Рішення № 55546228, 04.02.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/17143/13-ц

Провадження № 22-ц/779/99/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року АТ «Дельта Банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано ти, що відповідач неналежно виконувала зобов'язання за укладеним між нею та ТОВ «Український промисловий Банк» кредитним договором 469/ФКВ-07 від 21 грудня 2007 року, внаслідок чого станом на 3 вересня 2013 року допустила заборгованість у сумі 252 576,72 грн. Посилаючись на передачу йому права вимоги згідно договору про передачу активів та кредитних зобов'язань від 30 червня 2010 року просив задовольнити позов.

Справа судами слухалася неодноразово.

Останнім рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №469/ФКВ-07 від 21 грудня 2007 року в сумі 252 576,72 грн. Також вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При вирішенні спору суд не врахував, що позивачем не представлено доказів повідомлення її про передачу ТОВ «Український промисловий Банк» права вимоги за кредитним договором. Відповідно прийшов до безпідставного висновку щодо права вимоги АТ «Дельта Банк» за кредитним договором в порядку її відступлення.

Неправильним є також висновок суду щодо розрахунку розміру заборгованості. Як вбачається із матеріалів справи позивач просив стягнути заборгованість в національній валюті України. В той же час обчислюючи розмір заборгованості в іноземній валюті суд вийшов за межі позовних вимог. Крім того, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Поза увагою суду залишилася і та обставина, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 грудня 2011 року з ТОВ «Укрпромбанк» на її користь стягнуто 144 163,80 грн матеріальної шкоди та 1 441,63 грн. судових витрат. А отже, ця сума повинна бути врахована при визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Посилаючись на вказані обставини просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта ОСОБА_3 доводи скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник АТ «Дельта Банк» ОСОБА_4 доводів апеляційної скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» відповідно до умов договору від 30 червня 2010 року має право вимоги за вказаним позовом. Розмір заборгованості, обчислений з урахуванням звернення до суду та строку позовної давності становить 18 894,09 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 13.11.2015 року (день постановлення рішення) еквівалентно 433 000,20 грн. Однак, враховуючи, що позивачем пред'явлено вимогу про стягнення заборгованості лише в сумі 252 576,72 грн, саме вказана сума підлягає стягненню.

Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак, рішення суду першої інстанції цим вимогам закону в повній мірі не відповідає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 526,1049,1054,1050 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором, а також проценти та неустойку.

Як правильно встановлено судом першої інстанції 21 грудня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №469/ФКВ-07, відповідно до умов якого банк надав останній кредитні кошти у розмірі 28 836,00 доларів США зі сплатою 8 % річних за користування кредитом з кінцевим строком повернення - 19 грудня 2013 року, на придбання автомобіля (а.с.5-11).

Пунктом 2.4. цього договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється щомісячно частинами в розмірі не менше 400,00 доларів США до 20 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту.

Згідно з п.п. 2.6., 2.7 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту за період з дня його надання до дня його повернення щомісячно на фактичну заборгованість по кредиту за період з першого по останній день кожного календарного місяця. Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту до 20 числа кожного наступного місяця за місяцем нарахування.

Нарахування комісії за управління кредитом здійснюється щомісячно у валюті кредиту (для кредитів у національній валюті) або у гривневому еквіваленті по офіційному курсу НБУ на день нарахування (для кредитів в іноземній валюті). Нарахована комісія сплачується позичальником у національній валюті до 20 числа (включно) кожного наступного місяця, що слідує за місяцем її нарахування (п.2.10.).

Встановлено, що 30 червня 2010 року між АТ «Дельта банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України укладено договір про передачу на користь «Дельта Банку» активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку (а.с.27-31).

Пунктом 4.1. цього договору передбачено, що в порядку, в обсязі та на умовах визначених цим договором, Укрпромбанк цим передає (відступає) Дельта банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком України, внаслідок чого Дельта банк замінює Укрпромбанк, як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях.

Згідно п. 4.2. договору, внаслідок передачі Укрпромбанком Дельта банку прав вимоги до боржників, Дельта банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитним та забезпечувальними договорами.

За змістом п. 1.7 зазначеного договору «Кредитні та Забезпечувальні договори» - кредитні та забезпечувальні договори (договори застави (іпотеки), поруки), укладені ТОВ «Укрпромбанк» з боржниками, права вимоги за якими передані в заставу Національному банку і забезпечують виконання ТОВ «Укрпромбанк» кредитних зобов'язань перед Національним банком, та підлягають передачі на підставі цього договору. Перелік кредитних та забезпечувальних договорів наведений у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до витягу з додатку № 2 до договору про передачу активів та кредитних зобов'язань до переліку кредитних договорів входить кредитний договір № 469/ФКВ-07, в якому ОСОБА_2 виступає боржником, фактичний розмір невиконаного грошового зобов'язання за кредитним договором, враховуючи відсоткову ставку за договором 8 %, станом на 30 червня 2010 року складає 30 603,01 долар США, що еквівалентно 204 135,89 грн (а.с.22).

Як передбачено ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

З долучених у судовому засіданні апеляційного суду документів вбачається, що листом №28.6-10/987/10 від 05.07.2010 року, у передбаченому п. п. 4.8.1. та 4.8.2. договором про передачу активів та кредитних зобов'язань порядку, ТОВ «Укрпромбанк» та АТ «Дельта Банк» повідомлено відповідача про відступлення прав вимоги за кредитним договором.

Відповідно посилання апелянта щодо відсутності зобов'язань перед позивачем в зв'язку із неповідомленням її про відступлення права вимоги не заслуговує на увагу.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що ПАТ «Дельта Банк» як новий кредитор відповідно до умов договору від 30 червня 2010 року має право вимоги за вказаним позовом.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду щодо розрахунку заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з позичальника.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 подано заяву про застосування позовної давності (а.с.69).

Відповідно до положення ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Якщо умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду України № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року, № 6-160цс14 від 19 листопада 2014 року, № 6-169цс14 від 29 жовтня 2014 року, № 6-331цс15 від 01 липня 2015 року, № 6-154цс15 від 30 вересня 2015 року, які відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів.

З матеріалів справи вбачається, що 6 травня 2009 року ТОВ «Український промисловий банк» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення боргу (а.с. 64-67). Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 1 квітня 2011 року у зв'язку із повторною неявкою позивача у судове засідання позов ТОВ «Український промисловий банк» залишено без розгляду. Вказана ухвала набрала законної сили.

З долученого до цієї позовної заяви розрахунку видно, що останній платіж по договору позичальником здійснено 31 жовтня 2008 року (а.с. 68). В подальшому позичальник жодної дії, яка б свідчила про визнання боргу, не вчиняла, кредит не погашала, що підтвердили в судовому засіданні представники сторін.

Як передбачено ст. ст.264,265 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Відтак, в результаті пред'явлення в травні 2009 року банком позову має місце перерив позовної давності, після чого перебіг її починається заново.

Встановлено, що з даним позовом до суду АТ «Дельта Банк» звернувся 28 жовтня 2013 року та просив стягнути із ОСОБА_2 суму заборгованості по кредиту, що визначена ним станом на 3 вересня 2013 року.

Таким чином, враховуючи, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору, та що строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання за змістом частини третьої статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку, позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення простроченої заборгованості, яка існувала станом на 31 серпня 2010 року.

Відповідно, стягненню підлягає заборгованість в межах загальної позовної давності. На обґрунтування своїх позовних вимог банком надано суду розрахунок, за яким заборгованість станом на 3 вересня 2013 року складає 252 576,72 грн. З них, зокрема: 177 812,28 грн. - заборгованість за кредитом, 61 570,40 грн. - заборгованість по відсотках за користування кредитом та 13 194,04 грн. - комісія за управління кредитом (а.с.18). Вказана сума є грошовим еквівалентом валюти кредиту згідно умов договору за курсом НБУ (станом на цей день 100 доларів США- 799,3 грн). Відповідно: 29 949,04 долари США- загальна заборгованість, 22 246 доларів США - заборгованість за кредитом, 7703,04 долари США- заборгованість по відсотках за користування кредитом та 13 194,04 грн. - комісія за управління кредитом.

Разом з тим суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №469/ФКВ-07 від 21 грудня 2007 року, долученого представником АТ «Дельта Банк» в апеляційному суді, розмір заборгованості за період з 01 вересня 2010 року до 01 вересня 2013 року становить 22 246,00 доларів США - тіло кредиту, 5 339,09 доларів США - відсотки за користування кредитом та 8 281 грн - комісія за управління кредитом.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо обчислення розміру заборгованості в іноземній валюті, що є виходом за межі позовних вимог та виходить з наступного.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, у розмірі та на умовах, встановлених договором.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі за № 6-145цс14, що в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Відповідно до роз'яснень п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).

Однак, враховуючи, що позивач просить стягнути заборгованість у гривні, то з врахуванням курсу валют, встановленого Національним банком України на 04.02.2016 року (100 доларів США - 2569.8375 грн) така становить: 571 686,05 грн - тіло кредиту, 137 205,94 грн - відсотки за користування кредитом. Відповідно загальна сума заборгованості, з врахуванням 8 281 грн комісії за управління кредитом складає 717 172,99 грн. Саме ця сума заборгованості підлягає стягненню із відповідача на користь АТ «Дельта Банк».

Визначаючу суму стягнення в національній валюті України колегія суддів також враховує, що Національним банком України 02 жовтня 2015 року за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ухвалено рішення №664 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта банк».

На думку колегії суддів не є виходом за межі позовних вимог також і стягнення більшого розміру суми заборгованості, ніж заявлено позивачем, оскільки в даному випадку, враховуючи вищенаведені обставини, відсутнє збільшення розміру позовних вимог, що є диспозитивністю цивільного процесу. Крім того, сума заборгованості обчислена виходячи з розрахунку банку (в межах позовної давності) з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що узгоджується з п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14.

Вирішуючи даний спір суд першої інстанції на порушення статей 212, 214 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не встановив, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; у достатньому обсязі не визначився щодо характеру спірних правовідносин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення, що призвело до неправильного вирішення справи, не може залишатися в силі і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат на сторін слід покласти відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 листопада 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №469/ФКВ-07 від 21 грудня 2007 року в сумі 717 172,99 гривень, з яких: 571 686,05 грн - тіло кредиту, 137 205,94 грн - відсотки за користування кредитом, 8 281 грн - комісія за управління кредитом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 2 525,77 грн понесених судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 915,23 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук