Постанова № 55562823, 29.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м.Житомир справа № 806/4914/15

категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Липи В.А.,

за участі секретаря судового засідання Костарчука О.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 23 вересня 2015 року за № 0000192202, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 20 668 093,00 грн; за № 0000182202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 5 604 860,00 грн (за основним платежем - 3 736 573,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 868 287,00 грн); за № 0000112203, яким товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 14 990,11 грн; за № 0000102203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 375,50 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС України було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 07.09.2015 № 638/06-25-22-02/32744172/0110. Під час проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення товариством вимог п. 138.4, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 20 668 093,00 грн; п. 192.1 ст. 192, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 3 736 573,00 грн; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до не надходження на рахунки ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" від нерезидента виручки в сумі, що еквівалентно 384 361,92 грн; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до не перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів в сумі 751,00 грн. Свої висновки перевіряючі обґрунтовували тим, що позивач безпідставно відніс до собівартості придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг суми оренди майна сплачених позивачем контрагенту за договором оренди приміщень і завищив показники інших витрат через невірно визначене від'ємне значення курсових різниць від перерахунку заборгованості в іноземній валюті; занизив податок на додану вартість, у тому числі, через невірне відображення коригування податкового кредиту при поверненні попередньої оплати постачальнику; позивачем утримано та сплачено до бюджету податок з доходів нерезидента не під час виплати такому нерезиденту доходу з джерелом його походження з України, а на наступний день; виручка від нерезидента не надійшла на рахунки позивача у порушення граничного терміну розрахунків, передбаченого договором. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними, безпідставними та необґрунтованими, а тому просить скасувати їх, оскільки витрати на придбання послуг оренди були понесені позивачем у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, а використання податковим органом при розрахунку курсових різниць балансової вартості станом на визначену податковим органом дату не відповідає положенням законодавства; товариством правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені у зв'язку з придбанням послуг оренди, а податковим органом не встановлено факт використання послуг оренди в операціях, які не пов'язані з господарською діяльністю, і, також, у порушення положень законодавства, в акті перевірки відсутня інформація щодо включення до податкового кредиту податкової накладної, розрахунок коригування за якою проведено, на думку податкового органу невірно; на момент прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб чинна редакція Податкового кодексу України не містила статтю, порушення якої позивачем було встановлено податковим органом; норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не поширюються на поставки цінних паперів, які здійснюються без їх вивезення за митну територію України.

12.11.2015 позивачем було подано заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, згідно з якою позивач також просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та письмових доказах, приєднаних до них.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Статтею 61 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно зі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно зі статтею 77 Податкового кодексу України, забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

У відповідності до п. 81.3 ст. 81 Податкового кодексу України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Судом встановлено, що в період з 10.08.2015 по 21.08.2015 посадовими особами Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України було проведено планову документальну виїзну перевірку ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2014 по 31.12.2014 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (перевірку було продовжено на 5 робочих днів згідно наказу в.о. начальника Житомирської ОДПІ від 21.08.2015 № 188), результати якої оформлено актом від 07.09.2015 № 638/06-25-22-02/32744172/0110.

Зазначеним актом зафіксовано порушення товариством вимог п. 138.4, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 20 668 093,00 грн; п. 192.1 ст. 192, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 3 736 573,00 грн; п. 160.2 ст. 160 Податкового кодексу України, що призвело до не перерахування до бюджету податку з доходів нерезидентів в сумі 751,00 грн; ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що призвело до не надходження на рахунки ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" від нерезидента виручки в сумі, що еквівалентно 384 361,92 грн.

Не погоджуючись з висновками проведеної перевірки ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" було подано письмові заперечення № 1261 від 10.09.2015 на акт про результати планової документальної перевірки від 07.09.2015 № 638/06-25-22-02/32744172/0110, які Житомирською ОДПІ Головного управління ДФС України залишені без задоволення.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки Житомирською ОДПІ Головного управління ДФС України було прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015:

- за № 0000192202, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 20 668 093,00 грн;

- за № 0000182202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 5 604 860,00 грн (за основним платежем - 3 736 573,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 868 287,00 грн);

- за № 0000112203, яким товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 14 990,11 грн;

- за № 0000102203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 375,50 грн.

Перевіряючи зазначені рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає їх такими, що не узгоджуються з правовими положеннями законів України, з наступних підстав.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.09.2015 за № 0000192202, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 20 668 093,00 грн, суд зазначає слідуюче.

Під час проведеної перевірки працівниками Житомирської ОДПІ Головного управління ДФС України зроблено висновок про порушення товариством п. 138.4, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 20 668 093,00 грн. На думку перевіряючих, дане порушення виникло з тих підстав, що взаємовідносини між ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та Публічним акціонерним товариством "Діпробудмашина" за договором оренди приміщень № 0214-2 від 01.02.2014 є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та не приймали участь в оподатковуваних операціях платника.

Так, у судовому засіданні встановлено наступне.

ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" зареєстровано за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 77 та, серед іншого, здійснює діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (Код КВЕД 68.20).

У підтвердження зв'язку витрат на оренду приміщення з господарською діяльністю позивачем до справи надані такі документи.

Відповідно до розробленої наприкінці 2013 року, позивачем бізнес-концепції проекту, було заплановано будівництво у 12 містах України (Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Львові, Запоріжжі, Дніпропетровську, Полтаві, Вінниці, Миколаєві, Херсоні та Луганську) торгівельно-розважальних центрів, площі яких планувалося здавати в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи штат ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" станом на початок 2014 року складав 65 працівників, а реалізація вказаних заходів вимагала створення нової структури управління та залучення великої кількості нових працівників.

20.01.2014 на виконання запланованих заходів з розширення, Генеральним директором позивача видано наказ № 6-к, яким затверджено проект штатного розпису та структури управління позивача (заплановано збільшити штат до 348 працівників); передбачено здійснення заходів, спрямованих на укладення договору оренди нежитлового офісного приміщення для розміщення нової структури позивача.

01.02.2014 між ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" (який виступає як Орендар) та ПАТ "Діпробудмашина" (який виступає як Орендодавець) було укладено договір оренди приміщень № 0214-2, відповідно до якого позивач приймає в оренду нежитлові приміщення, розташовані на першому - п'ятому поверхах будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 (літера Б), загальною площею 7 200 кв.м.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди, приміщення передаються позивачу для здійснення статутної діяльності, у тому числі, для розміщення офісу.

Об'єкт оренди було передано позивачу відповідно до Акту приймання-передачі приміщень від 01.02.2014.

04.02.2014 прийнятий наказ позивача № 8-к, яким затверджено здійснення заходів по проведенню робіт по підготовці орендованого приміщення для розміщення персоналу та підготовці дизайн-проекту орендованого приміщення для розміщення персоналу. Також, головним інженером позивача було розроблено дизайн проект орендованого приміщення.

17.02.2014 між позивачем (замовником) та ПАТ "Діпробудмашина" (підрядником) було укладено Договір підряду № 3Ж/ДБМ.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду підрядник приймає на себе зобов'язання виконати комплекс підрядних робіт по ремонту та оздобленню відповідно до дизайн-проекту орендованих замовником приміщень на першому - п'ятому поверхах будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору.

Пунктом 2.1 договору підряду передбачено поетапне виконання робіт, які мали бути закінчені до 31.05.2014 - четвертого та п'ятого поверхів; до 17.08.2014 - інших поверхів.

29.05.2014 та 03.06.2014 ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та ПАТ "Діпробудмашина" складено акти фіксації проміжного етапу виконаних робіт на четвертому та п'ятому поверхах.

Протягом періоду лютий - липень 2014 року генеральний директор та головний інженер ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" (якого наказом № 8-к від 04.02.2014 призначено відповідальним за підготовку дизайн-проекту орендованого приміщення та підготовку орендованого приміщення для розміщення персоналу) 36 разів відвідували орендовані приміщення з метою виконання покладених на них трудових обов'язків (маршрутні листи позивача від 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 30.05.2014, 30.06.2014, 31.07.2014; подорожні листи службового легкового автомобіля серія 03-СП № 013539 за 01-28.02.2014, № 013539 за 01-31.03.2014, № 013540 за 01-30.04.2014, № 013541 за 01-31.05.2014, № 013542 за 01-30.06.2014, № 013759 за 01-31.07.2014; звіти про списання паливно-мастильних матеріалів від 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.05.2014, 30.06.2014, 31.07.2014).

Договір оренди був достроково припинений у зв'язку із погіршенням з кінця лютого 2014 року економічної ситуації в Україні внаслідок загибелі учасників мирних акцій протесту у місті Києві (18-21.02.2014), вступом військ РФ на територію АР Крим (20.02.2014), залишенням країни В. Януковичем (22.02.2014), референдумом в АР Крим про приєднання до РФ (16.03.2014), прийняттям АР Крим до складу РФ (18.03.2014), початком військових дій на сході України (04.2014), референдумом у Донецькій та Луганській областях (11.05.2014). Одним із наслідків політичної кризи та економічної дестабілізації в Україні стала девальвація національної валюти, внаслідок чого вартість долару США протягом 2014 року зросла з 7,993 грн. до 15,76 грн. за 1 долар США.

Згідно із додатком № 1 до договору оренди при розрахунку розміру орендної плати враховується коефіцієнт коригування орендної плати, який визначається як співвідношення міжбанківської вартості долару США на дату виставлення орендодавцем рахунку до вартості долару США на дату укладення договору оренди.

01.04.2014 враховуючи поступове зростання вартості долару США між ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та ПАТ "Діпробудмашина" було укладено додаткову угоду б/н до договору оренди, за якою вартість долару США на дату складання орендодавцем рахунку не може перевищувати 10,50 грн. за 1 долар США.

22.07.2014 у зв'язку зі зростанням вартості долару США ПАТ "Діпробудмашина" звернулося до позивача із листом № 22/07 про перегляд умов оплати за договором оренди.

Позивач відмовився від перегляду умов оплати, оскільки збільшення витрат на орендні платежі мало б наслідком економічну недоцільність відкриття офісу (місячна орендна плата на дату укладення договору оренди становила 3 055 248,00 грн, а у разі прийняття пропозиції ПАТ "Діпробудмашина" від 22.07.2014 - становила б 5 743 584,00 грн), а згідно із бізнес-концепцією проекту інвестиційний бюджет для розширення діяльності позивача складав 750 593 000,00 доларів США, вартість яких за лютий - грудень 2014 року збільшилася майже вдвічі.

Договір оренди було достроково припинено 31.07.2015, а приміщення повернуті позивачем ПАТ "Діпробудмашина" за актом № 2 повернення приміщень від 31.07.2015.

У підтвердження здійснення господарських операцій з придбання послуг оренди позивачем до справи надані наступні документи: акти здачі приймання робіт (надання послуг) № 1039 від 28.02.2014, № 1560 від 31.03.2014, № 2073 від 30.04.2014, № 1037 від 31.05.2014, № 2782 від 30.06.2014, № 3618 від 31.07.2014; податкові накладні № 518 від 28.02.2014, № 585 від 31.03.2014, № 22 від 10.04.2014, № 29 від 11.04.2014, № 33 від 14.04.2014, № 37 від 15.04.2014, № 519 від 23.04.2014, № 520 від 23.04.2014, № 10 від 06.05.2014, № 23 від 13.05.2014, № 79 від 18.06.2014, № 141 від 27.06.2014, № 5 від 03.07.2014, № 6 від 04.07.2014, № 25 від 11.07.2014, № 46 від 17.07.2014, № 56 від 21.07.2014, № 499 від 31.07.2014; проведені банком платіжні доручення № 725, № 727 від 07.03.2014, № 728, № 734 від 11.03.2014, № 743 від 12.03.2014, № 748 від 14.03.2014, № 786 від 17.03.2014, № 857, № 871 від 01.04.2014, № 872 від 02.04.2014, № 887, № 888 від 03.04.2014, № 889, № 894, № 901 від 04.04.2014, № 908, № 917 від 07.04.2014, № 920 від 08.04.2014, № 926 від 09.04.2014, № 928, № 929 від 10.04.2014, № 951 від 11.04.2014, № 967, № 968 від 14.04.2014, № 973 від 15.04.2015, № 1014 від 23.04.2014, № 1161 від 13.05.2014, № 1400, № 1401, № 1402, № 1403 від 18.06.2014, № 1456 від 27.06.2014, № 1479 від 03.07.2014, № 1496, № 1507 від 04.07.2014, № 1545 від 11.07.2014, № 1580 від 17.07.2014, № 1614 від 21.07.2014, № 1656 від 01.08.2014, № 1661 від 04.08.2014; виписку з банку по особовому рахунку від 08.05.2014 (за 06.05.2014).

В акті перевірки податковим органом вказано, що позивачем безпідставно віднесено до складу собівартості нової продукції отримані послуги оренди від ПАТ "Діпробудмашина" на загальну суму 18 681 407,00 грн.

Проте такий висновок відповідача є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При обчисленні об'єкта оподаткування враховуються витрати, що складаються із (п. 138.1 Податкового кодексу України):

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п. 138.4, 138.6-138.9, пп.пп. 138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно зі пп. 138.12.2 п. 138.12 ст. 138 ПК України, перелік витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, передбачений ст. 138 ПК України, не є вичерпним, та до складу витрат включаються інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат.

Системний аналіз вказаних положень Податкового кодексу України свідчить про те, що при обчисленні об'єкта оподаткування можуть враховуватися будь-які витрати за умови, що вони здійснені у зв'язку із господарською діяльністю. Вищий адміністративний суд України зазначає, що суми витрат на придбання товарів чи послуг "не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток" лише у разі якщо "придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку" (Лист ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.2011).

Таким чином, головною умовою для врахування витрат при обчисленні податку на прибуток є зв'язок таких витрат із господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що витрати позивача на оренду приміщення безпосередньо пов'язані зі здійсненням господарської діяльності, що підтверджується проаналізованими вище та наявними у матеріалах справи бізнес-концепцією проекту, наказами позивача, проектами нового штатного розпису позивача та структури управління, договором оренди, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором оренди, платіжними дорученнями про оплату послуг оренди, податковими накладними, складеними за договором оренди, дизайн-проектом орендованого приміщення, договором підряду, актами фіксації проміжного етапу виконаних робіт, із чого слідує, що такі витрати підлягають врахуванню при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так як приміщення було орендовано з метою здійснення позивачем господарської діяльності, то витрати на послуги оренди за період підготовки приміщення для розміщення персоналу враховувалися позивачем при розрахунку об'єкту оподаткування податком на прибуток. Судова практика вирішення податкових спорів виходить із правомірності вказаних дій (Ухвала ВАСУ від 17.12.2013 № К-30397/10, Ухвала ВАСУ від 07.04.2014 № К/9991/30736/11).

Суд не бере до уваги висновок податкового органу, вказаний в акті перевірки, про віднесення ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до складу собівартості реалізованої продукції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати (зокрема, витрати передбачені пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України). Підпункт "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України містить перелік адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством, а саме - витрати на утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського використання, в тому числі оперативна оренда.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України передбачено, що витрати пов'язані із орендою приміщень загальногосподарського використання належать до адміністративних витрат, які в свою чергу є частиною тих інших витрат, які разом із витратами на собівартість становлять витрати операційної діяльності.

На відміну від витрат на собівартість, які визнаються витратами того періоду, в якому визнано дохід від реалізації товарів/робіт/послуг (п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України), інші витрати (зокрема, адміністративні витрати) визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України). Отже, адміністративні витрати, в тому числі, витрати на оренду приміщень загальногосподарського призначення визнаються витратами того періоду, в якому вони понесені.

Форма податкової декларації з податку на прибуток, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 № 872, у складі рядка 05, у якому відображаються витрати операційної діяльності, не містить окремого рядка для "інших витрат", на відміну від витрат на собівартість, що відображаються у рядку 05.1.

Таким чином, відображення позивачем інших витрат (тобто адміністративних витрат) у рядку 05 декларації, у складі "витрат операційної діяльності" відповідає положенням Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що витрати на оренду приміщень відносились ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" саме до адміністративних витрат.

Суд не бере до уваги зауваження податкового органу до умов договору оренди щодо не зазначення певних обов'язкових реквізитів: поверху, приміщення на якому надаються в оренду, балансової вартості 1 кв.м приміщення з врахуванням індексації, загальної вартості договору, як такі, що не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є, зокрема, об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації) та орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно додатку № 2 від 01.02.2014 до договору оренди об'єктом оренди є нежитлові приміщення, розташовані на першому, другому, третьому, четвертому, п'ятому поверхах будівлі за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 (літера Б), загальною площею 7 200,0 кв.м (п. 1.1 Договору), а саме: 600,0 кв.м, виділені зеленою смугою на 1-му поверсі поверхової схеми об'єкту оренди, 1 650,0 кв.м другого поверху, 1 650,0 кв.м третього поверху, 1 650,0 кв.м четвертого поверху, 1 650,0 кв.м п'ятого поверху.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 договору оренди загальна площа нежитлових приміщень, переданих в оренду, становить 7 200,0 кв.м, а балансова вартість 1 квадратного метра з врахуванням індексації становить 5571,40 грн.

Згідно з п. 3.1 договору оренди орендна плата (та порядок її коригування, індексації) за користування приміщенням встановлюються сторонами в окремому додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 1 додатку № 1 від 01.02.2014 до договору оренди сторони встановили розмір орендної плати за 1 кв.м приміщення в місяць, в тому числі ПДВ, та формулу її індексації у випадку зміни вартості одного долару США в гривнях за курсом (ASK) міжбанківського валютного ринку на дату виставлення орендодавцем рахунку по відношенню до вартості одного долару США в гривнях за курсом міжбанківського валютного ринку на дату укладення Договору.

Таким чином, у договорі оренди вказані поверхи, приміщення на яких орендувались, вартість майна з урахуванням її індексації - балансову вартість 1 кв.м приміщення з урахуванням індексації і загальну площу орендованих приміщень, орендна плата з урахуванням її індексації.

Суд не бере до уваги твердження податкового органу, вказані в акті перевірки, про необхідність реєстрації позивача у податковому органі за неосновним місцем обліку з огляду на наступне.

У відповідності до п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, заява про взяття на облік за неосновним місцем обліку подається протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухового чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Із матеріалів справи вбачається, що відкриття нового підрозділу позивачем лише планувалося, однак так такий підрозділ не був відкритий у зв'язку із зміною економічної ситуації в Україні.

Так чином, у позивача не було підстав ставати на облік за неосновним місцем обліку.

Зазначені податковим органом в акті перевірки порушення позивачем пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України внаслідок завищення витрат у зв'язку із невірним визначенням від'ємного значення курсових різниць від перерахунку заборгованості в іноземній валюті по кредитному договору за рахунок невірного визначення балансової вартості отриманих кредитних коштів станом на 01.01.2014 року, не беруться судом до уваги як необґрунтовані з огляду на наступне.

Відповідно до пп. "а" пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до інших операційних витрат, серед іншого, включаються втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

Згідно зі пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Більше того із вказаного положення слідує, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а саме - Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 193 від 10.08.2000.

У п. 4 П(С)БО 21 наведено визначення курсових різниць та монетарних статей, із якого слідує, що: курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах; а монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Відповідно до п. 7 П(С)БО 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Згідно зі п. 8 П(С)БО 21 визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату балансу, а також на дату здійснення господарської операції в її межах або за всією статтею (відповідно до облікової політики). Для визначення курсових різниць на дату балансу застосовується валютний курс на кінець дня дати балансу. При визначенні курсових різниць на дату здійснення господарської операції застосовується валютний курс на початок дня дати здійснення операції. Підприємство може здійснити перерахунок залишків на кінець дня за монетарними статтями в іноземній валюті, за якими протягом дня здійснювались господарські операції із застосуванням валютного курсу, встановленого на кінець цього дня.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, а проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати, при цьому баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Таким чином, датами звітного балансу є останній день кварталу, тобто: 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня.

Із вказаного слідує, що визначення курсових різниць у 2014 році є неможливим без інформації щодо балансової вартості кредитних коштів станом на дату попереднього звітного балансу - станом на 31 грудня 2013 року.

Як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилась податковим органом виключно за 2014 рік, тобто податковим органом не перевірялась звітність за 2013 рік, зокрема звітність щодо визначення балансової вартості кредитних коштів станом на 31.12.2013.

При цьому в розрахунках курсових різниць за 2014 рік, наведених податковим органом в акті перевірки, ним використовується балансова вартість станом на 01.01.2014, а не на 31.12.2013 та вказується, що порушення допущено позивачем "за рахунок невірного визначення балансової вартості отриманих кредитних коштів станом на 01.01.2014".

Таким чином, відповідні висновки податкового органу не ґрунтуються на нормах законодавства, а тому є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.09.2015 за № 0000182202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 5 604 860,00 грн (за основним платежем - 3 736 573,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 868 287,00 грн), суд вважає за необхідне зазначити слідуюче.

Під час перевірки працівниками Житомирської ОДПІ Головного управління ДФС України зроблено висновок про порушення товариством п. 192.1 ст. 192, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 3 736 573,00 грн. На думку перевіряючих, дане порушення виникло з тих підстав, що позивачем було включено до складу податкового кредиту отримання послуг по оренді приміщення, яке не почало використовуватись в господарській діяльності, і операція з отримання оренди є завершеною.

Суд не бере до уваги вказаний висновок податкового органу як безпідставний з огляду на наступне.

Згідно зі п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, серед іншого, виникає у разі придбання послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту, згідно із вказаним положенням, виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Судова практика виходить із того, що необхідною умовою віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності (Лист ВАСУ № 742/11/13-11 від 02.06.2011).

Як зазначалося вище, послуги оренди придбавалися позивачем з метою розміщення в орендованому приміщенні свого офісу, а тому їх придбання безпосередньо пов'язано зі здійсненням господарської діяльності.

Таким чином, ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" було правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були сплачені у зв'язку із придбанням послуг оренди.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, суд вважає за потрібне зазначити наступне.

У відповідності до пп. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Судова практика виходить із того, що обов'язковою умовою нарахування податкових зобов'язань є факт використання платником податку придбаного товару в операціях, які не пов'язані з його господарською діяльністю та, що наявність таких операцій має бути доведено саме податковим органом (Постанова ВАСУ від 20.01.2015 № К/800/25886/14).

Утім, податковим органом в акті перевірки не встановлено факт використання послуг оренди в операціях, які не пов'язані із господарською діяльністю, а отже безпідставно застосовано положення пп. "г" п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно зі п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутня інформація щодо включення до податкового кредиту податкової накладної, розрахунок коригування за якою, на думку податкового органу, проведено позивачем невірно.

Згідно пп. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за № 1300/27745 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

В акті перевірки не вказано, яким чином в бухгалтерському обліку проведено зазначені операції з перерахування попередньої оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Томі", на яких бухгалтерських рахунках відображені вказані господарські операції.

Таким чином, встановлене податковим органом порушення позивачем п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.09.2015 за № 0000112203, яким товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 14 990,11 грн, суд зазначає слідуюче.

Під час перевірки працівниками Житомирської ОДПІ Головного управління ДФС України зроблено висновок про порушення товариством ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" через те, що виручка в сумі, що еквівалентно 384 361,92 грн не надійшла на рахунки П

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++АТ "Житомирський меблевий комбінат". На думку перевіряючих, дане порушення виникло з тих підстав, що позивач припинив зобов'язання із нерезидентом зарахуванням зустрічних однорідних вимог у порушення п.п. 2, 4 постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 20.08.2014 № 515, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Вказаний висновок податкового органу не береться судом до уваги як такий, що не відповідає законодавству України з огляду на наступне.

09.09.2014 між ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" (продавцем), компанією з обмеженою відповідальністю "ДРЮСТЕД ІНВЕСТ ІНК. ЛІМІТЕД" ("Drewstead inwest inc. Limited", Королівство Великобританії та Північної Ірландії) (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГ Сек'юрітіз" (повіреним) було укладено договір № БВ-054/14.

Відповідно до п. 1.1 договору № БВ-054/14 цей договір укладений на виконання повіреним завдання продавця щодо продажу цінних паперів в інтересах та за рахунок покупця.

Згідно п. 1.2 договору БВ-054/14 за цим договором продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити наступні цінні папери: емітент ЦП - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Максимум груп", пайовий венчурний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "АЙБІСІ КЕПІТАЛ"; ЄДРПОУ емітента ЦП - 36538258; код ISIN - UA4000150684; вид, ти, форма випуску ЦП - без документарна; номінальна вартість одного ЦП, грн - 1000,00 грн; кількість ЦП, шт. - 288 шт.; ціна одного ЦП, грн - 1 334,59 грн; загальна вартість ЦП - 384 361,92 грн.

Згідно п. 1.3 договору БВ-054/14 сума договору становить 384 361,92 грн без ПДВ.

Відповідно до п. 2.1 договору БВ-054/14 розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця суми договору до 31.10.2014 включно.

Згідно виписки з рахунку в цінних паперах № 400887-UA40500095, відкритого депоненту ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" в депозитарній установі ТОВ "Аваль Брок", 19.09.2014 здійснено переказ цінних паперів (код ЦП ISIN - UA4000150684) в кількості 288 шт. з рахунку № 400887-UA40500095, відкритого депоненту ПАТ "Житомирський меблевий комбінат", на рахунок в цінних паперах № 400887-GB20500096 приватної компанії "Drewstead inwest inc. Limited".

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 19.09.2014 ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" передало у власність покупця - приватної компанії "Drewstead inwest inc. Limited" 288 шт. інвестиційних сертифікатів (код ЦП ISIN - UA4000150684) по ціні за 1 ЦП 1 334,59 грн на загальну вартість 384 361,982 грн.

30.09.2014 між ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" та компанією з обмеженою відповідальністю "ДРЮСТЕД ІНВЕСТ ІНК. ЛІМІТЕД" ("Drewstead inwest inc. Limited", Королівство Великобританії та Північної Ірландії) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Пунктом 1.3 вказаної угоди зобов'язання приватної компанії "Drewstead inwest inc. Limited" перед позивачем за договором № БВ-054/14 від 09.09.2014 купівлі-продажу цінних паперів припиняється в повному обсязі - в сумі 384 361,92 грн без ПДВ, а зобов'язання позивача перед приватною компанією "Drewstead inwest inc. Limited" за договором № Б-381/10 від 27.08.2010 купівлі-продажу цінних паперів припиняються частково в сумі 384 361,92 грн без ПДВ.

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті регулюється Законом України від "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР.

Статтею 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визначено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII, моментом здійснення експорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується, від продавця до покупця.

Одночасно слід зазначити, що згідно з п. 1.6 р. I Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою правління Національного банку України від 24.03.99 N 136, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, то банк не здійснює контролю за строками розрахунків за таким договором.

Враховуючи викладене, якщо відповідно до експортного договору резидент експортує продукцію без її вивезення з митної території України, та відповідно без оформлення митної декларації, то вимоги Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не поширюються на такі експортні операції.

Відповідачем не було доведено переміщення факту переміщення цінних паперів через митний кордон України у відповідності до Положення про переміщення цінних паперів через митний кордон України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22.12.2011 № 469, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 24.01.2012 за № 105/20418.

З урахуванням вказаного посилання податкового органу на п.п. 2, 4 постанови Національного банку України "Про врегулювання ситуації на валютному ринку України" від 20.08.2014 № 515 є безпідставними.

Згідно зі ч. 1 ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Таким чином, позивач правомірно припинив зобов'язання за договором № БВ-054/14 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Щодо податкового повідомлення-рішення за № 0000102203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 375,50 грн, то суд зазначає наступне.

Встановлено, що складений Житомирською ОДПІ Головного управління ДФС у Житомирській області акт перевірки від 07.09.2015 № 638/06-25-22-025/32744172/0110, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить переліку виявлених порушень та відсутніх документів, або недоліків наданих документів.

Так, відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 (чинного на час проведення перевірки), акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно зі п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень посадовими особами, що здійснюють перевірку, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи.

Тобто, лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

Оскільки, акт перевірки було складено зі значними порушеннями положень нормативно-правових актів, то і рішення, яке прийнято на основі такої перевірки не може бути визнано законним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 23 вересня 2015 року № 0000102203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 375,50 грн, підлягає скасуванню.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що у позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України про скасування податкових повідомлень-рішень від 23 вересня 2015 року за № 0000192202, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 20 668 093,00 грн; за № 0000182202, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 5 604 860,00 грн (за основним платежем - 3 736 573,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 868 287,00 грн); за № 0000112203, яким товариству нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та ШС за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 14 990,11 грн та за № 0000102203, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 375,50 грн.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових-повідомлень рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" обґрунтовані, підтверджені доказами, наявними у матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.09.2015 № 0000192202, № 0000182202, № 0000112203, № 0000102203.

Стягнути з Житомисрької об'єднаної державної податкової інспекції на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (код ЄДРПОУ 32744172) сплачений судовий збір в сумі 394 324,77 грн (триста дев'яносто чотири тисячі триста двадцять чотири гривні сімдесят сім копійок).

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 05 січня 2016 р.