Ухвала суду № 55524549, 28.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/36411/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Розваляєвої Т.С., Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у адміністративній справі за позовом ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови, визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2014 року ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110010000/2014/20026 від 07.05.2014 року; визнання недійсним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 110010000/2014/600043/1 від 07.05.2014 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, Дніпропетровська митниця ДФС просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» укладено зовнішньоекономічний контракт № 13-0683-12 від 23.03.2013 року з компанією «Henan Xibao Metallurgy Materials Group Co.LTD» (продавець), в межах якого, з урахуванням додаткової угоди №2 від 26.03.2014 року до контракту та специфікації №2 від 03.09.2013 року, продавцем було здійснено поставку товару - стакан-дозатор ХВ-Z-311 - 6 шт., стопор-моноблок ХВ-В-311- - 6 шт., митне оформлення вказаного товару здійснювалось позивачем шляхом електронного декларування за МД-2 №110010000/2014/020595 від 06.05.2015 року, при цьому митна вартість даного товару була визначена позивачем за основним методом - ціною контракту - відповідно до ст. 58 Митного кодексу України , на рівні 4,95 долара США за 1 кг.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем було надано контракт № 13-0683-12 від 23.03.2013 року з специфікацією № 2 від 03.09.2013 року та додатковою угодою №2 від 26.03.2014 року, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 110/2012/0001471 від 29.04.2014 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) 8790/1 від 29.04.2014 року; коносамент SHWS291403410В від 26.03.2014 року; довідку транспортування № 062Д/566 від 05.05.2014 року; пакувальний лист б/н від 17.03.2014 року; рахунок-проформу ХВ14-DNE01/1 від 17.03.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару 2730 від 29.04.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 2761 від 26.03.2014 року; декларацію про походження товару ХВ14-DNE01/1 від 17.03.2014 року; лист виробника №012/АУ-2763 від 16.04.2014 року.

06.05.20154 року Дніпропетровська митниця листом повідомила позивача про недостатність наданих ним документів для підтвердження митної вартості задекларованого товару, через наявність розбіжностей у наданих позивачем на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару, документах та запропонувала надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості.

07.05.2014 рроку позивач повідомив митницю про неможливість подання додаткових документів та про обґрунтованість визначення ним митної вартості задекларованого товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У подальшому, 07.05.2014 року митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлення випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №110010000/2013/20026 та рішення про коригування митної вартості товарів №110010000/2014/600042/1, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару на рівні 7,2095 долара США за 1 кг. із застосуванням методу 2а - за ціною щодо ідентичних товарів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем доведено неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом 1) та необхідність визначення митної вартості товару саме за методом №2а (другорядним), тобто дотримано правило послідовності застосування методів, визначене Митним кодексом України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з доводами судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

За приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

Як встановлено судами, за результатами здійснення відповідачем митного контролю, в частині перевірки документів які підтверджують числові значення складових митної вартості, було виявлено розбіжності, а саме - розбіжності у сертифікаті якості; крім цього декларантом не було надано: - документи, які підтверджують транспорту складову частину митної вартості задекларованого товару; - платіжних документів, на підтвердження оплати вартості задекларованого товару; під час проведення митного контролю позивачем на вимогу митного органу не було усунуто виявлені розбіжності у документах, як і не було надано документів на підтвердження складових частини митної вартості задекларованого товару

Таким чином, у Митниці були наявні підстави для сумніву в правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки надані позивачем (декларантом) документи не є належними документами, які у розмінні ст. 55 Митного кодексу України підтверджують зазначену декларантом митну вартість задекларованого товару.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем не було допущенно порушень вимог Митного кодексу України.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ПАТ «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 січня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: