Ухвала суду № 55524425, 26.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року м. Київ К/800/25673/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Лосєв А.М. Маринчак Н.Є.розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р.

у справі № 815/4768/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів»

до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Управління Державної казначейської служби України у Великомихайлівському районі Одеської області

про скасування податкової вимоги

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» (далі - позивач, ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів») звернулось до суду з позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, Роздільнянська ОДПІ) про скасування податкової вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Роздільнянської ОДПІ від 07.08.2014 року № 1165-25.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 серпня 2014 року Роздільнянською ОДПІ винесено податкову вимогу № 1165-25 про сплату ПАТ «Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів» суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в сумі 1 787 387,95 грн., у тому числі за основним платежем - 1 724 650,00 грн., пеня - 6 2737,95 грн.

Відповідно до ч. І підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.

Згідно постанови КМУ від 02.03.2011 року №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості» прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками /фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

Частиною 9 ст.17 Бюджетного кодексу України передбачено, що прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню стягується з такого суб'єкта господарювання органами державної податкової служби, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.

Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) не поширюється.

Згідно п.95.2 ст.95 (глава 9 розділу II) Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Отже, прострочена заборгованість за державними позичками, які надавались суб'єктам господарювання органами Міністерства фінансів у 1993 - 1998 роках, стягується із нарахуванням пені органами державної податкової служби в порядку для стягнення податкової заборгованості, що визначений главою 9 розділу II цього Податкового кодексу України, у тому числі і шляхом направлення податкових вимог. При цьому стягнення цієї заборгованості здійснюється без урахування строків позовної давності.

Як встановлено судами, до Великомихайлівського відділення Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області надійшло подання управління Державної казначейської служби України у Великомихайлівському районі Одеської області №1 від 04.08.2014 року щодо здійснення до позивача заходів щодо стягнення простроченої заборгованості наданої на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням 1994-1997 років станом на 01.08.2014 року у сумі 1 650 100 грн., з них за держконтрактом 1995 року - 223000 грн., за держконтрактом 1996 року - 231200 грн., за держконтрактом 1997 року - 1195900 грн. та пені нарахованої на прострочену заборгованість у сумі 2943,05 грн.

Крім того, до Великомихайлівського відділення Роздільнянської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області надійшло подання управління Державної казначейської служби України у Великомихайлівському районі Одеської області №4 від 04.08.2014 року щодо здійснення до позивача заходів щодо стягнення фінансової допомоги, наданої на зворотній основі 1994-1997 років станом на 01.08.2014 року у сумі 74 550 грн. та пені нарахованої на прострочену заборгованість у сумі 59794,90 грн.

При цьому у вказаних поданнях УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області № 1 та № 4 від 04.08.2014 року зазначено, що заборгованість яка рахується за сільгоспвиробниками, була передана в УДКСУ для обліку та контролю за її погашенням без відповідних підтверджувальних документів на її отримання, тому будь-яких документів на стягнення вищевказаної заборгованості в управлінні немає.

Також з письмової відповіді УДКСУ у Великомихайлівському районі Одеської області від 16.09.2014 року № 32-02-10/715 вбачається, що заборгованість, яка рахується за позивачем на закупівлю сільськогосподарської продукції за держзамовленням 1994-1997 років в сумі 1 650 100 грн., була передана до УДКСУ для обліку та контролю за її погашенням без відповідних підтверджувальних документів на її отримання, тому будь-які підтвердні документи в Управлінні відсутні.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що за відсутністю доказів отримання позивачем у період 1994-1997 років будь-яких бюджетних позичок та фінансової допомоги, у позивача не має обов'язку по їх поверненню та до нього не застосовується фінансова відповідальність у вигляді пені за їх несвоєчасне повернення.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді А.М. Лосєв

Н.Є. Маринчак