Рішення № 55543335, 08.02.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

08.02.2016 Єдиний унікальний номер 205/8126/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Тауса М.М.

при секретарі Кірєєвій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та витребування майна, -

за участю представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у вересні 2013 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та витребування майна, в якому, згідно з уточнень, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг у сумі 174 623 гривні та пеню в розмірі 6 відсотків річних в сумі 1551 гривні, а всього 176 174 гривні, а також витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 та передати йому, ОСОБА_1 майно, а саме: Паркетка - Makita - 5704R, серійний номер 44552G - вартістю 1100,00грн.; болгарка велика - Фіолент МШУ1-20-230А - вартістю 986,00грн.; Правило 300 см. - вартістю 200,00 грн.; Паркетка - Hitachi - C13U- вартістю 6 340,00 грн.; Маленький перфоратор - Bosch - GBH-2- 18 RE, серійний номер 781000445 - вартістю 2 016,00 грн.; Шабельна пила - Metabo - PSE-1200, серійний номер 6410808 - вартістю 2 700,00 грн.; Шліфмашинка - Makita - 9404, серійний номер 248016 - вартістю 2 800,00грн.; Фрезер - Makita - 3612С, серійний номер 62239Е - вартістю 3 200,00грн.; Відрізний верстат (пила торцювання) - Makita - LF1000, серійний номер 00041086, вартістю 12 000,00 грн.; Дриль - Bosch - GSB-13RE, серійний номер 206001234 - вартістю 945,00 грн.; Перфоратор - Bosch - GBH-2- 24 DF, серійний номер 112004219 - вартістю 2331,00 грн.; Гідравлічний домкрат 20 тн.- Міоі - 80-080 - вартістю 316,00грн.; Болгарка - Bosch - GWS-26-230jbv - вартістю 2 759,00 грн.; Болгарка маленька - Makita-GA530, серійний номер 8039Y - вартістю 900,00 грн.; Велика бетономішалка на 380Вт. - вартістю 2 500,00грн.; Бензопила - Jonsered - CS2165, серійний номер 0800349 - вартістю 6 430,00грн.; Ноутбук - ACER FERRARI 3400 - вартістю 4 175,00грн.; Комплект ротаційний лазера (нівелір) - Hilti - PRI - 2 у комплекті з триногою, лінійкою, електронною мішенню, серійний номер 11609133 - вартістю 17 565,23грн., в всього на загальну суму - 69 263,23.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові зазначив, що 21 червня 2011 року, відповідач ОСОБА_2 під розписку позичив у нього гроші в розмірі 15 300 доларів США та зобов'язався повернути суму боргу в повному обсязі в строк до 30 липня 2013 року. Повернення боргу проводити частками та в разі неповернення суми у встановлений термін, зобов'язався сплатити пеню в розмірі 6 % (шести) процентів річних, яка нараховується кожен день на суму не сплаченої частини займу у вказаний термін. Гроші займалися на придбання автомобіля, який було куплено відповідачем, а саме на автомобіль «Шкода Суперб».

Також, 05 червня 2013 року відповідач взяв в тимчасове користування у позивача під розписку, обладнання та інструмент, який належить позивачу, а саме: Паркетка - Makita - 5704R, серійний номер 44552G - вартістю 1 100,00грн.; Болгарка велика - Фіолент МШУ1-20-230А - вартістю 986,00грн.; Правило 300 см. - вартістю 200,00грн.; Паркетка - Hitachi - C13U- вартістю 6 340,00 грн.; Маленький перфоратор - Bosch - GBH-2-18 RE , серійний номер 781000445 (аналог в рахунку фактурі № ПО -0000169 від 10.09.13, перфоратор GBH-2-24 D) - вартістю 2 016,00 грн.; Шабельна пила - Metabo - PSE-1200 , серійний номер 6410808 - вартістю 2 700,00 грн.; Шліфмашинка - Makita - 9404, серійний номер 248016 - вартістю 2 800,00грн.; Фрезер - Makita-3612С, серійний номер 62239Е - вартістю 3 200,00грн.; Відрізний верстат (пила торцювання) - Makita - LF1000, серійний номер 00041086 - вартістю 12 000,00 грн.; Дриль - Bosch - GSB-13RE , серійний номер 206001234 - вартістю 945,00 грн.; Перфоратор - Bosch - GBH-2-24 DF, серійний номер 112004219 -вартістю 2 331,00 грн.; Гідравлічний домкрат 20 тн- Міоі - 80-080 - вартістю 316,00грн.; Болгарка - Bosch - GWS-26-230jbv (аналог в рахунку фактурі № ГЮ -0000169 від 10.09.13, кут. Шліфмаш. GWS 26-230 JBV) - вартістю 2 759,00 грн.; Болгарка маленька - Makita-GA530, серійний номер 8039Y - вартістю 900,00 грн.; Велика бетономішалка на 380Вт. - вартістю 2 500,00грн.; Бензопила - Jonsered - CS2165, серійний номер 0800349 - вартістю 6 430,00грн.; Ноутбук - ACER FERRARI 3400 - вартістю 4 175,00грн.; Комплект ротаційний лазера (нівелір) - Hilti - PRI - 2 у комплекті з триногою, лінійкою, електронною мішенню, серійний номер 11609133 - вартістю 17 565,23грн., загальною вартістю у розмірі - 69 263,23 ( шістдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят три грн. двадцять три копійки) грн.

Зазначене майно було прийнято відповідачем, в цільному та робочому стані. Відповідач, згідно розписки, зобов'язався повернути зазначене обладнання та інструмент в термін до 25 липня 2013року, та в разі утрати або пошкодженню зобов'язаний провести компенсацію в грошовій формі у розмірі, який дозволяє придбати аналогічне втраченому або пошкодженому обладнанню.

Однак, відповідачем частково було погашено суму займу у розмірі 7 100 (сім тисяч сто) доларів США, а саме: 27.04.2011 позивач отримав від відповідача суму 4 800 ( чотири тисячі вісімсот) доларів США та 29.08.2011, відповідно 2 300 (дві тисячі триста доларів США), залишок не погашеної суми за борговою розпискою станом на 30 липня 2013 року склав 8 200,00 ( вісім тисяч двісті) доларів США.

Відповідач ОСОБА_2 борг не повернув, а також не повернув обладнання та інструмент у зв'язку з чим, 30 липня 2013 року позивач на адресу відповідача направив дві претензії, в яких запропонував відповідачу в добровільному порядку в термін до 07 серпня 2013 року повернути позивачу борг по зазначеному займу в сумі 8 200,00 ( вісім тисяч двісті) доларів США, повернути обладнання та інструмент, або сплатити компенсацію вартістю за отримане відповідачем майно. Однак, відповідач ухиляється від повернення суми боргу, обладнання та інструментів, чим порушує взяті на себе зобов'язання.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточненні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити у повному обсязі. У поясненнях посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Крім того, ОСОБА_1 у судовому засіданні, в якості позивача, надав пояснення в яких, крім обставин викладених у позовній заяві, зазначив, що з відповідачем ОСОБА_2 вони спільно працювали, зокрема він працював директором юридичної особи, засновником якої був він, ОСОБА_1 У 2011 році ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням позичити гроші для придбання автомобіля, на що він погодився. В квітні 2011 року вони уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2, у присутності двох свідків, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримав від нього 15 300 доларів США, про що була надана розписка, яку ОСОБА_2 приніс заздалегідь вже підписану, а свідки, у свою чергу, також підписали цю розписку після передачі грошей. Передача грошей та підписання розписки свідками відбувалося у приміщенні фірми ТОВ «Енкобуд» за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 31/7. Далі, 05 червня 2013 року він, ОСОБА_1, передав у тимчасове користування відповідачу ОСОБА_2 належні йому інструменти та обладнання, про що ОСОБА_2 надав відповідну розписку, яку він привіз з собою вже надруковану та заздалегідь підписану. Передача майна відбувалась також у присутності двох свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також поставили свої підписи на розписці. Передача майна також відбувалося у приміщенні фірми ТОВ «Енкобуд» за адресою м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 31/7. Він завчасно розпорядився своєму синові ОСОБА_6, щоб останній підготував майно до передачі відповідачу ОСОБА_2, відповідно до завчасно досягнутої домовленості, завантажив його до автомобілю та привіз до офісу для перевірки його працездатності. Після того, як це було виконано, ОСОБА_2 у присутності свідків перевірив наявність майна та його працездатність і лише після цього свідки підписали розписку про отримання цього майна ОСОБА_2 Також, позивач ОСОБА_1 зазначив, що він заздалегідь обговорював з відповідачем суму грошових коштів, яку він буде йому позичати, перелік майна, яке буде передавитися тощо. Анкетні дані свідків, які будуть присутні при укладанні вищевказаних угод, ОСОБА_1 також заздалегідь передав відповідачу, для того, щоб він вніс їх у текст розписок. У квітні 2011 року ОСОБА_2 віддав частину позиченої суми, а саме 2300 доларів США. Залишок боргу та майно ОСОБА_2 не повернув.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, просили відмовити у їх задоволенні. Надали суду письмові заперечення на позов, в яких зазначили, що жодних інструментів та обладнання ОСОБА_2 у ОСОБА_1 не отримував. Крім того, майно зазначене у позові позивачу не належить, оскільки ним не було надано на підтвердження належності цього майна жодних доказів. Надані на підтвердження належності майна позивачу рахунки - фактури не можуть підтвердити належність цього майна саме позивачу, оскільки ці рахунки-фактури виписані вже після 05.06.2013 року, тобто дати, яку позивач вказує як дату отримання відповідачем майна, отже не можуть мати відношення до того майна, на наявність якого посилається позивач у позові. Крім того, деяке майно, яке зазначено у позові та борговій розписці, належить самому відповідачу ОСОБА_2 та було придбано за його кошти, що підтверджується рахунком-фактурою від 01.12.2010 року, яка виписна саме на його ім'я продавцем ЗАТ «Альцест».

Також відповідач ОСОБА_2 зазначив, що жодних грошових коштів у позивача ОСОБА_1 він не отримував та відповідних розписок не складав та не підписував. Щодо наявності розписок відповідач ОСОБА_2 зазначив, що у 2004 році він разом з іншими особами, в тому числі й сином позивача - ОСОБА_6, заснував ТОВ «Енкобуд», основним напрямком діяльності якого було будівництво. Він, у свою чергу, займав у ТОВ «Енкобуд» різні керівні посади, в тому числі й посаду директора ТОВ «Енкобуд». Однак, фактичне керівництво підприємством здійснював сам позивач ОСОБА_1, оскільки частка його сина ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ «Енкобуд» була найбільшою та фактично утворилася за гроші самого ОСОБА_1

У 2005-2006 роках він, ОСОБА_2, багато часу проводив на будівельних майданчика в м. Києві, проте, оскільки ТОВ «Енкобуд» зареєстровано у м. Дніпропетровську, позивач ОСОБА_1 просив його підписувати чисельну кількість чистих аркушів паперу, щоб не викликати кожного разу його до м.Дніпропетровська для підписання документів звітності ТОВ «Енкобуд». Оскільки він довіряв ОСОБА_1, для ефективної діяльності ТОВ «Енкобуд» він підписував чисті аркуші паперу своїм підписом та передав їх безпосередньо ОСОБА_1 Деякі підписання чистих паперів відбувалися у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Після його звільнення з ТОВ «Енкобуд» у 2011 році з посади головного інженера, він попросив повернути підписані ним чисті папери, але був завірений, що вони вже знищені. В літку 2013 року ним було прийнято рішення про вихід із учасників ТОВ «Енкобуд», що викликало незадоволення позивача, на що позивач ОСОБА_1 заявив, що у разі виходу із учасників товариства, він, ОСОБА_2, не має права претендувати на майно, що йому належить, відповідно до частки у статутному капіталі. Вже 30.07.2013 року ним були отримані претензії щодо повернення майна та грошових коштів, до яких були додані копії боргових розписок. Вважає, що обидві боргові розписки підроблені шляхом нанесення друкованого тексту на чистий аркуш паперу, на якому вже був нанесений його підпис.

У наданих у судовому засіданні поясненнях, відповідач ОСОБА_2 посилався на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні оглянуті та дослідженні оригінали боргових розписок від 21.04.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 у борг 153000 доларів США та зобов'язався повернути отримані грошові кошти до 30 червня 2013 року та від 05.06.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримав у тимчасове користування від ОСОБА_1 належне ОСОБА_1 майно: Паркетка - Makita - 5704R, серійний номер 44552G - вартістю 1 100,00грн.; Болгарка велика - Фіолент МШУ1-20-230А - вартістю 986,00грн.; Правило 300 см. - вартістю 200,00грн.; Паркетка - Hitachi - C13U- вартістю 6 340,00 грн.; Маленький перфоратор - Bosch - GBH-2-18 RE , серійний номер 781000445 (аналог в рахунку фактурі № ПО -0000169 від 10.09.13, перфоратор GBH-2-24 D) - вартістю 2 016,00 грн.; Шабельна пила - Metabo - PSE-1200 , серійний номер 6410808 - вартістю 2 700,00 грн.; Шліфмашинка - Makita - 9404, серійний номер 248016 - вартістю 2 800,00грн.; Фрезер - Makita-3612С, серійний номер 62239Е - вартістю 3 200,00грн.; Відрізний верстат (пила торцювання) - Makita - LF1000, серійний номер 00041086 - вартістю 12 000,00 грн.; Дриль - Bosch - GSB-13RE , серійний номер 206001234 - вартістю 945,00 грн.; Перфоратор - Bosch - GBH-2-24 DF, серійний номер 112004219 -вартістю 2 331,00 грн.; Гідравлічний домкрат 20 тн- Міоі - 80-080 - вартістю 316,00грн.; Болгарка - Bosch - GWS-26-230jbv (аналог в рахунку фактурі № ГЮ -0000169 від 10.09.13, кут. Шліфмаш. GWS 26-230 JBV) - вартістю 2 759,00 грн.; Болгарка маленька - Makita-GA530, серійний номер 8039Y - вартістю 900,00 грн.; Велика бетономішалка на 380Вт. - вартістю 2 500,00грн.; Бензопила - Jonsered - CS2165, серійний номер 0800349 - вартістю 6 430,00грн.; Ноутбук - ACER FERRARI 3400 - вартістю 4 175,00грн.; Комплект ротаційний лазера (нівелір) - Hilti - PRI - 2 у комплекті з триногою, лінійкою, електронною мішенню, серійний номер 11609133 - вартістю 17 565,23грн., загальною вартістю у розмірі - 69 263,23 ( шістдесят дев'ять тисяч двісті шістдесят три грн. двадцять три копійки) грн., та зобов'язався повернути отримане майно до 25.07.2013 року.

