Постанова № 55547455, 03.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10702/15-п Головуючий у І інстанції Мельник О.О.Провадження № 33/780/28/16 Доповідач у 2 інстанції ДимарецькийКатегорія 441 03.02.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 лютого 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області Димарецький В.М., за участю: представників Київської митниці ДФС Захарова А.О. та Петровської А.О.; захисників особи, яку притягнуто до відповідальності - адвокатів Сівовни Ю.В., Оніщенка О.В. та Римаря С.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина Туреччини, проживаючого за

адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. з конфіскацією в доход держави 17850 доларів США та 2926 євро. Тимчасово вилучені 8194 євро судом повернуті ОСОБА_1. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі на транспортування предметів правопорушення в розмірі 28 грн. 04 коп.

Вказане вище правопорушення ОСОБА_1 було вчинено за наступних обставин.

20 жовтня 2015 року, о 12 год. 05 хв., у зоні митного контролю залу ,,Приліт" терміналу ,,Д" ДП МА ,,Бориспіль" під час проведення митного контролю пасажирів, які прилетіли до України з Туреччини, м. Стамбул, рейсом №457, у ОСОБА_1, який обрав проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору ,,зелений коридор", тим самим заявивши, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, спадкуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України. Після перетину ним ,,білої лінії", яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю, у нього було виявлено 17850 доларів США та 11120 євро, що містились у паперовому банківському конверті білого кольору, що знаходився під підкладкою валізи чорного кольору з текстильних матеріалів, зачиненою на ,,блискавку" та 2050 доларів США, які знаходились у гаманці, що містився у кишені брюк пасажира. За протоколом про порушення митних правил №0626/1250000018/15 від 20 жовтня 2015 року було затримано валюта у сумі 17850 доларів США та 11120 євро. 2050 доларів США було пропущено пасажиру ОСОБА_1.

Апелянт ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вважає постанову суду щодо нього незаконною, не обґрунтованою, в частині застосування санкції у вигляді конфіскації грошових коштів та просить її змінити, а грошові кошти в розмірі 17850 доларів США та 11120 євро, вилучені відповідно до протоколу про порушення митних правил №0626/1250000018/15 від 20 жовтня 2015 року повернути йому. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на наступне. Він (апелянт), перетинаючи ,,зелений коридор" рухався у напрямку найближчого працівника митниці, якого побачив з метою отримання допомоги (консультації) щодо декларування наявних у нього коштів, в той же час біля відповідної стійки, яка призначена для консультування пасажирів та знаходиться до перетину білої лінії, працівників митних органів, які могли б надати консультацію, яку потребував пасажир, в цей час були відсутні. З огляду на наведене він (ОСОБА_1), прямуючи до працівника митниці, якого він побачив, на декілька метрів перетнув ,,білу ліню", не помітивши останню. Він (апелянт) особисто повідомив працівника митниці про те, що має з собою валюту, яка перевищує 10 000 євро та про те, що бажає її задекларувати, а також про те, що кошти належать не йому, а громадянину Туреччини ОСОБА_2, який 19 жовтня 2015 року перевів їх на рахунок ОСОБА_1 для того, щоб він привіз їх в Україну та передав ОСОБА_3 для придбання автомобіля для ОСОБА_2. Апелянт також звертає увагу на законність походження коштів, які були конфісковані, на те, що він раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, правопорушення, яке він вчинив, не завдало державі будь-якої шкоди. В той же час рішення суду покладає на нього (апелянта) індивідуальний неспіврозмірний тягар відповідальності, що не відповідає важкості адміністративного правопорушення, не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства України, а формує у європейської спільноти негативний імідж України, як держави, що не дотримується європейських цінностей.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, приймаючи до уваги доводи апелянта, з метою всебічного, повного та об'єктивного з"ясування обставин справи, перевірки доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення: захисників особи яку притягнуто до відповідальності, які підтримали апеляційну скаргу; представників Київської митниці ДФС, які заперечували проти апеляційної скарги; допитавши свідків ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, приходить до наступного.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор" не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10 000 євро, що підлягає обов'язковому декларуванню.

За вказаних вище даних висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є правильним.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_1, в частині конфіскації тимчасово затриманих коштів, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи письмовими поясненнями правопорушника (а.с. 17-19), поясненнями його захисників, показами свідків ОСОБА_4., ОСОБА_2, ОСОБА_3, документами, які містяться в матеріалах справи та надані під час апеляційного розгляду встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_1 під час проходження ним митного контролю мали законне походження, про їх наявність кількість та бажання задекларувати він одразу повідомив працівника митниці. Крім того, повідомив останнього про те, що частина коштів є не його, а належить громадянину Туреччини ОСОБА_2. Вказані кошти до цього часу ОСОБА_1 не повернуті ОСОБА_2, у зв'язку з чим останній має намір звертатись в суд з позовом до ОСОБА_1.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_1 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, як встановлено під час апеляційного розгляду на даний час не працює, жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи вказані вище обставини, апеляційний суд з врахуванням майнового стану ОСОБА_1 та тієї життєвої ситуації, в якій він опинився на даний час, вважає, що застосування судом першої інстанції конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини", практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_1 та покладає на нього ,,надмірний індивідуальний тягар".

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_1 від стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення, повернувши їх останьому.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2015 року щодо ОСОБА_1, в частині конфіскації в доход держави 17 850 доларів США та 2926 євро, змінити.

Валюту у сумі 17850 (сімнадцять тисяч вісімсот п"ятдесят) доларів США та 2926 (дві тисячі дев"ятсот двадцять шість) євро, яка була тимчасово вилучена згідно протоколу про порушення митних правил №0626/1250000018/15 від 20 жовтня 2015 року, повернути ОСОБА_1.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис В. Димарецький