Постанова № 55525682, 28.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 грудня 2015 року 810/4711/15

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Волков А.С.,

фіксування судового засідання технічними засобами та ведення журналу забезпечував секретар судового засідання Гузік М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Лосятинська сільська рада Васильківського району Київської області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа - Лосятинська сільська рада Васильківського району Київської області, про визнання протиправною бездіяльності, що виявилась у ненаданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована за землях Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області (поза межами населеного пункту), а також про зобов'язання відповідача надати такий дозвіл.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є учасником бойових дій і відповідно до закону має право на безоплатне одержання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Позивач стверджував, що подав до відповідача усі необхідні документи для вирішення питання про безоплатне надання земельної ділянки у визначених законодавством розмірах, але відповідач неправомірно відмовив йому в реалізації цього права.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у межах Київської області обмежена, тому задля реалізації усіма учасниками бойових дій, яких в Україні налічується понад 50 тисяч осіб, права на безоплатну приватизацію земельної ділянки в порядку першочерговості, з тим, щоб забезпечити більшу кількість військовослужбовців цими земельними ділянками, відмовив відповідачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою, запропонував визначитись щодо можливості отримання земельної ділянки меншої площі та її місцезнаходження і звернутися до відповідача повторно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

8 липня 2015 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області із заявою про отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на землях Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області поза межами населеного пункту.

До заяви позивач додав: графічний матеріал на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта; копію картки фізичної особи - платника податків; копії довідок про участь в антитерористичній операції; копію посвідчення учасника бойових дій.

Під час судового розгляду представник позивача наголошував, що відповідач у межах місячного строку, який відведеного для розгляду заяви щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, будь-якої відповіді не надав.

19 серпня 2015 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом № ...0/38-15-СГ повідомило позивачу, що за попередніми підрахунками право на отримання земельних ділянок у Київській області мають понад 50 тисяч військовослужбовців Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та інших військових формувань шести хвиль мобілізації. Площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності обмежена, що унеможливлює її виділення у розмірі максимальної площі по кожному виду використання. У зв'язку з цим відповідач запропонував позивачу визначитись з погодженням отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства меншої площі та щодо місця її розташування.

З листа Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області від 30.11.2015 № 281 вбачається, що земельна ділянка, відносно безоплатного отримання якої звертався позивач до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, віднесена до земель сільськогосподарського призначення, розташована на територіях Лосятинської сільської ради Васильківського району поза адміністративними межами с. Лосятин.

Лосятинська сільська рада Васильківського району Київської області також повідомила, що вирішення питань про надання будь-яких дозволів та погоджень на передачу даної земельної ділянки у власність або в користування, дозволів на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства, віднесено до компетенції Головного управління Держтеокадастру у Київській області.

Під час судового розгляду представник відповідача також наголошував на тому, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Київській області як учасник бойових дій із заявою про надання йому безоплатно земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Оскільки відповідно до положень пункту 14 статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок лише для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, на думку відповідача, позивач не має права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, адже таке право реалізується громадянами у загальному порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Жодних відомостей про інших осіб, які б претендували на земельну ділянку, щодо одержання якої звернувся позивач, відповідач не надав, а відносно заяви про 50 тисяч військовослужбовців Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та інших військових формувань шести хвиль мобілізації, які претендують на одержання земельних ділянок, пояснив що це загальнодержавний статистичний показник.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною першою статті 81 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною шостою цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

В силу положень пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач є громадянином України, який звернувся до відповідача із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, тобто в межах граничних норм, визначених статтею 121 Земельного кодексу України.

Згідно з положеннями статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань про передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані на землях сільської, селищної, міської ради, але поза межами населеного пункту, у власність або у користування громадян, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, до яких належить відповідач.

Відповідно до частини третьої статті 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України "Про землеустрій" убачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.

Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.

В силу частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У справі, що розглядалась, відповідач не навів жодних передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та доданими до неї графічними матеріалами.

Посилання відповідача на 50 тисяч військовослужбовців Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та інших військових формувань шести хвиль мобілізації, які потребують земельних ділянок у Київській області, є надуманим і жодним чином не підтверджується.

Твердження позивача про відсутність у учасників бойових дій права на одержання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, яке належить усім громадянам України, є неправомірним, порушує принцип рівності усіх перед законом і свідчить про певні прояви дискримінації по відношенню до учасників бойових дій порівняно з громадянами, які не мають такого статусу, що є неприпустимим у правовій і демократичній державі.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована за землях Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області поза межами населеного пункту.

Оскільки жодних інших обставин, які унеможливлюють надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідач під час судового розгляду не навів, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача вчинити владну управлінську дію, яку він неправомірно не виконує.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Позивач не надав суду доказів понесення судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Держгеокадастру у Київській області, викладене у листі від 19.08.2015 № .../38-15-СГ, про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована у межах Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області (поза межами населеного пункту).

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, що розташована у межах Лосятинської сільської ради Васильківського району Київської області (поза межами населеного пункту).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "04" січня 2016 р.