Ухвала суду № 55555468, 26.01.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 307/3198/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

26 січня 2016 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

Головуючого судді Фазикош Г. В.

суддів Власова С. О., Бисаги Т. Ю.

з участю секретаря Маринець Д. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_1, на рішення Тячівського районного суду від 5 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "Надра" про визнання кредитного договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Тячівського районного суду від 5 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра».

В апеляційній скарзі банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_1 просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки місцевого суду ґрунтуються на припущеннях.

Дослідивши зібрані у справі матеріали, справу № 307/2895/13, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч.1 ст. 207 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст. 207 ЦК України).

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Встановлено, що 19 вересня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 671/09-2006 на суму 16043 доларів США під 10 % річних строком на 72 місяці для придбання транспортного засобу марки «Опель Астра», 2006 року випуску.

В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо повернення кредиту було укладено договір застави транспортного засобу марки ОСОБА_3, 2006 року випуску, ліквідаційною вартістю 81 018 грн.

Позивач ОСОБА_2 не заперечує факт отримання ним кредиту. Водночас він стверджує, що підписував інший текст кредитного договору, ніж той, на який посилається ПАТ КБ «Надра», на інших умовах; власного екземпляру тексту договору він від банку не одержав, а тому предявити його не може.

Судом встановлено, що у 2013 році ПАТ КБ «Надра» предявив до суду позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року. Позивач ОСОБА_2 вказує, що саме з цього позову він дізнався про наявність тексту договору, який він не підписував та оспорив його дійсність до суду.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи № 997 від 22 квітня 2014 року, який був зроблений в справі № 307/2895/13 за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, які містяться в наданому на дослідження примірнику кредитного договору № 671/09-2006 від 19.09.2006 р., укладеному між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, виконані однією особою. Дані підписи виконані не ОСОБА_2, а іншою особою, із намаганням особи виконавця наслідувати підпис ОСОБА_2 (Справа № 307/3198/14-ц, а.с.82-85).

Оригінал висновку судової почеркознавчої експертизи № 997 від 22 квітня 2014 року було оглянуто в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

В суді першої інстанції представник банку «Надра» заявляв клопотання про призначення нової експертизи, ухвалою Тячівського районного суду від 5 червня 2015 року в задоволенні цього клопотання було відмовлено (а.с.101). Заперечень щодо цієї ухвали в апеляційній скарзі не наведено.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник банку клопотання про призначення повторної або додаткової експертизи не заявляв. В апеляційній скарзі представник банку вказує лише на те, що, на його думку, наявний у справі висновок не є обовязковим для суду, а суд першої інстанції не врахував інші наявні у справі докази, а саме те, що позивач не оспорює сам факт одержання кредиту, сплачував його тривалий час, а інший текст договору у матеріалах справи відсутній (а.с.110).

Колегія суддів оцінила зібрані у справі докази за правилами ст. 212 ЦПК України з врахуванням вимог ст.57-66 ЦПК України та прийшла до наступних висновків.

Факт укладення кредитного договору між сторонами та одержання коштів від ПАТ КБ «Надра» позивачем ОСОБА_2 не оспорюється. Факт часткового погашення позичальником цього кредиту сторони також визнають.

Позивач ОСОБА_2 оспорює у даній справі лише факт підписання ним саме того тексту кредитного договору № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, на підставі якого було подано позов про стягнення кредитної заборгованості у справі № 307/2895/13.

На підставі ухвали Тячівського районного суду від 12 березня 2014 року по справі № 307/2895/13 Львівським науково-дослідним інститутом було проведено судову почеркознавчу експертизу. Предметом експертизи був примірник кредитного договору № 671/09-2006 від 19 вересня 2006 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра». За результатами проведеного дослідження складено висновок експерта № 997 від 22 квітня 2014 року, з якого слідує, що підписи на дослідженому примірнику кредитного договору виконані не позивачем ОСОБА_2, а іншою особою, із намаганням наслідувати підпис ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливе його укладення. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складення, скріплення та підписом письмового документа.

В даному випадку спірний договір не відповідає волі та волевиявленню позичальника, оскільки підписаний іншою особою. Суд першої інстанції визнав його недійсним обґрунтовано.

Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, а також з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі № 6-127цс13.

При цьому колегія констатує, що відсутність у позичальника іншого альтернативного тексту договору не свідчить про те, що договір було укладено саме на тих умовах, які викладені у тексті, що підписані не позичальником, а іншою особою. Часткове виконання грошового зобовязання також не підтверджує цього факту.

Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Надра" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Тячівського районного суду від 5 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді