Рішення № 55533313, 12.01.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/12548/15-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

12 січня 2016 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Москаленко К.О.,

при секретарі - Козачук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

08.04.2015 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», просила суд стягнути суму індексації за нараховані, але не виплачені кошти у сумі 742 грн. 17 коп., заборгованість по виплаті вихідної допомоги у сумі 16838 грн.88 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1870,99 грн. та у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5612 грн. 96 коп. (а.с.2-7)

В судовому засіданні з розгляду справи 21.12.2015 позивач ОСОБА_1 подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач збільшила розмір вимог в частині суми індексації та суми середнього заробітку за час затримки, і просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по виплаті вихідної допомоги у розмірі 16838 грн.88 коп., суму індексації за нараховані, але не виплачені кошти, у розмірі 10937 грн. 17 коп., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 52 946,47 грн. та у відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 5612 грн. 96 грн. (а.с.92-93)

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що наказом від 03.02.2014 року позивача прийнято на посаду фахівця відділу реєстрації та обліку Управління врегулювання реєстрації та обліку Управління врегулювання страхових подій та контролю виплат ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто». 30.01.2015 позивач звільнилась за власним бажанням. На час звільнення та звернення до суду відповідачем не здійснено виплату позивачу нарахованої заробітної плати за період з листопада 2014 по жовтень 2015 включно, а відтак просить стягнути на її користь суму індексації за нараховані, але не виплачені кошти у розмірі 10937 грн. 17 коп. Також позивач стверджує, що звільнилась роботи внаслідок грубого порушення відповідачем умов колективного договору, у зв'язку з чим на підставі ст.44 КЗпП України вважає, що має право на вихідну допомогу. За вказаних обставин, позивач просить також на підставі ст.ст.116, 117 КЗпП України стягнути середній заробіток у зв'язку з затримкою виплат за період з 30.01.2015 по 09.11.2015. Також позивач посилається на заподіяння їй моральної шкоди, оскільки внаслідок невиплат належних їй сум заробітної плати, позивач не могла своєчасно виконувати свої зобов'язання з оплати за житло, позичати у друзів та родичів грошові кошти, позивач не могла святкувати різдвяні свята належним чином, що в цілому завдавало моральних та фізичних страждань позивачу у вигляді депресії та безсоння, за таких обставин позивач оцінює у розмірі середньомісячного заробітку 5612 грн. 96 коп.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на викладені в позові обставини, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в судове засідання повторно не з'явився. Про час та місце розгляду повідомлений належним чином /а.с.130, 131/, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутність до суду не надходило.

Зважаючи, що представник відповідач не з'явився у судове засідання та від нього не надійшло заяви про розгляд справи у його відсутність, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутність представника відповідача у заочному порядку на підставі ч.4 ст.169, ст.224 ЦПК України./а.с.133/

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємств, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 03.02.2014 працювала у відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на посаді фахівця відділу реєстрації та обліку Управління врегулювання реєстрації та обліку Управління врегулювання страхових подій та контролю виплат ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто». Вказана обставина підтверджується копіями наказу про прийняття від 03.02.2014 та трудової книжки (а.с. 11, 21-24).

Згідно наказу від 26.01.2015 № 44-кго позивач звільнена з роботи з 30.01.2015 за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю та умов колективного договору на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України. (а.с.17)

Згідно довідки від 31.01.2015, виданої ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», заборгованість по заробітній платі станом на 3.01.2015 складає 13 020 грн. 44 коп.(а.с.18)

Згідно копії судового наказу Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2015 № 757/3453/15-ц, який набрав чинності 25.02.2015 та виданий 08.04.2015, з відповідача на користь позивача стягнуто суму заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 13 020 грн. 44 коп.(а.с.69)

Згідно з ч. 5 ст. 95 КЗпП України та ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів» заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» від 21.02.2001 № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Згідно з п. 4 вказаної Постанови сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділеній на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.1997 № 1427 із змінами, внесеними Постановою КМУ № 292 від 23.04.1999, компенсація працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 01.01.1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифи на послуги за цей період зріс більше ніж як на один відсоток.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків та платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Згідно з п. 4 зазначеного Положення, у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців, сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, правильність якого перевірена судом, сума компенсації за час затримки заробітної плати за період з листопада 2014 року до жовтень 2015 року, виходячи з індексу споживчих цін за цей період 1,84 та прирісту індексу споживчих цін у розмірі 84%, становить 10937 грн. 17 коп., а відтак в цій частині вимоги підлягають задоволенню.(а.с.94-125)

Відповідно ч.1 ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Відповідно до абз.2 п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 № 100, далі Порядок, у разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абз.1, абз.3 п.8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

При цьому, у даному випадку відповідно до абз.3 п.2 Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз.1, абз.3 п.3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Таким чином, відповідно до вимог абз.2, 3 п.8 Порядку для розрахунку суми вихідної допомоги позивача в розмірі тримісячного середнього заробітку, слід визначити суму місячного середнього заробітку.

В свою чергу для розрахунку місячного середнього заробітку, слід середньоденну заробітну плату за період грудень 2014 року - січень 2015 року, поділити на середньомісячне число робочих днів у цьому розрахунковому періоді, яке розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за цей період.

Так, згідно довідки відповідача №84 від 31.01.2015 (а.с.20), нарахована заробітна плата за грудень 2014 року становить 4 990 грн. 12 коп., а за січень 2015 року - 6 235 грн. 79 коп.

Виходячи з кількості календарних днів у вказаному періоді, за вирахуванням неробочих та святкових днів, у грудні 2014 року - 23 робочих дні, у січні 2015 року - 20 робочих днів. Дані про іншу кількість робочих днів згідно графіку підприємства у вказаному періоді в матеріалах справи відсутні.

Середньоденна заробітна плата становить (4 990 грн. 12 коп.+ 6 235 грн. 79 коп.) / (23+20 робочі дні) = 261 грн. 07 коп.

Середньомісячне число робочих днів за період грудень 2014 року - січень 2015 року, виходячи з 43 робочих днів / 2 = становить 21.

Таким чином, середня місячна заробітна плата вираховується за формулою: 261 грн. 07 коп. (середньоденна заробітна плата) х 21 (середньомісячне число робочих днів) = 5482 грн. 47 коп.

Відповідно сума вихідної допомоги позивача в розмірі тримісячного середнього заробітку розраховується множенням 5482,47 грн. на 3 місяці = 16 447 грн. 41 коп.

Виходячи з вище викладеного, суд не приймає як безпідставний і такий, що не відповідає вимогам Порядку розрахунок позивача суми вихідної допомоги у розмірі 16 838 грн. 88 коп., виходячи при розрахунку з суми середньої місячної заробітної плати у розмірі 5 612 грн. 69 коп.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми вихідної допомоги підлягає частковому задоволенню у розмірі 16 447 грн. 41 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (в день звільнення), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки судом протягом розгляду справи встановлено, що відповідач не здійснив з позивачем повний розрахунок в день звільнення, суд дійшов висновку про наявність підстав відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України для стягнення середнього заробітку в межах заявлених вимог з 30.01.2015 по 09.11.2015.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Виходячи з вищевизначеного судом розміру середньоденної заробітної плати 261 грн. 07 коп., кількості календарних днів за період з 30.01.2015 по 09.11.2015, усього 283 календарних днів прострочки, сума середнього заробітку за визначений позивачем час затримки становить 261 грн. 07 коп.*283= 73 882 грн. 81 коп.

Разом з тим, суд відповідно ст.11 ЦПК України виходячи з засад диспозитивності цивільного процесу та розглядаючи позов в межах заявлених позивачем вимог про стягнення середнього заробітку у розмірі 52 946 грн. 47 коп., приходить до висновку що вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.

В результаті протиправних дій відповідача, на підставі ст. 237-1 КЗпП України позивачем ставиться питання про відшкодування моральної шкоди в розмірі 5612 грн. 96 коп., що полягає у позбавленні її можливості вести звичайний спосіб життя, що вимагає від неї захисту свого порушеного права через суд, відчуття моральних страждань, обурення через відверте нехтування відповідачем конституційними правами позивача, порушення відповідачем умов оплати праці вносить дискомфорт і труднощі в життя позивача.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Так, протягом розгляду справи встановлено порушення відповідачем прав позивача, що полягають у тривалому не проведенні відповідачем виплати позивачу заробітної плати та інших належних виплат, яке триває, яке призвело до його моральних страждань, втрати життєвих зв'язків позивача і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а відтак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості з відповідача на користь позивача слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1000 грн., оскільки заявлений позивачем розмір є значно завищеним і не підтверджується належними та достатніми доказами.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, майнових вимог усього у розмірі 80 331 грн. 05 коп. та немайнових про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн. 00 коп., оскільки позивач звільнений від оплати судового збору, відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з відповідача в дохід Держави судовий збір у розмірі пропорційно до задоволених вимог та в межах граничних розмірів відповідно до Закону України «Про судовий збір», в редакції чинній на день подання заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог 21.12.2015, а саме за майнові вимоги у розмірі 803 грн. 31 коп. та за немайнові 487 грн. 90 коп., усього 1290 грн. 51 коп.(а.с.92-127)

На підставі викладеного та керуючись Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим Постановою КМУ від 20.12.1997 № 1427; Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ від 21.02.2001 № 159; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100; ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів», ст.ст. ч.1 ст.44, 94, ч.5 ст.95, 115-117, ст.237-1 КЗпП України, ст.ст.3, 4, 10-11, 57-61, ст.88, ч.4 ст.169, 208-209, 212-215, 218, 223, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» - про стягнення компенсації середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної допомоги та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму індексації за нараховані, але не виплачені кошти у сумі 10937 (десять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 17 коп., суму грошової допомоги при звільненні у розмірі 16 447 (шістнадцять тисяч чотириста сорок сім) грн. 41 коп., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 52946 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок шість) грн. 47 коп. та у відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 16467237) в дохід держави судовий збір у розмірі 1290 (одна тисячі двісті дев'яносто) грн. 51 коп.

Зазначені суми визначені судом без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя К.О.Москаленко