Рішення № 55544806, 03.02.2016, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1276/15-ц

Провадження № 2/288/58/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року . смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Васільєва Л. А. ,

при секретарі - Нечипоренко М.І.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю та виділення у власність 1/2 частини житлового будинку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6, з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 05.08.1999 року по 18.11.2003 року. Під час шлюбу з ОСОБА_6, за рахунок спільних коштів та трудових затрат, ними було набуто житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина до складу якої ввійшов зазначений будинок, який був оформлений на ім'я померлого. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 є діти померлого, відповідачі по справі.

До даного часу частка позивачки, як співвласника в натурі не виділена, тому що, незважаючи на розірвання шлюбу, позивачка спільно проживала весь час у вказаному будинку з ОСОБА_6, як одна сім'я, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, а потреби у поділі житлового будинку, за життя померлого не було. Після смерті ОСОБА_6, відповідачі обмежили позивачці вільний доступ до будинку та не визнають права позивачки на вищевказаний житловий будинок як співвласника.

Позивачка зверталась до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, проте отримала відмову у видачі свідоцтва в зв'язку з тим, що не перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим на час його смерті.

Позивачка просить визнати житловий будинок, розташований в с.Кам'янка по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності з ОСОБА_6, так як він набутий під час шлюбу та виділити їй у власність 1/2 частину житлового будинку, як частки із майна, що є об'єктом спільної сумісної власності.

Під час розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити, оскільки спірний житловий будинок є об'єктом спільної сумісної власності.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, просила його не задовольняти, оскільки право спільної сумісної власності за померлими не визнається, а частка майна позивачки є меншою ніж зазначена в позовній заяві. Просила застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання 03.02.2016 року не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи, а подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, у задоволенні позову просила відмовити.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 05.08.1999 року по 18.11.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 20.01.2004 року та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану від 16.10.2015 року. /а.с.59, 60/

ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, було надано дозвіл на право виконання робіт по будівництву житлового будинку, за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету від 26.05.1993 року, термін закінчення робіт до 26.05.1996 року, однак житловий будинок було прийнято в експлуатацію 08.05.2003 року, на підставі рішення Кам'янської сільської ради від 31.03.2003 року. На ОСОБА_6 було оформлено право власності на житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 та був спільною сумісною власністю подружжя, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 13.05.2003 року, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.06.2003 року, рішенням Кам'янської сільської ради від 31.03.2003 року, дозволом на право виконання робіт від 09.06.1993 року, актом державної технічної комісії № 182 від 08.05.2003 року. /а.с.7-9, 33, 64/

Як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_2 від 24.11.1997 року, ОСОБА_6, на підставі рішення виконавчого комітету Попільнянської сільської ради від 11.02.1994 року, було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.1992 га, яка розташована на території с.Кам'янка Кам'янської сільської ради для обслуговування житлового будинку. /а.с.34/

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 10.08.2015 року та повідомлення Попільнянської державної нотаріальної контори № 345/02-14 від 23.09.2015 року, ОСОБА_3 звернулась до Попільнянської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований у АДРЕСА_1, в зв'язку із смертю ОСОБА_6 та отримала відмову у видачі вказаного свідоцтва, в зв'язку з тим, що на момент смерті ОСОБА_6 не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. /а.с.12, 18/

Відповідно до чинної на час перебування у шлюбі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 і набуття ними права спільної сумісної власності на спірний житловий будинок ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

До даних спірних правовідносин суд застосовує вимоги ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки право спільної сумісної власності на спірний будинок та частки у ньому у ОСОБА_3 виникло до набрання чинності ЦК України та продовжує існувати після набрання ним чинності.

Згідно ч.3 ст.368, ч.2 ст.370 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст.368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.60-74 Сімейного кодексу України, далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Будівництво спірного житлового будинку в АДРЕСА_1 розпочато до укладення шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_3, однак на протязі понад чотирьохрічного подружнього життя житловий будинок було збудовано за спільні сумісні кошти та спільну працю подружжя, тобто набуто у спільну сумісну власність подружжя. Зазначені обставини підтверджуються дослідженими вище письмовими доказами, показаннями свідків, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, а також дані обставини не заперечили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Позовна вимога про визнання житлового будинку, що розташований в с.Кам'янка по АДРЕСА_1 об'єктом спільної сумісної власності з ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_6 не є стороною у процесі та у зв'язку із смертю не має цивільної правоздатності та дієздатності, з огляду вимог ст.25,30 ЦК України.

Вимога представника відповідача про застосування до даних спірних правовідносин позовної давності є безпідставною, оскільки право спільної сумісної власності на спірний житловий будинок не припинялося.

Відповідачі, які є спадкоємцями померлого ОСОБА_6 заперечуючи у розмірі частки у спільній частковій власності не визначали в судовому порядку частку померлого в праві спільної сумісної власності на будинок.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для виділення позивачці у власність 1/2 частини житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, як частки із майна, що є об'єктом спільної сумісної власності.

Керуючись ст.22, 25,44 Кодексу про шлюб та сім'ю України, ст.25, 30, 355, 368, 370, 372 ЦК України, ч.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 10, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_3 у власність 1/2 частину житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1, як частку із майна, що є об'єктом спільної сумісної власності.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 243 гривні 60 копійок судового збору, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_5 243 гривні 60 копійок судового збору, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Попільнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Попільнянського

районного суду Л. А. Васільєв