Ухвала суду № 55525180, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2016 року м. Київ К/800/23234/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А М. Кузьміна" на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна" до Запорізької митниці Міндоходів, Державного казначейства України про визнання протиправними і скасування картки відмови та рішення, стягнення суми,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна" звернулось з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, Державного казначейства України, в якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці Міндоходів про визначення митної вартості за шостим методом № 112030000/2013/000641/2 від 16 жовтня 2013 року та картку відмови у митному оформленні товару № 112030000/2013/00697 від 16 жовтня 2013 року за ВМД № 112030000/2013/022180 від 16 жовтня 2013 року;

стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А. М. Кузьміна» шкоду в розмірі 10 737 грн 19 коп.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовані рішення відповідача; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах ч. 2 ст. 220 КАС України, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 09 лютого 2012 року між ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (покупець) та фірмою «INTERCOMMODITIES SA», Швейцарія (продавець) укладено контракт купівлі-продажу № 13120156, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець придбаває феросплави (товар) кількість, якість, ціна, вартість, строки та умови постачання якого визначаються у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами вказаного контракту.

16 жовтня 2013 року ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» відповідачу подана для оформлення митна декларація № 112030000/2013/022180 на товар - оксид молібдену, митна вартість якого визначена за ціною контракту.

16 жовтня 2013 року Запорізькою митницею Міндоходів в оформлені МД № 112030000/2013/022180 від 16 жовтня 2013 відмовлено шляхом прийняття картки відмови № 112030000/2013/00697 та прийнято рішення про визначення митної вартості за резервним методом згідно вимог ст. 59 Митного кодексу України №112030000/2013/000641/2. Товар випущено у вільний обіг за МД № 112030000/2013/022205 від 16 жовтня 2013 року без гарантійних зобов'язань.

Не погодившись з прийнятим рішеннями Митниці, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про задоволення позову в частині скасування рішень відповідача. Проте, відмовляючи в частині стягнення коштів, зазначили, що здійснений позивачем платіж за митною декларацією № 112030000/2013/022205 в сумі 10 737 грн 19 коп., як частина із загальної суми 53 858 грн 11 коп. ввізного мита, не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, а повинна розглядатись у якості надмірно сплаченого податку.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Таким чином, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів в частині повернення коштів.

Колегія суддів не заперечує правильності резолютивної частини оскаржуваних судових рішень щодо відсутності підстав для задоволення позову, але не погоджується з їх мотивуванням, виходячи з такого.

Статтею 301 МК визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення (затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364) та Порядком взаємодії (затверджений наказом Державної митної служби України Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

При цьому за Порядком взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Крім того, у постанові від 7 вересня 2012 року (справа № 21-242а12) Верховний Суд України висловив таку правову позицію: аналіз статті 266 МК, а також положень Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2006 року № 1766, дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. З урахуванням наведеного суд, постановляючи рішення про стягнення надмірно сплачених митних платежів, фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган.

Між тим, суди обох інстанцій ототожнили правову природу коштів, які позивач просив повернути, із збитками.

За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів).

Помилкове застосування судами норм матеріального права не призвело до прийняття неправильного по суті рішення, а тому суд касаційної інстанції погоджується з таким висновками судів за наявності інших підстав для відмови в позові.

За таких обставин підстави для скасування оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А. М. Кузьміна" залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: