Рішення № 55546413, 08.12.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18424/13-ц

Провадження № 2/344/4768/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої- судді Ковалюк І.П.

секретаря Перун І.Ю.

за участі позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, Державної казначейської служби про визнання дій ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції протиправними, відшкодування в спосіб безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку грошових коштів на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями ВДВС Івано-Франківського МУЮ,-

В С Т А Н О В И В:

На підставі ухвали колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.08.2015року суду на новий розгляд передано розгляд новооформленої позовної заяви ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, Державної казначейської служби про визнання дій Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції під час продажу з прилюдних торгів нерухомого майна в с. Братківці Тисменицького району Івано-Франківської області ОСОБА_2 (як з'ясувалося нерухомого майна батька ОСОБА_4 щодо прав якого остання стала правонаступником) протиправними, безспірного стягнення із казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 947999,24 грн. - на відшкодування моральної шкоди, 330837,21грн. - на відшкодування майнових збитків ( у цінах на 08.10.2015року щодо розміру моральної шкоди, у цінах на 08.10.2015року щодо розміру майнових збитків), які заподіяні незаконними діями та рішеннями органу примусового виконання - ВДВС Івано-Франківського МУЮ при зверненні стягнення за виконавчим написом нотаріуса на житловий будинок по АДРЕСА_2 - у частині продажу даного будинку з прилюдних торгів недобросовісним його продавцем - ВДВС Івано-Франківського МУЮ, покупцем якого виявився добросовісний набувач ОСОБА_2, проте в результаті чого ОСОБА_2 позбувся грошових коштів та унаслідок чого уся сім'я ОСОБА_2. зазнала істотної моральної шкоди, які до тепер не є відшкодованими.

Позов обґрунтував тим, що позивач придбав у держави на прилюдних торгах нерухоме майно, провів витрати на утримання, збереження та поліпшення даного майна, а виконавчим написом нотаріуса придбане майно було повернуто попередньому власнику - ОСОБА_4 Дії ДВС суперечать чинному законодавству в частині непідвідомчості виконавчого провадження відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, тому шкода заподіяна державним виконавцем під час виконання рішення, та як наслідок втрати житла сім'єю ОСОБА_2 в м.Івано-Франківську, підлягає відшкодуванню у порядку визначеному законом за рахунок держави.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із мотивів, наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, суду надав довідку, із якої вбачається, що матеріали виконавчого провадження по справі за позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_4. про стягнення відшкодування у грошовій формі за здійснені майнові витрати, закладені на утримання, збереження і поліпшення нерухомого майна, згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на виконанні у ВДВС Івано-Франківського МУЮ не перебувають. Матеріали виконавчого провадження знищено, оскільки, згідно п. 9.9 Порядку роботи із документами в органах ДВС, затвердженого Міністерством юстиції України №2274/5 від 25.12.2008року, термін зберігання завершених виконавчих проваджень в архіві становить 3 роки (т.2, а.с.5).

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що є відповідна відмітка на повідомленні про розгляд справи. Судом, після з'ясування думки учасників судового розгляду ухвалено проводити проводити розгляд справи без їх участі.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, докази, надані сторонами на підтвердження своїх позицій, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

В судовому засіданні під час розгляду даної цивільної справи судом встановлено, що у березні 2001 року ОСОБА_5 видав своїй дружині ОСОБА_6 довіреність на право управління та розпорядження будинком по АДРЕСА_1. 23.10.2001 року ОСОБА_6 отримала в банку кредит та з метою забезпечення кредитних зобов'язань уклала відповідно від імені чоловіка договір поруки та договір застави належного йому будинку. За невиконання кредитних зобов'язань, 18.09.2003 року нотаріусом вчинено виконавчий напис, та 23.12.2003 року було проведено прилюдні торги, за результатами якого будинок по АДРЕСА_1 придбаний переможцем торгів ОСОБА_2 Після придбання, відбулося оформлення прав власності на дане житло та вселилася для проживання в ньому сім'я ОСОБА_2.

У червні 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів поруки та застави нерухомого майна, виконавчого напису, протоколу проведення прилюдних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, реєстрації його в БТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 та в дану справу вступила його спадкоємиця ОСОБА_4

Рішенням Тисменицького районного суду від 02.12.2011 року в позові ОСОБА_4 було відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.01.2012 року рішення Тисменицького районного суду від 02.12.2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. При цьому, апеляційним судом було поряд із задоволенням інших вимог та скасуванням свідоцтва про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, виданого на ім'я ОСОБА_2 та скасування реєстації даного свідоцтва, було стягнуто на користь ОСОБА_2 з ПАТ КБ «Приватбанк» 11646.24 грн. та з ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції 4053.76 грн. отриманих від реалізації житлового будинку з господарськими будівлями, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед банком на прилюдних торгах та за проведення цих торгів (всього ОСОБА_2 сплатив на прилюдних торгах 15700грн. за будинок, без відомостей про земельну ділянку). Сім'ю ОСОБА_2 виселено з даного житлового приміщення без надання іншого житла (а.с.7-14).

Окрім того, рішенням Тисменицького районного суду від позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення відшкодування за здійснені витрати на утримання, збереження та поліпшення нерухомого майна по АДРЕСА_1 , задоволено, стягнуто на користь позивача 33107 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

Шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з частиною другою статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

У разі завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю державного виконавця особа має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванням шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади (статті 1174, 1166, 1167 ЦК).

Згідно з ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням її здоров'я. Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України ( п.3,9) N 4 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема, в моральних переживаннях у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї або членів її сім'ї, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про стягнення моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року із подальшими змінами, спори про стягнення заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її стягнення безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень і законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають стягнення моральної шкоди.

Пунктом 3 вказаної Постанови передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з пунктом 4 вказаної Постанови передбачено, що відповідно до норм ЦПК у позовній заяві про стягнення моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про стягнення моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п. 5 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України суду необхідно в кожній конкретній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами регулюються, чи допускає відповідне законодавство стягнення моральної шкоди при даному виду правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок стягнення моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, законом чітко передбачено випадки, у яких настає право на стягнення моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто позивач повинен довести, що з вини відповідача 1 в нього виникли моральні страждання, він втратив спокій та ділову активність, та ін. ознаки.

В судовому засіданні встановлено, що сім'я ОСОБА_2 могла зазнати душевних страждань у зв'язку із відібранням в них житла, однак ніяким чином не доведено, що ці страждання виникли внаслідок протиправних дій саме відповідача 1 - Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції та наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (Відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляну на вищевикладене, а також беручи до уваги те, що позивачем не надано жодного доказу того, що саме протиправні дії відповідача 1 спричинили йому фізичні чи душевні страждання, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 22, 23, 1166, 1167, 1195, ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про стягнення моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року із подальшими змінами, керуючись ст. ст. 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції, Державної казначейської служби про визнання дій ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції протиправними, відшкодування в спосіб безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку грошових коштів на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправними діями ВДВС Івано-Франківського МУЮ, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя І.П. Ковалюк