Рішення № 55531770, 02.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р.Справа № 916/4594/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Главбуд Плюс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мир кераміки"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2

про визнання недійсним договору

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.12.2014р.; ОСОБА_3, довіреність від 21.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 17.01.2015р.

від третьої особи: не з`явився

В засіданні 02.02.2015р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 21.01.2016р.

від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 17.01.2015р.

від третьої особи: не з`явився

Суть спору: про визнання недійсним з моменту укладання правочин, укладений між ТОВ „Главбуд Плюс" та ТОВ „Мир кераміки", в рамках якого ТОВ „Главбуд Плюс" перерахувало ТОВ „Мир кераміки" згідно рахунків: №237 від 24.11.2014р. 115065,60грн. (24.11.2014р.), №249 від 26.11.2014р. 60000грн. (26.11.2014р.), №249 від 26.11.2014р. 62858грн. (03.12.2014р.).

Позивач позовні вимоги підтримує, в їх обґрунтування зазначає, що учасником ТОВ „Главбуд Плюс" 04.11.2014р. до Малиновського районного суду м. Одеси було подано позов до ОСОБА_5, ТОВ „Охоронне агентство „Гепард", за участю третьої особи ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_5 з посади директора та усунення перешкод у користуванні майном. В рамках розгляду означеного позову Малиновським районним судом м. Одеси винесено ухвалу від 05.11.2014р. (справа №521/19272/14-ц), якою забезпечено позов шляхом відсторонення ОСОБА_5.з посади директора ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р., призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р. до набрання рішенням по справі №521/19272/14-ц законної сили, зобов'язання державного реєстратора відділу Реєстраційної служби МУЮ виключити з ЄДРЮОФОП запис про ОСОБА_5 в графі „ПІБ керівника юридичної особи" та в графі „прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у т.ч. підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" ТОВ „Главбуд Плюс", з 05.11.2014р., зобов'язано державного реєстратора внести відповідні дані про ОСОБА_2 щодо представництва від імені товариства, зобов'язання ОСОБА_5 передати ОСОБА_2 статут та печатки товариства, уповноважено ОСОБА_2 вжити необхідні заходи для виконання ухвали суду, що останнім і було зроблено. Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014р. скасована ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014р.

21.11.2014р. ОСОБА_2, діючи від імені ТОВ „Главбуд Плюс" в якості виконуючого обов'язки директора, уклав три договори купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за якими відчужено основні засоби товариства. Як вказує позивач, в подальшому грошові кошти, що надійшли від вказаних осіб в рахунок виконання договорів купівлі-продажу, перераховані третім особам в оплату нібито наданих товариству товарів та послуг, тоді як, відповідні договори послуг відсутні. Зокрема, 24.11.2014р. між ТОВ „Главбуд Плюс" та ТОВ „Мир кераміки" укладено правочин, згідно з яким за виставленими відповідачем рахунками позивачем перераховано кошти на загальну суму 237923,60грн. на користь відповідача за нібито поставку газобетону та цегли. Вказаний правочин позивач вважає таким, що підлягає визнанню недійсним, з тих підстав, що рішення зборів учасників ТОВ „Главбуд Плюс" про призначення ОСОБА_2 директором товариства, або виконуючим обов'язки директора не приймалося, також вказаним органом не приймалось рішення щодо відчуження основних засобів товариства, отже, ОСОБА_2 не мав повноважень на укладання оспорюваного правочину.

Заявою від 01.02.2016р. за вх.№2244/16 позивач уточнив прохальну частину позовних вимог та просить суд визнати недійсним з моменту укладення договір на поставку продукції від 25.02.2014р. №25/02, укладений між ТОВ „Главбуд Плюс" та ТОВ „Мир кераміки".

В судовому засіданні 02.02.2016р. представник позивача пояснив, що не вбачає за даною заявою від 01.02.2016р. за вх.№2244/16 зміни підстав позову одночасно зі зміною предмету позову, так як вважає, що має місце тільки зміна лише предмету позову, а підстави для позовних вимог залишаються тими самими.

Так, положення ч.4 ст.22 ГПК України передбачають, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до абз.4, 5, 6 п.3.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Так, первісні позовні вимоги позивачем заявлено про визнання недійсними правочинів, що, на думку позивача, укладались у формі іншій, ніж письмовий договір, та підставами для заявлення позову слугувало відсутність повноважень у ОСОБА_2 на вчинення таких правочинів. Натомість, договір від 25.02.2014р. №25/02, про який зазначено у заяві від 01.02.2016р. за вх.№2244/16 про уточнення прохальної частини позову, підписаний ОСОБА_5, а не ОСОБА_2, з огляду на що, у даному випадку підстави первісного позову не відповідають предмету заявленого позивачем позову про визнання недійсним договору від 25.02.2014р. №25/02. Отже, не є можливим зміна позивачем предмету позову у такий спосіб при одночасному залишенні підстав, що супроводжували первинні позовні вимоги. Натомість ч.4 ст.22 ГПК України не надає позивачеві права на одночасну зміну предмету та підстав позову.

Разом з цим, як вбачається із протоколу судового засідання від 26.01.2016р. в судовому засіданні, в якому брали участь представник позивача - ОСОБА_1 та представник відповідача - ОСОБА_4, було оголошено про початок розгляду справи по суті, отже, заяву про зміну предмету позову позивачем подано 01.02.2016р. після початку розгляду справи по суті, внаслідок чого у задоволенні вказаної заяви позивача від 01.02.2016р. за вх.№2244/16 про уточнення прохальної частини позовних вимог суд відмовляє, заяву долучає до матеріалів справи. При цьому, суд роз'яснює заявнику, що він не позбавлений права звернутись до суду в загальному порядку із позовними вимогами, які складали зміст заяви від 01.02.2016р. за вх.№2244/16 про уточнення прохальної частини позовних вимог.

Таким чином, суд розглядає по суті позовні вимоги, заявлені позивачем у редакції позовної заяви від 16.11.2015р.

01.02.2016р. позивач подав до суду клопотання за вх.№2-483/16 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з підстав наявності сумніву у позивача стосовно підписання саме ОСОБА_5 договору №25/02 від 25.02.2014р., видаткової накладної №РН-0206 від 25.02.2014р., довіреності від 25.02.2014р., акту приймання-передачі від 17.08.2014р. Вказане клопотання задоволенню судом не підлягає з тих підстав, що предметом спору у даній справі, згідно позовних вимог, що викладені позивачем у позовній заяві, є встановлення факту недійсності рахунків: №237 від 24.11.2014р., №249 від 26.11.2014р. та здійснених за ними оплат 24.11.2014р. на суму 115065,60грн., 26.11.2014р. на суму 60000грн., 03.12.2014р. на суму 62858грн., як правочинів. Тоді як, договір №25/02 від 25.02.2014р. не є предметом спору у даній справі.

Клопотання позивача від 22.12.2015р. за вх.№2-7075/15 про витребування доказів судом не задовольняється, оскільки відповідачем надано оригінали та засвідчені копії договору №25/02 від 25.02.2014р., на підставі якого виставлялись та оплачувались рахунки, що є предметом спору у даній справі, первинної документації, що підтверджує факт поставки товару за вказаним договором та документи податкового обліку за цими господарськими операціями, решта документів, про витребування яких прохав позивач, до предмету спору у даній справі не відносяться.

Ухвалою суду від 14.01.2016р. за клопотанням позивача від 22.12.2015р. за вх.№2-7073/15, згідно ч.3 ст.69 ГПК України строк розгляду справи продовжено.

З тих підстав, що розгляд справи у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України продовжувався, клопотання позивача від 13.01.2016р. за вх.№2-143/15 про продовження строку розгляду справи задоволенню судом не підлягає.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 22.12.2015р. за вх.№32344/15, де вказує, що оплата позивачем за рахунками №237 від 24.11.2014р., №249 від 26.11.2014р. провадилась на підставі укладеного між ТОВ „Главбуд Плюс" та ТОВ „Мир кераміки" договору №25/02 від 25.02.2014р. За вказаним договором ТОВ „Мир кераміки" виконано зобов'язання з поставки позивачу товару у строк та у відповідності до умов договору. Також, відповідач вказує, що станом на листопад 2014 р. директором ТОВ „Главбуд Плюс" був ОСОБА_2, що вбачається із ЄДРЮОФОП, тобто, на момент підписання видаткових накладних, рахунків, довіреностей від імені товариства ОСОБА_2 мав на це повноваження та на отримання продукції за договором. Про жодні обмеження або спори щодо повноважень директора ОСОБА_2 ТОВ „Мир кераміки" не знало і не могло знати на момент укладання та виконання договору №25/02 від 25.02.2014р.

Ухвалою суду від 17.11.2015р. до участі у справі залучено гр. ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 у судові засідання не з'являвся, пояснення по суті спору та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Ухвалою суду від 26.11.2015р. відмовлено ТОВ „Главбуд Плюс" у задоволенні клопотання від 16.11.2015р. за вх.№2-6248/15 про передачу справи №916/4594/15 для об'єднання зі справою №916/3952/15.

Клопотання сторін від 07.12.2015р. за вх.№30718/15 про відкладення розгляду справи, від 10.12.2015р. за вх.№31234/15 про ознайомлення з матеріалами справи, від 26.01.2016р. за вх.№1817/16 про долучення документів до матеріалів справи були судом задоволені.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

Відповідно до Статуту ТОВ „Главбуд Плюс" у новій редакції, зареєстрованій 12.01.2006р. державним реєстратором Виконкому ОМР, учасниками товариства є ОСОБА_10, ОСОБА_11 (п.1.1. Статуту). У пп.є) п.9.4. Статуту до компетенції зборів учасників належить призначення та звільнення з посади директора. Виконавчим органом товариства є директор. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що відносяться до виняткової компетенції зборів. Директор без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси на усіх вітчизняних та іноземних підприємствах, розпоряджається майном та фінансовими коштами, коштами на рахунках товариства, підписує розрахункові документи, укладає договори (контракти, угоди), у т.ч. трудові, видає доручення, відкриває поточні та інші рахунки, затверджує штатний розклад, видає накази та дає вказівки, обов'язкові для усіх робітників товариства, приймає та звільняє робітників, вирішує інші поточні питання.

Протоколом №3 загальних зборів учасників ТОВ „Главбуд Плюс" від 01.06.2007р. вирішено призначити на посаду директора товариства ОСОБА_5

Наказом від 01.06.2007р. №16_07/О ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків директора ТОВ „Главбуд Плюс" з правом підпису фінансових та первинних документів.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014р. у справі №521/19272/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, за участю третьої особи ОСОБА_6 про звільнення та усунення перешкод у користуванні майном, задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, відсторонено ОСОБА_5 з посади директора ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р.: призначено ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р. до набрання судовим рішенням по даній справі законної сили; зобов'язано державного реєстратора Відділу Реєстраційної служби ОМУЮ виключити з ЄДРЮОФОП запис про ОСОБА_5 в графі „ПІБ керівника юридичної особи" та в графі „прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р.; зобов'язано державного реєстратора відділу Реєстраційної служби ОМУЮ включити в ЄДРЮОФОП запис про ОСОБА_2 в графу „ПІБ керівника юридичної особи" та в графу „прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи" ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р.; заборонено ТОВ „Охоронне агентство „Гепард", ОСОБА_5 та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо недопущення ОСОБА_2. до нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, що належать ТОВ Главбуд Плюс"; зобов'язано ОСОБА_5 передати ОСОБА_2 статут та печатки ТОВ „Главбуд Плюс"; уповноважено ОСОБА_2 або його представника, за умови наявності документів, що підтверджують його повноваження, вжити необхідні заходи для виконання ухвали суду.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014р. у справі №521/19272/14-ц ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014р. скасовано, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову залишено без задоволення.

На підтвердження своєї позиції позивачем подано до справи копію довідки №26/01-15/1 від 26.01.2016р., підписаної директором ТОВ „Главбуд Плюс" ОСОБА_5, в якій зазначено, що ТОВ „Главбуд Плюс" в особі директора ОСОБА_5 у період з 01.06.2014р. по 01.06.2015р. не укладало угод на будівництво будівель та споруд з використанням будівельних матеріалів, зокрема, цегли.

Відповідач виставив позивачу рахунки-фактури №СФ-0237 від 24.11.2014р. на суму 115065,60грн., №СФ-0018 від 20.02.2014р. на суму 94628,69грн., №СФ-0249 від 26.11.2014р. на суму 122858грн.

За видатковою накладною №РН-1204 від 03.12.2014р. відповідач поставив позивачу товар на суму 115065,60грн.; за видатковою накладною №РН-0206 від 25.02.2014р. позивач прийняв від відповідача товар на суму 94628,69грн. Відповідно до накладної №РН-1139 від 28.11.2014р. на суму відповідач поставив позивачу товар на суму 122858грн.

В прийнятті вантажу за накладною №РН-1204 розписався ОСОБА_2, як особа, що згідно довіреності №12 від 01.12.2014р. уповноважена ТОВ „Главбуд Плюс" на отримання товару від ТОВ „Мир кераміки". У накладній №РН-0206 за прийняття вантажу від імені позивача проставлено підпис ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №ААА000043 від 25.02.2014р. Товар за накладною №РН-1139 прийняв ОСОБА_2 на підставі довіреності №11 від 28.11.2014р. Дані видаткові накладні містять посилання на рахунки-фактури №СФ-0237 від 24.11.2014р., №СФ-0018 від 20.02.2014р., №РН-1139 від 28.11.2014р. По даним господарським операціям ТОВ „Мир кераміки" було оформлено та подано до податкового органу податкові декларації від 24.11.2014р., від 25.02.2014р., від 28.11.2014р.

На підтвердження того, що ТОВ „Главбуд Плюс" на рахунок ТОВ „Мир кераміки" здійснювались перерахування коштів за рахунками №237 від 24.11.2014р. 115065,60грн., №249 від 26.11.2014р. позивач подав до справи звіт про дебетові та кредитові операції по рахунку у ПАТ КБ „Приватбанк".

В обґрунтування неправомірності заявлених позивачем позовних вимог ТОВ „Мир кераміки" подало до суду договір №25/02 від 25.02.2014р., укладений між ТОВ „Мир кераміки" (постачальник) та ТОВ „Главбуд Плюс" (замовник) на поставку продукції. Договір з боку ТОВ „Главбуд Плюс" підписано ОСОБА_5 За умовами договору №25/02 від 25.02.2014р. постачальник зобов'язується поставити замовнику будівельні матеріали у асортименті, а замовник - своєчасно їх оплатити на умовах даного договору та згідно графіка оплат, погодженого сторонами. Оплата продукції здійснюється замовником на розрахунковий рахунок постачальника за ціною згідно виставленим рахункам або додаткам, що є невід'ємною частиною даного договору (п.п.1.1., 3.1. договору). В процесі дії даного договору, сторонами виконувались зобов'язання, зокрема, поставлялась за накладними продукція та відповідно отримувалась згідно довіреностей, а також відбувалась її оплата.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та їх правові позиції суд вважає заявлені ТОВ „Главбуд Плюс" позовні вимоги про визнання недійсним з моменту укладання правочин, укладений між ТОВ „Главбуд Плюс" та ТОВ „Мир кераміки", в рамках якого ТОВ „Главбуд Плюс" перерахувало ТОВ „Мир кераміки" згідно рахунків: №237 від 24.11.2014р. 115065,60грн. (24.11.2014р.), №249 від 26.11.2014р. 60000грн. (26.11.2014р.), №249 від 26.11.2014р. 62858грн. (03.12.2014р.), необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У позові позивач визначив, що спірний правочин є правочином купівлі-продажу, який визначається ст.655 ЦК України, згідно якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Положення ст.4 Закону України „Про господарські товариства" визначають, що акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями ч.ч.1, 2, 3 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно абз.5, 6, 7 п.3.3. Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут. У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Так, з урахуванням неприйняття судом до розгляду по суті у даній справі позовних вимог щодо визнання недійсним договору №25/02 від 25.02.2014р., суд не досліджує та не встановлює обставин щодо його дійсності, так як така дійсність презюмується.

Більш того, наявні у матеріалах справи первинні документи - видаткові накладні, довіреності, рахунки, банківські довідки, підписані ОСОБА_2 та ОСОБА_5, - вказують на належне виконання сторонами договору №25/02 від 25.02.2014р.

Діючи на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014р. у справі №521/19272/14-ц, яка була чинною до скасування її ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03.12.2014р., ОСОБА_2, як виконуючий обов'язки директора ТОВ „Главбуд Плюс" з 05.11.2014р., про що є відповідний запис у ЄДРЮОФОП, підписував видаткові накладні №РН-1204 від 03.12.2014р., №РН-1139 від 28.11.2014р., довіреності №12 від 01.12.2014р., №11 від 28.11.2014р., здійснював від імені товариства перерахування коштів за отриманий від відповідача товар 24.11.2014р., 02.02.2014р., 03.12.2014р. відповідно до наданих відповідачем виписок по особовому рахунку.

Є неспроможним твердження позивача стосовно відсутності у ОСОБА_2 повноважень діяти від імені ТОВ „Главбуд Плюс" протягом періоду з 05.11.2014р. по 03.12.2014р., тобто, в термін надходження від відповідача товару та оплати останньому грошових коштів, за умови того, що ОСОБА_13 вчиняв дії щодо підписання від імені ТОВ „Главбуд Плюс" видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, перераховував кошти постачальнику в той час, коли ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.11.2014р. була чинною та підлягала виконанню на підставі ч.2 ст.13 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Крім того, позивачем не подано до позову доказів оплати відповідачу коштів 26.11.2014р., натомість, в матеріалах справи наявна виписка по особовому рахунку відповідача, подана відповідачем, яка вказує на проведення оплат 24.11.2014р., 02.02.2014р., 03.12.2014р.

Таким чином, як свідчать вище проаналізовані судом обставини справи та норми чинного законодавства, факт перерахування позивачем коштів відповідачу згідно з рахунками №237 від 24.11.2014р., №249 від 26.11.2014р. та самі рахунки не є правочином у розумінні ст.202 ЦК України, а є виконанням сторонами обов'язків по договору на поставку продукції №25/02 від 25.02.2014р. Названа обставина є самостійною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову через невірно обраний захист порушених прав.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд повністю відмовляє ТОВ „Главбуд Плюс" у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає обсягу та змісту порушених прав позивача.

Згідно ст.49 ГПК України сплачений позивачем судовий збір в сумі 1218 грн. відноситься за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити ТОВ „Главбуд Плюс" у задоволенні позову повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 05 лютого 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук