Рішення № 55531653, 03.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.02.16р. Справа № 904/10455/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техноком-3", м. Київ

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення 9 966,22 грн.

Суддя Мілєва І.В.

Представники:

від позивача: Деюн В.В. довіреність № 12/10 від 12.10.2015р.

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техноком-3" до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача-1: 16 504,22 грн., з яких: 6 538,00 грн. - основний борг, 488,59 грн. - пеня, 3 989,97 грн. - 30% річних, 5 487,66 грн. - інфляційні втрати, солідарно з відповідача-1 та відповідача-2: 1000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов договору поставки №1541/К від 03.09.2013р., в частині оплати поставленого товару. В забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором поставки №1541/К від 03.09.2013р між позивачем та відповідачем -2 було укладено договір поруки від 01.10.2015р.

Ухвалою суду від 04.12.2015р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 22.12.2015р.

22.12.2015р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем -1 суми основного боргу, просить суд стягнути з нього 10 404,22 грн., з яких: 438,00 грн. - основний борг, 488,59 грн. - пеня, 3 989,97 грн. - 30% річних, 5 487,66 грн. - інфляційні втрати.

22.12.2015р. розгляд справи відкладено на 12.01.2016р.

11.01.2016р. відповідач-1 подав до суду відзив, просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку із відсутністю боргу, зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

11.01.2016р. відповідач-1 подав до суду клопотання про витребування документів -просив суд витребувати у позивача акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2015р. та 28.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" та ТОВ Фірма "Техноком-3" для підтвердження відсутності основного боргу відповідача перед позивачем.

12.01.2016р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із повною оплатою відповідачем -1 суми основного боргу, просив суд стягнути з нього 9 966,22 грн., з яких: 488,59 грн. - пеня, 3 989,97 грн. - 30% річних, 5 487,66 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 12.01.2016р. у задоволенні клопотання відповідача-1 про витребування документів - відмовлено, розгляд справи відкладено на 03.02.2016р.

У судове засідання з'явився представник позивача.

У судове засідання представник відповідача-1 не з'явився, до суду повернувся поштовий конверт з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання". Як убачається з матеріалів справи, адреса відповідача-1 відповідає адресі, що вказана у позовній заяві.

У судове засідання представник відповідача-2 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду), яке отримано відповідачем-2 22.01.2016р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Техноком-3" (покупець) було укладено договір поставки № 1541/к (далі - договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари (надалі - "товар") відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість (п. 1.1. договору).

Предметом даного договору є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2. договору).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами (п. 1.3. договору).

Загальна ціна договору складає загальну суму всіх поставок за цим договором (п. 1.6. договору).

Постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями (п. 2.1. договору).

Кількість товару у кожній партії товару визначається виходячи з усної чи письмової заявки покупця та наявності товару у постачальника на момент отримання заявки, і вказується в первинних документах, які підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі) (п. 2.2. договору).

Ціна на кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору (п. 4.1. договору).

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

При заборгованості за товар по декількох накладних отримані кошти будуть зараховуватися як погашення заборгованості за раніше отриманий товар, незалежно від призначення оплати, вказаного в платіжному дорученні (в призначенні платежу вказувати № договору та дату укладення договору) (п. 4.3. договору).

Покупець сплачує 100 % вартості кожної партії товару протягом 40 (сорока) календарних днів з моменту її отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною підписаною сторонами (п. 4.4. договору).

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (п. 5.1. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до " 31" грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (п. 6.1. договору).

Позивач у позовній заяві вказав, що на виконання умов договору поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 94 221,14грн., відповідачем-1 було повернуто товар на 28 719,99грн., оплачено 57 963,41грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7538,00 грн.

Також 01.10.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки (далі - договір поруки).

Поручитель поручається перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Техноком-3", ЄДРПОУ 22901123, (надалі - боржник), свого обов'язку за договором поставки № 1541/К (надалі - договір поставки), укладеного між кредитором і боржником 03.09.2013 року (п. 1. договору поруки).

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору поставки у сумі, що дорівнює 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. (п. 2. договору поруки).

Поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь - якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 2 цього договору (п. 3. договору поруки).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем (п. 7. договору поруки).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання зобов'язань за договором поставки, вказаному в пункті 1 даного договору, або до настання одного з випадків, передбачених п. 7. даного договору (п. 8. договору поруки).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст.553 Цивільного кодексу України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 Цивільного кодексу України).

Порука припиняється з припинення забезпеченого нею зобов'язання. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. (ч. 1, 4 ст.559 Цивільного кодексу України).

12.01.2016р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, у зв'язку із повною оплатою відповідачем -1 суми основного боргу, просив суд стягнути з нього 9966,22 грн., з яких: 488,59 грн. - пеня, 3 989,97 грн. - 30% річних, 5 487,66 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

У заяві про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути 9966,22 грн. лише з відповідача-1 (місцезнаходження: м.Київ). Тобто в процесі розгляду справи справа стала підсудною іншому господарському суду. Однак відповідно до ч.3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

У зв'язку із простроченням виконання зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 пеню у розмірі 488,59 грн.; за період з 25.02.2014р. по 30.11.2015р. 30 % річних у розмірі 3 989,97 грн.; інфляційні втрати у розмірі 5487,66 грн.

Якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (п. 5.4. договору).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

У разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строку оплати товарів покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних від суми заборгованості відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 5.3. договору).

Оскільки платіж за останньою видатковою накладною повинен був здійснений 16.03.2014р., то розрахунковим періодом (для 30% річних) є 17.03.2014р. по 30.11.2015р.

Таким чином до стягнення належить 9819,70грн., з яких: 3866,06грн.-30% річних, 5465,05грн.- інфляційні втрати, 488,59грн. - пеня.

11.01.2016р. відповідач-1 подав до суду відзив, просив зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наведеного вбачається, що господарському суду надано право на зменшення розміру пені у взаємозв'язку (сукупністю) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру пені, однак право на звільнення від сплати пені господарському суду Господарським процесуальним кодексом не надано.

Даний випадок не є винятковим, суд вважає, що розмір штрафних санкцій (488,59грн. пені) не є надмірно великим, отже відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на 99 %.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що мало місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 9819,70грн., з яких: 3866,06грн.-30% річних, 5465,05грн.- інфляційні втрати, 488,59грн. - пеня.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 17,90грн. (1,47%), на відповідача - 1200,10грн. (98,53%).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.1, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техноком-3" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 22901123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37068787) 9819,70грн., з яких: 3866,06грн.-30% річних, 5465,05грн.- інфляційні втрати, 488,59грн. - пеня, про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техноком-3" (01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 19, ідентифікаційний код 22901123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 24-А, ідентифікаційний код 37068787) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1200,10 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.02.2016

Суддя І.В. Мілєва