Ухвала суду № 55525207, 02.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/22909/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Непідприємницьке товариство «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» про визнання дій неправомірними, скасування постанови, зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - Непідприємницьке товариство «Недержавний корпоративний пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк», в якому просив: визнати дії старшого державного виконавця Бялого М.Г. неправомірними та скасувати постанову від 15 грудня 2014 року ВП №45496951 про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 490 000 грн., постанову від 15 грудня 2014 року ВП №45496951 про накладення штрафу в розмірі 1360 грн.; зобов'язати відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №45496951 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 листопада 2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №826\10716/14, виданого 12 листопада 2014 року Київським апеляційним адміністративним судом, про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути Непідприємницькому товариству «Недержавний корпоративним пенсійний фонд ВАТ «Укрексімбанк» пенсійні активи у розмірі 49 000 000 грн., розміщені у ПАТ «Реал-Банк».

Постановою старшого державного виконавця від 02 грудня 2014 року за заявою боржника від 01 грудня 2014 року було відкладено провадження виконавчих дій до 09 грудня 2014 року.

15 грудня 2014 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесено постанову про стягнення з боржника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору у розмірі 490 000 грн. та постанову про накладення на боржника за невиконання рішення суду штрафу в розмірі 1360 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Фонд рішення суду добровільно без поважних причин не виконав, державний виконавець, з урахуванням положень статей 28, 89 Закону України «Про виконавче провадження», правомірно виніс оскаржувані постанови від 15 грудня 2014 року.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не є органом державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі у даній справі як відповідача.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №385/2011 затверджено Положення про Державну виконавчу службу України, відповідно до пункту 7 якого ДВС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах, міжрайонних та міськрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень ДВС України.

Відповідно до частини 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Такими органами державної виконавчої служби відповідно до статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві не входить до визначеного Законом України «Про державну виконавчу службу» переліку органів державної виконавчої служби, що виключає можливість його участі як відповідача у справах, що розглядаються відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало