Ухвала суду № 55547819, 03.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/390/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Гарбуз О. А.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

03.02.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.,

за участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району, треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача СТОВ «Росія», СВК «Росія» інтереси якого представляє ліквідатор - арбітражний керуючий ОСОБА_4, Новоукраїнське районне управління юстиції в Кіровоградській області про набуття права власності на майно за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_3, Новоєгорівської сільської ради Новоукраїнського району, третя особа без самостійних вимог Новоукраїнське районне управління юстиції в Кіровоградській області про набуття права власності на майно за набувальною давністю.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він та його мати ОСОБА_3 працювали в СВК «Росія» Новоукраїнського району та були його членами.

При розпаюванні майна господарства рішенням загальних зборів членів СВК, ОСОБА_3 було виділено в рахунок майнових паїв будинок в с. Веселий Кут, який не був зареєстрований в БТІ.

Позивач зазначив, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 19.09.2003 року СВК «Росія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатор СВК «Росія» арбітражний керуючий ОСОБА_5 передала в рахунок майнового паю спірний будинок ОСОБА_3

ОСОБА_3 оплачувала оформлення документів щодо проведення технічної інвентаризації та виготовлення технічного паспорту, однак Новоєгорівська сільська рада винесла рішення про право власності на будинок за СВК «Росія».

Позивач зазначив, що в 2004р. його мати - ОСОБА_3 передала йому будинок у користування і з цього часу позивач проживає у вказаному будинку, розпочав ремонтні роботи даного будинку, оскільки даний будинок знаходився в аварійному стані і не був електрифікований.

В березні 2004р. оплатив виконання послуг з електропостачання, за власний рахунок придбав кабель та лічильник для будинку, заключив договір на користування електроенергією, укріпив стіни будинку, зробив грубу, димохід, вікна, пофарбував та поклеїв шпалери.

Позивач зазначив, що неодноразово звертався до Новоєгорівської сільської ради для вирішення питання про його право власності на житловий будинок та оформлення земельної ділянки для обслуговування будинку та присадибного господарства, однак земельна ділянка не була надана сільською радою.

Просив суд визнати на ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво на право особистої власності на житловий будинок за СВК «Росія» від 21.10.2004 року №51, видане Новоєгорівською сільською радою та зареєстроване Новоукраїнським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 429/3 від 11.11.2004р., зобов'язати Реєстраційну службу Новоукраїнського районного управління юстиції зареєструвати право власності на даний житловий будинок за позивачем.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що домоволодіння в с. Веселий Кут належить СВК «Росія», про що свідчить копія свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, видане Новоєгорівською сільською радою Новоукраїнського району.

Відповідно довідки виданої виконавчим комітетом Новоєгорівської сільської ради від 10.02.2015 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с. 13).

Згідно витягу із протоколу загальних зборів членів СВК «Росія» від 21.02.2004 року ОСОБА_3 надано житловий будинок в с. Веселий Кут у власність в рахунок розрахунку за майнові паї.

Суд першої інстанції зазначив , що сертифікат на майновий пай у Новоєгорівській сільській раді не погашався , а органу місцевого самоврядування стало відомо про зазначене рішення загальних зборів СВК «Росія» лише із даної позовної заяви.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно ч.4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набуваються за рішенням суду.

Суд першої інстанції зазначив, що п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Суд першої інстанції зазначив, що спірний будинок є власністю СВК «Росія» та між арбітражними керуючими СВК «Росія» та Новоєгорівською сільською радою, на території якої розташований будинок проводиться багаторічна переписка, щодо безоплатної передачі об'єкту житлового фонду в комунальну власність сільської ради (а.с. 109-113).

Суд першої інстанції зазначив, що позивач відкрито користується спірним будинком і при цьому СВК «Росія» не заперечує, що в будинку проживає родина позивача, яка і здійснила збереження цього об'єкту та ремонт, але щодо виділення на майновий пай одній особі, а саме матері позивача ОСОБА_3 ставлять під сумнів, так як рішення зборів від 21.02.2004 року відсутнє, має місце лише його витяг.

