Ухвала суду № 55524298, 13.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ К/9991/32162/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі №2а-6078/11/0170/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арво-Цемент» до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арво-Цемент» до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 №0004772301 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 449591,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116669,75грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.05.2011 №0004782301 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 631843,75грн., в тому числі 505475,00грн. основного платежу і 126368,75грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби 07.05.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 15.05.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Арво-Цемент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 14.02.2008 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від`ємне значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток всього у сумі 164494,00грн.; підпунктів 7.2.1 та 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 465999,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елєфант», Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «Сігма Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будопт 2008», Товариством з обмеженою відповідальністю «Плутос-Ко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Архіп» з огляду на відсутність зв'язку господарських операцій з господарською діяльністю позивача.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим складено акт від 05.05.2011 №5660/23-7/35736782 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.05.2011 №0004772301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 582668,75грн., в тому числі 465999,00грн. основного платежу і 116669,75грн. штрафних санкцій; від 18.05.2011 №0004782301, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 631843,75грн., в тому числі 505475,00грн. основного платежу і 126368,75грн. штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 зазначеного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат зараховуються суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності, під якою розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, фактичне придбання позивачем товарів і послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елєфант», Товариства з обмеженою відповідальністю ТК «Сігма Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Будопт 2008», Товариства з обмеженою відповідальністю «Плутос-Ко» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Архіп», що підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, товарно-транспортних накладними, банківськими виписками позивача та двосторонніми актами заліку взаємних вимог, копії яких наявні в матеріалах справи.

До того ж, висновком експерта від 31.10.2011 №100/11 підтверджено, що документи по взаєморозрахункам з вказаними контрагентами (податкові та видаткові накладні, акти здачі приймання виконаних робіт (послуг), товарно-транспортні та залізничні накладні, банківські виписки, акти заліку взаємних вимог, документи аналітичного бухгалтерського обліку (журнали-ордери) містять відомості про здійснені господарські операції та мають необхідні реквізити згідно з вимогами чинного законодавства, а отже є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Судами також встановлено, що придбані у контрагентів товари та послуги (цемент, вапняне борошно, мішок паперовий, шлак мелений, послуги з транспортування товарів, прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, виготовлення та встановлення реклами) використовувалися позивачем для ведення власної господарської діяльності для виготовлення готової продукції (цемент) та для подальшого продажу.

Відтак, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Елєфант», Товариством з обмеженою відповідальністю ТК «Сігма Груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будопт 2008», Товариством з обмеженою відповідальністю «Плутос-Ко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Архіп» та їх зв'язку з власною господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.05.2011 №0004772301 в частині донарахування податку на додану вартість на суму 449591,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 116669,75грн.; від 18.05.2011 №0004782301 про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 631843,75грн., в тому числі 505475,00грн. основного платежу і 126368,75грн. штрафних санкцій, є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 по справі №2а-6078/11/0170/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв