Постанова № 55531806, 03.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

03.02.2016 справа № 905/1861/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за дов. № б/н від 20.10.2015, від відповідача:не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка Донецької області, на рішення господарського суду Донецької областівід12.11.2015по справі№ 905/1861/15 (ОСОБА_5 М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм Харківської області,доПублічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка Донецької області,про та за зустрічним позовом до простягнення 142 724, 96 грн. Публічного акціонерного товариства "Дружківський машинобудівний завод", м. Дружківка Донецької області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм Харківської області, стягнення 51 429, 69 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Еколіс» (далі ТОВ «Еколіс», Постачальник), м. Ізюм Харківської області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (далі ПАТ «ДМЗ», Покупець), м. Дружківка Донецької області, про стягнення заборгованості за Договором поставки у розмірі 79 028, 32 грн., 3 % річних у сумі 4 382, 48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 59 314, 16 грн.

ПАТ «ДМЗ» також звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічним позовом до ТОВ «Еколіс» про стягнення штрафу за цим Договором у розмірі 51 429, 69 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.11.2015 у справі № 905/1861/15 первісний позов задоволено частково та стягнуто з ПАТ «ДМЗ» на користь ТОВ «Еколіс» основний борг у розмірі 79 028, 32 грн., 3 % річних у сумі 4 342, 14 грн., інфляційні втрати в розмірі 56 834, 36 грн., судовий збір у сумі 2 803, 98 грн. та витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000, 00 грн.; зустрічний позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Еколіс» на користь ПАТ «ДМЗ» штрафні санкції в сумі 36 818, 94 грн. та судовий збір у розмірі 1 218, 00 грн.

Відповідач за первісним позовом, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якому просить його скасувати та прийняти нове, яким додатково стягнути з ТОВ «Еколіс» на користь ПАТ «ДМЗ» штраф у розмірі 14 610, 75 грн. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також неправильне застосування норм як матеріального, так і процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції при розгляді справи невірно розрахував штраф за недопоставку товару за Договором.

Представник ТОВ «Еколіс» надав відзив на апеляційну скаргу ПАТ «ДМЗ», в якому просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник Позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник Відповідача за зустрічним позовом у судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, з чим погодився представник ТОВ «Еколіс».

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені у скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,

В С Т А Н О В И В :

Між ТОВ «Еколіс» та ПАТ «ДМЗ» було укладено Договір поставки № 59/13 від 11.01.2013 (далі Договір), відповідно до якого Постачальник зобовязується передати в обумовлені цим Договором строки Покупцю продукцію та/або товар (далі Товар), а Покупець зобовязується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього узгоджену суму (т. 1 а. с. 16-19).

Відповідно до п. 1.2 Договору кількість, ціна та асортимент Товару визначається Специфікаціями, які є складовими і невідємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору під узгодженою партією Товару за цим Договором сторони розуміють кількість і асортимент Товару, зазначені у конкретній узгодженій та підписаній Специфікації на поставку партії Товару.

Зобовязання Постачальника з поставки партії Товару вважаються виконаними датою приймання Покупцем за відповідною накладною партії Товару та надання Постачальником Покупцю всіх належним чином оформлених документів згідно з п. 3.3 Договору (п. 3.4 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору ціна Товару за одиницю та за позиціями вказана в Специфікаціях до Договору. Загальна сума цього Договору визначається загальною сумою всіх Специфікацій, які є складовими та невідємними частинами цього Договору.

У п. 4.3 Договору сторони погодили порядок оплати: відстрочення платежу 60 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в Специфікації партії Товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору за порушення умов зобовязань щодо якості, комплектності та кількості Товару, що поставляється, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % вартості неякісного, некомплектного та/або недопоставленого Товару.

Згідно з п. 5.2 Договору за порушення строків виконання зобовязань за Договором (в тому числі строків поставок, термінів надання документів згідно з п. 3.3 Договору та інших зобовязань за Договором) Постачальник сплачує Покупцю неустойку у розмірі 0,1 % вартості непоставленого Товару (Товару, за яким порушені терміни надання документів або порушені інші зобовязання за Договором) за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Штраф стягується за весь період прострочення.

Покупець має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього Договору) застосувати до Постачальника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум предявленої Постачальнику неустойки та розрахованих збитків з сум, що належать до оплати Постачальнику, в тому числі за поставлений за даним договором Товар, шляхом відправки Постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків (п. 5.8 Договору).

Між Сторонами підписані Специфікації № 1 від 11.01.2013 на суму 140 700, 00 грн. (т. 1 а. с. 20), № 2 від 14.02.2013 на суму 140 700, 00 грн. (т. 1 а. с. 151), № 3 від 03.04.2013 на суму 140 700, 00 грн. (т. 1 а. с. 157), № 4 від 07.05.2013 на суму 140 700, 00 грн. (т. 1 а. с. 158), № 5 від 24.05.2013 на суму 140 700 грн. (т. 1 а. с. 159), № 6 від 10.07.2013 на суму 5 280 грн. (т. 1 а. с. 160), № 7 від 05.08.2013 на суму 1 440, 00 грн. (т. 1 а. с. 161), № 8 від 30.09.2013 на суму 2 880, 00 грн. (т. 1 а. с. 162), № 9 від 30.09.2013 на суму 140 700, 00 грн. (т. 1 а. с. 163), № 10 від 23.10.2013 на суму 140 700 грн. (т. 1 а. с. 21), № 11 від 29.11.2013 на суму 6 800, 02 грн. (т. 1 а. с. 22). Всього на загальну суму 1 001 300, 02 грн.

На виконання умов Договору Постачальник передав Покупцю Товар на загальну суму 864 933, 59 грн., що підтверджується видатковими накладними від 24.01.2013 № 69 на суму 47 469, 50 грн. (т. 1 а. с. 26), від 28.01.2013 № 78 на суму 37 560, 20 грн. (т. 1 а. с. 30), від 15.02.2013 № 139 на суму 49 251, 70 грн. (т. 1 а. с. 34), від 12.03.2013 № 186 на суму 48 871, 81 грн. (т. 1 а. с. 38), від 03.04.2013 № 239 на суму 48 761, 93 грн. (т. 1 а. с. 42), від 12.04.2013 № 264 на суму 46 645, 40 грн. (т. 1 а. с. 46), від 20.05.2013 № 333 на суму 42 679, 00 грн. (т. 1 а. с. 50), від 08.06.2013 № 389 на суму 50 497, 90 грн. (т. 1 а. с. 54), від 15.06.2013 № 401 на суму 50 363, 90 грн. (т. 1 а. с. 58), від 02.07.2013 № 438 на суму 48 749, 20 грн. (т. 1 а. с. 62), від 15.07.2013 № 457 на суму 5 280, 00 грн. (т. 1 а. с. 66), від 22.07.2013 № 476 на суму 51 201, 40 грн. (т. 1 а. с. 70), від 14.08.2013 № 521 на суму 48 581, 00 грн. (т. 1 а. с. 74), від 25.09.2013 № 603 на суму 44 291, 02 грн. (т. 1 а. с. 78), від 10.10.2013 № 642 на суму 48 853, 60 грн. (т. 1 а. с. 82), від 01.11.2013 № 699 на суму 42 009, 00 грн. (т. 1 а. с. 86), від 13.11.2013 № 719 на суму 49 050, 70 (т. 1 а. с. 90), від 27.11.2013 № 761 на суму 50 788, 01 грн. (т. 1 а. с. 94), від 21.12.2013 № 824 на суму 47 228, 30 грн. (т. 1 а. с. 98), від 26.12.2013 № 835 на суму 6 800, 02 грн. (т. 1 а. с. 102).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДМЗ» здійснило оплату поставленого Товару на загальну суму 443 176, 24 грн., що підтверджується виписками ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» з рахунку ТОВ «Еколіс»: 21.03.2013 на суму 37 560, 20 грн. (т. 1, а. с. 106), 08.05.2013 на суму 48 871, 81 грн. (т. 1, а. с. 107), 15.05.2013 на суму 20 000, 00 грн. (т. 1, а. с. 108), 05.07.2013 на суму 42 679, 00 грн. (т. 1, а. с. 109), 06.09.2013 на суму 50 497, 00 грн. (т. 1, а. с. 110), 19.09.2013 на суму 50 363, 90 грн. (т. 1, а. с. 111), 06.11.2013 на суму 1212, 00 грн. (т. 1, а. с. 112), 25.11.2015 на суму 2 291, 02 та на суму 42 000, 00 грн. (т. 1, а. с. 113), 18.12.2013 на суму 48 853, 60 грн. (т. 1, а. с. 114), 27.12.2013 на суму 42 009, 00 грн. (т. 1, а. с. 115), 14.01.2014 на суму 49 050, 70 грн. (т. 1, а. с. 116), 23.01.2014 на суму 25 788, 01 грн. (т. 1, а. с. 117).

ТОВ «Еколіс» вважає, що ПАТ «ДМЗ» не виконало свого обовязку з оплати Товару за Договором, що і стало підставою для звернення до господарського суду.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду є обґрунтованим частково та таким, що підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог за первісним позовом, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Як встановлено ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність між сторонами спору щодо строків та вартості поставки, а також строків та розміру здійснення оплати, оскільки такий висновок не узгоджується з матеріалами справи та позиціями сторін, викладеними у їх позовних заявах, а також відзивах на них.

Зі змісту спірного Договору вбачається, що оплата здійснюється з відстроченням платежу на 60 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару (п. 4.3 Договору).

При цьому, відповідно до п. 3.1 Договору, під узгодженою партією Товару за цим Договором сторони розуміють кількість і асортимент Товару, зазначені у конкретній узгодженій та підписаній сторонами Специфікації на поставку партії Товару.

З наведеного випливає, що обчислення строку оплати починається з моменту поставки партії Товару, тобто з моменту поставки всього Товару за конкретною Специфікацією.

Проте, представник ТОВ «Еколіс» у відзиві на зустрічну позовну заяву, відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні апеляційної інстанції вважає, що Постачальник, укладаючи нову Специфікацією, на вимогу Покупця переходив до виконання зобовязань за новою Специфікацією незалежно від виконання попередньої.

Колегія суддів не може погодитись з таким твердженням представника Позивача за первісним позовом і вважає, що воно є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні повідомлення чи вимоги Покупця, на які посилається Позивач за первісним позовом, а зміни до Договору щодо порядку поставки Товару Сторони не вносили.

Відповідно до ст. 692 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, поставка Товару повинна здійснюватись саме за умовами Договору.

З видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, не вбачається на виконання якої Специфікації було поставлено Товар, а тому вважається, що Товар приймається до повного виконання умов чергової Специфікації.

Отже, поставка повної партії Товару за Специфікацією № 1 на суму 140 700, 00 грн. була здійснена 12.03.2013, а тому строк оплати спливає 13.05.2013; Товару за Специфікацією № 2 на суму 140 700, 00 грн. 12.04.2013, а тому строк оплати спливає 12.06.2013; Товару за Специфікацією № 3 на суму 140 700, 00 грн. 01.11.2013, а тому строк оплати спливає 31.12.2013; Товару за Специфікацією № 6 на суму 5 280, 00 грн. 15.07.2013, а тому строк оплати спливає 13.09.2013; Товару за Специфікацією № 7 на суму 1 440, 00 грн. 14.08.2013, а тому строк оплати спливає 15.10.2013; Товару за Специфікацією № 11 на суму 6 800, 02 грн. 26.12.2013, а тому строк оплати спливає 24.02.2014.

З огляду на те, що поставка Товару за Специфікаціями №№ 4, 5, 9, 10 не була здійснена у повному обсязі, за умовами Договору у ПАТ «ДМЗ» не виник обовязок з оплати Товару за цими Специфікаціями.

Таким чином, загальна сума Специфікацій, за якими у Покупця виник обовязок з оплати Товару, становить 438 500, 02 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з наданих ТОВ «Еколіс» виписок з банківського рахунку, при здійсненні оплати Товару ПАТ «ДМЗ» не було вказане призначення платежу.

Відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 51 Закону України "Про банки та банківську діяльність", платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на наведене, оскільки умовами Договору сторони не врегулювали порядок зарахування коштів у разі незазначення періоду, за який здійснюється оплата, за Позивачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Однак, враховуючи, що строк оплати за Специфікаціями №№ 4, 5, 9, 10 не настав, Позивач за первісним позовом не мав права свавільно зараховувати сплачені ПАТ «ДМЗ» кошти в рахунок оплати Товару, зазначеного у цих Специфікаціях.

Виходячи з викладеного, судова колегія доходить висновку, що грошові кошти, сплачені Покупцем на виконання умов Договору, повинні зараховуватись у хронологічному порядку для оплати Товару за Специфікаціями, строк оплати яких настав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у ПАТ «ДМЗ» відсутня заборгованість за поставлений Товар, а тому позовні вимоги ТОВ «Еколіс» в частині стягнення основного боргу не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимоги ТОВ «Еколіс» про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу за Договором, відмова у задоволенні останньої має наслідком і відмову у задоволенні похідних вимог.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Еколіс» не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині їх задоволення з підстав, викладених вище.

Щодо вимог за зустрічним позовом про нарахування штрафу за прострочення виконання зобовязання, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

У п.п. 5.1, 5.2 Договору Сторони погодили, що за порушення умов зобовязань щодо якості, комплектності та кількості Товару, що поставляється, Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 20 % вартості неякісного, некомплектного та/або недопоставленого Товару, а за прострочення виконання зобовязань за Договором понад 30 днів Постачальник додатково сплачує штраф у сумі 7 % вказаної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість Товару, поставленого за видатковими накладними за Договором, становить 864 933, 59 грн., а загальна сума всіх Специфікацій 1 001 300, 02 грн.

Проте, Позивач за зустрічним позовом вважає, що штрафні санкції слід розраховувати, виходячи з суми 190 480, 33 грн., тобто вартості недопоставленого Товару за позицією «Пиловочник хвойних порід Ф 20-40 см, ІІІ сорт, L=4-6 м».

Колегія суддів вважає, що Позивачем за зустрічним позовом невірно визначено порядок розрахунку штрафних санкцій з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 672 ЦК України якщо продавець передав покупцеві частину товару, асортимент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і частину товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір: прийняти частину товару, що відповідає умовам договору, і відмовитися від решти товару; відмовитися від усього товару; вимагати заміни частини товару, що не відповідає асортименту, товаром в асортименті, який встановлено договором; прийняти весь товар.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «ДМЗ» прийняло весь поставлений Товар без претензій щодо кількості та якості.

Відповідно до ч. 5 ст. 672 ЦК України, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

З видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що Товар за позицією «Пиловочник хвойних порід Ф 20-40 см, ІІ сорт, L=4-6 м» був поставлений ТОВ «Еколіс» понад узгоджену у Специфікаціях кількість і був прийнятий ПАТ «ДМЗ» без заперечень.

Таким чином, різниця між сумою Специфікацій та сукупною вартістю поставленого Товару становить 136 366, 43 грн., а не 190 480, 33 грн., як зазначав Позивач за зустрічним позовом.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума штрафних санкцій, заявлена ПАТ «ДМЗ» з ТОВ «Еколіс»на підставі п.п. 5.1, 5.2 повинна обраховуватись, виходячи з суми 136 366, 43 грн.

Представник ТОВ «Еколіс» у відзиві на зустрічну позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що сума кожної специфікації є орієнтовною, а тому стягнення штрафу є необґрунтованим

Колегія суддів не погоджується з твердженням Відповідача за зустрічним позовом і вважає, що вона є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Відповідно до ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до приписів ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З огляду на викладене, враховуючи п.п. 1.2, 4.1 Договору, колегія суддів доходить висновку, що ціна узгоджена Сторонами у Договорі і зазначена у Специфікаціях.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість одночасного стягнення штрафів на підставі п.п. 5.1 та 5.2 Договору і, перевіривши розрахунок штрафних санкцій, вважає його арифметично вірним.

Таким чином, стягненню з ТОВ «Еколіс» підлягає штраф на підставі п. 5.1 Договору у розмірі 20 % в сумі 27 273, 29 грн. та штраф на підставі п. 5.2 Договору у розмірі 7 % в сумі 9 545, 65 грн. В іншій частині позовні вимоги ПАТ «ДМЗ» задоволенню не підлягають.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення клопотання ТОВ «Еколіс» про зменшення розміру неустойки.

Статтями 83 ГПК України, 233 ГК України, 551 ЦК України суду надано право у виняткових випадках зменшити розмір пені.

Колегія суддів враховує, що Відповідач за зустрічним позовом не довів невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення зобовязання, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобовязання та причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, а тому вважає, що клопотання ТОВ «Еколіс» про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ «ДМЗ» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2015 у справі № 905/1861/15 підлягає скасуванню в частині задоволення первісного позову.

Щодо вимог ТОВ «Еколіс» про стягнення витрат на послуги адвоката з ПАТ «ДМЗ», то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, при відмові в позові покладаються на позивача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ТОВ «Еколіс» про стягнення витрат на послуги адвоката з ПАТ «ДМЗ» не підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовних заяв та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод», м. Дружківка Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2015 у справі № 905/1861/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.11.2015 у справі № 905/1861/15 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс», м. Ізюм Харківської області, про стягнення основного боргу у розмірі 79 028, 32 грн., 3 % річних в сумі 4 342, 14 грн., інфляційних втрат у розмірі 56 834, 36 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 10 000, 00 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколіс» (64309, Харківська область, м. Ізюм, вул. Гоголя, 15/1, кімната 45, код ЄДРПОУ 36560943) на користь Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 00165669) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 871, 99 грн. та апеляційної скарги в розмірі 1 238, 98 грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГоловуючийО.А. Скакун

Судді:Т.М. Колядко

ОСОБА_3