Суд першої інстанції зазначив, що з досліджуваної в судовому засіданні цивільної справи за позовами групи громадян в тому числі і відповідачки ОСОБА_3 до СТОВ «Росія», третя особа СВК «Росія» про стягнення вартості майнових паїв та отримання прибутку за час безпідставного володіння майном пайового фонду, рішенням суду від 29.11.2013 року у позові відмовлено. Про рішення зборів від 21.02.2004 року про передачу будинку в рахунок майнового паю ОСОБА_3 остання не повідомляла і про таке рішення не було відомо, на час винесення рішення - 29.11.2013 року.

Суд першої інстанції зазначив,що спірне домоволодіння належить СВК «Росія», про що позивачу достеменно відомо, а тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання права власності за набувальною давністю.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначається, , що судом першої інстанції в рішенні суду яке оскаржується не повністю відображені обставини, які мають істотне значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними, та не в повній мірі відповідають дійсності.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.. ст.. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що спірне домоволодіння в с. Веселий Кут належить СВК «Росія», про що свідчить копія свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, видане Новоєгорівською сільською радою Новоукраїнського району.

Позивач по справі зазначає, що спірний будинок який розташований в АДРЕСА_1 отримала його мати , ОСОБА_3 в рахунок майнового паю. В 2004 році ОСОБА_3 вважаючи будинок своєю власністю, передала позивачу у користування і з того часу і до сьогоднішнього дня позивач проживає у вказаному будинку . Позивач зазначив, що неодноразово звертався до Новоєгорівської сільської ради для того, щоб вирішити питання власності на житловий будинок однак зазначене питання не було вирішено.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Новоєгорівської сільської ради від 10.02.2015 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації (а.с. 13).

Згідно з копії витягу із протоколу загальних зборів членів СВК «Росія» від 21.02.2004 року житловий будинок в с. Веселий Кут надано у власність в рахунок розрахунку за майнові паї - ОСОБА_3

В апеляційній скарзі зазначено, що за змістом статті 344 ЦК України особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння, майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник відсутній , або якщо власник майна є, то він втратив інтерес до цього майна, при цьому зазначається, що СВК «Росія» протягом 11 років не турбувалась про спірний будинок , відповідно СВК втратив інтерес до свого майна.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що позов пред'явлений не до СВК « Росія», а до ОСОБА_3, яка на думку позивача є законним власником спірного будинку і яка передала зазначений будинок йому у користування, а так як позивач не може набути право власності на спірний будинок, оскільки йому було відмовлено Новоєгорівською сільською радою, то позивач вважає , що він має право набути право власності на спірний будинок за набувальною давністю.

У ЦК , набивальна давність розглядається як спосіб набуття права власності

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Цей строк відповідно до ст. 344 ЦК для нерухомого майна встановлений тривалістю десять років, для рухомого майна - п'ять років.

Інші строки за набувальною давністю встановлені на випадки, коли особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, але після закінчення строку договору власник не пред'явив вимоги про повернення майна. У цьому випадку право власності за набувальною давністю виникає через 15 років на нерухоме майно та через п'ять років на рухоме (ч. 3 ст. 344 ЦК). Цей строк обчислюється з дня спливу позовної давності, протягом якої власник мав право витребувати своє майно.

За загальним правилом право власності за набувальною давністю виникає з моменту спливу строків, визначених у частинах 1, 3 ст. 344 ЦК. Так, у законі передбачено, що право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч. 4 ст. 344 ЦК ), тобто для набуття права власності на ці об'єкти володілець повинен звернутись до суду. Набрання рішенням суду законної сили є підставою для виникнення права власності на зазначені види майна, крім нерухомого, право власності на яке підлягає державній реєстрації. На цей вид майна право власності за набувальною давністю виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Виходячи зі змісту ст. 334 ЦК , обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об'єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає,що ОСОБА_3 є власником спірного майна яке передала своєму синові у користування, в той же час з матеріалів справи вбачається, що СВК «Росія» є власником спірного майна на підставі свідоцтва про на право власності на житловий будинок, яке раніше ніким не оскаржувалось. Встановлені обставини свідчать , про наявність між сторонами, спору про право власності на будинок який є предметом судового розгляду, що свідчить про неможливість визнання права власності на будинок за позивачем за набувальною давністю оскільки позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього..

Добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків.

Встановлені обставини свідчать , що позивач не навів переконливих доказів на підтвердження позовних вимог зокрема в частині добросовісності володіння спірним майном та відсутність інших осіб, які претендують на це майно.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21.12.2015 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: