Рішення № 55533022, 24.12.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/12243/12

Провадження № 2/752/121/15

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2015 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Калініченко Л.С., при секретарях Купцові П.О., Дуці В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державна архітектурно-будівельна інспекція України про знесення самочинно збудованої будівлі, визнання недійсним акта, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у встановленні паркану,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як правонаступників ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи Департамент земельних ресурсів земельних ресурсів, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, що вона є співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 і їй належить 1/2 частина цього будинку. Вважає, що ОСОБА_6, який отримав Державний акт про право власності на належну йому земельну ділянку АДРЕСА_2 порушив її права тим, що збудував самочинну споруду гараж на межі їх земельних ділянок, а сама межа між земельними ділянками порушує межу, яка була встановлена Планом фактичного користування земельною ділянкою позивачки ОСОБА_1 від 03.06.1956 р. Також ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 4 833 грн. за пошкоджені та знищені зелені насадження та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. у зв'язку зі вчиненням неправомірних дій відповідачем ОСОБА_6

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 06.09.12р. об'єднано для розгляду в одному провадженні позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у встановленні паркану між земельною ділянкою, яка межує з ОСОБА_1 (а.с.78)

В свою чергу після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 судом замінено сторону позивача на його правонаступників ОСОБА_2, яка є спадкоємицею відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.02.14р. (а.с.198), ОСОБА_3, яка є спадкоємицею відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.02.14р. (а.с.200), ОСОБА_4, яка є спадкоємицею відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.02.14р. (а.с.196).

Вказаний позов мотивовано тим, що вони є власниками жилого будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2. Відповідачка ОСОБА_1 перешкоджає встановленню паркану між земельними ділянками сторін, знищила межові знаки, встановлені згідно з межею по Державному акту про право власності на земельну ділянку, у зв'язку з чим має місце порушення норм Земельного кодексу та прав позивачів.

Представник позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1

Третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, повноважного представника у судове засідання не направило.

Представник третьої особи Державної архітектурно-будівельної інспекції України в судовому засіданні просила відмовити у позові ОСОБА_1 про знесення сараю, оскільки дана будівля не є самочинною, інші позовні вимоги просила вирішити суд у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення сторін та інших учасників процесу, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Департамент земельних ресурсів земельних ресурсів, Державна архітектурно-будівельна інспекція України про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування матеріальної та моральної шкоди не підлягає задоволенню, в той час як позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.03.1985 року та відповідного реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації від 06.03.1985р. право власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_1

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 набув право власності на земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,0745 га у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2, виданого 21 червня 2011 року на підставі рішення Київської міської ради від 14.10.2010 року № 136/49/48.

Після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на житловий будинок та земельну ділянку АДРЕСА_2 перейшло до ОСОБА_3, ОСОБА_2, та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за законом та за заповітом від 04.02.2014 р. та 05.02.2014 р. та Витягами про реєстрацію в спадковому реєстрі № № 36517102, 36517365, 36517285 від 04.02.2014 р., № № 17360806, 17360505 від 05.02.2014 р.

Як вбачається з рішення Печерського районного суду м. Києва від 08.06.2000 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у її користуванні та Планом фактичного користування земельними ділянками від 03.06.1956р. земельна ділянка на якій розташовано ? частину житлового будинку по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 та якою остання користується для його обслуговування має площу 365 кв.м. (а.с.18-20).

В той же час судом встановлено, що згідно з Витягом з бази даних Державного земельного кадастру від 25.05.2012р. не зареєстровано право власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок по АДРЕСА_1, та якою ОСОБА_1 користується для обслуговування вказаного будинку.

Суд звертає увагу, що стороною позивача ОСОБА_1 не надано суду матеріали технічного звіту по інвентаризації вказаних земельних ділянок, що унеможливлює встановлення конкретних розмірів та місця розташування межових знаків земельних ділянок, якими користується ОСОБА_1

В той же час матеріали справи містять Акт визначення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.11.2010р. відповідно до якого визначено на місцевості межу між земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с. 90). Суд звертає увагу, що вказаний акт без будь-яких заперечень підписаний ОСОБА_1

Також в матеріалах справи наявний Абрис до вказаного Акту визначення зовнішніх меж від 29.11.2010р. з якого вбачається, що винесення межі між спірними земельними ділянками проведено по кутах №5-7, які проходять по огорожі з рабиці, що спростовує пояснення позивача ОСОБА_1 щодо перенесення відповідачами огорожі між спірними земельними ділянками.

Суд також звертає увагу, що межі земельної ділянки ОСОБА_6 визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.06.2011р. кадастровий номер НОМЕР_3 відповідно до Акту виносу земельної ділянки в натурі від 01.10.2011р. та встановлені на місцевості (в натурі). Крім цього, вказаним актом встановлено, що розмір та місце знаходження земельної ділянки відповідають кадастровому плану та державному акту на право власності на земельну ділянку (а.с.91).

Як встановлено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 154/01 від 29.09.2014 р., складеного представником Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зазначені межові знаки були знищені і обов'язок по їх відновленню покладений на ОСОБА_3.

Відповідно до акту приймання-передачі результатів геодезичних робіт від 11.12.2015 р. межові знаки визначені Державним актом на право власності на земельну ділянку від 21.06.2011р. кадастровий номер НОМЕР_3, які фактично оспорюються позивачем, ОСОБА_1 були виявлені та визнані таким, що відповідають їх координатам, місцю установки і способу закріплення. На вказаному Акті міститься підпис позивача ОСОБА_1 без будь-яких заперечень та зауважень.

Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_1 щодо відновлення твердої межі між земельними ділянками фактично виконана, що підтверджує вказаний Акт приймання- передачі результатів геодезичних робіт від 11.12.2015р., а відтак і відсутній спір в цій частині та необхідність судового захисту прав та інтересів сторони.

Судом встановлено, що відповідно до технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 біля межі між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 знаходиться сарай під літ.Д-ІІ загальною площею 45,1кв.м., в той час як гараж, про знесення якого заявлені позовні вимоги, на території вказаного домоволодіння відсутній.

В той же час відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрованої ІДАБК у м.Києві № КВ 18212164116 від 13.09.2012р. та зазначеного вище Технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 від 25.10.2013р. станом на 25.10.2013р. об'єкти самочинного будівництва відсутні.

В той же час, суд звертає увагу, що об'єкти нерухомого майна, розміщені на території домоволодіння АДРЕСА_2 та введені в експлуатацію на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 18212164116 від 13.09.2012р. Висновком про відповідність вимогам надійності будівель і споруд та можливістю їх безпечної експлуатації від 30.08.2012р. відповідали таким вимогам.

Крім того, слід зазначити, що будівництво вказаних вище самовільних об'єктів нерухомого майна було завершено ще у 2006 році, за даними Декларації № КВ 18212164116 від 13.09.12р., тобто до видачі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 21.06.11р. та до складання Акту визначення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.11.10р. відповідно до якого визначено на місцевості межу між земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, позивачем, ОСОБА_1 заявлено вимоги щодо визнання недійсним Акту винесення меж в натурі між спірними земельними ділянками, посилаючись на невідповідність даних щодо суміжної межі земельних ділянок, в той же час позивачем, ОСОБА_1 не надано жодного документу на підтвердження факту невідповідності фактичної межі між земельними ділянками та межовими знаками, винесеними в натурі.

Так само, позивачем ОСОБА_1 не наведено жодних підстав недійсності Державного акту на право власності на земельну ділянку від 21.06.2011р., не надано доказів, які могли б свідчити про порушення, допущені при виготовлені, складанні чи видачі вказаного Державного акту.

Так, судом не встановлено наявність об'єкту самочинного будівництва, в тому числі того, який би міг порушувати права позивача, ОСОБА_1, як користувача суміжної земельної ділянки, а відтак вимоги щодо знесення самовільного гаражу задоволенню не підлягають у з»язку з відсутністю об'єкта спору та відповідно за відсутності факту порушення прав позивача, ОСОБА_1

Згідно з Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 25.05.2012 р., складеним державним інспекторами з охорони навколишнього природного середовища у м.Києві ОСОБА_8, проведеною перевіркою виявлено пеньок з дерева сливи, вишні та бузок у кількості 2 дерев. В той же час вказаним актом перевірки не встановлено осіб винних у зрізанні та пошкодженні дерев, а позивачем ОСОБА_1 в свою чергу не надано доказів того, що саме ОСОБА_6 пошкодженні вказані дерева.

За таких обставин, позивачем ОСОБА_1 не доведено належними, достатніми, допустимими та достовірними доказами, що пошкодження дерев, які зафіксовано в Акті від 25.05.2012р., вчинено саме ОСОБА_6

Враховуючи наведене позовні вимоги, ОСОБА_1 в частині стягнення вартості пошкоджених дерев з відповідачів є необґрунтованим.

Позивачем ОСОБА_1 також заявлено вимогу щодо компенсації вартості паркану між земельними ділянками вартістю 1720 грн. та замку вартістю 250 грн., в той час як суду не надано доказів як наявності паркану так і документів, що підтверджують його вартість. Також позивачем ОСОБА_1 не надано належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів пошкодження замку та неможливості його відновлення (ремонту).

Одночасно суд звертає увагу, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стосуються усунення перешкод у встановленні паркану, вартість якого ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Враховуючи недоведеність позивачем ОСОБА_1 порушення її прав та законних інтересів з боку ОСОБА_6, а також ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, а відтак недоведеністю вини в їх діях, суд не вбачає наявність причинного зв'язку з моральними стражданнями, про які зазначає позивач ОСОБА_1, та діями вказаних осіб, що є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

А відтак вимоги позивача, ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у встановленні паркану суд зазначає наступне.

Згідно з Актом виносу земельної ділянки АДРЕСА_2 в натурі (на місцевості) від 01.10.2011 р. № 41 були встановлені межові знаки в кількості 8 штук на межі земельних ділянок, що перебувають на даний час у власності та користуванні сторін по справі.

Як встановлено актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 154/01 від 29.09.2014 р., складеного представником Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації зазначені межові знаки були знищені і обов»язок по їх відновленню покладений на ОСОБА_3.

Разом з тим, відповідач, ОСОБА_1 в судовому засіданні неодноразово зазначала, що категорично заперечує проти встановлення позивачами, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 паркану по межових знаках відповідно до акту приймання-передачі результатів геодезичних робіт від 11.12.2015р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_9 звертався до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві з приводу знищення ОСОБА_1 межових знаків. Листом від 16.11.2011 року № 58/Б-3510 Голосіївське РУ ГУ МВС України в м.Києві повідомило ОСОБА_9 про проведення профілактичної роботи з ОСОБА_1 та попередження про відповідальність в разі вчинення протиправних дій.

Згідно з ч. 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у встановленні паркану є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. 106 ЗК України, ст.ст.319, 391 ЦК України, ст.ст.3, 4, 8, 10, 11, 15, 32, 57-60, 63, 64, 107, 209, 214 - 215, ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 третя особа: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві про знесення самочинно збудованої будівлі, визнання недійсним акта, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у встановленні паркану - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди під час встановлення паркану між земельними ділянками АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_1 (м.Київ. АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя