Рішення № 55563689, 02.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/149/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2016 Справа № 908/6094/15

Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/6094/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол", м. Бердянськ

про стягнення 139050,00 грн.

за участю представників:

від позивача - Овчаренко Є.В., довіреність № б/н від 04.01.16 р.

від відповідача - Глубоких І.В., довіреність № б/н від 05.01.16 р.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судових засіданнях 14.01.2016 року та 26.01.2016 року згідно вимог ст. 77 ГПК України були оголошені перерви до 26.01.2016 року та до 02.02.2016 року, без винесення процесуальних документів суду, за наслідком яких були складені протоколи відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" про стягнення заборгованості за не отримані нафтопродукти в сумі 139050,00 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року.

До суду, в порядку ст. 79 ГПК України, 13.01.2016 року надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 908/6094/15 до вирішення в господарському суді Донецької області пов'язаної справи № 908/2850/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Білдинг" про стягнення 556112,58 грн. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 908/2850/15, предметом розгляду якої є вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Білдинг" заборгованості в сумі 556112,58 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року, а саме заборгованості за товар, поставка якого відбулась 01.07.2014 року. Вказує, що вказана справа прямо пов'язана зі справою № 908/6094/15, оскільки вимоги сторін в обох справах взаємовиключні - можуть призвести до зарахування взаємних вимог та виникають з одного правочину - договору купівлі-продажу № 349 від 01.11.2009 року. Разом з тим повідомляє, що ухвалою господарського суду Донецької області від 24.09.2015 року матеріали справи № 908/2850/15 були направлені до Бердянського МВ ГУ УМВС України в Запорізькій області у зв'язку із чим провадження по вказаній справі зупинено. Відповідач зазначає, що саме у зв'язку з направленням матеріалів справи № 908/2850/15 до Бердянського МВ ГУ УМВС України в Запорізькій області, у т.ч. оригіналів договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року зі змінами та доповненнями, накладних, ухвали господарського суду Донецької області від 24.09.2015 року тощо, і зумовлюється неможливість розгляду справи № 908/6094/15.

Безпосередньо в судовому засіданні 14.01.2016 року представник позивача надав суду разом із супровідним листом документи для долучення їх до матеріалів справи, в т.ч. нормативне обґрунтування позову. Так, в нормативному обґрунтуванні позивач зазначає, що за укладеним з відповідачем договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року на підставі додаткових узгоджень сторони домовились про постачання йому оливи моторної для дизельних двигунів М-1482 в кількості 5,4 тони. Відповідно до рахунку-фактури ТОВ "Торговий дім Агрінол" № АТ-0607016 від 06.07.2015 року та додаткового узгодження від 31.12.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" платіжним дорученням № 278 від 06.07.2015 року здійснило попередню оплату цієї продукції в сумі 139050,00 грн. При цьому вказує, що оскільки отримання продукції визначалося автотранспортом покупця, а продавець - ТОВ "Торговий дім Агрінол" ухилявся від будь-якого контакту щодо її відвантаження, ТОВ "Нафтаторг" листами від 08.07.2015 року та від 23.08.2015 року № 9 звернулось до нього з вимогою повернути кошти в сумі 139050,00 грн. або надати вказану продукцію. Втім зазначає, що до цього часу зазначені вимоги відповідачем не виконані: оливу моторну в кількості 5,4 тони не відвантажено, а кошти в сумі 139050,00 грн. не повернуто, що є порушенням ч. 1 ст. 175 ГК України. Тому з посиланням на приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач просить задовольнити позов про стягнення з відповідача суми боргу 139050,00 грн. за не отримані нафтопродукти в кількості 5,4 тони.

21.01.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання на іншу дату, яке мотивоване хворобою представника і неможливістю його виїзду на судове засідання, призначене на 22.01.2016 року на 15-00.

Безпосередньо в судовому засіданні 26.01.2016 року представник відповідача надав суду разом із супровідним листом позовну заяву № 967/07 від 16.04.2015 року для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.01.2016 року представник позивача надав суду в порядку ст. 22 ГПК України заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому зазначає наступне:

- судові справи № 908/6094/15 та № 908/2850/15 ніяк не пов'язані між собою, оскільки предмет їх спору різний і розгляд однієї не унеможливлює розгляд й прийняття рішення по іншій справі, зокрема предметом судового спору у справі № 908/2850/15 є стягнення з ТОВ "Нафтаторг" на користь ТОВ "Торговий дім Агрінол" 556112,58 грн. заборгованості за відвантажені ним нафтопродукти згідно товаротранспортної накладної від 01.07.2014 року № АТ-0000107005, а предметом судового спору у справі № 908/6094/15 є заборгованість ТОВ "Торговий дім Агрінол" в сумі 139050,00 грн. за не відвантажені покупцю - ТОВ "Нафтаторг" товари згідно рахунку-фактури від 06.07.2015 року № АТ-0607016;

- відповідач умисно вводить суд в оману, посилаючись в своєму клопотанні на те, що 06.07.2015 року згідно платіжного доручення позивача № 278 на його рахунок нібито надішли кошти в сумі 139050,00 грн. у вигляді часткової оплати за раніше поставлений і не оплачений ТОВ "Нафтаторг" товар в сумі 556112,58 грн.;

- за матеріалами судової справи № 908/2850/15 фігурує два відповідача: ТОВ "Нафтаторг" м. Донецьк та ТОВ "Тауер Білдинг" м. Київ, який фактично і є отримувачем нафтопродуктів на суму 556112,58 грн. від ТОВ "Торговий дім Агрінол", за таких обставин ТОВ "Нафтаторг" ніяк не міг перерахувати 139050,00 грн. останньому в якості часткового погашення боргу без визначення судом винної сторони;

- в наданих до суду платіжному дорученні № 278 від 06.07.2015 року визначено, що оплату в сумі 139050,00 грн. позивачем здійснено на підставі рахунку-фактури відповідача № АТ-0607016 від 06.07.2015 року, а за реквізитами обох документів відслідковується чітка інформація щодо призначення платежу, тому довід відповідача, що цей платіж - часткове погашення боргу є надуманим і не відповідає дійсності, а точніше є черговою спробою незаконним способом заволодіти коштами підприємства позивача;

- згідно податкової накладної № 116 від 06.07.2015 року, складеної продавцем - ТОВ "Торговий дім Агрінол" за договором № 349 від 01.11.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" проведено розрахунок за оливу моторну для дизельних двигунів в кількості 5,4 тон на загальну суму 139050,00 грн., в тому числі 23175,00 грн. ПДВ, підтвердженням цьому є електронний витяг з Єдиного реєстру податкових накладних за № 207, до якого 20.07.2015 року внесені усі відомості на підставі вищевказаної податкової накладної, відтак перерахування суми 139050,00 грн. на рахунок ТОВ "Торговий дім Агрінол" в якості погашення боргу виключається. Просить клопотання відповідача про зупинення провадження у справі залишити без задоволення, а справу розглянути за наявних матеріалів з урахуванням доказів і доводів позивача.

Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2016 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні. Разом з тим надав суду згідно ст. 22 ГПК України пояснення, в яких зазначив свою позицію на твердження відповідача про ненадання заявки та специфікації на товар, та те, що вказані в рахунку-фактурі № АТ-0607016 від 06.07.2015 року та платіжному дорученні № 278 від 06.07.2015 року дані щодо товару не можуть слугувати доказом їх відокремленості від раніше поставлених партій товару, а саме:

- ніякої загальної специфікації, як додаток до договору № 349 сторонами не укладалось, тим більш, що згідно додаткової угоди до нього від 31.12.2009 року пункт 1.2. договору викладено в наступній редакції: найменування, ціна, кількість товару визначається в накладних, які є невід'ємною частиною, обов'язок їх складання за загальними правилами покладається на продавців-постачальників;

- не конкретизований в договорі і строк постачання продукції, оскільки це питання вирішується в кожному конкретному випадку за заявкою покупця, яка за відсутності спеціальних приписів може вчинятися як у письмовій, так і в усній формі (ст. 206 ЦК України);

- якщо взагалі покладатися на умови договору № 349, строк його дії закінчився 31 грудня 2015 року, тобто і строк постачання нафтопродуктів за платіжним дорученням ТОВ "Нафтаторг" № 278 від 06.07.2015 року, що додатково вказує на порушення господарських зобов'язань ТОВ "Торговий дім Агрінол";

- відповідно до заявки ПАО «Шахта ім. Засядько» № 345 від 06.07.2015 року нафтопродукти для його виробничих потреб повинні бути поставлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до 10.07.2015 року, тому за заявкою та усною домовленістю з відповідачем, ТОВ "Торговий дім Агрінол" зобов'язувалось відвантажити їх позивачеві (самовивозом) одразу після перерахування коштів;

- відповідач почав ухилятись від своїх зобов'язань, на телефонні дзвінки не реагував, тому позивач вимушений був поставити мастильні матеріали ПАО «Шахта ім. Засядько» за рахунок інших постачальників та листами від 08.07.2015 року б/н та від 23.07.2015 року № 9 звернувся до відповідача про повернення коштів передоплати в сумі 139050,00 грн. за платіжним дорученням № 278 від 06.07.2015 року, які до цього часу залишились без відповіді та виконання. Оскільки право вибору вимог щодо повернення товару або коштів належить покупцеві позивач вимагає стягнути з відповідача 139050,00 грн. попередньої оплати згідно платіжного доручення № 278 від 06.07.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2016 року підтримав вимоги раніше поданого клопотання про зупинення провадження у справі та проти позову заперечив.

За ініціативою суду в судовому засіданні 02.02.2016 року здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Так, дослідивши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та мотиви його подання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 79 ГПК України визначено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Відповідно до вищенаведеної процесуальної норми пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предмету позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості позовних вимог.

При дослідженні питання пов'язаності справ № 908/6094/15 і № 908/2850/15 судом встановлено, що дійсно вимоги сторін у вказаних справах ґрунтуються на одному правочині - договорі купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року, однак зазначені справи мають різні предмети спору. Так, предметом спору у справі № 908/6094/15 фактично є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" суми передоплати в розмірі 139050,00 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року, сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" 06.07.2015 року на підставі рахунку-фактури № АТ-0607016 від 06.07.2015 року (який виписаний на оплату товару - олива моторна для дизельних двигунів М-14В2 у кількості 5,40 тон). Разом з тим предметом спору у справі № 908/2850/15 є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Білдинг" про стягнення заборгованості в розмірі 556112,58 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року за товар, поставка якого відбулась 01.07.2014 року. При цьому як вказує відповідач 01.07.2014 року ним була здійснена поставка Товариству з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" наступної продукції: оливи індустріальної І-40А ГОСТ 20799-88 у кількості 15970 літрів на суму 244341,00 грн., оливи моторної для дизельних двигунів М-14В2 у кількості 14840 літрів на суму 231058,00 грн. та оливи трансмісійної ТАП-15В у кількості 4970 літрів на суму 80712,78 грн., що разом складає 556112,58 грн. Таким чином, наявність у вказаних справах різних предметів спору, які стосуються обставин, що відбулись в різних проміжках часу, свідчить про їх не пов'язаність, а отже і неможливість вплинути на розгляд даної справи, в т.ч. збирання та оцінку доказів.

Разом з тим, у даному випадку при розгляді справи № 908/6094/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" про стягнення грошових коштів в сумі 139050,00 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року суд має можливість самостійно оцінити подані сторонами докази, встановити наявність чи відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання відповідача у клопотанні на неможливість розгляду цієї справи, яка зумовлюється направленням матеріалів справи № 908/2850/15 до Бердянського МВ ГУ УМВС України в Запорізькій області, у т.ч. оригіналів договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року зі змінами та доповненнями, накладних, ухвали господарського суду Донецької області від 24.09.2015 року тощо, не ґрунтуються на матеріалах справи та не приймаються судом, оскільки як свідчить зміст вказаної ухвали господарського суду Донецької області судом були направлені копії матеріалів справи до Бердянського МВ ГУ УМВС України в Запорізькій області з метою з'ясування наявності ознак злочинів у діях посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тауер Білдинг".

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 01.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол", далі Продавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", далі Покупець, був укладений договір купівлі-продажу № 349, далі Договір.

До вказаного договору між сторонами були укладені додаткові угоди від 31.12.2009 року, від 30.12.2011 року, від 30.12.2013 року та від 30.12.2014 року.

Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця нафтопродукти, в подальшому «Товар», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору.

Згідно з п. 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року до Договору) сторони узгодили, що найменування, ціна, кількість Товару зазначаються у накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Умовами п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року до Договору) визначено, що Товар, який підлягає поставці за даним договором, поставляється партіями на умовах FCA склад Продавця (самовивіз). Умови поставки трактуються у відповідності з Міжнародними Правилами Інкотермс 2000.

Пунктом 2.2. Договору визначені обов'язки Продавця, а саме: поставити Товар у відповідності з умовами даного Договору та передати Покупцю одночасно з поставкою партії товару усі необхідні документи на Товар - сертифікат якості, податкову накладну, накладну на відпуск, у випадку якщо поставка здійснюється залізничним транспортом та вантажоодержувачем виступає третя особа, зазначена Покупцем, продавець зобов'язаний протягом 3-х днів після поставки поштовим зв'язком направити Покупцю копію залізничної накладної, оригінали накладних на відпуск та податкової накладної.

Умовами п. 2.3. (п.п. 2.3.1, 2.3.2.) Договору передбачені обов'язки Покупця, а саме: здійснювати оплату та приймання Товару від Продавця у відповідності з умовами даного Договору, у випадку використання залізничного транспорту забезпечити підтвердження залізничної станції про готовність приймання Товару повідомленням в адрес станції відправлення Продавця та надати копію повідомлення Продавцеві до моменту відвантаження Товару. У випадку відсутності підтвердження залізничної станції Покупця про готовність приймання Товару Продавець не несе відповідальності за затримку відвантаження Товару.

Відповідно до п. 2.4. Договору документами, які засвідчують факт передачі Товару сторони будуть вважати накладні на відпуск товару з відміткою Покупця про отримання такого товару. Датою приймання-передачі Товару вважається дата, зазначена в накладній на відпуск Товару.

Згідно з п. 3.1., 3.2. Договору приймання Товару за кількістю здійснюється з боку Покупця на підставі кількості, зазначеної в накладних на відвантаження Товару. Приймання Товару здійснюється у відповідності з вимогами Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та в організаціях України», затвердженої наказами Міністерства палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496, а також Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (№П-6).

Порядок розрахунків та ціну Товару сторони погодили в розділі 4 Договору, зокрема в п. 4.1. - 4.4. Договору (з врахуванням редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року до Договору), а саме ціна Товару визначається сторонами на день оплати Товару та зазначається в накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Орієнтовна сума Договору на момент його укладення складає 500000,00 (п'ятсот тисяч) грн. в т.ч. ПДВ. Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості Товару на умовах 100% передоплати. Датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно з п. 8.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 30.12.2014 року до Договору) даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до « 31» грудня 2015 року, а в частині фінансових розрахунків - до їх повного виконання.

Позивач в позові вказує, що відповідачем порушено загальні умови виконання зобов'язання щодо поставки продукції і грошового зобов'язання, оскільки не виконаний обов'язок з відвантаження товару та не повернуто на вимогу позивача сплачені за товар кошти, внаслідок чого просить стягнути з останнього заборгованість за не отримані нафтопродукти в сумі 139050,00 грн.

Матеріали справи свідчать, на виконання умов Договору позивач перерахував на користь відповідача кошти за поставлений товар в розмірі 100% згідно виписаного відповідачем рахунка -фактури № АТ-0607016 від 06.07.2015 року, що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 278 від 06.07.2015 року, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 30).

До матеріалів позовної заяви позивачем був доданий лист за вих. № 9 від 23.07.2015 року, адресований директору підприємства відповідача, в якому позивач, посилаючись на усну відмову від відвантаження товару просить повернути сплачену ним згідно рахунка № АТ-0607016 від 06.07.2015 року суму в розмірі 139050,00 грн. за наступними реквізитами: р/р 26001000098568 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ОКПО 30963019. Разом з тим в листі вказує, що направляв на адресу відповідача лист б/н від 08.07.2015 року з проханням повернути вказану суму або відвантажити товар, втім відповіді на даний лист не отримав.

В подальшому в процесі розгляду справи позивачем до матеріалів справи був доданий лист б/н від 08.07.2015 року, адресований директору підприємства відповідача, в якому просив повернути перераховану згідно платіжного доручення № 278 від 06.07.2015 року суму 139050,00 грн. за наступними реквізитами: р/р 26001000098568 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ОКПО 30963019.

Втім, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з поставки товару не виконав, сплачені кошти в сумі 139050,00 грн. за товар не повернув, у зв'язку з чим позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 693 ЦК України намагається стягнути з останнього вказану суму коштів в якості заборгованості за не отримані нафтопродукти в судовому порядку.

За своєю правовою природою між сторонами укладено змішаний договір, оскільки відповідно до вимог статті 628 ЦК України він містить елементи різних договорів (договору купівлі-продажу та договору поставки), до яких потрібно застосувати положення чинного законодавства, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, умови і терміни поставки, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 655, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Одночасно, відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Частиною 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що сторонами був укладений договір на умовах попередньої оплати, яка передбачена п. 4.3. договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року до Договору). Відповідно до вказаного пункту Договору сторони дійшли згоди, що Покупець зобов'язується здійснити оплату вартості Товару на умовах 100% передоплати.

Так, фактичні обставини справи свідчать, що позивач свій обов'язок щодо внесення попередньої оплати за поставлений товар згідно Договору виконав, здійснивши оплату виставленого відповідачем рахунку-фактури № АТ-0607016 від 06.07.2015 року в повному обсязі в сумі 139050,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 278 від 06.07.2015 року, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 30).

Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за не отримані нафтопродукти в сумі 139050,00 грн. за Договором у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару, тобто фактично вимоги про стягнення з відповідача 100 % попередньої оплати за поставлений товар, сплаченої на користь останнього згідно виставленого на виконання Договору рахунку-фактури № АТ-0607016 від 06.07.2015 року в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Так, приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 28.11.2011 року, постанові Вищого господарського суду України від 27.02.2013 року у справі № 26/097-12.

Отже, застосування приписів ч. 2 ст. 693 УК України безпосередньо пов'язано з визначенням строку виконання зобов'язання передати товар та дослідженням наявності або відсутності з боку продавця порушення цього строку.

Строк виконання обов'язку передати товар визначений нормою ст. 663 ЦК України. Так вказаною статтею встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами у справі договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року, що його умовами не встановлений конкретний строк поставки товару Продавцем Покупцю, а тому вказаний строк слід визначати відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу норми вказаної статті ЦК України можливо дійти висновку, що Покупець має право вимагати передачі йому товару у будь-який час, а Продавець в свою чергу повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тобто передумовою для виникнення у Продавця обов'язку передати товар є відповідна вимога Покупця про передання йому товару.

Безпосередньо в судових засіданнях представник позивача повідомляв суд, що оскільки у спірному договорі сторонами чітко не визначено порядок здіснення заявок на поставку, тому заявки на поставку товару здійснювалися позивачем на адресу відповідача усно або за допомогою електронної пошти. Втім до матеріалів справи таких доказів не надано.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні також докази письмового звернення позивача (як Покупця) до відповідача (Продавця) з вимогою передати або поставити товар, а саме: оливу моторну для дизельних двигунів М-14В2 у кількості 5,40 тон на суму 139050,00 грн.

При цьому надані позивачем до справи лист б/н від 08.07.015 року та лист № 9 від 23.07.2015 року не приймаються судом в якості доказів пред'явлення до відповідача вимог передати або поставити товар в розумінні приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки як свідчить зміст вказаних листів позивач в них просив саме повернути перераховану за платіжним дорученням № 278 від 06.07.2015 року суму 139050,00 грн., а не поставити товар на вказану суму.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи за умовами п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року) сторони узгодили, що товар, який підлягає поставці за даним договором, поставляється партіями на умовах FCA склад Продавця (самовивіз). Умови поставки трактуються у відповідності з Міжнародними Правилами Інкотермс 2000.

Так, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2000 року термін FCA ("франко-перевізник") означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.

Тобто узгодження сторонами поставки Товару за договором № 349 від 01.11.2009 року на умовах FCA склад Продавця (самовивіз) передбачає, що позивач для отримання товару повинен здійснити активні дії з його вивозу зі складу Продавця або шляхом призначення та направлення для отримання товару перевізника, з яким укладений відповідний договір перевезення, або шляхом прибуття на склад Продавця самостійно для отримання товару.

Безпосередньо в судовому засіданні 02.02.2016 року представники сторін обопільно підтвердили, що позивач для отримання товару, а саме: оливи моторної для дизельних двигунів М-14В2 у кількості 5,40 тон на суму 139050,00 грн. на склад відповідача (Продавця) перевізника не направляв, та самостійно за отриманням товару не з'являвся. При цьому представники сторін також зазначили, що попередня поставка товару за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року на суму 556112,58 грн. (що на даний час є предметом розгляду справи № 908/2850/15 в Господарському суді Донецької області) та його відвантаження на користь ТОВ «Нафтаторг» здійснювалась за участю перевізника ТОВ «ВІОЛ», з яким ТОВ «Нафтаторг» був укладений договір про надання транспортних послуг, або шляхом самовивозу. Вказані обставини підтверджуються технічним записом судового засідання від 02.02.2016 року, в якому здійснювалася фіксація.

Втім, докази вчинення позивачем (як Покупцем) активних дій, спрямованих на самостійне отримання товару, а саме: оливи моторної для дизельних двигунів М-14В2 у кількості 5,40 тон на суму 139050,00 грн., на складі відповідача (Продавця) шляхом самовивозу або направлення для його отримання перевізника в матеріалах справи відсутні. За таких обставин строк поставки товару не настав.

Відтак, враховуючи відсутність доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про передання товару за спірним договором, а саме: оливи моторної для дизельних двигунів М-14В2 у кількості 5,40 тон на суму 139050,00 грн. в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, а також враховуючи ненастання строку поставки товару і не доведення факту порушення відповідачем цього строку, в т.ч. відсутність здійснення позивачем активних дій для отримання товару на складі Продавця (самовивозу), суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому стосовно усних заперечень відповідача про ненадання ТОВ «Нафтаторг» до розрахункових документів заявки та специфікації на товар, що є порушенням умов п. 1.2. Договору № 349 від 01.11.2009 року, і як наслідок, вказані в рахунку № АТ-0607016 від 06.07.2015 року та платіжному дорученні № 278 від 06.07.2015 року дані щодо назви, кількості та вартості товару не можуть слугувати доказом їх відокремленості від раніше поставлених партій товару, слід зазначити наступне.

Твердження відповідача щодо відсутності заявок на поставку товару судом приймаються з урахуванням умов п. 2.1. Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року), відповідно до якого не передбачено складання будь-яких заявок Покупцем на поставку товару. Натомість умовами вказаного пункту визначено, що товар, який підлягає поставці за даним договором, поставляється партіями на умовах FCA склад Продавця (самовивіз).

Разом з тим, посилання відповідача на відсутність специфікації спростовується умовами п. 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2009 року), відповідно до якого найменування, ціна, кількість Товару зазначаються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. При цьому будь-яких посилань на специфікацію вказаний пункт договору в новій редакції не містить.

Поряд з цим про найменування товару, його кількість та вартість можна дійти висновку з рахунку-фактури № АТ-0607016 від 06.07.2015 року, виписаного відповідачем, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 29).

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимоги статті 34 ГПК України визначають, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім, ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів суду факт неналежного виконання відповідачем (як продавцем) свого зобов'язання зі своєчасного передання йому товару, тобто не довів порушення строку поставки, що є необхідною умовою для застосування приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України. Відтак відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" про стягнення заборгованості за не отримані нафтопродукти в сумі 139050,00 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року слід відмовити.

Посилання позивача на ухилення відповідача від будь-якого контакту щодо відвантаження товару та проведення з останнім телефонних перемовин не підтверджені відповідними доказами в розумінні ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, а тому не приймаються судом до уваги.

Разом з тим твердження позивача, що у зв'язку із закінченням 31 грудня 2015 року строку дії договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року закінчився і строк постачання нафтопродуктів за платіжним дорученням ТОВ "Нафтаторг" № 278 від 06.07.2015 року є хибними, оскільки як вказано в п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015 року № 01-06/1837/15 законодавством не передбачено такої підстави для припинення зобов'язання, що залишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 2085,75 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг", згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2016 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Агрінол" про стягнення заборгованості за не отримані нафтопродукти в сумі 139050,00 грн. за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 349 від 01.11.2009 року - відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору в сумі 2085,75 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаторг".

Повне рішення складено - 08.02.2016 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.