Матеріалами справи встановлено, що 30.01.2013 року на адресу відповідача ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_1 направлені дві претензії щодо погашення заборгованості по договору позики від 21.04.2011 року та повернення майна, отриманого у ОСОБА_1 05.06.2013 року, які відповідач ОСОБА_9 отримав 06.08.2013 року, що підтверджується поштовими повідомленнями (а.с. 8-10).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що у 2011 році ОСОБА_2 звернувся до його батька, ОСОБА_1, з проханням позичити гроші, приблизно 15 000 доларів США, які йому не вистачало на придбання автомобіля. Передача грошових коштів відбувалося у кабінеті ОСОБА_1, за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 31/7. Також влітку 2013 році ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 з проханням позичити інструмент та обладнання для проведення ремонтно-будівельних робіт. Передача інструментів та обладнання відбувалося у офісі ОСОБА_1 Інструменти та обладнання до офісу привіз він, ОСОБА_6, за дорученням свого батька, ОСОБА_1, ОСОБА_2 у офісі перевірив технічну справність інструмента та обладнання. Після отримання інструмента була підписана розписка. При цьому, свідок ОСОБА_6 зазначив, що обидві розписки, як розписку про отримання грошових коштів у 2011 році, так і розписку про отримання майна (інструментів та обладнання) у 2013 році, ОСОБА_2 привіз з собою вже надрукованою, але підписав їх у його, ОСОБА_6, присутності, і лише після цього, він, ОСОБА_6, засвідчив ці розписки своїми підписами.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона працює у ТОВ «Енкобуд» на посаді головного бухгалтера. Директором цього підприємства є ОСОБА_6, а позивач ОСОБА_1 являється засновником підприємства. ОСОБА_2 їй знайомий, оскільки також працював у ТОВ «Енкобуд» на різних посадах. Також, ОСОБА_5 пояснила, що вона двічі була очевидицею укладання між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 договорів позики, зокрема, у 2011 році вона була свідком отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів на підтвердження чого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 боргову розписку, яку підписав у її присутності, а потім, цю розписку підписала вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Також, у 2013 році вона була очевидицею того, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 інструменти та обладнання, на підтвердження чого він, ОСОБА_2, підписав розписку у її присутності, а потім її засвідчила своїм підписам вона, ОСОБА_5 та ОСОБА_1

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він знайомий як з позивачем ОСОБА_1, так і з відповідачем ОСОБА_2 приблизно з 2004 року. У 2008 році він співпрацював з ними у сфері будівництва. Підприємство ОСОБА_1 здійснювало будівництво об'єктів в місті Києві, де ОСОБА_2 керував роботами безпосередньо на будівельному майданчику, а він, ОСОБА_7, працював на іншому підприємстві, яке займалося монтажем будівельного обладнання. У 2008 році на будівельному майданчику у місті Києві він особисто бачив, як ОСОБА_2 підписував чисті аркуші паперу в різних місцях, а потім, коли прийшов ОСОБА_1, він, ОСОБА_2 віддавав їх ОСОБА_1 разом з іншими документами по роботі. Тоді це не викликало здивувань, оскільки він розумів, що ОСОБА_2 лише формально являється керівником підприємства, а фактичним керівником є ОСОБА_1 і такі операції з документами є звичайною практикою. Стосунки між ними на той момент були нормальні.

За клопотанням відповідача ОСОБА_2 судом призначена судова технічна експертиза документів, яка проведена експертами Київського НДІСЕ, для виконання якої експертам були надані оригінали боргових розписок від 21.04.2011 року та 05.06.2013 року з підписом відповідача ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до висновку судової технічної експертизи документів № 3016/317/14-34/3018/3019/14-33 від 13.08.2014 року, друкований текст досліджуваних боргових розписко від 21.04.2011 року та 05.06.2013 року виконані за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерним способом друку тонером чорного кольору на одному й тому ж знакосинтезуючому пристрої. В кожній з обох боргових розписок, від 21.04.2011 року та 05.06.2013 року відповідно, спочатку був виконаний підпис від імені ОСОБА_2, після чого надрукований текст документу і лише після чого виконані підписи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Боргові розписки від 21.04.2011 року та від 05.06.2013 року були виготовлені шляхом монтажу, а саме шляхом використання аркушів паперу з уже існуючим на них підписом від імені ОСОБА_2 (а.с. 114-132).

Після дослідження у судовому засіданні вищевказаного висновку експертизи, допитаний у судовому засіданні в якості свідка, за його згодою, відповідно до ст. 62 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 підтвердив свої покази, зазначивши, що 21.04.2011 року та 05.06.2013 року відповідно, відповідач ОСОБА_2 приходив до офісу за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Калініна, 31/7, вже з надрукованими та підписаними ним розписками, які він виготовляв самостійно. А свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 лише потім запорошувалися для того, щоб засвідчити розписки своїми підписами. Також ОСОБА_1 вказав, що йому невідомо де, коли, на якому обладнанні та у який спосіб ОСОБА_2 виготовлював (роздруковував) ці розписки, зазначивши, що ніколи не отримував від ОСОБА_2 чистих аркушів паперу з його підписом.

Натомість, суд критично відноситься до показань ОСОБА_1, які надані ним як в якості позивача, так і в якості свідка, оскільки вони не узгоджуються з показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які, кожний окремо, стверджували, що відповідач ОСОБА_2 підписував вищевказані розписки у їх присутності, і вони особисто бачили, як відповідач ОСОБА_2 підписав вищевказані розписки, після отримання грошових коштів та майна відповідно, а вони лише після цього поставили свої підписи.

Разом з цим, суд критично відноситься й до показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 щодо того, що вони були очевидцями отримання ОСОБА_2, від ОСОБА_1 21.04.2011 грошових коштів та 05.06.2013 року інструментів та обладнання та підписання відповідачем ОСОБА_2 у їх присутності відповідних розписок, оскільки такі свідчення суперечать висновкам судової технічної експертизи документів, згідно яких, підпис ОСОБА_2 на обох розписках виконана до нанесення на аркуші паперу друкованого тексту, а лише після цього були виконані підписи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і вважає, що такі свідчення у судовому засіданні могли бути надані свідками під впливом позивача, оскільки свідок ОСОБА_6 є сином позивача ОСОБА_1, а свідок ОСОБА_5 його підлеглою.

В судовому засіданні досліджені надані позивачем рахунки-фактура № 00021/15 від 09.09.2013 року, № ГЮ-0000169 від 10.09.2013 року, № 1693 від 16.09.2013 року, № 31229553 від 18.09.2013 року на придбання відповідних будівельних інструментів, обладнання та іншого майна (а.с. 11-14).

Натомість, суд не приймає зазначені документи, як належні докази на підтвердження обставин придбання належності ОСОБА_1 майна, яке він передав у тимчасове користування відповідачу ОСОБА_2, відповідно до розписки від 05.06.2013 року, оскільки всі вищевказані рахунки-фактура датовані вереснем 2013 року, проте, позивач ОСОБА_1 як у позовній заяві, так і у своїх показах, стверджує, що передача майна у тимчасове користування відбулося 05 червня 2013 року, тобто раніше до дати складання наданих ним рахунків-фактура.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність обставин, на які посилається позивач ОСОБА_1 як на підстави позовних вимог до відповідача ОСОБА_2, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України вважає, що понесені судові витрати позивачем ОСОБА_1 підлягають віднесенню на його рахунок, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі. Разом з цим, понесені відповідачем ОСОБА_2 судові витрати в сумі 26 492 гривень за проведення судової технічної експертизи документів, які підтверджені документально (а.с. 115) підлягають стягненню з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та витребування майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн 305971117213) на користь ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) 26 492 (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто дві) гривень 00 копійок витрат на проведення судово-технічної експертизи документів.

Витрати за сплату судового збору в сумі 2454 (дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) гривні 37 копійок віднести на рахунок позивача ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: М.М. Таус