Ухвала суду № 55556328, 25.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 330/652/15-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/121/16 Головуючий в 1-й інстанції Бойчева Н.В.Єдиний унікальний № 330/652/15-к Доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_1Категорія ст. 115 ч. 1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дутова О.М.

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.

при секретарі Лопух Ю.О.

за участю прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченої ОСОБА_3

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080330000053, за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_3 на вирок колегії суддів Якимівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, Російської Федерації, громадянку України, не заміжньої, проживаючої без реєстрації за адресою: вул. К.Маркса, буд. 126, с.Ботієво Приазовський район, Запорізька область, раніше судима:

1) 23.12.2010 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.3 ст.357, ч.1 ст.70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільненої на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

2) 09.02.2011 року Приморським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали від 09.01.2014 року Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області умовно-достроково звільнена 17.01.2014 року на 1 рік 8 місяців 5 днів.

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та призначено їй покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Приморського районного суду Запорізької області від 09.02.2011 року та остаточно призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишений без змін.

Початок терміну відраховується з моменту затримання, тобто з 31.01.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № 65 від 17.02.2015 року у розмірі 613,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області витрати за проведення судової експертизи холодної зброї № 156 від 30.03.2015 року у розмірі 491,04 грн.

Вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, 31.01.2015 року о 13.00 годині ОСОБА_3, знаходячись за місцем свого мешкання в приміщенні житлового будинку №126 по вул. К.Маркса в с.Ботієве Приазовського району Запорізької області, під час конфлікту зі ОСОБА_4, виниклого на побутовому ґрунті, діючи з умислом на його вбивство, нанесла останньому один удар кухонним ножем в область задньої поверхні грудної клітини зліва, в результаті чого спричинила ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді: одиночного сліпого колото-різаного поранення грудної клітини, проникаюче в ліву плевральну порожнину з локалізацією шкірної рани на задній поверхні грудної клітини зліва, на рівні 8-го міжребер'я по лопаточній лінії та наскрізним пошкодженням по ходу каналу поранення нижньої долі лівої легені, що ускладнилося гострою крововтратою, від якого потерпілий ОСОБА_4 помер на місці події.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 вважає, що провина ОСОБА_3 не доказана і таким чином обвинувальний вирок є незаконним. Вказує, що суд у обвинувальному вироку робить посилання на покази потерпілої ОСОБА_5 яка в день вбивства була відсутня за місцем скоєння злочину і їй про вбивство сина стало відомо від свідка ОСОБА_6 При скоєні злочину вона дома не була. І вона не почула від ОСОБА_6 хто вбив її сина.

Орган досудового слідства, державне обвинувачення та суд однобоко підійшли до з'ясування усіх обставин по справі. ОСОБА_7, що проходить по справі у якості свідка, який на час вбивства знаходився на місці скоєння злочину на причетність до вбивства не перевірявся органом досудового слідства та оперативним шляхом. До показів ОСОБА_7 слід відноситися критично, так як він таким чином може уникати відповідальності. За таких обставин ОСОБА_7 однозначно не можна виключити з числа підозрюваних осіб.

Усі проведені по справі експертизи не надали конкретної відповіді на поставлені питання, та ні у одному висновку не йдеться мова, що є докази та свідоцтва про скоєння даного кримінального правопорушення ОСОБА_3

В ході досудового слідства, так і судового прямих доказів скоєння вбивства ОСОБА_3 не добуто. Усі докази відносно неї є непрямі, що однозначно не може лягти в основу обвинувального вироку.

У звязку з викладеним, захисник ОСОБА_2 просить обвинувальний вирок Якимівського районного суду від 19 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 скасувати та винести свій виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_3 Запобіжний захід тримання під вартою скасувати.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_3 просить виправдати її, оскільки вказаний злочин вона не вчиняла. Вказує, що вона раніше судима і відбувала покарання в місцях позбавлення волі, але вбити людину вона не змогла би. Досудове слідство проведено формально та з грубим порушенням закону.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення і доводи апеляцій, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляцій обвинуваченої ОСОБА_3 і захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляцію та апеляцію обвинуваченої ОСОБА_3, обвинувачену, яка, зокрема в останньому слові, просила її апеляцію та апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія судів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційної інстанції вину свою не визнала та від надання показів відмовилася.

Незважаючи на не визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні інкримінованого їй злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, колегія суддів вважає, що її вина підтверджена доказами, які є в матеріалах провадження, і її діям місцевий суд дав належну і відповідну юридичну оцінку.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні першої інстанції пояснила, що вона є матір'ю вбитого ОСОБА_4 Свідком самого вбивства вона не була. Однак зазначила, що її син ОСОБА_4 проживав разом з співмешканкою ОСОБА_3. Між ними часто, на ґрунті вживання алкогольних напоїв ОСОБА_4, виникали сварки, які нерідко закінчувалися бійками. Про вбивство сина вона дізналася від свого сусіда ОСОБА_6 31.01.2015 року. Перед цими подіями, 29.01.2015 року у її сина ОСОБА_4 був день народження, вона приїхала з м. Мелітополя його поздоровити, випивали, а коли ОСОБА_4 був у нетверезому стані вчиняв сварки і вона з ним посварилася і 30.01.2015 року зранку уїхала до доньки в м. Мелітополь, а 31.01.2015 року їй подзвонив сусід ОСОБА_6 і повідомив про те, що її сина вбито. Вважає, що ОСОБА_3 може бути призначене не суворе покарання.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що 31.01.2015 року він перебував за місцем свого мешкання за адресою: вул. К.Маркса, 126 с. Ботієво Приазовського району Запорізької області разом з сином співмешканки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вони разом поснідали, за сніданком всі разом випили 1 пляшку горілки, під час сніданку поміж ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розпочався словесний конфлікт, не бажаючи в ньому брати участь він вийшов з будинку та став поратись по господарству.

Близько 13.00 години того дня, він сидів на лавочці, розташованій біля його двору. У той час він побачив, як через двір з будинку до нього вибігла ОСОБА_3, яка була схвильована та у руці тримала кухонний ніж з широким лезом, лезо та рукоятка якого були в крові. ОСОБА_3 сказала, що вона вбила ОСОБА_4 та запитала, що робити з ножем. Він відповів їй, щоб вона його кинула на що вона його кинула ніж у садочок біля проїжджої частини дороги, де він залишався до приїзду працівників міліції. Після чого, він зайшов до будинку та побачив на підлозі у спальній кімнаті ОСОБА_4, який лежав на животі обличчям донизу, на спині під лопаткою якого була різана рана. В кімнаті на підлозі було багато плям крові. ОСОБА_4 не подавав ознак життя, пульсу в нього не було. Після чого він пішов до свого сусіда ОСОБА_6, якому розповів, що він виявив труп ОСОБА_4 та попросив його викликати працівників міліції та до їх прибуття перебував у ОСОБА_6. У той же час туди приходила і ОСОБА_3, яка просила ОСОБА_6 викликати швидку допомогу для ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що 31.01.2015 року він був у себе в гаражі, до нього прийшов сусід ОСОБА_8 в стані алкогольного сп'яніння та повідомив, що ОСОБА_4 вбила ОСОБА_3, а через деякий час прийшла ОСОБА_3, яка була схвильована та сказала, що ОСОБА_4 вже немає, що вона його вбила. Потім він повідомив сільського голову про вбивство. Через деякий час приїхали працівники міліції.

Про скоєне він повідомив по телефону матір вбитого ОСОБА_4 Коли йшов до будинку ОСОБА_4, на тротуарі біля їх будинку побачив ніж, який був весь у крові.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що 31.01.2015 року він приїхав на вул. К.Маркса будинок №126 в с.Ботієве Приазовського району Запорізької області за викликом голови сільської ради про вбивство. В кімнаті даного будинку знаходився труп ОСОБА_4. В даному будинку працювала оперативна група. Затриману ОСОБА_3 він супроводжував до відділу міліції. По дорозі, ОСОБА_3 в ході бесіди сказала, що не жалкує про скоєне, була би можливість, то вбила би і ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні першої інстанції пояснила, що вона була конвоїром до м. Запоріжжя під час доставки ОСОБА_3 на судово-психіатричну експертизу та була присутня під час допиту ОСОБА_3 На питання, чи вбивала вона ОСОБА_4, «Так» але й не жалкувала про вчинене.

Також вина ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного вище злочину підтверджується:

- протоколом огляду місця події від 31.01.2015 року, в ході якого оглянуто домоволодіння № 126 по вул. К.Маркса в с. Ботієво Приазовського району Запорізької області. На території даного домоволодіння біля входу виявлено кухонний ніж, на лезі якого виявлені плями бурого кольору. Оглядом приміщення №3 встановлено, що безпосередньо за входом в дане приміщення виявлено труп, особу якого засвідчено паспортом СА 124596 на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 39-43);

- висновком судово-дактилоскопічної експертизи № 65 від 17.02.2015 року, згідно якої сліди папілярних узорів розмірами 12х13мм, 15х13мм, 16х13 мм, 15х14мм, 30х12мм, 18х12мм, 22х15мм, 26х17мм,18х15мм, які були вилучені 31.01.2015 року, за фактом вбивства ОСОБА_4 по вул. К.Маркса, 126 в с. Ботієво Приазовського району Запорізької області, придатні для ідентифікації по них особи. Слід папілярного узору розмірами 12х13мм залишено вказівним пальцем правої руки, слід папілярного узору розмірами 30х12мм - середнім пальцем лівої руки, слід папілярного узору розмірами 18х12мм - вказівним пальцем лівої руки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, (а.с. 61-66);

- висновком судово-імунологічної експертизи № 354 від 11.02.2015 року, згідно якої встановлено, що рідка кров гр. ОСОБА_3 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0. (а.с. 71);

- висновком судово-цитологічної експертизи № 87 від 24.02.2015 року, згідно якої при судово-циологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук трупа ОСОБА_4 знайдена кров, видова належність якої не встановлена, із-за не виявлення видових властивостей (негативний результат на білок крові людини, птиці, собаки, рогатої худоби, кролика, коня, кішки, свині), що може бути обумовлено: незначною кількістю або дією факторів зовнішнього середовища (волога, високі та низькі температури, мікрофлора та ін.), які руйнують білок крові. Клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінців нігтьових пластин з обох рук підозрюваної ОСОБА_3 кров та клітини, які підлягають подальшому дослідженню, не знайдені (а.с. 74-75);

- висновком судової імунологічної експертизи № 377 від 06.03.2015 року, згідно якої в 3-х змивах з м/п (об'єкти №1-3) встановлена наявність крові людини, і виявлений антиген Н з ізогемаглютининами анти-А та анти-В в об'єкті №3, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В у тому числі від потерпілого ОСОБА_4 чи підозрюваної ОСОБА_3, за наявності у останньої на час того, що сталося тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею (а.с. 78-80);

- висновком судової імунологічної експертизи № 376 від 06.03.2015 року, згідно якої на штанах (об'єкт №1) встановлена наявність крові людини, і виявлений лише антиген Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи 0 з ізогемаглютининами анти-А та анти-В, у тому числі від потерпілого ОСОБА_4 чи підозрюваної ОСОБА_3, за наявності у останньої на час того, що сталося тілесних ушкоджень з зовнішньою кровотечею (а.с. 83-85);

- висновками судово-медичних експертиз № 73 від 10.03.2015 року та № 162 від 12.03.2015 року, згідно яких причиною смерті ОСОБА_4 є одиноке сліпе колото-різане поранення грудної клітки, проникаюче в ліву плевральну порожнину з локалізацією кожної рани на задній поверхні грудної клітки зліва, на рівні 8-го міжреберя по лопаточній лінії та сквозним ушкодженням по ходу раневого каналу нижньої долі лівої легені, отягчающим розвитком гострої крововтрати, яка кваліфікується як небезпечна для життя, яка спричинила смерть потерпілого - тяжке тілесне ушкодження, (а.с. 87-96);

- висновком судової цитологічної експертизи № 140 від 18.03.2015 року, згідно якої кров трупа ОСОБА_4 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0. Кров підозрюваної ОСОБА_3 відноситься до групи 0 ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВ0. При судово-цитологічному дослідженні ножа вилученого при огляді місця події (об'єкт №1) виявлена кров людини, статева належність якої не встановлена в зв'язку з відсутністю клітин крові необхідних для статевого диференціювання. При встановленні групової належності крові був виявлений антиген Н і ізогемаглютиніни анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від особи (осіб) з групою крові 0, як у потерпілого ОСОБА_4 так і від підозрюваної ОСОБА_3 при наявності у останньої тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею на момент скоєння злочину. Епітеліальні клітини, придатні для дослідження, не знайдені (а.с. 99-102);

- висновком судово-медичної експертизи № 75 від 02.02.2015 року, згідно якої у гр. ОСОБА_3 були тілесні ушкодження - синець на нижньому віці лівого ока, синці обох кістей. Вказані тілесні ушкодження кваліфікуються як легкі. Синці на нижньому віці лівого ока з'явилася від дії тупого твердого предмету, можливо при ударі рукою, синці кістей з'явилися від травматичного діяння тупих твердих предметів або при ударі об такі предмети, можливо 31.01.2015 року, при викладених вище обставинах. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 виникли від не менше 6-ти травматичних впливів тупих предметів(а.с. 103);

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи № 117 від 24.03.2015 року, згідно якої рана на шкіряному клапті з грудної клітини від трупу ОСОБА_4 була заподіяна пласким, містячи сполуки заліза, одностороннє гострим колюче-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, найбільша ширина зануреної частини якого становила не менш як 14мм (ймовірно - біля 33-37мм), результати експериментально-порівняльного дослідження не виключають можливість його спричинення клинком наданого на експертизу ножа (а.с.105-107);

- висновком судової експертизи холодної зброї № 156 від 30.03.2015 року, згідно якої предмет вилучений 31.01.2015 року за фактом вбивства ОСОБА_4 по вул. К.Маркса будинок №126 в с.Ботієво Приазовського району Запорізької області, до холодної зброї не відноситься.

Наданий на дослідження предмет є ножем господарсько-побутового призначення. Наданий на дослідження предмет виготовлено заводським способом (а.с. 110-112).

Актом судово-психіатричної експертизи №89 від 16.02.2015 року, згідно якої ОСОБА_3 ознак психічного розладу не проявляла та не проявляє в теперішній час. В період скоєння інкримінованого їй правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляла, а по матеріалам кримінального провадження перебувала в стані звичайного алкогольного сп'яніння. Відповідно, вона могла усвідомлювати свої дії та керуватись ними. По своєму психічному стану в теперішній час вона також може усвідомлювати свої дії та керуватися ними. В застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с. 140-145), висновки якого підтвердила експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні в режимі відео конференції та пояснила, що дані висновки зроблені в ході співбесіди з обвинуваченою та з її поведінки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що зібрані у провадженні та досліджені в судовому засіданні докази являються допустимими, стабільними, послідовними, логічними, узгодженими один з одним, отримані без порушень прав та свобод людини, у законний спосіб, їм надана правильна юридична оцінка та підстав їм не довіряти, не має, як не має й підстав для перекваліфікації дій обвинуваченої на менш тяжкий склад злочину.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, дослідженими під час апеляційного розгляду та оціненими у відповідності до вимог закону, колегія суддів погоджується з правильністю кваліфікації дій ОСОБА_3 за ч.1 ст. 115 КК України, а саме як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд призначив у відповідності з положеннями вимог ст. 65 КК України. При цьому суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого, а також особу обвинуваченої, яка раніше судима, кримінальне правопорушення скоїла під час умовно-дострокового звільнення, посередньо характеризується за місцем проживання.

Тому, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_3 покарання таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування вироку суду, у справі не допущено, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_3, її захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок колегії суддів Якимівського районного суду Запорізької області від 19 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 залишити без змін.

У відповідності до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання строк її попереднього увязнення з 31.01.2015 року до 25.01.2016 року з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців, а ОСОБА_3, яка тримається під вартою, в той строк з моменту отримання нею повного тексту даної ухвали.

Судді:

ОСОБА_1ОСОБА_12 ОСОБА_13