Ухвала суду № 55536298, 05.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05.02.2016№ 910/28756/15

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

справу №910/28756/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк», м. Харків,

до приватного підприємства «Україна молода», м. Київ,

про визнання інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію, та зобов'язання її спростувати,

за участю представників:

позивача - Виговської А.В. (довіреність від 21.12.2015 №13-890/15д);

Дребот І.А. (довіреність від 22.12.2015 №13-941/15д);

відповідача - Шмарьової Т.О. (довіреність від 25.11.2015 №55),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» (далі - ПАТ «Мегабанк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про:

- визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ПАТ «Мегабанк» інформації, розміщеної на інтернет сайті приватного підприємства «Україна молода» (далі - Підприємство) http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: «Заперечуючи свою пряму причетність до «Мегабанку», ОСОБА_4, очевидно, був упевнений, що деякі документи ніколи не побачать світла. Інакше як пояснити в контексті таких заперечень наступне. В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ «Турбоатом», він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради «Мегабанку» (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_5). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку, взятого навесні 2014 року в Національного банку України. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг «Мегабанку» перед НБУ становить близько 177 млн. грн. (більш детальна інформація міститься у звіті незалежних аудиторів за міжнародними стандартами фінансової звітності за 2014 рік, викладеному на офіційному сайті «Мегабанку»).

Але і це ще не все! Торік «Мегабанк» взяв іще один кредит - у державному банку «Укрексімбанк». На суму 250 млн. грн. Таким чином, субординований борг ПАТ «Мегабанк» за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн. Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. Про що слідчі Генеральної прокуратури і повідомили голову НБУ ОСОБА_6 окремим листом. Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів. У нашому випадку - грошових коштів «Турбоатому». Тобто, підприємства, 75% акцій якого належить державі і яке через активну роботу директора ОСОБА_4 і так втратило величезну суму грошей.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному «Мегабанку», який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. «Рефінансування застосовують у випадку розриву ліквідності, - пояснює представник НБУ ОСОБА_7. - Наприклад, клієнт забирає кошти раніше терміну, при цьому у банку можуть бути хороші фінансові показники». Іншими словами, регулятор дає комерційному банку гроші лише для однієї мети - розрахуватися перед клієнтом. І видають їх лише фінустановам із хорошими активами і під надійне забезпечення. Чи потрапляє «Мегабанк» під ці критерії, мають сказати в НБУ.

Нині ж Генеральна прокуратура намагається зробити все можливе, аби держава не втратила ще більше. Нацбанк просять здійснити негайну позапланову інспекційну перевірку «Мегабанку». А у випадку, якщо контролери з НБУ оцінять стан цього банку як критичний, то Генпрокуратура просить забезпечити можливість повернути «Турбоатому» державні гроші.

Яким буде висновок ревізорів із НБУ і чи вдасться прокурорам зберегти державні гроші, які знову потрапили у зону турбулентності над заводом «Турбоатом», ми зможемо довідатися вже найближчим часом. Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з «Мегабанком»: стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями. А для створення димової завіси над своїми маніпуляціями, топ-менеджмент «Турбоатому» може знову подати на когось до суду! А оскільки наші суди ксерокопії документів не сприймають як докази, тому дифамаційну справу проти ЗМІ завжди є надія виграти.».

- зобов'язання Підприємства не пізніше п'ятнадцяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили спростувати розміщену недостовірну інформацію у відношенні ПАТ «Мегабанк» на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» за ІНФОРМАЦІЯ_1 НОМЕР_1 у статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» у той же самий спосіб, у який вона була розповсюджена, а саме шляхом розміщення на інтернет сайті Приватного підприємства «Україна молода» http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» в тій же рубриці та тим самим шрифтом спростування під назвою «Спростування розміщеної недостовірної інформації у відношенні ПАТ «Мегабанк» наступного змісту:

« ІНФОРМАЦІЯ_1 на інтернет сайті http://umoloda.kiev.ua у випуску щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_1 була розміщена стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» була зазначена недостовірна інформація, що стосується ПАТ «МЕГАБАНК», наступного змісту:

«...В листі до Нацбанку зазначено, що, перебуваючи з 2007 року на посаді генерального директора ВАТ «Турбоатом», він до 2014 року одночасно був головою спостережної ради «Мегабанку» (і тільки у 2014 році його було змінено на ОСОБА_5). І саме у такій якості він підписував письмове запевнення щодо забезпечення за кредитом для збереження ліквідності банку,….. А сума-то, між іншим, не мала: понад 300 млн. грн., з яких на кінець 2014 року не було повернуто й половини. Борг «Мегабанку» перед НБУ становить близько 177 млн. грн.

... Таким чином, субординований борг ПАТ «Мегабанк» за минулий рік зріс із 213 до 496 млн. грн. Сума зобов'язань зросла з 4,7 до 6,2 млрд. грн. - а статутний капітал становить... нещасних (на тлі мільярдів) 668 млн. грн.

... Іншими словами, нині відбувається суттєве погіршення фінансового стану цієї фінансової установи. .... Отже, оскільки банк винен кредиторам значно більше, ніж є на його рахунках, - надзвичайно високими є ризики втрати грошових коштів.

Питання хто, для чого і на якій підставі надав рефінанс сумнівному «Мегабанку», який є, по суті, кишеньково-приватним гаманцем керівника одного державного заводу, наразі залишається відкритим. …. Чи потрапляє «Мегабанк» під ці критерії, мають сказати в НБУ.

... Але вже зараз можна віддати належне авторам ідеї з «Мегабанком»: стильно і надзвичайно сучасно! Банкрутство чергової фінустанови у сучасній Україні, де банки лускаються іноді і по кілька штук за тиждень, не приверне жодної суспільної уваги. Проте сотні мільйонів державних коштів таким нехитрим чином будуть уміло розподілені поміж приватними кишенями.»

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2015 порушено провадження у справі.

Позивач 14.12.2015 подав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що кожен епізод недостовірної інформації, розповсюдженої відповідачем, спростовується беззаперечними доказами, зокрема, доданими позивачем до письмових пояснень документами; стаття відповідача, яка містить недостовірну інформацію, також не є оціночним судженням, оскільки викладена у формі конкретних фактів і є фактичним твердженням.

Відповідач 14.12.2015 подав суду клопотання про припинення провадження у справі, мотивоване тим, що в даному випадку особами, що поширили недостовірну інформацію, є Підприємство та автор спірної статті - ОСОБА_8, зазначений як у паперовому випуску газети, так і на сайті, де розміщена спірна стаття; відповідачем до даної справи має бути залучено фізичну особу - автора статті, яка перешкоджає розглядові справи господарським судом, оскільки справи за участю фізичних осіб підвідомчі судам загальної юрисдикції.

Позивач 14.12.2015 подав суду письмові заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі, у яких вказав, що: спір у даній справі підвідомчий господарському суду; даний позов подано позивачем самостійно до відповідача, який має статус юридичної особи; предметом спору у даній справі є захист честі, гідності та ділової репутації юридичної особи; враховуючи надання позивачем доказів на підтвердження поширення відповідачем недостовірної інформації щодо позивача, то у господарського суду відсутні підстави, які б перешкоджали або унеможливлювали встановлення обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

У судовому засіданні від 14.12.2015 оголошено перерву до 14.01.2016; зобов'язано відповідача розкрити псевдонім автора спірної статті ОСОБА_8 і витребувано документи на підтвердження правовідносин відповідача з названим автором.

Відповідач 04.01.2016 подав на виконання вимог суду клопотання про приєднання до матеріалів справи довідки від 29.12.2015 №60 та завіреної копії наказу по особовому складу від 27.11.2006 №110 на підтвердження того, що автором спірної статті є ОСОБА_8, який є штатним працівником редакції.

Позивач 14.01.2016 та 05.02.2016 подав суду письмові доповнення до заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження у справі, у яких зазначив, що: відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює; із наданих відповідачем документів не слідує, що саме зазначена в них особа створила твір в розумінні авторства; відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_8 - це дійсно псевдонім і що під цим псевдонімом пише ОСОБА_8; ні ОСОБА_8, ані ОСОБА_8 неможливо ідентифікувати, так як відповідачем не надано відомостей про паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, місце реєстрації названих осіб; жодних обставин, які перешкоджають або унеможливлюють розгляд даної справи з суб'єктним складом - ПАТ «Мегабанк» та Підприємство, немає; припинення провадження у даній справі є прямим порушенням прав позивача на судовий захист.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2016 зобов'язано відповідача подати суду у строк до 25.01.2016: офіційну довідку, що ОСОБА_8 є псевдонімом ОСОБА_8; відомості про паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків та місце реєстрації ОСОБА_8, що є псевдонімом ОСОБА_8

Відповідачем 01.02.2016 подано суду копії 1, 2, 3, 10 та 11 сторін паспорта громадянина ОСОБА_8 та картки фізичної особи - платника податків.

Позивач 01.02.2016 подав суду клопотання, в якому просив суд: стягнути з відповідача в доход державного бюджету штраф у сумі 1 700 грн. (сто неоподаткованих мінімумів доходів громадян) за ухилення від вчинення дій, покладених на нього господарським судом; враховуючи, що ухилення відповідача від вчинення дій, покладених на нього господарським судом є порушенням вимог закону - постановити окрему ухвалу у відношенні до відповідача.

Клопотання мотивовано тим, що відповідачем не виконано вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.01.2016 та не подано суду витребуваних доказів.

Представники позивача у судовому засіданні 05.02.2016 підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Згідно із частиною першою статті 90 ГПК України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

У судовому засіданні 01.02.2016 представник відповідача зазначив, що довідку стосовно розкриття псевдоніму «ОСОБА_8» відповідач не мав можливості подати вчасно, оскільки директор, який має право її підписувати, знаходився на лікарняному.

У зв'язку з викладеним, судом оголошено перерву у судовому засіданні 01.02.2016 до 05.02.2016 для надання відповідачу часу подати суду вказану довідку, а позивачу ознайомитися з нею.

Слід також зазначити, що статті 83 та 90 ГПК України місять права, а не обов'язки суду щодо накладення штрафу на сторону за ухилення від вчинення дій, покладених на неї, або винесення окремої ухвали.

Отже, господарський суд міста Києва не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про накладення штрафу на відповідача та винесення окремої ухвали щодо відповідача.

04.02.2016 відповідач подав суду довідку про розкриття псевдоніму «ОСОБА_8», відповідно до якої автором оспорюваної статті зазначеним під псевдонімом «ОСОБА_8» є ОСОБА_8

У судовому засіданні 05.02.2016 представники позивача надали пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали у повному обсязі; проти задоволення клопотання відповідача про припинення провадження у справі заперечили.

Представник відповідача надав пояснення у справі, проти задоволення позовних вимог заперечив; підтримав подане 14.12.2015 клопотання про припинення провадження у справі та просив його задовольнити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною четвертою статті 277 названого Кодексу встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до частини другої статті 28 ЦК України при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 438 ЦК України автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору.

Пунктом 9 частини другої статті 26 Закону України «Про засоби масової інформації (пресу) в Україні» встановлено, що журналіст має право поширювати підготовлені ним повідомлення і матеріали за власним підписом, під умовним ім'ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно).

Так, судом встановлено, що:

автором статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», в якій під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» розміщено інформацію, яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ТОВ «Мегабанк», і спростувати її, є ОСОБА_8;

вказане ім'я є псевдонімом фізичної особи ОСОБА_8, що підтверджується довідкою від 03.02.2016 №31, підписаною директором Підприємства ОСОБА_10;

ОСОБА_8 відповідно до наказу директора Підприємства від 27.11.2006 №110 був зарахований на посаду завідувача відділом економіки, а наказом директора Підприємства від 19.01.2016 №1 був звільнений із вказаної посади за власним бажанням;

станом на день оприлюднення спірної статті ОСОБА_8 був працівником Підприємства та підписував статтю під псевдонімом «ОСОБА_8».

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що відповідачем в даній справі має бути лише Підприємство, оскільки при роздрукуванні статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» з «друкованої версії» будь-якого автора статті на роздруківці не зазначено, з огляду на те, що: судом оглянуто оригінал щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода», а також сторінку з інтернет-сайту ІНФОРМАЦІЯ_4, та встановлено, що в обох варіантах (як в газеті, так і в мережі Інтернет), тексти статей є абсолютно ідентичними, і автором цих статей вказаний ОСОБА_8.

З огляду на наведене господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі фізичної особи ОСОБА_8 як автора статті, зміст якої оспорюється позивачем.

Що ж до доводів відповідача про те, що фактично спірна стаття є службовим твором, за зміст якого має відповідати Підприємство, то у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вказано, що службовий твір - це твір, створений автором у порядку виконання службових обов'язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Враховуючи, що ОСОБА_8 займав посаду завідувача відділом економіки, тобто до його повноважень не входило написання статей, а статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» ОСОБА_8 підписано як журналістом під псевдонімом «ОСОБА_8», то вказана стаття у розумінні зазначеної статті Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є службовим твором.

Відповідно до пункту 6 постанови Вищого господарського суду України від 27.02.2009 №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо позов подано про спростування відомостей, опублікованих у пресі або поширених іншими засобами масової інформації (по радіо, телебаченню), як відповідачі притягаються автор та відповідний орган масової інформації (редакція, агентство, інший орган, що здійснив випуск інформації).

У разі, якщо автором статті, в якій викладено недостовірну інформацію, є фізична особа, господарський суд повинен припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про засоби масової інформації (пресу) в Україні» редакція або інша установа, що виконує її функції здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників).

У свою чергу, згідно з приписами статей 1, 12, 21 ГПК України господарський суд не має повноважень, необхідних для розгляду по суті даної справи за участю фізичної особи.

Отже, даний спір не підвідомчий господарським судам України, а тому провадження у цій справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, за приписами якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарський судах України.

Таку ж позицію викладено й в Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 12.11.2008 № 01-8/676 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)».

Що ж до доводів позивача стосовно того, що припинення провадження у справі є порушенням прав позивача на судовий захист, то слід зазначити таке.

Припиняючи провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України суд не обмежує та не позбавляє позивача права на судовий захист, оскільки даний спір має бути вирішений місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до абзацу другого пункту 3 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Пунктом 4 вказаної постанови встановлено, що з урахуванням положень статті 15 Цивільного процесуального кодексу України та положень статей 1, 12 ГПК України справи про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим, незалежно від суб'єктного складу, за винятком справ про захист ділової репутації між юридичними особами та іншими суб'єктами підприємницької діяльності у сфері господарювання та іншої підприємницької діяльності, що розглядаються у порядку господарського судочинства.

Враховуючи те, що при розгляді даної справи обов'язковим учасником судового процесу є автор статті, а саме фізична особа ОСОБА_8, то господарський суд позбавлений можливості розглянути справу по суті, оскільки вона не є йому підвідомчою.

Частиною третьою статті 80 ГПК України передбачено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим, позивачем не подано суду відповідного клопотання, а тому у суду відсутні передбачені чинним законодавством України підстави для повернення судового збору.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 80, статтею 86 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №910/28756/15 припинити.

Ухвалу може бути оскаржено в установленому законодавством України порядку.

Суддя О. Марченко