Ухвала суду № 55547351, 04.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1557/15-ц Головуючий у І інстанції Капшук Л. О.Провадження № 22-ц/780/969/16 Доповідач у 2 інстанції Савченко С. І.Категорія 4 04.02.2016

У Х В А Л А

іменем України

04 лютого 2016 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Білоконь О.В., Даценко ЛО.М.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання сім'єю та розподіл спільного сумісного майна,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернуласядо суду із вказаним вище позовом,який надалі уточнила і мотивувала тим, що із травня 2005 року по липень 2015 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 Спочатку з травня 2005 року по квітень 2006 року вони проживали у АДРЕСА_1 яку знімали, а з квітня 2006 року по 30 липня 2015 року проживали в недобудованому житловому будинку по АДРЕСА_2, де мали підсобне господарство, вирощували свиней, обробляли присадибну земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_5 року у них народилась донька ОСОБА_4.

Вказувала, що під час проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу вони за рахунок спільних коштів звели незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_3 на земельній ділянці, призначеній для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. На цій ділянці, яка виділена відповідачу і приватизована ним було зведено господарське приміщення. На ділянці був старий фундамент, який вони вибили і почали будувати будинок. Будинок будували на правах спільної сумісної власності. Будівельні роботи здійснювали із 2007 року до серпня 2010 року, у серпні вселилися в будинок. Роботи проводились за спільні кошти її та відповідача, допомогу надавали батьки, вона готувала обіди. Будинок не зареєстрований у встановленому законом порядку, проте є об'єктом права спільної сумісної власності її та відповідача.

У 2015 році відносини з відповідачем розладились, він почав зраджувати їй, із липня 2015 року відповідач проживає окремо і між ними виник спір щодо права власності на вказаний будинок, набутий за час спільного проживання.

У зв'язку із наведеним просила встановити факт проживання її та відповідача ОСОБА_2 із 30 вересня 2005 року по 30 липня 2015 року однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнати незавершений будівництвом будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 майном, об'єктом права спільної сумісної власності її та відповідача ОСОБА_2, стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року позов задоволено. Встановлено факт проживання позивачки та відповідача однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу із 30 вересня 2005 року по 30 липня 2015 року та визнати незавершений будівництвом будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 об'єктом права спільної сумісної власності сторін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити частково, встановивши факт спільного проживання сторін із 30 грудня 2010 року по 30 липня 2015 року, в решті позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Скаргу мотивує тим, що суд взяв до уваги покази свідків позивачки, які є суперечливими, і навпаки не взяв до уваги покази його свідків, які є послідовними. Крім того, суд безпідставно взяв до уваги сімейні фотознімки та відеозапис їх життя. Суд не звернув уваги на те, що будинок зведено за його кошти, які він збирав, працюючи в підсобному господарстві із колишньою дружиною та сином у с.Маслівка. Визнаючи незакінчений будівництвом будинок об'єктом права спільної власності, судпорушив норми матеріалтьного права, бо це ще не є житловим будинком.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представник подану апеляційну скаргу підтримали, просили задоволити та скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області.

ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що сукупність досліджених в судовому засіданні доказів доводять той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в період із 30 вересня 2005 року по 15 липня 2015 року. При цьому суд виходив з того, що в цей період вони були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, народили дитину, виховували її, мали взаємні права та обов'язки. В цей період жоден з них не перебував у іншому шлюбі. Тобто, сторони тривалий час були членами однієї сім'ї, створеної на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, та учасниками сімейних відносин.

Також суд вважав доведеним той факт, що незавершений будівництвом спірний будинок АДРЕСА_3 зведено в період проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу в період із 2007 по 2010 рік, що дає підстави визнати його об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно п.5 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

За положеннями ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 30 вересня 2005 року по 30 липня 2015 року, будучи зареєстрованим у АДРЕСА_4, проживав однією сім'єю і вів спільне господарство з позивачкою ОСОБА_3

Зокрема в період із 30 вересня 2005 року по квітень 2006 року вони проживали в квартирі під номером АДРЕСА_1 яку винаймали, а з травня по вересень 2006 року вони проживали за місцем проживання матері позивача ОСОБА_5 у квартирі під номером АДРЕСА_4 Посчинаючи із квітня 2006 року по 30 липня 2015 року проживали в переобладнаній під житлову на підставі рішення виконавчого комітету Миронівської міської ради Київської області № 135 від 29 березня 2007 року господарській будівлі та недобудованому житловому будинку по АДРЕСА_3

ІНФОРМАЦІЯ_5 року у сторін народилася дитина ОСОБА_4. На підтвердження даної обставини до матеріалів справи додано свідоцтво про народження, видане 01 лютого 2007 року Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області.

Обставини щодо проживання сторін однією сім'єю підтверджені довідкою Миронівської міської ради Київської області № 02-41/1816 від 20 серпня 2015 року, заявою-зобов'язанням подружжя від 14 квітня 2006 року, зі змісту якої вбачається, що сторони, звертаючись у клініку, зазначили, що проживають у квартирі під номером АДРЕСА_1 показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 серпня 2005 року, що прийняте за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу, фотознімками та відеозаписом.

Також судом встановлено, що спірний незавершений будівництвом будинок по АДРЕСА_3 був зведений у період з 2007-го по 2010 рік, тобто в період проживання сторін однією сім'єю без шлюбу на земельній ділянці, яка відведена ОСОБА_2 для будівництва житлового будинку та господарських споруд у березні 2006 року, 04 квітня 2006 було прийнято рішення, яким надано дозвіл на виконання будівельних робіт, 17 квітня 2006 року отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, отримано генеральний план забудови земельної ділянки, виготовлено проект забудови земельної ділянки.

22 вересня 2010 року Миронівською міською радою прийнято рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на будівництво індивідуального житлового будинку та переобладнання існуючого житлового будинку по АДРЕСА_3. 12 жовтня 2010 року відповідачу виготовлено будівельний НОМЕР_1 індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_3, виготовлено проект забудови.

За таких обставин суд обгрунтовано задоволив вимоги, встановив факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнав спірний будинок об'єктом права спільної сумісної власності.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що визнаючи незакінчений будівництвом будинок об'єктом права спільної власності подружжя, суд порушив норми матеріального права, бо житловий будинок не прийнятий до експлуатаціє і не ї об'єктом права власності.

Такі доводи необгрунтовані, поскільки згідно висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за перше півріччя 2013 року виходячи з положень ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України, незавершений будівництвом будинок, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі: № 6-37цс13 від 15 травня 2013 року), про що суд першої інстанції вірно вказав у рішенні. Аналогічний правовий висновок Верховного Суду України висловлений при розгляді справи № 6-2710цс15 від 16 грудня 2015 року.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що суд взяв до уваги покази свідків позивачки, які є суперечливими, і навпаки не взяв до уваги покази його свідків, які є послідовними, а також безпідставно взяв до уваги сімейні фотознімки та відеозапис їх життя.

Оцінюючи покази свідків у сукупності з іншими доказами у справі, їх достовірність та переконливість, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав ставити під сумнів показання свідків з боку позивачки, бо такі показання підтверджуються доданими до позовної заяви письмовими доказами , узгоджуються з ними та не спростовані відповідачем. Зокрема підтверджуються довідкою Миронівської міської ради Київської області № 02-41/1816 від 20 серпня 2015 року, заявою-зобов'язанням подружжя від 14 квітня 2006 року, зі змісту якої вбачається, що сторони, звертаючись у клініку, зазначили, що проживають у квартирі під номером АДРЕСА_1 показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 серпня 2005 року, прийняте за результати розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу, фотознімками та відеозаписом.

До матеріалів справи позивачем додано заяву-зобов'язання подружжя від 14 квітня 2006 року, зі змісту якої вбачається, що сторони, звертаючись у клініку, зазначили, що проживають у квартирі під номером АДРЕСА_1

В той же час суд відповідно мотивував у рішенні підстави чому він вважає покази свідків з боку відповідача сумнівними та суперечними. Зокрема покази свідків ОСОБА_10, яка є колишньою дружиною відповідача, та ОСОБА_11, який є сином суд не може вважати такими, що є юридично незацікавленими у результатах розгляду справи, крім того їх покази суперечать іншим доказам, що зібрані у справі.

До матеріалів справи долучено рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 серпня 2005 року, прийняте за результати розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про розірвання шлюбу. За змістом судового рішення ОСОБА_2 звернувся до суду, посилаючись на ті обставини, що з травня 2005 року він припинив сімейні відносини з дружиною ОСОБА_10, оскільки зустрічається з іншою жінкою і має намір створити з нею сім'ю. При розгляді справи ОСОБА_2 пояснив, що у травні 2005 року переїхав проживати в місто Миронівку, де проживає з іншою жінкою, має намір зареєструвати з нею шлюб. Вказав, що з ОСОБА_10 ніяких відносин не підтримує, спільне господарство з нею не веде, спільного бюджету не має. ОСОБА_10 підтвердила ті обставини, що ОСОБА_2 у травні 2005 року залишив сім'ю, переїхав проживати до міста Миронівки Київської області, проживає там з іншою жінкою.

Судовим рішенням встановлено той факт, що ОСОБА_2 у травні 2005 року залишив сім'ю і переїхав до іншого місця проживання, підтримує фактичні шлюбні відносини з іншою жінкою. З цих причин у травні 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_10 припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть та не мають спільного бюджету. Суд дійшов висновку, що сім'я розпалась остаточно.

Судове рішення набрало чинності 30 вересня 2005 року.

Показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 суперечать показанням самого відповідача, який при розгляді справи неодноразово зазначав, що не проживав постійно за місцем проживання колишньої дружини, оскільки періодично проживав в АДРЕСА_5, у 2008 році обладнав під житло нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 і періодично проживав там.

До матеріалів справи позивачем додано заяву-зобов'язання подружжя від 14 квітня 2006 року, зі змісту якої вбачається, що сторони, звертаючись у клініку, зазначили, що проживають у квартирі під номером АДРЕСА_1

З огляду на вказані обставини, встановлені в тому числі судовим рішенням, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 суд вірно відхилив, як недостовірні і виходив з того, що вказані свідки є упередженими і свідченням упередженості є відносини між ними і предметом спору - об'єктом незавершеного будівництва, який, як зазначає заперечуючи проти позову відповідач, він будував для сина його та ОСОБА_10 ОСОБА_12 Свідки мають майновий інтерес у результаті вирішенні цього спору.

Також суд відповідно мотивував у рішенні чому він не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_20, бо вони не є такими, що особисто обізнані щодо обставин проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки, в тому числі, що такі показання спростовуються показами інших свідків та іншими доказами у справі.

Позивач неодноразово наголошувала на тому, що часто, в тому числі у вихідні дні та на свята вони з відповідачем та дитиною приїздили у село Маслівку до її матері, де періодично перебували, святкували сімейні свята, оскільки за місцем проживання АДРЕСА_3 не було достатньо місця для цього.

Надані позивачем сімейні фотознімки вказують на спільне проживання сторін і теплі відносини. З фотознімків вбачається, що сторони та їх малолітня дитина зображені у нежитловому приміщенні та на території домоволодіння, де велося будівництво.

Для огляду в судовому засіданні та з метою приєднання до матеріалів справи позивач надала диск з відеозаписом, який містить фактичні дані про те, що сторони та їх дитина спільно відпочивали, вели домашнє господарство, проживали у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_3, тобто мали спільний побут.

Фактичні дані, що встановлені на підставі перегляду фотознімків та відеозапису є доказами, які підтверджують факт проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки у період часу, що зазначає позивач. На них зображена дитина сторін, яка має вік від декількох місяців до близько двох-трьох років. У такому віці вона була у період, за який відповідач категорично заперечує факт проживання однією сім'єю з позивачем.

Отже, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів доводять той факт, що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 30 вересня 2015 року по 15 липня 2015 року проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу, були пов'язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, взаємні права та обов'язки. В цей час жоден з них не перебував у іншому шлюбі. Сторони тривалий час були членами однієї сім'ї, створеної на підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, та учасниками сімейних відносин.

Доводи апеляційної скарги про те, що будинок зведено за його кошти, які він збирав, працюючи в підсобному господарстві із колишньою дружиною та сином у с.Маслівка, безпідставні, полскільки відповідач всупереч вимогам ст.60 ЦПК України не надав суду переконливих доказів на підтвердження таких заперечень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: