+ 85,92 грн.+ 102,24 грн.+ 166,09 грн.+ 118,95 грн.+ 6602,52 грн.=7144,55грн.).

Згідно з розрахунком інфляційних, який наданий позивачем до клопотання за вх. № 2284/16 від 25.01.2016р. та, згідно з яким розмір інфляційних за період липень 2014р. по червень 2015р. становить 136 276,86 грн., позивачем здійснено нарахування інфляційних наступним чином:

- за липень 2014р. на загальну суму боргу 176 939,78 грн. по видаткових накладних № 14529/2 від 31.05.2014р. на суму боргу 0,04 грн. та № 17700/2 від 30.06.2014р. на суму боргу 176939,74 грн.;

- за серпень 2014р.-червень 2015р. на загальну суму боргу 289 677,57 грн. по видаткових накладних № 14529/2 від 31.05.2014р. на суму боргу 0,04 грн., № 17700/2 від 30.06.2014р. на суму боргу 176939,74 грн. та № 20695/2 від 31.07.2014р. на суму боргу 112 737,79 грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних окремо по кожній видатковій накладній, із врахуванням вірно визначеного періоду нарахування, з огляду на рекомендації, викладені у Постанові Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», розмір інфляційних втрат, який підлягає стягненню з відповідача за період липень 2014р. - червень 2015р. становить 100 602,41 грн., а саме, по видатковій накладній № 14529/2 від 31.05.2014р. на суму боргу 0,04 грн. за період з липня 2014р. по червень 2015р. розмір інфляційних становить 0,02 грн., по видатковій накладній № 17700/2 від 30.06.2014р. на суму 176 939,74 грн. за період з серпня 2014р. по червень 2015р. розмір інфляційних становить 100 602,39 грн. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 112 737,79 грн. за видатковою накладною № 20695/2 від 31.07.2014р., то, відповідно, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних, що нараховані за прострочення оплати палива по вказаній видатковій накладній, задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних за період липень 2014р. - червень 2015р. в сумі 100 602,41 грн. (0,02 грн. + 100 602,39 грн. = 100 602,41 грн.).

За приписами статті 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, у п. 3.10. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що якщо до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення) і відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Отже, враховуючи те, що позивачем не додано доказів доплати судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог в сумі 6,98 грн., відповідно до 49 ГПК України, в доход Державного бюджету України підлягає стягненню з позивача судовий збір в сумі 4,54 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель-М ЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт» (03680, м. Київ, Солом’янський район, Бульвар Івана Лепсе, будинок 16, код ЄДРПОУ 31205699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель - М ЛТД» (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, бульвар Шевченка, будинок 71-А, кімната 901; код ЄДРПОУ 24316073, п/р № 26006962494065 у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 334851) 176 939 (сто сімдесят шість тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять) грн. 78 коп. основного боргу, 7 144 (сім тисяч сто сорок чотири) грн. 55 коп. 3% річних, 100 602 (сто тисяч шістсот дві) грн. 41 коп. інфляційних втрат, 4 270 (чотири тисячі двісті сімдесят) грн. 30 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Параллель - М ЛТД» (69091, Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, бульвар Шевченка, будинок 71-А, кімната 901, код ЄДРПОУ 24316073, п/р № 26006962494065 у ПАТ «Перший Український Міжнародний банк», МФО 334851) в доход Державного бюджету України (отримувач: Управління державної казначейської служби м. Харкова, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, ЄДРПОУ 37999649, рахунок 31216206783002, код бюджетної класифікації 22030001) 4 (чотири) грн. 54 коп. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 01 лютого 2016р.

Суддя Л.В. Ніколаєва