Ухвала суду № 55557348, 01.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 443/932/15 Головуючий у 1 інстанції: Салій В.В.

Провадження № 22-ц/783/512/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Р. П.

Провадження № 22-ц/783/511/16

Категорія:5

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Цяцяка Р.П.,

суддів Зверхановської Л.Д. і ОСОБА_2,

при секретарі Цапові П.М.,

за участю позивача ОСОБА_3 і його представника ОСОБА_4; адвоката ОСОБА_5 представника відповідача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року та на ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 і ОСОБА_6 про припинення права власності, у якому просив суд ухвалити рішення про припинення права власності на 2/5 частини будинку № 22-а по вул. Стрілецькій у м. Ходорові (в подальшому „спірний будинок), зареєстрованих в Стрийському МБТІ на імя ОСОБА_6, і на 3/5 частин спірного будинку, зареєстрованих за ОСОБА_7, та скасувати запис в МБТІ за № 35917503 в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обгрунтовувалися тим, що позивач з 1990 року проживає у спірному будинку, 3/5 частин якого належали на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_7, а 2/5 відповідачу ОСОБА_6 У звязку з розширенням заводу поліграфічних машин у м.Ходорові виконком Жидачівської районної ради народних депутатів у 1986 році прийняв рішення про знесення ряду індивідуальних будинків, які прилягали до території заводу, серед яких був і спірний будинок. Згаданий завод, забравши будинок, виділив ОСОБА_7 2-х кімнатну квартиру, а її дочці із сімєю - 3-х кімнатну квартиру, а також виплатив ОСОБА_7 грошову компенсацію згідно закону. ОСОБА_7 із чоловіком та її дочка із сімєю виселилися із спірного будинку і поселилися у виділені їм квартири. Відповідачу ОСОБА_6 завод також виділив квартиру та виплатив грошову компенсацію, а весь будинок перейшов на баланс заводу. В звязку з цим вважає, що відповідачі незаконно володіють спірним будинком, а тому просив вирішити питання про припинення права власності відповідачів на відповідні частини цього будинку (а.с. 2).

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог (а.с. 122-124).

Оскаржуваною ухвалою задоволено заяву відповідачів ОСОБА_7 і ОСОБА_6 та скасовано ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 05 червня 2015 року про забезпечення позову (а.с. 132).

Дане рішення і ухвалу оскаржив позивач ОСОБА_3

Апелянт просить оскаржувані рішення та ухвалу скасувати, покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Стверджує, що відповідачам відомо, що він з сімєю протягом останніх 25 років проживає у спірному будинку, однак відповідачі не ставили питання про повернення їм будинку чи про виселення з нього позивача.

Вважає, що суд не дав належної оцінки письмовим доказам по справі, а саме: рішенню Жидачівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 1995 року, яким відповідачці ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні її позову до Ходорівського заводу поліграфічних машин про повернення будматеріалів.

Стверджує, що відповідач ОСОБА_6 вже оголосив продаж своєї частини житлового будинку (а.с. 141-143).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони представника відповідача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Позовні вимоги про припинення права власності відповідачів на належні їм частки у спірному будинку позивач обгрунтовує посиланням на норми статтей 317, 321 ч.3 та 346 ч.1 п.7 ЦК України (а.с. 2).

При цьому статті 317 та 321 ЦК України регламентують лише загальні положення про право власності, при тому, що ст. 321 ЦК України передбачає саме непорушність права власності та встановлює, що особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2).

Позивач з даним позовом звернувся до суду 03.06.2015 року, однак пункт 7 частини першої статті 346 ЦК України (якими позивач обгрунтовує позовні вимоги) було виключено зі статті 346 ЦК України ще на підставі Закону № 1559-УІ від 17.11.2009 року, а відтак він не може бути застосованим до спірних правовідносин.

Інших норм матеріального права, які б могли бути правовою підставою для позбавлена відповідачів права власності на належні їм частки у спірному будинку (ч.2 ст. 321 ЦК України), позивачем не наведено.

Як стверджується матеріалами справи, сам позивач жодного відношення до викупу спірного будинку у звязку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій він розміщений, не мав і не має.

В той же час, ні Ходорівський завод поліграфічних машин (який виділяв квартири для відселення мешканців зі спірного будинку; а.с. 5), ні Ходорівська міська рада (як власник земельної ділянки на якій розміщений спірний будинок; а.с. 108-109) питання про припинення права власності відповідачів на належні їм частки у спірному будинку не піднімали.

За вище наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення, висновки якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Як вбачається зі змісту частини 6 ст. 154 ЦПК України, у випадку відмови у задоволенні позову вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили, проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

Відтак, суд першої інстанції, відмовивши позивачу у задоволенні позовних вимог, вправі був задовольнити заяву відповідачів та постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, які були застосовані ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 05 червня 2015 року, і доводи апеляційної скарги висновків, викладених в ухвалі Жидачівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2015 року, що оскаржується, також не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити та залишити рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року та ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 02 листопада 2015 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: