Рішення № 55555456, 02.02.2016, Василівський районний суд Запорізької області

Справа№ 328/4429/15-ц

Проваджкення№2/311/138/2016

02.02.2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року м.Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Кочевої І.В.

при секретарі: Кириченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Токмацького ВП Василівського відділу ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови слідчого про відмову у відшкодуванні шкоди та стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Вказана позовна заява надійшла до Токмацького районного суду Запорізької області 30 листопада 2015 року. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08 грудня 2015 року визначено підсудність судового розгляду справи за Василівським районним судом Запорізької області. До Василівського районного суду Запорізької області справа надійшла 16 грудня 2015 року. Ухвалою судді Василівського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2015 року, яка не була оскаржена в апеляційному порядку, було відкрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області, що на теперішній час має назву Токмацький ВП Василівського відділу ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови слідчого про відмову у відшкодуванні шкоди та стягнення моральної шкоди. У відкритті провадження в частині позовних вимог, заявлених до судді Токмацького районного суду запорізької області ОСОБА_3 відмовлено. Ухвалами суду у попередньому судовому засіданні 31 грудня 2015 року було витребувано докази по справі за клопотанням позивача та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у позовні заяві вказує, що СВ Токмацького МРВ УМВЧС України в Запорізькій області 05 березня 2002 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.1 ст.358 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Постанови та обвинувальні вироки по кримінальній справі скасовувалися апеляційним судом Запорізької області, справа направлялася для проведення додаткового розслідування та на новий судовий розгляд. 28 липня 2013 року постановою Токмацької міжрайонної прокуратури вказану кримінальну справу закрито у звязку з не встановленням достатніх доказів винуватості позивача, що є реабілітуючою обставиною. Позивач вказує на незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності. На думку позивача слідчий Войтенко А.В. під час проведення додаткового розслідування кримінальної справи постановою від 10 грудня 2003 року незаконно відмовив йому у відшкодуванні шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності протягом 15 місяців та в тій же постанові вказав на вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.358 КК України, що на його думку необхідно виправити та поновити провадження по кримінальній справі. Позивач просить скасувати вказану постанову слідчого, про існування якої він дізнався у червні 2015 року, бо вона не відповідає вимогам ст.19 Закону України «Про виконавче провадження», просить суд зобовязати поновити досудове розслідування та стягнути з відповідачів солідарно моральну шкоду в розмірі 100000 грн., розмір якої обґрунтовує нанесенням йому глибоких душевних страждань, неможливістю займатися юридичною практикою, бо він до теперішнього часу перебуває на підписці про невиїзд з м.Токмак Запорізької області, відповідачами було принижено честь та гідність позивача, завдано шкоду його діловій репутації юриста; відповідачі утримуючи ОСОБА_1 під слідством та судом в якості обвинуваченого за ст.ст.190 ч.4, ч.ч.1,2,3 ст.358, ч.1 ст.185 КК України протягом 11 років 5 місяців, відмовляються передати належні йому друкарські машинки, які були викрадені слідчим та прокурором. Відповідачі довели позивача та його сім`ю до бідності, він не міг приймати участь у

виборчій компанії, приймати участь у керуванні політичними партіями та громадськими організаціями, установами.

Позивач у судове засідання не зявився, у позовній заяві вказав про розгляд справи без його участі. Додатково суду надавав відзив на заперечення проти позову ОСОБА_2 (а.с.26-27)

Відповідач ОСОБА_2 також у судове засідання не зявився, суду надав письмові заперечення проти позову та просив розглядати справу без його участі (а.с.21-22). В запереченнях вказав, що оскаржувана позивачем постанова відповідає вимогам закону, про її винесення позивач був вчасно повідомлений та особисто у нього отримував копію постанови. За ч.2 ст.358 КК України ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, посилається на помилку в документі, доказів притягнення до відповідальності за вказаною нормою позивач не надав.

Представник Токмацького відділення поліції Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області, яке іменувалося раніше як Токмацький МВ ГУМВС України в Запорізькій області, що є загальновідомим фактом у звязку з реформуванням правоохоронних органів в Україні, у судове засідання не зявився, суду надано заяву про розгляд справи без його участі (а.с.23).

Суд вважає можливим розглянути справу без участі сторін.

Дослідивши матеріали справи та отримані на ухвалу суду про витребування доказів матеріали, які суд вважає достатніми для прийняття рішення за заявленими ОСОБА_1 вимогами, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади…, в тому числі і судів.

На ухвалу суду про витребування доказів, винесену за клопотанням позивача, а саме матеріалів кримінальної справи №2260231 було отримано відповідь про відсутність цієї справи у Токмацькому відділенні поліції Василівського ВГУНП в Запорізькій області та перебування справи в Токмацькою місцевою прокуратурою. Матеріали по розгляду заяви позивача від 08 грудня 2003 року знищені за строками зберігання (а.с.60-61). З Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області отримано повідомлення про направлення кримінальної справи до прокуратури Запорізької області для передачі до апеляційного суду Запорізької області (а.с.58). З Токмацького районного суду Запорізької області судом отримані наявні у вказаному суді та завірені належним чином копії рішеннь судів першої та апеляційної інстанції (а.с.4556), повідомлено про неможливість надання копії рішення Токмацького районного суду по справі №328/2562/15-ц та копії рішення у справі № 328/2956/15-ц за позовними заявами ОСОБА_1, у звязку з направленням цих справ до апеляційного суду Запорізької області.

Інших клопотань щодо витребування доказів суду сторонами не подавалося, відповідно до положень ст.ст.10, 11 ЦПК України суд не вправі зі своєї ініціативи вирішувати питання щодо витребування доказів у справі позовного провадження.

З наявних у справі копій судових рішень, які набрали законної сили та є чинними на час розгляду справи (а.с.46-55) вбачається, що ними встановлені наступні факти.

05 березня 2002 року СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області відносно ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. 15 квітня 2002 року, 01 травня 2002 року, 31 травня 2002 року відносно ОСОБА_1 обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд. 31 травня 2002 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. 04 листопада 2002 року, 16 травня 2003 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. 02 грудня 2002 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. В ході досудового

слідства кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій, а саме за ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, було припинено - постановою слідчого від 16 травня 2003 року. 11 грудня 2003 року слідчим винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2005 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2005 року постанова Василівського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2005 року була скасована і справа направлена прокурору Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області для проведення досудового слідства. Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 02 лютого 2007 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні злочинів за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у виді штрафу та звільнено від відбування покарання за закінченням строків давності. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2007 року вирок Токмацького районного суду від 02 лютого 2007 року скасовано і направлено справу на новий судовий розгляд. Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 квітня 2009 року постанова Чернігівського районного суду Запорізької області від 17 грудня 2008 року скасована та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд. Вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у виді штрафу та звільнено від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11 липня 2012 року вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року скасовано та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд. Постановою Токмацького районного суду від 20 березня 2013 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358, ч. З ст. 358 КК України повернуто Токмацькому міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2013 року постанову Токмацького районного суду від 20 березня 2013 року залишено без змін. 28 липня 2013 року СВ Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області внесено до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України №12013080350000876 та за ч. 3 ст. 358 КК України № 12013080350000877, які були об'єднані в одне кримінальне провадження за №12013080350000876. Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора від 28 липня 2013 року кримінальне провадження №12013080350000876 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 Вказана постанова не скасована та є чинною.

Відомостей про скасування останньої постанови на теперішній час суду сторонами не надано. Таким чином судовими рішеннями, встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом період з 05 березня 2002 року до 28 липня 2013 року, протягом 11 років 4 місяців 23 днів.

Оскаржувану позивачем постанову від 10 грудня 2003 року було винесено слідчим СВ Токмацького МРВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2 за клопотанням ОСОБА_1 від 08 грудня 2003 року. Відповідно до цієї постанови слідчий відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його клопотання «про обовязки слідчого» та вказав, що у звязку з притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст.190 КК України він не втратив заробітної плати, пенсії, інші грошові доходи, майно чи інше. В постанові вказано, що на той час ОСОБА_1 лишався у статусі обвинуваченого по кримінальній справі, тому вирішення питання про відшкодування шкоди є неможливим. Крім того, у постанові було зазначено, що кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 була порушена за ст.190 КК України та разом з кримінальною справою за ст.358 ч.1 та ч.2 КК України розслідування здійснювалося в одному провадженні.

Підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України.

Відповідно до ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове

розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду встановлюється законом.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», в редакції, яка діяла на час порушення кримінальної справи та притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Оскільки постанова про закриття кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_1 була винесена прокурором 28 липня 2013 року, після цього часу ОСОБА_1 набув права вимагати відшкодування завданої йому шкоди незаконним притягненням до кримінальної відповідальності відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а не в грудні 2003 року.

Ч.2 ст.12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» встановлено, що у разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Ст.13 цього ж Закону встановлено, що питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Ст.14 Закону встановлює, що заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Відповідно до п.11 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04.03.96 р., для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст.3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися: 1) при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів…

Судовими рішеннями, що є у справі, прийнятими за позовом того ж позивача, встановлено (а.с.54), що ОСОБА_1 04 березня 2014 року звернувся до Токмацької міжрайонної прокуратури із заявою про визначення розміру матеріальної шкоди у звязку з незаконним притягнення до

кримінальної відповідальності, яка станом на травень 2014 року не була розглянута, рішення не було прийнято та не оскаржене ОСОБА_1 Суди як першої, так і апеляційної інстанції вказували, про що достеменно було відомо ОСОБА_1 на час звернення з цим позовом до суду, на те, що визначення розміру шкоди за його заявою повинна розглядати Токмацька міжрайонна прокуратура.

Зі змісту оскаржуваної ОСОБА_1 постанови слідчого (а.с.3) видно, що він звертався 08 грудня 2003 року до слідчого з клопотанням про розяснення йому слідчим порядку порушених прав та про відшкодування шкоди. Вирішення питання про відшкодування шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, станом на грудень 2003 року було передчасними оскільки кінцеве рішення по кримінальній справі, за якою ОСОБА_1 притягувався до кримінальної відповідальності прийнято не було. Явна помилка у постанові слідчого, а саме зазначення ним у мотивувальній частині постанови про порушення кримінальної справи відносно позивача за ч.2 ст.358 КК України, тоді як з викладеного вище видно, що у кримінальній справі мало місце порушення справи, в тому числі за ч.3 ст.358 КК України, не є підставою для задоволення вимог, заявлених у цій справі. Таким чином, оскільки оскаржувана ОСОБА_1 постанова слідчого від 10 грудня 2003 року по кримінальній справі №2260231 не є такою, що підлягає оскарженню відповідно положень ч.2 ст.12 Закону України, підстав для задоволення позову в частині оскарження постанови слідчого суд не вбачає.

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь солідарно з відповідачів 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що мотивовані правопорушеннями відповідачів, завданням позивачу глибоких душевних страждань, неможливістю займатися юридичною практикою, бо він до теперішнього часу перебуває на підписці про невиїзд з м.Токмак Запорізької області, приниженням честі та гідності позивача, завданої шкоди його діловій репутації юриста; утриманням позивача під слідством та судом в якості обвинуваченого за ст.ст.190 ч.4, ч.ч.1,2,3 ст.358, ч.1 ст.185 КК України протягом 11 років 5 місяців, відмовою передати належні йому друкарські машинки, які були, на думку позивача, викрадені слідчим та прокурором; доведенням позивача та його сім`ї до бідності, неможливістю прийняття участі у виборчій компанії, керуванні політичними партіями та громадськими організаціями, установами - суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цих вимог, у звязку з ненаданням жодного доказу про завдання такої шкоди, та відсутністю у справі відомостей, про те, що позивач звертався з вимогами про відшкодування моральної шкоди у порядку, встановленому ст.ст.12,13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», а йому в цьому було відмовлено, чи він оскаржує таку відмову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11, 60, 61, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», ст.ст.22, 23, 1166, 1167, 1176 ЦК України,суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дня отримання сторонами його копії.

Суддя Кочева І.В.