Рішення № 55563095, 03.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.16р. Справа № 904/10645/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РОСКО ТРЕЙД", м.Одеса

до приватного акціонерного товариства "Шполатехагро", м.Шпола, Шлянський район, Черкаська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.2016р. за №б/н;

від відповідача-1: представник ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 16.05.15р.;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд", м.Одеса (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Шполатехагро", м.Шпола, Шполянський район, Черкаська область (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач-2) про стягнення з відповідача-1 заборгованість у загальній сумі 3231355,13грн. (в тому числі 1542251,20грн. основної заборгованості; 11010,88грн. штраф на підставі пункту 6.2 договору у розмірі 20%; 924801,55грн. пені; 229342,43грн. 20% річних на підставі пункту 6.2 договору; 523949,07грн. інфляційних втрат) та про стягнення з відповідача-2 заборгованість у загальній сумі 1000,00грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача-1.

За результатами розгляду позовної заяви від б/д за вих.№б/н ухвалою суду від 14.12.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 05.01.2016р.

Суд розгляд справи відкладав з 05.01.2016р. на 03.02.2016р.

13.01.2016р. через канцелярію суду отримано заяву від б/д за вих.№б/н про зменшення позовних вимог в якій позивач просить суд з відповідача-1 стягнути 1541251,20грн. основної заборгованості; 11010,88грн. штрафу на підставі пункту 6.2 договору у розмірі 20%; 629344,55грн. пені; 270769,43грн. 20% річних на підставі пункту 6.2 договору; 545439,59грн. інфляційних втрат; 44982,23грн. судового збору;

З відповідача-2 позивач просить суд стягнути 1000,00грн. основної заборгованості.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 05.01.2016р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 26.01.2016р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 21.01.2016р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

В якості додаткового повідомлення відповідача-2 про час та місце судового засідання позивач надав суду лист з описом вкладення, який підтверджує відправлення на адресу відповідача-2 зокрема повідомлення про розгляд справи 03.02.2016р. та фіскальний чек від 11.01.2016р.

Витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень підтверджується інформація про отримання відповідачем-2 повідомлення про розгляд справи 20.01.2015р.

Враховуючи викладене, господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

03.02.2016р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримує, просить суд його задовольнити.

Повноважний представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні, подав відзив на позовну заяву, крім того, подав зустрічну позовну заяву.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав у повному обсязі.

В судовому засіданні оголошено перерву до 12 год. 50 хв.

Після закінчення перерви господарський суд продовжив розгляд справи.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримує, просить суд його задовольнити, подав заперечення на зустрічну позовну заяву відповідача.

Повноважний представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечує, просить суд відмовити в його задоволенні.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав у повному обсязі.

За результатами судового засідання оголошено ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду і вступну та резолютивну частини рішення.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 03.02.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-1, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (далі по тексту - позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Шполатехагро" (далі по тексту - відповідач-1, покупець) укладено договір №КА-7 поставки (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю засоби захисту рослин та іншу хімічну продукцію (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Ціна за одиницю, строки, умови оплати та загальна вартість зазначаються у специфікаціях до даного договору (пункт 2.1 договору).

За умови оплати товару після його отримання, сторони у відповідній специфікації, встановлюють ціну та загальну вартість товару в гривнях, а також визначають їх еквівалент в доларах США за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України (пункт 3.2 договору).

В тому випадку, якщо встановлений Національним банком України курс долара США до гривні на момент здійснення платежу за товар вищий ніж курс долара США зазначений у специфікації, на момент укладення цього договору, то для визначення суми яка підлягає оплаті покупцем за товар використовується формула:

Вт = (Ко/Кп)хВгрн., де

Вт - вартість товару до сплати з врахуванням різниці між встановленим Національним банком України курсу гривні до долара США, згідно умов договору;

Вгрн. - вартість товару у національній валюті України, зазначена у відповідній Специфікації;

Ко - офіційний курс гривні до долара США встановлений Національним банком України на дату оплати (визначається за даними сторінки http://www.bank.gov.ua або з будь-яких інших офіційних джерел, а у разі її недоступності визначається як курс готівкового продажу долара США у банку ПАТ КБ "Приватбанк");

Кп - курс гривні до долара США, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на момент підписання договору (зазначається у відповідній специфікації) (пункт 3.3 договору).

Покупець зобов'язаний визначити самостійно та сплатити вартість товару розраховану відповідно до пункту 3.3 цього договору, або звернутися до постачальника за наданням відповідного рахунку для здійснення платежу після чого оплатити відповідний рахунок протягом трьох календарних днів (пункт 3.3 договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У випадку невиконання або неналежного виконання покупцем вимог даного договору постачальник має право в односторонньому порядку розірвати договір надіславши письмове повідомлення покупцю (пункт 7.2 договору).

Пунктом 7.3 договору визначено, що специфікація та інші додатки до договору вважаються невід'ємною частиною договору та є дійсними лише за умови підписання та скріплення печатками кожної з сторін. У разі, якщо з будь-яких причин, відповідна специфікація є відсутньою у сторін, для виконання зобов'язань за цим договором використовується дані видаткових накладних на товар, що поставляється за цим договором.

На виконання умов укладеного між сторонами договору підписано наступні специфікації:

- №28.07 від 28.07.2014р.;

- №03.09 від 03.09.2014р.;

- №15.09 від 15.09.2014р.

та позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1294824,20грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна №РТ-0001731 від 29.08.2014р. на суму 154000,00грн.;

- видаткова накладна №РТ-0001573 від 30.07.2014р. на суму 70760,00грн.;

- видаткова накладна №РТ-0001890 від 15.09.2014р. на суму 4914,00грн.;

- видаткова накладна №РТ-0002279 від 10.11.2014р. на суму 420320,00грн. до якої складено коригуючу накладну №РТ-0000093 від 21.09.2015р. з якої вбачається наступне:

1) на дату поставки ціна матадору, т.к.с. (5л), у кількості 1500,000л. складала 172,67грн. (без ПДВ) та на суму 259000,00грн. без ПДВ, а станом на 21.09.2015р. ціна склала 252,39грн. (без ПДВ) та на суму 378587,50грн. (без ПДВ), отже сума зміни вартості товару без ПДВ склала 119587,50грн.;

2) на дату поставки ціна ультрасил, т.к.с., у кількості 600,000л. складала 123,33грн. (без ПДВ) та на суму 74000,00грн. без ПДВ, а станом на 21.09.2015р. ціна склала 180,26грн. (без ПДВ) та на суму 108155,00грн. (без ПДВ), отже сума зміни вартості товару без ПДВ склала 34155,00грн.;

3) на дату поставки ціна матадор, т.к.с. (5л), у кількості 100,000л. складала 172,67грн. (без ПДВ) та на суму 17266,67грн. без ПДВ, а станом на 21.09.2015р. ціна склала 252,39грн. (без ПДВ) та на суму 25239,17грн. (без ПДВ), отже сума зміни вартості товару без ПДВ склала 7972,50грн.;

Загальна сума змін за коригуючою накладною №РТ-0000093 від 21.09.2015р. становить 161715,00грн. разом без ПДВ; 32343,00грн. ПДВ; 194058,00грн. всього з ПДВ.

- видаткова накладна №РТ-0002254 від 10.11.2014р. на суму 643356,00грн., до якої складено коригуючу накладну №РТ-0000092 від 21.09.2015р. з якої вбачається наступне:

- на дату поставки ціна гербіциду "Раунтер", в.р. у кількості 9660,00л. складала 55,50грн. (без ПДВ) та на суму 536130,00грн. без ПДВ, а станом на 21.09.2015р. ціна склала 81,13грн. (без ПДВ) та на суму 783667,50грн. (без ПДВ), отже сума зміни вартості товару без ПДВ склала 247537,50грн.; ПДВ - 49507,50грн.; всього 297045,00грн.;

- видаткова накладна №РТ-0002301 від 17.11.2014р. на суму 13780,80грн.;

- видаткова накладна №РТ-0001802 від 04.09.2014р. на суму 1474,20грн.

Таким чином, товар було поставлено на загальну суму 1799708,00грн.

Відповідач-1 обов'язок з оплати товару виконав частково, а саме оплатив товар у розмірі 257456,80грн.

Отже, заборгованість за договором станом на час розгляду справи складає 1542251,20грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

22.09.2015р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (далі по тексту - позивач, постачальник, кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Лекс" (далі по тексту - відповідач-2, поручитель) укладено договір поруки №2209/1 (далі по тексту - договір поруки), відповідно до пункту 1.1 умов якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання приватним акціонерним товариством "Шполатехагро" (далі по тексту - відповідач-1, боржник) взятих на себе зобов'язань, які випливають з договору поставки №КА-7 від 28.07.2014р. (далі по тексту - договір), який укладено між боржником та кредитором, в тому числі:

- поручитель зобов'язаний сплатити на користь кредитора частину заборгованості боржника в розмірі та на умовах визначених цим договором (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 договору поруки);

- поручитель повинен виконати зобов'язання в тому ж порядку, який встановлено для боржника договором з урахуванням порядку, зазначеного у цьому договорі (підпункт 1.1.2 пункту 1.1 договору поруки).

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у розмірі зобов'язань передбачених договором поставки, але в сумі, що не перевищує 1000,00грн. Боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо, з урахуванням розміру відповідальності поручителя, зазначеного в цьому пункті.

Відповідальність поручителя виникає у випадку невиконання/неналежного виконання боржником зобов'язань (пункт 1.3 договору поруки).

Цей договір вступає у силу з моменту його підписання сторонами. Дія цього договору закінчується 31.12.2015р., але не раніше належного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по договору переведення боргу у повному обсязі чи виконання поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору (пункти 5.3, 5.4 договору поруки).

В свою чергу, відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач-1 скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов в якому вказав наступне.

Відповідач-1 вказує, що в пунктах 1.2 та 2.1 укладеного між сторонами договору визначено, що кількість та асортимент товару зазначається в специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідач-1 стверджує, що підписано три специфікації.

Відповідач-1 підтверджує, що дійсно отримав весь товар, визначений у специфікаціях та повністю розрахувався за вказаний товар.

Відповідач-1 підтверджує отримання у позивача не передбаченого договором препарату Бродівіт, розчин 40 одиниць, про що подається копія товарно-транспортної накладної за 17.11.2014р. За вказаний товар відповідач-1 повністю розрахувався.

Ніякого іншого товару відповідач-1 фактично не брав у позивача, а видаткові накладні №РТ-0001731 від 29.08.2014р., №РТ-0002254 від 10.11.2014р. та №РТ-0002279 від 10.11.2014р. є фіктивними правочинами.

Щодо вказівки у видаткових накладних як підставу їх складення договір КА-7.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачено обов'язковості вказувати у первинних бухгалтерських документах підставу їх складання.

Аналогічне вказано в абзаці 2 пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995р. №88 за бажанням сторін.

Отже, на думку відповідача, вказівка у видаткових накладних на договір КА-7 не є вимогою законодавства, а тому не породжує правових наслідків.

Відповідач-1 просить врахувати, що договір є первинним по відношенню до видаткової накладної, яка за своєю суттю і є актом приймання передачі.

Відповідач-1 наголошує, що не отримував товар і товарно-транспортні накладні, отже строк платежу за товар не є таким, що настав.

В задоволенні позову відповідач-1 просить суд відмовити.

Позивач заперечив проти відзиву та заявив, що поставка здійснювалася на умовах EXW (Інкотермс 2010), що передбачає отримання товару на складі позивача.

В свою чергу, відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач-2 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача-1 в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача основного боргу у розмірі 1541251,20грн. та в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача основного боргу у розмірі 1000,00грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

У відзиві на позов відповідач-1 вказує, що в пунктах 1.2 та 2.1 укладеного між сторонами договору визначено, що кількість та асортимент товару зазначається в специфікаціях до договору, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідач-1 стверджує, що підписано три специфікації.

Відповідач-1 підтверджує, що дійсно отримав весь товар, визначений у специфікаціях та повністю розрахувався за вказаний товар.

Відповідач-1 підтверджує отримання у позивача не передбаченого договором препарату Бродівіт, розчин 40 одиниць, про що подається копія товарно-транспортної накладної за 17.11.2014р. За вказаний товар відповідач-1 повністю розрахувався.

Ніякого іншого товару відповідач-1 фактично не брав у позивача, а видаткові накладні №РТ-0001731 від 29.08.2014р., №РТ-0002254 від 10.11.2014р. та №РТ-0002279 від 10.11.2014р. є фіктивними правочинами.

Господарський суд звертає увагу, що пунктом 7.3 договору визначено, що специфікація та інші додатки до договору вважаються невід'ємною частиною договору та є дійсними лише за умови підписання та скріплення печатками кожної з сторін. У разі, якщо з будь-яких причин, відповідна специфікація є відсутньою у сторін, для виконання зобов'язань за цим договором використовується дані видаткових накладних на товар, що поставляється за цим договором.

Отже, твердження відповідача-1, що поставка товару в межах укладеного між сторонами договору КА-7 може бути здійснена лише за умови підписання специфікації спростовуються умовами укладеного між сторонами договору.

Господарський суд констатує, що підписані сторонами видаткові накладні з посиланням на договір КА-7 є належним доказом поставки товару позивачем відповідачу.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення договору, специфікацій та норми чинного законодавства, строк оплати товару отриманого є таким, що настав.

Доказів оплати товару в сумі 1542251,20грн. ні відповідач-1, ні відповідач-2 не надали, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростували.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем-1 не надано.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем.

Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства та умов даного договору.

Пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку порушення строків або умов оплати товару покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого чи неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов'язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на термін понад три календарних дні покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від суми простроченої заборгованості.

Пунктом 6.5 договору визначено, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання зобов'язань передбачених пунктами 3.2, 3.3 цього договору покупець відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений додатками до цього договору. Проценти нараховуються на загальну суму прострочення оплати.

Пунктом 6.6 договору визначено, що сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком визначеним пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень статті 259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Позивач нарахував відповідачу до сплати пеню за загальний період з 01.11.2014р. по 31.12.2015р. на суму 629344,55грн. (за кожною видатковою накладною окремо та з урахуванням часткових оплат).

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу до сплати штраф у розмірі 20 % від суми простроченої заборгованості на суму 11010,88грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 20% річних за загальний період з 01.11.2014р. по 31.12.2015р. на суму 270769,43грн. (за кожною видатковою накладною окремо та з урахуванням часткових оплат).

Господарський суд перевірив розрахунок 20% річних здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати за загальний період з 01.11.2014р. по 31.12.2015р. на суму 545439,59грн. (за кожною видатковою накладною окремо та з урахуванням часткових оплат).

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 44982,23грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи положення пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України „Про судовий збір господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 3488,11грн., який надміру сплачений за платіжним дорученням №2730 від 01.12.2015р.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановами Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, від 23.11.2015р. по справі №904/2640/15, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Згідно пунктом 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Шполатехагро" (20600, Черкаська область, Шполянський район, м.Шпола, вул.Лебединська, 131; ідентифікаційний код 32715534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (65101, м.Одеса, вул.25 Чапаєвської дивізії, буд.6/1, оф.131; ідентифікаційний код 36673556) 1541251,20грн. (один мільйон п'ятсот сорок одна тисяча двісті п'ятдесят одна грн. 20 коп.) основної заборгованості; 11010,88грн. (одинадцять тисяч десять грн. 88 коп.) штрафу на підставі пункту 6.2 договору у розмірі 20%; 629344,55грн. (шістсот двадцять дев'ять тисяч триста сорок чотири грн. 55 коп.) пені; 270769,43грн. (двісті сімдесят тисяч сімсот шістдесят дев'ять грн. 43 коп.) 20% річних на підставі пункту 6.2 договору; 545439,59грн. (п'ятсот сорок п'ять тисяч чотириста тридцять дев'ять грн. 23 коп.) інфляційних втрат; 44982,23грн. (сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дві грн. 23 коп.) судового збору, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лекс" (49044, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 31287169) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (65101, м.Одеса, вул.25 Чапаєвської дивізії, буд.6/1, оф.131; ідентифікаційний код 36673556) 1000,00грн. (одна тисяча грн. 00 коп.) основної заборгованості, видати наказ.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Роско Трейд" (65101, м.Одеса, вул.25 Чапаєвської дивізії, буд.6/1, оф.131; ідентифікаційний код 36673556) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3488,11грн. (три тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 11 коп.), який надміру сплачений за платіжним дорученням №2730 від 01.12.2015р., видати ухвалу.

Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.02.2016 року

Суддя ОСОБА_3