Постанова № 55562850, 25.01.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25 січня 2016 року (11 год. 00 хв.) Справа № 2а-0870/427/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представників:

позивача - Ями Д.М.,

відповідача - Воронкової Н.В.,

прокурора - Стешенка В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна Корпорація «Абсолют Корона» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю Прокуратури Запорізької області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

19.01.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна Корпорація «Абсолют Корона» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення, видані відповідачем 19.11.2010 стосовно позивача: №0000932301/0/2420 на суму 1249999,50 грн. (833333 грн. податку на прибуток підприємств і 416666,50 грн. штрафних санкцій), №0000942301/0/2420 на суму 1000000,50 грн. (666667 грн. ПДВ і 333333,50 грн. штрафних санкцій).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал» за період з 01.09.2008 по 30.11.2008, відповідачем був складений акт №1771/23-023/33157621 від 28.10.2010 (далі - Акт перевірки). На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.11.2010 №0000932301/0/2420 та №0000942301/0/2420. Позивач вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства необґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому такими, що підлягають скасуванню.

В порядку ст. 15-1 КАС України, автоматизованою системою документообігу суду було визначено головуючого суддю по справі - Артоуз О.О.

Ухвалою від 24.01.2011 адміністративний позов, через його невідповідність вимогам ст. 106 КАС України, був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову до 18.02.2011. Позивачем були усунені недоліки позову.

Ухвалою від 18.02.2011 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 10.03.2011.

Ухвалою від 10.03.2011 за клопотанням позивача провадження у справі було зупинене до набрання законної сили рішенням по справі №2а-9650/10/0870.

05.04.2011 до суду надійшло повідомлення прокуратури Запорізької області про вступ прокурора у справу на стороні відповідача.

Ухвалою від 17.04.2014 провадження у справі було поновлене.

Ухвалою від 17.04.2014 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 30.04.2014.

30.04.2014 провадження у справі було поновлене.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд було відкладено на 05.05.2014.

Ухвалою від 05.05.2014 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя по кримінальній справі №332/139/14-к.

30.05.2014 у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Артоуз О.О., у порядку встановленому ст. 15-1 КАС України, було проведено перерозподіл даної справи.

30 травня 2014 року адміністративна справа №2а-0870/427/11 передана на розгляд судді Киселю Р.В.

Ухвалою від 03.11.2015, у зв'язку із набранням судовим рішенням у справі №332/139/14-к законної сили, провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 03.11.2015.

У судове засідання 03.11.2015 представники осіб, які беруть участь у справі, не прибули.

Ухвалою від 03.11.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинене до 16.11.2015.

Ухвалою від 16.11.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 16.11.2015.

У судовому засіданні судом було здійснене процесуальне правонаступництво первинного відповідача по справі, залучено до участі в справі замість первинного відповідача його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

З метою одержання нових доказів, які наявні в матеріалах кримінальної справи №332/139/14-к, порушеної відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна Корпорація «АБСОЛЮТ КОРОНА» ОСОБА_4, у судовому засіданні була оголошена перерва до 10.12.2015.

Ухвалою від 10.12.2015 за клопотанням представника позивача провадження у справі було зупинене до 25.01.2016.

Ухвалою від 25.01.2016 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 25.01.2016.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення складено всупереч вимогам закону, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні прокурор підтримав позицію представника позивача, зазначив, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. У зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 25.01.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення №288 від 21.10.2010 та наказу №465 від 18.10.2010, відповідно до постанови старшого слідчого СО ПМ СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 03.09.2010 відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал» за період з 01.09.2008 по 30.11.2008, за результатами якої складено Акт перевірки.

Актом перевірки позивача було встановлено порушення:

- п.п. 5.3.9 абз. 4 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 833333,00 грн. у тому числі по періодах: 11 місяців 2008 року у сумі 833333,00 грн.;

- пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 666667,00 грн., у т.ч. по періодах: вересень 2008 - 666667,00 грн.

На підставі Акту перевірки 19.11.2010 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000932301/0/2420, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 1249999,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 833333,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 416666,50 грн.; №0000942301/0/2420, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1000000,50 грн., в тому числі за основним зобов'язанням - 666667,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 333333,50 грн.

07.12.2010 на зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем подано скаргу до відповідача, проте рішенням про результати розгляду первинної скарги від 23.12.2010 №6896/10/23 скарга позивача була залишена без задоволення.

Не погодившись із складеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №2а-9650/10/0870 щодо спору між позивачем та відповідачем з приводу встановлення відсутності у відповідача компетенції в частині здійснення певних дій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 по справі №2а-9650/10/0870 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 - скасовано, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо здійснення 21.10.2010 спроби провести позапланову виїзну перевірку відповідача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал» без відповідного рішення суду; здійснення з 21.10.2010 по 28.10.2010 позапланової невиїзної перевірки відповідача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал». В решті позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 касаційну скаргу відповідача задоволено, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 - скасовано, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 залишено в силі.

Отже, постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2010 набрала законної сили 17.11.2014.

Відповідно до постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 27.12.2010, суд дійшов висновку, що компетенція ДПІ в частині: здійснення спроби провести позапланову виїзну перевірку, проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, складання акту за результатами зазначеної перевірки, використання під час перевірки матеріалів від СО ПМ СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, включення до тексту акту перевірки висновків про нікчемність правочинів, повністю відповідає діючому законодавству, а саме ст. 8, ст.9, ст.10, ст.11, ст.111 Закону Україна «Про державну податкову службу в Україні», Наказу ДПА України №327 від 10.08.2005.

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 вбачається, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо правомірності дій контролюючого органу стосовно проведення в період з 21.10.2010 по 28.10.2010 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал».

Щодо позовних вимог стосовно протиправності дій відповідача, що задоволені судом апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні вимог КАС України, наявності порушеного права у діях відповідача щодо «спроби провести відповідачем позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал» без відповідного рішення суду». В інших частинах позовних вимог щодо визнання протиправними дій відповідача сторонами рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалось.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено правомірність дій відповідача стосовно проведення в період з 21.10.2010 по 28.10.2010 позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Київагроарсенал».

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки позивача.

Отже, відповідачем перевірку позивача здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства та покладених функціональних обов'язків.

В обґрунтування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на порушення позивачем п.п. 5.3.9 абз. 4 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.5, п. 7.4, пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 5.3.9 абз. 4 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до п.п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За приписами пп. 7.4.5, п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Судом встановлено, що позивачем за період вересень - листопад 2008 року до складу валових витрат включено витрати, пов'язані з придбанням у ТОВ «Київагроарсенал» електрообладнання в асортименті, металоконструкцій крівлі та систем пасивного газорозподілу у розмірі 3333333,33 грн.

Крім того, позивачем до складу податного кредиту по податку на додану вартість у вересні 2008 року віднесено суму у розмірі 666667,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Київагроарсенал».

В Акті перевірки відповідач зазначає, що від УПМ ДПА у Запорізькій області надійшла інформація, а саме: пояснення та протокол допиту ОСОБА_5, який є єдиним засновником, директором та бухгалтером ТОВ «Київагроарсенал» .

Згідно пояснень ОСОБА_5 податкову звітність не складав та не підписував, будь-яких первинних документів стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «Київагроарсенал» не підписував і не виписував та нікого не уповноважував це робити, договори з підприємствами, організаціями на поставку ТМЦ не укладав та не підписував, товарно-матеріальні цінності нікому не поставляв та нікого не уповноважував це робити.

Відповідно до вищенаведених пояснень та в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Перерахування грошових коштів, на розрахунковий рахунок ТОВ «Київагроарсенал» та виписка податкових накладних без поставки товарів (послуг) не можливо розглядати як дії, які направлені на реальне настання юридичних наслідків.

Вищенаведене пояснення ОСОБА_5 та відсутність підтверджуючих документів, підтверджують відсутність фактичного отримання та відвантаження товарів (послуг) від ТОВ «Київагроарсенал» позивачу у жовтні-листопаді 2008 року.

З посиланням на ст.ст. 626, 629, 655, 658 ЦК України зазначив, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Київагроарсенал» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Крім того, операції ТОВ «Київагроарсенал» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів (відповідно до розрахунку суми комунального податку - кількісний склад працівників за вересень 2008 року складав 3 особи), виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Київагроарсенал» у жовтні-листопаді 2008 року по передплатах здійснених у вересні 2008 року, що свідчить про те, що правочини між позивачем та ТОВ «Київагроарсенал» здійснені без мети настання реальних наслідків.

Разом з цим, згідно наданих до перевірки податкових накладних встановлено, що вони нібито підписані ОСОБА_5, але згідно наданих ним пояснень з'ясовано, що будь-яких документів фінансово-господарської діяльності ТОВ «Київагроарсенал» він не підписував.

У зв'язку з вищевикладеним, у позивача відсутнє, як право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з ТОВ «Київагроарсенал», так і право на формування валових витрат по цих операціях.

Судом встановлено, що в провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебувала кримінальна справа порушена відносно директора позивача - ОСОБА_4, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2013 директора позивача - ОСОБА_4 було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. Цивільний позов ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 03.04.2014 апеляція захисника залишена без задоволення, вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2013 у відношенні ОСОБА_6 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2014 касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2013 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 03.04.2014 - залишено без змін.

За вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2013 ОСОБА_4 засуджений за те, що він, будучи службовою особою директором ТОВ «Екологічна корпорація «Абсолют Корона», яке розташоване та зареєстроване за адресою Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 247, та з 14.09.2004 перебуває на податковому обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя під № 1057 і має свідоцтво платника податку на додану вартість № 100030012 від 22.03.07, виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, будучи на підставі п. 3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальним за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві, повноту відображення в обліку всіх господарських операцій, правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів, достовірність і своєчасність обчислення та сплати в бюджет податків, зборів і інших обов'язкових платежів, в період часу з вересня 2008 року по грудень 2008 року, діючи умисно, всупереч п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ухилився від сплати податку на додану вартість на загальну суму 666666,67 грн., внаслідок чого державі спричинено збитки у значному розмірі за таких обставин.

З матеріалів кримінальної справи та зі змісту вироку Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2013 вбачається, що у вересні 2008 року, ОСОБА_7, за пропозицію ОСОБА_8, зареєстрував у м. Києві на своє ім'я ТОВ «Київагроарсенал», де був призначений на посаду директора і отримував від ОСОБА_8 зарплату, хоч підприємницькою діяльністю від імені цього підприємства не займався та документів, пов'язаних з фінансово-господарською діяльністю, бухгалтерським обліком і податковою звітністю не підписував і до податкових органів їх не подавав.

У вересні 2008 року між ТОВ «ЕК «Абсолют корона» і ТОВ «Київагроарсенал» був укладений усний договір, згідно з яким ТОВ «Київагроарсенал» зобов'язалося поставити на ТОВ «ЕК «Абсолют корона» товарно-матеріальні цінності - комплектуючі для електрофільтрів на загальну суму 4000000 грн.

Від ТОВ «Київагроарсенал» на адресу ТОВ «ЕК «Абсолют корона» був виписаний рахунок-фактура № 000713 від 11.09.2008 та передані видаткові та податкові накладні, підписані від імені ОСОБА_7 та скріплені печаткою ТОВ «Київагроарсенал».

ОСОБА_4, усвідомлюючи, що товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Київагроарсенал» на адресу ТОВ «ЕК «Абсолют корона» не поставлялися, діючи умисно, з метою ухилення від сплати податків, у жовтні 2008 року відобразив у податковому обліку ТОВ «ЕК «Абсолют корона» угоди про придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Київагроарсенал» на загальну суму 4000000 грн., та відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 666666,68 грн., внаслідок чого необґрунтовано занизив податкові зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2008 року на вказану суму.

09.10.2008 ОСОБА_4 підписав податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року із зазначенням безпідставно завищеного податкового кредиту, яку подав до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя.

12.09.2008 між ТОВ «ЕК «Абсолют корона» та ВАТ «Дніпроенерго» був укладено Договір № 2626, згідно з яким ТОВ «ЕК «Абсолют корона» зобов'язується із залученням субпідрядних організацій виконати і здати роботи з переоснащення енергоблоку ст. № 3 ВАТ «Дніпроенерго» Криворізької ТЕС та реконструкції електрофільтрів у період з вересня 2008 року до 31.12.2009. На виконання угоди ВАТ «Дніпроенерго» було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «ЕК «Абсолют корона» передоплату у розмірі 18055259,10 грн. на закупівлю необхідних матеріалів і обладнання згідно з технічною документацією, отримані матеріали і обладнання на загальну суму 7699101 грн., в тому числі ПДВ 1283183,50 грн. Договір № 2626 від 12.09.2008 був розірваний, тому перерахований аванс і відвантажені матеріали були повернуті сторонам, однак ТОВ «ЕК «Абсолют корона» використало особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за даним довгостроковим договором.

02.11.2008 між ТОВ «ЕК «Абсолют корона» та Корпорацією виробничих та комерційних підприємств «СОЮЗ» укладено договір № 09/0211-2171, згідно з яким ТОВ «ЕК «Абсолют корона» доручає Корпорації із залученням субпідрядних організацій виконати і здати товариству вищезазначені роботи з переоснащення енергоблоку ст. № 3 у період з 02.11.2008 до 25.09.2009. За цим договором ТОВ «ЕК «Абсолют корона» для обліку та оподаткування операцій був обраний особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором, хоч цей договір не відповідає критеріям для визначення довгострокового договору, закладеним в пп. 7.10.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, внаслідок злочинних дій директора ТОВ «ЕК «Абсолют корона» ОСОБА_4, об'єднаних єдиним умислом, державі завдано збитків у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість в сумі 666666,66 грн., що на момент вчинення злочину більш ніж в 1000, але менше ніж 3000 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян і було значним розміром.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.11.2014 суд дійшов висновку, що апеляційний суд обґрунтовано погодився з рішенням суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 в ухиленні від сплати податків, що потягло ненадходження до бюджету грошових коштів у значних розмірах за обставин, викладених у вироку, оскільки місцевий суд, дослідивши докази в судовому засіданні та проаналізувавши їх у сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про доведеність вини засудженого, належно мотивувавши своє рішення.

Зокрема, вина ОСОБА_4 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_7, який пояснив, що обіймав посаду директора ТОВ «Київагроарсенал», однак господарською діяльністю не займався та бухгалтерії не вів; свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 співробітників Заводської ДПІ про обставини перевірки ТОВ «ЕК «Абсолют корона»; свідка ОСОБА_12, обіймала посаду начальника контрольно-ревізійного відділу ВАТ «Дніпроенерго» Криворізької ТЕС та пояснила про те, що між Корпорацією «Союз» і ТОВ «ЕК «Абсолют корона» укладено договір субпідряду щодо проведення робіт з технічного переоснащення енергоблоку № 3 на Криворізькій ТЕС та зазначила про відсутність господарських відносин з ТОВ «Київагроарсенал»; свідка ОСОБА_13, яка пояснила, що висновком судово-економічної експертизи від 19.07.2010, яка повністю підтверджується додатковою судовою-економічною експертизою від 31.10.2010, підтверджено заниження ТОВ «ЕК «Абсолют корона» податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2008 року та податку на прибуток підприємства за 2008 рік; декларацією з податку на додану вартість ТОВ «ЕК «Абсолют корона» за вересень 2008 року, в якій відображено податковий кредит підприємства за вказаний місяць в сумі 666666,68 грн. підтверджений податкової накладної з підписом виконаної не ОСОБА_14, а іншою особою; декларацією з податку на прибуток підприємства ТОВ «ЕК «Абсолют корона» за 2008 рік, в якій відображена сума витрат по завершеній господарській операції, що не відповідає дійсності; матеріалами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЕК «Абсолют корона», за результатами якої був складений акт № 1771/23-023/33157621 від 28.10.2010, згідно з висновками якого встановлено порушення ТОВ «ЕК «Абсолют корона» податкового законодавства; оригіналами документів первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам ТОВ «ЕК «Абсолют корона» з підприємствами контрагентами за період з січня 2007 по серпень 2008 року; відомостями руху грошових коштів за розрахунковим рахунках ТОВ «ЕК «Абсолют корона»; висновком судової економічної експертизи № 52/10 від 19.07.2010 та додаткової судово-економічної експертизи № 83/11 від 31.10.2011, якими підтверджено заниження податкового зобов'язання з ПДВ за вересень 2008 року та податку на прибуток підприємства за 2008 рік на загальну суму 1500000 грн.; документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Київагроарсенал» по взаємовідносинах з ТОВ «ЕК «Абсолют корона», сукупністю інших доказів.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Отже, вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.12.2013, що набрав законної сили 03.04.2014, встановлена вина ОСОБА_4 щодо факту скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України, а саме умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах, в результаті чого державі завдано збитків у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість в сумі 666666,66 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що позивачем неправомірно віднесено до складу податного кредиту по ПДВ у вересні 2008 року суму у розмірі 666667,00 грн., по взаємовідносинах з ТОВ «Київагроарсенал», а також неправомірно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням у ТОВ «Київагроарсенал» товарів у розмірі 3333333,33 грн. за період вересень - листопад 2008 року.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 22.09.2015 по справі №826/16369/13-а (№ в Єдиному державному реєстрі судових рішень 52867861).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологічна Корпорація «Абсолют Корона» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, за участю Прокуратури Запорізької області, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль