Рішення № 55531760, 02.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2016 р.Справа № 916/3019/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вища школа реклами"

про стягнення 41344151,31грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №16 від 04.01.2016р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 02.02.2016р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №16 від 04.01.2016р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Компанія „Вища школа реклами на користь ПАТ "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на тимчасову адміністрацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_1 21751343,26грн. заборгованості, 515333,78грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 24.09.2014р., 36407,97грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з 01.09.2014р. по 25.03.2015р., 3539211,72грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.09.2014р. по 25.03.2015р., 4365166,83грн. проценти, передбачені п.4.6. договору за період з 25.09.2014р. по 14.07.2015р., 11136687,75грн. індексу інфляції за період з жовтня 2014р. по червень 2015р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.09.2015р. (суддя Дяченко Т.Г.) по справі №916/3019/15 залишено без розгляду позов ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Компанія "Вища школа реклами" про стягнення 41344151,31грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.11.2015р. означену ухвалу місцевого суду скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного автоматичного розподілу справи, призначеного за розпорядженням керівника апарату Господарського суду Одеської області №1779 від 18.11.2015р., справу передано на розгляд судді Малярчук І.А., з огляду на що прийнято до провадження суддею Малярчук І.А. згідно ухвали від 18.11.2015р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що між АБ „Київська Русь, правонаступником якого є ПАТ „Банк „Київська Русь та ТОВ „Компанія „Вища школа реклами 17.11.2010р. було укладено кредитний договір №50323-20/10-1 (зі змінами), відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 51000000грн., зі строком кредитування до 24.09.2014р., та процентною ставкою 7,5% річних. Відповідач отримані кредитні кошти не повернув у визначений договором строк, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, у звязку з чим позивач нарахував до стягнення з відповідача також пеню, індекс інфляції та три проценти річних. Згідно наданих позивачем письмових пояснень від 01.02.2016р. за вх.№2213/16, банк не звертався до суду із позовами щодо погашення заборгованості відповідача за кредитним договором №50323-20/10-1 від 17.11.2010р. шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а також не здійснював списання кредитної заборгованості за рахунок заставлених депозитних коштів.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи від 01.12.2015р. за вх.№30109/15, від 24.12.2015р. за вх.№32642/15, від 19.01.2016р. за вх.№1096/16, від 01.02.2016р. за вх.№2268/16 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 24.12.2015р. за клопотанням позивача від 24.12.2015р. за вх.№2-7140/15, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

17.11.2010р. між АБ „Київська Русь (банк) та ТОВ „Компанія „Вища школа реклами (позичальник) було укладено кредитний договір №50323-20/10-1, за умовами якого банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування 51000000грн., строк кредитної лінії по 24.09.2014р. включно, мета використання кредиту для ведення статутної діяльності, процентна ставка 7,5% річних. Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (транш). Підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника. Для обліку строкової заборгованості позичальника за кредитом банк відкриває позичальнику позичковий рахунок №2062890557. Кредит надається на підставі поданої позичальником письмової заяви, підписаної уповноваженою особою позичальника та завіреної печаткою позичальника, тільки після виконання вимог п.2.5. щодо сплати комісії, плати за надання кредиту та розділу 3 цього договору щодо умов забезпечення виконання позичальником зобовязання за цим договором (п.п.1.1., 2.1., 2.2., 2.6. кредитного договору, п.1 договору про внесення змін до кредитного договору від 14.02.2014р.).

Згідно п.4.1. кредитного договору №50323-20/10-1 від 17.11.2010р. повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок №2062890557 в АБ „Київська Русь. Заборгованість за кредитом повертається позичальником у відповідності до Графіка повернення заборгованості (додаток №1 до цього договору), а у випадку, якщо такий не був укладений не пізніше кінцевої дати повернення кредиту, передбаченої п.1.1. цього договору. У випадку, якщо цей день припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, сплата здійснюється в перший за ним робочий день.

Нарахування банком процентів здійснюється щомісячно 25 числа поточного місяця за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. Сплата позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок №2068990738 в АБ „Київська Русь. У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4. цього договору, проценти з розрахунку 25% процентів річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати ї виникнення до дати її повного погашення (п.п.4.3., 4.4., 4.6. договору №50323-20/10-1 від 17.11.2010р.). Договором від 31.08.2012р. сторони погодили, що оплата процентів за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 1 серпня по 30 вересня, має здійснюватись строком по 31 жовтня включно.

Відповідно до п.8.1, кредитного договору №50323-20/10-1 від 17.11.2010р. у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до умов п.10.1. кредитного договору №50323-20/10-1 від 17.11.2010р. цей договорі набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє по дату повного виконання позичальником зобовязань за цим договором.

В подальшому сторони укладали договори про внесення змін до кредитного договору від 16.11.2011р., від 01.08.2012р., від 31.08.2012р., від 15.11.2012р., від 14.11.2013р., від 14.02.2014р., від 17.02.2014р.

У відповідності до п.3.1. кредитного договору №50323-20/10-1 від 17.11.2010р., між позичальником та банком в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором було укладено договір іпотеки від 17.11.2010р. (зі змінами), договір іпотеки майнових прав від 27.09.2011р. (зі змінами), договори застави майнових прав №50384-20/10-6 від 17.11.2010р., №50388-20/10-6 від 17.11.2010р., №42998-20/11-6 від 22.09.2011р., №18715-20/12-6 від 21.03.2012р., №21943-20/12-6 від 30.03.2012р., №86642-20/13-6 від 02.10.2013р., №32844-23/14-6 від 24.02.2014р. (зі змінами).

На підтвердження факту того, що позивачем за дорученнями відповідача від 30.11.2010р., від 19.11.2010р., від 28.12.2010р., від 25.02.2011р., від 29.03.2011р., від 26.04.2011р., від 26.05.2011р., від 29.06.2011р., від 28.08.2011р., від 28.09.2011р., від 29.09.2011р., від 28.10.2011р., від 28.11.2011р., від 27.12.2011р., від 30.01.2012р., від 28.02.2012р., від 28.03.2012р., від 15.06.2012р., від 03.07.2012р., від 31.07.2012р., від 29.10.2012р., від 27.11.2012р., від 29.11.2012р., від 29.01.2013р., від 26.02.2013р., від 25.04.2013р., від 23.07.2013р., від 28.08.2013р., від 27.09.2013р., від 30.10.2013р., від 27.11.2013р., від 06.12.2013р., від 25.12.2013р., від 31.03.2014р., від 29.04.2014р., від 29.05.2014р., було перераховано кредитні кошти в рамках узгодженого сторонами ліміту, позивач подав виписку по особовому рахунку товариства №2062890557 станом на 24.06.2015р.

Про наявність заборгованості відповідача по кредиту свідчать виписки по рахункам №2067091058 за 01.04.2015р., №2062890557 за 27.11.2015р.

Проаналізувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо повного задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно кредитного договору №50323-20/10-1 від 17.11.2010р. кредитних коштів та неповернення їх відповідачем у обумовлений строк, у звязку з чим позивач правомірно заявив вимогу про стягнення 21751343,26грн. заборгованості, 515333,78грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 24.09.2014р., які судом підлягають стягненню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36407,97грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з 01.09.2014р. по 25.03.2015р., 3539211,72грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.09.2014р. по 25.03.2015р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, як встановлено судом, мало місце прострочення відповідача щодо оплати отриманого від позивача товару, у звязку з чим позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача пеню. Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, встановив, що їх зроблено вірно, у звязку з чим підлягають судом задоволенню у повній мірі позовні вимоги банку щодо стягнення з відповідача 36407,97грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з 01.09.2014р. по 25.03.2015р., 3539211,72грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.09.2014р. по 25.03.2015р.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4365166,83грн. процентів, передбачених п.4.6. договору за період з 25.09.2014р. по 14.07.2015р., 11136687,75грн. індексу інфляції за період з жовтня 2014р. по червень 2015р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши зроблені позивачем розрахунки процентів річних, індексу інфляції, встанови, що їх зроблено вірно, з огляду на що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4365166,83грн. процентів, передбачених п.4.6. договору за період з 25.09.2014р. по 14.07.2015р., 11136687,75грн. індексу інфляції за період з жовтня 2014р. по червень 2015р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ПАТ „Банк „Київська Русь є доведеними та обґрунтованими, суд задовольняє їх в повній мірі, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягає 21751343,26грн. заборгованості, 515333,78грн. відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2014р. по 24.09.2014р., 36407,97грн. пені за прострочення сплати відсотків за період з 01.09.2014р. по 25.03.2015р., 3539211,72грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 25.09.2014р. по 25.03.2015р., 4365166,83грн. проценти, передбачені п.4.6. договору за період з 25.09.2014р. по 14.07.2015р., 11136687,75грн. індексу інфляції за період з жовтня 2014р. по червень 2015р.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 73080грн. підлягає стягненню з відповідача до держбюджету.

Неявка відповідача в судові засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 02.02.2016р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, та витягах з ЄДРЮОФОП станом на 23.07.2015р., 09.11.2015р., 25.11.2015р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст.ст.82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Вища школа реклами (65009, м. Одеса, вул. Армійська,5, код 32199524) на користь Публічного акціонерного товариства „Банк „Київська Русь (04071, м. Київ, вул. Хорива,11-А, код 24214088) 21751343 (двадцять один мільйон сімсот пятдесят одна тисяча триста сорок три) грн. 26коп. заборгованості, 515333 (пятсот пятнадцять тисяч триста тридцять три) грн. 78коп. відсотків за користування кредитом, 36407 (тридцять шість тисяч чотириста сім) грн. 97коп. пені за прострочення сплати відсотків, 3539211 (три мільйони пятсот тридцять девять тисяч двісті одинадцять) грн. 72коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 4365166 (чотири мільйони триста шістдесят пять тисяч сто шістдесят шість) грн. 83коп. процентів, передбачених п.4.6. договору, 11136687 (одинадцять мільйонів сто тридцять шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн. 75коп. індексу інфляції, 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення 05 лютого 2016 р.

Суддя І.А. Малярчук