Ухвала суду № 55525233, 03.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/26854/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Рівненського вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

за касаційними скаргами Рівненського вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України (далі - Рівненське вище професійне училище), ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, про стягнення із Рівненського вищого професійного училища середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 139929 грн 65 коп. за період із 4 вересня 2012 року по 12 вересня 2014 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року, прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з Рівненського вищого професійного училища на користь ОСОБА_2 32679 грн 90 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 8 квітня 2013 року по 12 вересня 2014 року, без відрахування зборів та обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційних скаргах позивач та його представник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просять змінити ухвалене ним судове рішення в частині періоду стягнення середнього заробітку, шляхом зазначення з 4 вересня 2012 року по 12 вересня 2014 року в сумі 139929 грн 65 коп.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційних скарг.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що при звільненні з позивачем було проведено розрахунок та здійснено виплату усіх належних сум. Після набрання рішенням суду законної сили та за наслідками розгляду звернень позивача, платіжним дорученням від 12 вересня 2014 року позивачу перераховано решта виплат, що виключає наявність в діях відповідача вини, а відтак і підстав для застосування положень частини 2 статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилаючись на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі №817/738/14 прийшов до висновку, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не здійснено виплату усіх належних сум.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, наказом начальника Рівненського вищого професійного училища від 3 вересня 2012 року №73о/с підполковника міліції ОСОБА_2, начальника циклу загальноправових та спеціальних дисциплін звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за власним бажанням.

При звільненні з позивачем було проведено розрахунок та виплачено суми у розмірі 2413 грн 13 коп.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2014 року у справі №817/738/14, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року визнано протиправним та скасовано:

- наказ Рівненського вищого професійного училища від 20 серпня 2012 року №65 в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності - оголошення зауваження;

- наказ від 27 серпня 2012 року №71 «Про пропажу матеріальних цінностей та покарання винних» в частині позбавлення ОСОБА_2 преміальної надбавки за результатами роботи за серпень 2012 року на 100%;

- наказ від 29 серпня 2012 року №70о/с щодо встановлення ОСОБА_2 надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 0%.

На виконання постанови суду позивачу донараховано 189 грн 94 коп. надбавки за виконання особливо важливих завдань та 1206 грн 56 коп. вихідної допомоги, а всього 1396 грн 50 коп., з яких утримано 4 грн 94 коп. ЄСВ та 209 грн 47 коп. ПДФО.

Таким чином, лише 12 вересня 2014 року позивачу були виплачені належні йому при звільненні кошти в сумі 1187 грн 03 коп.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

В силу вимог статті116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

Якщо розмір сум належних працівнику при звільненні був визначений лише за результатами судового розгляду справи, відповідно до положень статті 117 КЗпП України розмір відшкодування за час звільнення необхідно визначити з урахуванням істотності суми заборгованості у порівнянні з середнім заробітком та тієї обставини, що позивач тривалий час не звертався до суду за вирішенням спору про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що при звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку та не здійснено виплату усіх належних сум.

Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зазначив період затримки розрахунку, а саме: з 8 квітня 2013 року (звернення позивача до суду за захистом порушеного права у справі №817/738/14) по 12 вересня 2014 року (проведення остаточного розрахунку).

Беручи до уваги довідку Рівненського вищого професійного училища про середньоденну заробітну плату позивача, розраховану відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, яка становить 189 грн 35 коп., суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки кількість днів за період затримки - 523, то до виплати належало б 99030 грн 05 коп. за час затримки розрахунку (189 грн 35 коп. х 523=99030 грн 05 коп.).

Враховуючи, що позивачу при звільненні було виплачено 2413 грн 13 коп., а мало бути виплачено 3600 грн 15 коп., сума недоплати становить 1187 грн 02 коп., або 33% (3600 грн 15 коп.:100) х 33=1187 грн 02 коп.).

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 33% від всієї суми за час затримки розрахунку при звільненні або 32679 грн 90 коп.(99030 грн 05 коп.:100) х 33=32679 грн 90 коп.).

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційні скарги Рівненського вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України, ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб