Постанова № 55543573, 01.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2010 р.Справа № 22-а-5894/08

Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Закурін М.К.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Романішина В.Л.,

при секретарі Ханділян Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства підприємство матеріально технічного забезпечення «Херсонресурси» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про скасування та визнання нечинними рішення субєкта владних повноважень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року позивач, закрите акціонерне товариство підприємство матеріально технічного забезпечення «Херсонресурси», звернувся до Господарського суду Херсонської області з адміністративним позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.05.2008 року № 0002262301/0 та № 0002252301/0

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем в ході проведеної перевірки були зроблені хибні висновки, які відображені в акті перевірки, оскільки всі суми які віднесені позивачем до валових витрат та податкового кредиту підтверджуються належним чином укладеними угодами та складеними актами виконаних робіт, як це передбачено чинним законодавством.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року адміністративний позов задоволено, скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Херсоні №0012932310/0 від 17.12.08 р. та №0001942310/1 від 04.02.09 р.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, у звязку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що ДПІ у Херсоні проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт N 1505/23-4/19221790 від 14.05.2007 року.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 283/97-ВР (далі - Закон N 283/97-ВР) та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон N 168/97-ВР), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 15416,66 грн. та заниження податку на додану вартість за березень 2006 року та червень 2007 року на загальну суму 10333,34 грн.

На думку перевіряючих, порушення полягало у тому, що позивачем, фактично не отримувались маркетингові послуги від контрагентів: приватного підприємця ОСОБА_1, приватного підприємця ОСОБА_2 та приватного підприємства «Ерготаун», оскільки:

- за договором про виконання маркетингових послуг від 01.03.2006 року №20691/7 з ПП Зубрицьким послуги повязані з тим , що останній знайшов покупців, а саме ДП «Компектенерго» та ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод». В той же час, позивач у ІV кварталі 2005 року вже мав взаєморозрахунки з цими підприємствами;

- за договором виконання маркетингових послуг від 04.04.2006 року №1 з ПП Альохіною послуги повязані з тим, що остання знайшла покупців, а саме ДП «Компектенерго» та ТОВ «Омега» . В той же час, позивач у ІV кварталі 2005 року вже мав взаєморозрахунки з цими підприємствами;

- за договором про виконання маркетингових послуг від 08.01.2007 року №20854/7 з ПП «Ерготаун» маркетингові послуги отримані згідно акта прийому передачі виконаних робіт за червень 2007 року б/н на загальну суму 52000 грн., але вони не відповідають умовам договору, тобто роботи, визначені п.1.1 вищезазначеного договору не виконані, в акті прийому-передачі виконаних робіт за червень 2007 року неможливо встановити, яка конкретно робота проведена, відсутні цифрові дані по збору інформації, посилання на будь які інформаційні джерела.

На підставі висновків даного акта перевірки, відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 19.05.2008 року N 0002252301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 15416,66 грн. та штрафних санкцій в сумі 7708,33 грн.;

- від 19.05.2008 року N 0002262301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10333,34 грн. та штрафних санкцій в сумі 5166,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того , що позивачем укладені вказані вище договори, які підписані обома сторонами, за ними складені документи щодо фактичного їх виконання та передачі, а також вони задовольняють вимоги обох сторін, а тому дійшов до висновку про те, що отримані позивачем маркетингові послуги придбані для використання у власній господарській діяльності, а тому правильно віднесені до валових витрат, що в свою чергу, вказує на правомірність віднесення їх до податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки згідно до підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт,послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, у звязку з чим задовольнив позовні вимоги.

З такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з такого.

Відповідно до п. 5.1, підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті Закону.

Отже, до складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства, а визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту

За таких обставин підлягає доведенню, що вищенаведені операції є товарними та є необхідними для господарської діяльності і повязаними з виробництвом підприємства, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість віднесення відповідних витрат позивача на валові витрати та визначення податкового кредиту.

Проаналізувавши докази у справі колегія судів дійшла до наступних висновків.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.99 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до п.2 ст.3 вказаного Закону фінансова податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, аналіз угод на предмет їх реальності та повязаності з господарською діяльністю повинен здійснюватись на підставі даних податкового обліку.

У п. 1.32 ст. 1 Закону N 283/97-ВР господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Господарська діяльність позивача полягала в наданні послуг автомобільного вантажного транспорту та інших видів оптової торгівлі. Фактично у періоді, що перевірявся, позивач здійснював комісійну торгівлю, операції з купівлі продажу металопрокату, будівельних матеріалів, інструментів, надання в оренду офісних та складських приміщень, транспортні послуги. ( а.с. 9).

У звітному періоді позивач уключив до складу валових витрат вартість маркетингових послуг.

Як встановлено судом, 01.03.2006 року між позивачем( замовник) та приватним підприємцем ОСОБА_1А.( виконавець) було укладено договір N 20691/7 (а.с.37, 155), згідно пункту 1.1 якого виконавець приймає на себе обовязок по виконанню маркетингових послуг (вивчення ринку купівлі продажу товарів, виявлення діючих та потенційних покупців та постачальників).

Згідно пунктів 2.1, 3.1 вказаного договору, до зобов'язань виконавця відноситься зокрема: вивчення ринку продажу металу, тканин, електропродукції, хімпродукції, паливно-мастильних матеріалів, будівельних матеріалів, легкої промисловості та машинобудівної продукції, проведення підбору конкретного покупця, виявлення, за проханням замовника, діючих та потенційних постачальників з найліпшими умовами поставки.

Відповідно до акту досліджень (а.с.158) на виконання цього договору підтверджено співробітництво від ДП «Комплектенерго» та ВАТ « Дніпропетровський лакофарбний завод».

На виконання договору, сторони 31.03.2006 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого надані послуги з маркетингових робіт на загальну суму 10000 грн. (а.с.157).

04.04.2006 року між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_2 (виконавець) було укладено договір №1 з аналогічним предметом договору та предметом маркетингових послуг ( а.с.34,149 ). Відповідно до акту досліджень (а.с152) на виконання цього договору підтверджено співробітництво від ДП «Комплектенерго» та ТОВ «Омега».

На виконання договору, сторони 28.04.2006 року підписали акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого надані послуги з маркетингових робіт на загальну суму 10000 грн. (а.с.151).

Аналіз вищенаведених господарських операцій, відповідно до яких виконавці знайшли потенційних контрагентів для позивача, свідчить про те, що їх не можна віднести до операцій, повязаних із господарською діяльністю позивач у спірний період, оскільки , позивач у ІV кварталі 2005 року вже мав господарські взаємовідносини з цими підприємствами.

08.01.2007 року між позивачем (замовник) та приватним підприємством «Ерготаун» (виконавець) було укладено договір N 20854/4, згідно пункту 1.1 якого виконавець приймає на себе обовязок по виконанню маркетингових послуг ( утворення для замовника мережі постійних постачальників, оптимізація цін та товари , забезпечення прибутковості підприємства за рахунок досягнення торгівельної націнки не менш ніж 5%, пошук замовлень для підприємства, створення мережі постійних покупців.(а.с.143)

Однак, маркетингові послуги отримані згідно акта прийому передачі виконаних робіт за червень 2007 року б/н на загальну суму 52000 грн. ( а.с.145), не відповідають умовам договору, тобто роботи, визначені п.1.1 вищезазначеного договору не виконані, в акті прийому-передачі виконаних робіт за червень 2007 року не вбачається виконання саме договірних зобовязань, зокрема не містяться в акті перелік напрямків, за якими повинні проводитися маркетингові дослідження, обов'язків виконавця стосовно надання результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до цих напрямків, надані позивачем акти здачі-приймання робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання маркетингових послуг на суму 52000 грн., оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрямки, за якими згідно з розділом 2 договору здійснювалися відповідні дослідження. Не визначено, які саме види досліджень та, відповідно, маркетингових послуг, оцінені сторонами за договором в розмірі грошових коштів, зазначеному в цьому акті. Документи стосовно результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків відсутні, що одночасно означає не відповідність цих документів вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

Не вбачається також із акта перевірки N 1505/23-4/19221790 від 14.05.2007 року (а.с.7-31) та матеріалів справи, що позивач у результаті отримання вищенаведених маркетингових послуг збільшив обсяг продажу продукції та, відповідно, збільшив обсяг доходів, зменшив витратну складову у своїй господарської діяльності тощо.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що витрати у грошовій формі позивача не є компенсацією за послуги, які були отримані (придбані) позивачем з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Враховуючи неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у перевіряємий період витрат за договорами маркетингових послуг та помилковість формування податкового кредиту, у податкового органу були наявні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суд першої інстанції наведеного не врахував та помилково дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи, неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому, керуючись п. 3, 4 ч.1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні - задовольнити, постанову Господарського суду Херсонської області від 10 липня 2008 року у справі № 22-а-5894/08 - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову закритого акціонерного товариства підприємства матеріально технічного забезпечення «Херсонресурси» відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: В.Л.Романішин