Ухвала суду № 55547282, 03.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/10610/15-ц Головуючий у І інстанції Муранова-Лесів І. В.Провадження № 22-ц/780/794/16 Доповідач у 2 інстанції Голуб С. А.Категорія 58 03.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

03 лютого 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Голуб С.А.,

суддів Березовенко Р.В., Приходька К.П.,

за участі секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року у справі за заявою стягувача ОСОБА_2 про поновлення строків для пред'явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам та пені, заінтересована особа - Відділ державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаною вище посилаючись на те, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.05.2012 року було частково задоволено її позов та стягнуто на її користь з відповідача ОСОБА_3 17243 гривні 18 копійок.

Рішення суду набрало законної сили 15.05.2012 та 21.05.2012 вона отримала виконавчий лист по вказаній справі, строк пред'явлення якого 1 рік. Заявник не була юридично обізнаною з порядком пред'явлення до виконання виконавчого листа, та вважала, що оскільки Відділ виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції був стороною по справі, то державному виконавцю був наданий виконавчий лист у такому ж порядку і в такі ж строки.

ОСОБА_2 зазначає, що на виконанні у ВДВС Бориспільського МРУЮ знаходився інший виконавчий лист №2-1183, виданий Бориспільським міськрайонним судом Київської області від 09.06.2009 року про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, і коли вона зверталась до державного виконавця з приводу заборгованості, її запевняли, що зроблять все можливе для стягнення боргу, але жодного разу не казали, що на виконанні перебуває лише один виконавчий лист, і тому вона вважала, що на виконанні у ВДВС Бориспільського МРУЮ перебуває також справа про стягнення заборгованості по аліментам і пені.

Просила поновити їй строк для пред»явлення до виконання виконавчого листа.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року в задоволенні заяви відмовлено.

ОСОБА_2 оскаржила ухвалу суду в апеляційному порядку з посиланням на ті ж самі обставини, які зазначала в заяві до суду першої інстанції. Крім того, наголошувала на тому, що її право на виконання рішення суду ґрунтується також на вимогах ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судова колегія, заслухавши пояснення ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.05.2012 року було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 заборгованість по аліментам в розмірі 8621 гривні 59 копійок та неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів в розмірі 8621 гривня 59 копійок, а всього на суму 17243 гривні 18 копійок, а також судовий збір в сумі 107 гривень 30 копійок (а.с.65-66).

Рішення суду набрало законної сили 15.05.2012 року, та за заявою позивача ОСОБА_2 від 18.05.2012 (а.с.67) їй було видано два виконавчих листи: дата видачі - 21.05.2012 (а.с.72), дата отримання стягувачем - 31.05.2012 (довідковий лист до справи).

В тому числі був виданий виконавчий лист, копія якого приєднана до заяви стягувача, а саме: №2/1005/544/2012, 1005/578/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості по аліментам в розмірі 8621 гривня 59 копійок, а всього 17243 гривні 18 копійок, строк пред'явлення якого до виконання протягом одного року (а.с.72)

Стягувач ОСОБА_2, отримавши виконавчі листи, не пред'явила виконавчий лист про стягнення заборгованості та пені протягом визначеного чинним законодавством строку на виконання до державної виконавчої служби.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів щодо поважності причини пропуску строку для пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання, оскільки єдиною, на думку заявника, поважною причиною було її помилкове переконання, що виконавчий лист був направлений судом до відділу державної виконавчої служби та знаходився на виконанні у ВДВС Бориспільського МРУЮ. Проте, на переконання суду першої інстанції, це не свідчить про поважність причини пропуску, оскільки заявник була обізнана щодо строків пред'явлення виконавчого листа до виконання, та протягом більш ніж три роки з моменту набрання рішенням суду законної сили, не була позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та отримати необхідну інформацію як в суді так і у державного виконавця, а також з вимогами чинного законодавства, а за необхідності отримати правову допомогу.

При цьому суд також зазначив, що позивач не позбавляється можливості отримати заборгованість по аліментам за раніше виданим виконавчим листом, що перебуває на виконанні у ВДВС Бориспільського МРУЮ, у встановленому законом порядку.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

Ст. 371 ЦПК України передбачено, що стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Нормами цивільного процесуального кодексу України, а також законом України "Про виконавче провадження" встановлені процесуальні строки, які є обов'язковими для усіх учасників цивільного процесу.

Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Про це також зазначено у виконавчому листі. Тобто позивач мала можливість знати про ці строки і діяти розумно, захищаючи свої права.

Судова колегія вважає, що при розгляді даної заяви суд першої інстанції правильно врахував те, що він при розгляді заяви має не лише захищати права позивача на виконання рішення суду, але також при цьому не порушувати права відповідача, оскільки він обґрунтовано міг вважати, що позивач втратила інтерес до виконання рішення суду, оскільки минули усі можливі процесуальні, а також розумні строки для пред'явлення виконавчого листа до виконання. Поновлення строку в даному випадку порушує принцип правової визначеності.

Обґрунтовуючи свої вимоги заявниця посилалась на ст.. 129 Конституції України, в якій однією із засад судочинства зазначена обов»язковість рішення суду. Також посилалась на ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою гарантується право на справедливий суд.

Судова колегія вважає, що при вирішенні даної заяви суд першої інстанції не порушив наведену норму Конституції України, а також ст.. 6 Конвенції. Суд першої інстанції ухвалював рішення на підставі усіх діючих в Україні нормативно-правових актів, які регулюють виконання рішення суду. В даному випадку застосування судом лише Конституції України, або ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод без врахування вимог Закону України «Про виконавче провадження» неможливе оскільки в такому випадку, сам по собі втрачає сенс існування даного закону, яким врегульовані права і обов»язки усіх учасників виконавчого провадження, а також врегульована його процедура. ОСОБА_2 скористалась своїм правом на судовий розгляд її справи, отримала рішення суду, отримала виконавчий документ і лише від її подальших дій залежало виконання рішення суду.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін..

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді