Рішення № 55556310, 20.01.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/5092/14 Головуючий у 1 інстанції: Троценко Т.А.

№ провадження 22-ц/778/44/16 Суддя-доповідач: Савченко О.В

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„20" січня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У позові зазначав, що 15.03.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 15.03.2011 року, було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого відповідач отримала від ОСОБА_3 у борг грошові кошти у сумі 60 000 грн., що на день укладання договору становило еквівалент 7 557,00 доларів США, без сплати відсотків, зі строком повернення до 15.06.2011 року.

Згідно п.2 договору, сума позики повинна бути повернена у відповідності до курсу НБУ на момент її повернення. за місцем реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.5 договору, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, то несплачену у строк суму основаного боргу він зобов"язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В якості забезпечення повернення позики з відповідачем в особі ОСОБА_5 15.03.2011 року був укладений договір іпотеки, згідно якого у іпотеку передано нерухоме майно, а саме, житловий будинок АДРЕСА_2 який розташований на земельній ділянці площею 0,05 га, і який належить відповідачу на праві власності, із заставною вартістю 48 000 грн., яке складається з жилого будинку «А», загальною площею 31,9 кв. м., житловою 16,7 кв. м., літньої кухні «Б», вбиральні «Г», душу «Д», парканів «№1», «№2», «№4», сараю «В», пташнику «Е», хвіртки «№3», замощення «№II», басейну «З».

Зобов"язання за договором позики відповідач належним чином не виконала, тому для повернення коштів 18.01.2012 року ОСОБА_3 отримав виконавчий напис, який пред'явив до виконання у ВДВС Бердянського МРУЮ в Запорізькій області.

Посилаючись на те, що у ході виконання виконавчого напису ВДВС не має можливості провести реалізацію заставного майна, бо Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області не надає витягу щодо реєстрації права власності або права користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, і теперішній час сума позики становить 89 323 грн. 74 коп., відсотки за прострочення виконання зобов'язання становлять 8 039 грн. 16 коп., витрати по здійсненню виконавчого напису - 1 100 грн. 00 коп., а всього 98 462 грн. 90 коп., просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 15.03.201 року - на домоволодіння, розташоване на земельній ділянці площею 0,05 га, за адресою: Запорізька області, м. Бердянськ, вул. Чехова, 9, яке складається з житлового будинку, зазначеного в плані літ. «А», загальною площею 31,9 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м., літньої кухні «Б», вбиральні «Г», душу «Д», парканів «№1», «№2», «№4», сараю «В», пташнику «Е», хвіртки «№3», замощення «№II», басейну «З» в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 15.03.2011 року в розмірі 98 462 грн. 90 коп. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкуванням, з можливістю здійснення ОСОБА_3 всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, визначити початкову ціну предмета іпотеки в розмірі 48 000 грн. 00 коп., зняти з реєстрації усіх зареєстрованих у будинку осіб та виселити їх, передати йому предмет іпотеки та стягнути моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. і судові витрати по справі, а саме - судовий збір - 984 грн. 63 коп. та витрати на правову допомогу - 6 000 грн.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року позовні вимоги задоволені частково.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_2 розташоване на земельній ділянці площею 0,05га, яке складається з жилого будинку «А», загальною площею 31,9 кв. м., житловою 16,7 кв. м., літньої кухні «Б», вбиральні «Г», душу «Д», парканів №№ 1, 2, 4, сараю «В», пташнику «Е», хвіртки № 3, замощення II, басейну «З», що належить на праві власності ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошових коштів від 15. 03. 2011 року в розмірі 97 556,78 грн. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки, з укладанням з ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 договору купівлі - продажу з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до технічного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливість здійснення ОСОБА_3 усіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Визначено початкову ціну предмету іпотеки в розмірі 48 000 грн.

На період до реалізації предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_2 яке складається з жилого будинку «А», загальною площею 31,9 кв. м., житловою 16,7 кв. м., літньої кухні «Б», вбиральні «Г», душу «Д», парканів №№ 1, 2, 4, сараю «В», пташнику «Е», хвіртки № 3, замощення II, басейну «З», передано ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір - 984 грн. 63 коп.

В решті позову відмовлено.

Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 липня 2015 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справа, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам ухвалене по справі рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.03.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 15.03.2011 року, було укладено договір позики грошових коштів, згідно якого відповідач отримала від ОСОБА_3 у борг грошові кошти у сумі 60 000 грн., що на день укладання договору становило еквівалент 7 557,00 доларів США, без сплати відсотків, зі строком повернення до 15.06.2011 року.

Відповідно до п.5 договору, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, то несплачену у строк суму основаного боргу він зобов"язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В якості забезпечення повернення позики з відповідачем в особі ОСОБА_5 15.03.2011 року був укладений договір іпотеки, згідно якого у іпотеку передано нерухоме майно, а саме, житловий будинок АДРЕСА_2 який розташований на земельній ділянці площею 0,05 га, і який належить відповідачу на праві власності, із заставною вартістю 48 000 грн., яке складається з жилого будинку «А», загальною площею 31,9 кв. м., житловою 16,7 кв. м., літньої кухні «Б», вбиральні «Г», душу «Д», парканів «№1», «№2», «№4», сараю «В», пташнику «Е», хвіртки «№3», замощення «№II», басейну «З».

Зобов"язання за договором позики відповідач належним чином не виконала, тому для повернення коштів 18.01.2012 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Мелітопольського нотаріального округу Чупрун Т.А., який 18.01.2012 року видав виконавчий напис про звернення стягнення на домоволодіння по АДРЕСА_2 з визначеною сумою боргу в розмірі 62170 грн., а саме - борг - 60000 грн., 3 відсотка річних - 1070 грн., витрати по здійсненню виконавчого напису - 1100 грн.

Виконавчий напис був пред'явлений до виконання до ВДВС Бердянського МРУЮ в Запорізькій області.

В обґрунтування заявленого у липні 2014 року позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач посилався на те, що згідно відповіді ВДВС Бердянського МРУЮ, станом на 10.10.2013 року нерухоме майно у виді домоволодіння по АДРЕСА_2 не реалізовано, оскільки у Національній кадастровій системі відсутня інформація щодо реєстрації земельних ділянок за ОСОБА_2

Задовольняючи позовні вимоги щодо звернення стягнення на зазначений предмет іпотеки, суд виходив з того, що ОСОБА_2 не виконала зобов"язання за договором позики від15.03.2011 року, а вчинений виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на цей же предмет іпотеки реально не виконаний.

З висновками суду щодо наявності за вказаних обставин підстав для звернення стягнення у визначений позивачем спосіб в судовому порядку погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права, не встановивши у повній мірі фактичні обставини справи, чим порушив вимоги ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо необхідності сприяти всебічному і повному з"ясуванню обставин справи.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов"язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов"язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями ч.ч.1,3 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов"язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов"язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.п. 5.2.1; 5.2.2 договору іпотеки від 15.03.2011 року, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо така згода не досягнута - спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90% вартості предмета іпотеки, визначеною шляхом його оцінки.

Іпотекодержатель має право організувати продаж предмета іпотеки шляхом укладання договору купівлі-продажу між іпотекодавцем та покупцем, який укладається за письмовою згодою іпотекодержателя в порядку, визначеному ст. 6 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". При цьому кошти за придбану нерухомість покупець сплачує на банківські рахунки іпотекодержателя.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За змістом ст. 38 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель вправі задовольнити свою вимогу щодо звернення стягнення на предмет іпотеки будь-якій особі шляхом укладання договору купівлі-продажу.

Ухвалюючи рішення, на вказані вимоги Закону суд належної уваги не звернув, оскільки розрахунок суми заборгованості, що підлягає сплаті з вартості предмета іпотеки, у мотивувальній частині рішення не навів і обґрунтованість її нарахування не перевіряв, а також застосував такий спосіб продажу, який не передбачений ані умовами іпотечного договору, ані ст. 38 Закону України „Про іпотеку", не з"ясував початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до п. 5.2.1 договору та ч.6 ст. 38 Закону України „Про іпотеку".

Не надав суд ніякої оцінки і тій обставині, що на час ухвалення рішення про звернення стягнення на домоволодіння АДРЕСА_2 в рахунок погашення боргу за договором позики від15.03.2011 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 18.01.2012 року про звернення стягнення на цей же предмет іпотеки в забезпечення виконання зобов"язань за тим же договором позики продовжувало перебувати на виконанні.

Виходячи з положень ст. 17 Закону України „Про виконавче провадження", виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію як рішення суду, так і виконавчого напису нотаріуса, при цьому можливість їх одночасного фактичного виконання щодо стягнення на один і той же предмет іпотеки в рахунок погашення одного й того ж боргу нічим не передбачена.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захистом цивільних прав є застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов"язане з позбавленням його володільця можливості здійснити(реалізувати) своє право повністю або частково.

Між тим, на момент звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки механізм повернення коштів за рахунок заставленого майна вже був використаний ОСОБА_3 на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Як вбачається з інформації, наданої ВДВС Бердянського МРУЮ Запорізької області, з 2013 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 157 від 18.01.2012 року про звернення стягнення на домоволодіння по АДРЕСА_2 на підставі заяви стягувача ОСОБА_3 здійснювалось шляхом сплати ОСОБА_2 грошових сум. За період 2012-2013 років нею було перераховано 12999,99 грн., за період 2015 року -18818, 18 грн., всього 31 818, 17 грн.(а.с.159).

Зазначені обставини під час розгляду справи судом не перевірялись, а тому фактичний залишок боргу, в рахунок погашення якого суд звернув стягнення на домоволодіння по АДРЕСА_2, визначеним не був, як і початкова ціна зазначеного домоволодіння.

В результаті припущених порушень ухвалене по справі рішення не можна визнати таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства щодо справедливості, добросовісності й розумності.

Відповідно до роз"яснень п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", при вирішенні спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитним договором та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов"язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

За висновком до звіту про вартість домоволодіння АДРЕСА_2, вартість останнього станом на 14.01.2016 року становить 219 200 грн. Враховуючи ті дії, що з погодження стягувача у виконавчому провадженні були здійснені боржником ОСОБА_2. по сплаті основного боргу у ході примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, то вартість предмета іпотеки та суму залишку неповернутого боргу не можна визнати співмірними, тому за встановлених обставин задовольняти заявлені ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 позовні вимоги до ОСОБА_2 колегія не вважає доцільним, у зв"язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 листопада 2014 року по даній справі скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: