Рішення № 55563508, 04.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.16р. Справа № 904/11289/15За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОБУД", м. Кривий Ріг

до Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг

про стягнення 103 591,56 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 14.01.16р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 31/01 від 04.01.16р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОБУД" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (далі - відповідач) про стягнення 103 591,56 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору підряду № 29 від 04.06.14р., в частині розрахунків за виконані роботи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.16р. порушено провадження у справі № 904/11289/15, прийнято позовну заяву та призначено судове засідання на 04.02.16р.

01.02.16р. до суду від позивача надійшли для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

04.02.16р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

В свою чергу, повноважний представник відповідача не заперечував проти заявлених позивачем позовних вимог, однак з приводу не своєчасної оплати за Договором надав пояснення, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.02.16р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.14р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 29 (далі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого відповідач доручає, а позивач, в межах Договірної ціни, зобов'язується на свій ризик виконати всі передбачені Договором роботи на об'єктах, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до вимог будівельних та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки відповідачу, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість виконання робіт за цим Договором є договірною та складає: 69 419,85 грн., крім того ПДВ 20% - 13 883,97 грн. , всього з ПДВ - 83 303,82 грн. та включає витрати позивача на необхідні матеріали та вартість власне виконання робіт.

За приписами п. 4.1. Договору відповідач проводить попередню оплату робіт у розмірі 50 % від вартості робіт, визначених в п. 3.1 на підставі наданого позивачем рахунку.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що остаточну оплату за виконані позивачем роботи, по об'єкту, відповідач виконує протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання сторонами відповідного Акту приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) (далі - «Акт») та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) (далі - «Довідка»).

Як зазначено у п. 4.3. Договору, довідка та Акт по об'єкту готуються позивачем та передаються на розгляд та підписання відповідачу не пізніше 3-х робочих днів з моменту закінчення робіт по кожному об'єкту. Відповідач повинен розглянути та підписати Довідку та Акт протягом 5 робочих днів з моменту їх отримання від позивача. Для остаточної оплати виконаних робіт позивач передає відповідачу:

- акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками сторін;

- довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, підписану уповноваженими представниками сторін;

- податкову накладну;

- додаткову необхідну документацію (за наявності).

Усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони - отримувача платежу (п. 4.4. Договору).

У п. 5.1. Договору зазначено про те, що позивач зобов'язується розпочати виконання робіт з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п. 5.2. Договору строк виконання робіт, що є предметом цього Договору, складає 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору (Згідно календарного плану-графіку Додаток № 2, що є невід'ємною частиною цього Договору).

Згідно з п. 8.1. Договору після виконання робіт по об'єкту, обумовлених Договором, позивач повинен здати, а відповідач прийняти виконані роботи у відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні.

Як зазначено у п. 8.3. Договору, у разі відмови від підписання Акту та Довідки, відповідач зобов'язаний надати письмову мотивовану відмову позивачу протягом п'яти робочих днів. В разі, якщо такий документ на адресу позивача не надійде, Акт та Довідка вважаються підписаними, а об'єкт прийнятим без будь-яких зауважень та застережень.

Положеннями п. 12.1.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити позивачу виконані роботи в розмірі й у терміни, встановлені даним Договором.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим Договором, сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України (п. 14.1. Договору).

Пунктом 14.5. Договору передбачено, що за порушення термінів остаточної оплати за виконані роботи, передбачених цим Договором, відповідач сплачує позивачу пеню з розрахунку облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договір вступає в силу з моменту його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.14р., а в частині їх розрахунків - до повного їх виконання (п. 18.1. Договору).

Позивач зауважує, що згідно Акту закінчення монтажу вибухових клапанів зовнішніх газоходів РК-3 ДП "Криворізька теплоцентраль" від 04.07.14р., підписаного представником позивача та представниками відповідача, роботи виконані у відповідності з державними стандартами, будівельними нормами та правилами і відповідають вимогам їх приймання, на підставі зазначеного, сторони погодили вважати капітальний ремонт вибухових клапанів зовнішніх газоходів РК-3 виконаним.

Своїм листом (вих. № 319 від 17.10.14р.) позивач повідомив відповідача, про можливість приймання виконаних робіт, з метою проведення попереднього випробовування в період опалювального сезону з 20.10.14р.

20.10.14р. представниками сторін було підписано Акт початку попереднього випробовування вибухових клапанів зовнішніх газоходів РК-3, з метою виявлення прихованих дефектів, браку монтажу та працездатності обладнання в процесі експлуатації котельного обладнання. Термін проведення попереднього випробовування - чотири місяці, до 20.02.15р.

23.02.15р. представниками сторін було підписано Акт закінчення попереднього випробовування вибухових клапанів зовнішніх газоходів РК-3, відповідно до якого відбулося приймання виконаних робіт, після проведення попереднього випробування в період опалювального сезону 2014-2015рр., що тривало 4 місяці, у відповідності з встановленими відповідачем строками. Відповідно до зазначеного Акту вибухові клапани погодили вважати такими, що пройшли попереднє випробування, жодних дефектів в процесі роботи не виявлено. Додатково було погоджено складання та підписання Акту виконаних робіт (за формою КБ-2в), відповідно до умов Договору.

З підписаного сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в від 26.02.15р. вбачається, що позивачем належним чином виконано та передано, а відповідачем прийнято, без будь-яких претензій та зауважень, підрядні роботи, а саме: «капітальний ремонт вибухових клапанів зовнішніх газоходів РК-3, за Договором на загальну суму 76 344,83 грн.

Як зазначає позивач, на сьогоднішній день, настали всі умови, необхідні для проведення відповідачем повної оплати за роботи, виконані позивачем відповідно до Договору. Відсутність будь-яких претензій та зауважень до позивача з боку відповідача, підтверджується підписаним сторонами Актом приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в. Таким чином, відповідач безпідставно ухиляється від оплати виконаних позивачем робіт, чим порушує свої зобов'язання за Договором.

Позивач додатково повідомляє, що відповідач, в порушення вимог п. 4.1. Договору, не зважаючи на виставлений позивачем рахунок № 167 від 05.06.14р. на попередню оплату на суму 41 651,91 грн., не було сплачено передбачену Договором попередню оплату робіт.

Після підписання Акту КБ-2в та Довідки КБ-3, позивачем було виставлено рахунок № 12 на суму 76 344,83 грн. з ПДВ, на оплату виконаних робіт за Договором. В порушення п.п. 4.1. - 4.2., 12.1.3. Договору, незважаючи на фактичне завершення виконання робіт, підписання Акту приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в, та виставлення позивачем рахунків на оплату, відповідачем до цього часу не перераховано жодних коштів в рахунок погашення заборгованості за виконані підрядні роботи відповідно до Договору.

Таким чином, як вказує позивач, відповідачем не дотримані умови Договору, а саме прострочено строки виконання грошового зобов'язання зі сплати виконаних позивачем робіт, за Договором на загальну суму - 76 344,83 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач пред'явив до відповідача претензію (вих. №281 від 27.10.15р.), про сплату заборгованості та штрафних санкцій за рядом договорів, зокрема і за вищевказаним Договором.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем заборгованість за Договором у розмірі 76344,83грн. визнано у повному обсязі, що підтверджується відповіддю на претензію (від 23.11.15р. вих. № 6193/09), у якій як на підставу прострочення існуючої заборгованості відповідач посилається на власне складне економічне становище, а також арешт усіх рахунків та майна, що унеможливлюють сплату відповідного боргу перед позивачем. Крім того, невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем носить системний характер, адже окрім заборгованості за вищевказаним Договором відповідач має ряд заборгованостей перед позивачем і за низкою інших господарських договорів, про що зазначено в претензії та відповіді на неї.

Як зауважує позивач, заборгованість відповідача по оплаті виконаних підрядних робіт позивачем за Договором на загальну суму 76 344,83 грн. існує вже майже рік, за увесь цей час жодних конкретних пропозицій щодо погашення існуючої заборгованості від відповідача не надходило.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору, позивачем на підставі п.14.5. Договору була нарахована пеня у розмірі 11 257,20 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 14 276,48 грн. та 3% річних у розмірі 1 713,05 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за виконані роботи у розмірі 76 344,83 грн., пеню у розмірі 11 257,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 14276,48 грн., 3% річних у розмірі 1 713,05 грн., всього 103 591,56 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не заперечував проти заявлених позивачем позовних вимог, однак з приводу не своєчасної оплати за Договором надав пояснення, виходячи з наступного.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.14р. затверджено порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Пунктом 8 вищезазначеної постанови, зобов'язано уповноважений банк здійснювати перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 211 від 01.01.15р., затверджено реєстр нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - Реєстр).

Згідно вищезазначеного Реєстру, з рахунків із спеціальним режимом використання Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль», Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», в особі керуючого територіальним відокремленим безбалансовим відділенням № 10003/0342 філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» здійснюється розподіл та перерахування коштів, за попередній день, що надходять як плата за теплову енергію. Нормативи перерахування коштів на спеціальні рахунки гарантованого постачальника природного газу для Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» становлять: від категорії «населення» - 100%, від категорії «бюджетні установи» - 100%, від категорії «інші споживачі» - 100%.

Вищезазначені нормативи відрахувань унеможливили здійснення своєчасної оплати за виконані роботи у терміни, передбачені Договором.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, обставини справи, умови укладеного між сторонами Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за виконані роботи у розмірі 76 344,83 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, визначене статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по Договору, на підставі п. 14.5. Договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 11 257,208 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (пеня нараховується лише за 182 дня).

Після перерахунку проведеного судом, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства України та п. 14.5. Договору, пеня за період з 28.03.15р. по 25.09.15р. (182 дня) складає 22476,75 грн.

Враховуюче те, що суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, пеня підлягає задоволенню у розмірі 11 257,20 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 14276,48 грн. та 3% річних у розмірі 1 713,05 грн., розрахунок яких судом також був перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобовязання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Звертаю увагу на те, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОБУД" (50031, м. Кривий Ріг, вул. Ігнатьєва, буд. 3, код ЄДРПОУ 32264891) заборгованість за виконані роботи у розмірі 76 344,83 грн. (сімдесят шість тисяч триста сорок чотири грн. 83 коп.), пеню у розмірі 11 257,20 грн. (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят сім грн. 20 коп.), інфляційні втрати у розмірі 14 276,48 грн. (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят шість грн. 48 коп.), 3% річних у розмірі 1 713,05 грн. (одна тисяча сімсот тринадцять грн. 05 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 553,87 грн. (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три грн. 87 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.02.16р.

Суддя ОСОБА_3