Ухвала суду № 55521273, 04.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2041/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

04 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Сумської митниці ДФС в особі Митного посту "Ромни" про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Сумської митниці ДФС №805170000/2014/000050/2 від 17.11.2014 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №805170000/2014/00026 від 17.11.2014, відповідно до яких надмірно сплачено митний збір та ПДВ, що разом становить 15470,32 грн.

Власні вимоги щодо незаконності оскаржуваних рішень митного органу позивач обґрунтовує тим, що ним до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом), тому визначення відповідачем митної вартості товарів за резервним методом спірним рішенням є безпідставним

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ "Дельта-2010" (Дистриб'ютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Incoterms 2010.

Відповідно до умов цього контракту Всі замовлення з фактичним об'ємом товарів, які повинні бути закуплені, визначаються в Проформі інвойсі, що складається та підтверджується постачальником (п. 8.4). Ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб'ютором (п. 9). Загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США (п.10). Дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару (п. 11).

Згідно із наданим постачальником інвойсом № FJ1404976А від 19.09.2014 на поставку 212 шт. шин, з яких 29 шин за кодом 100ЕV1172G 312/70R22.5 18РR 156/150(154/15)L(М) GSR225 GT RADIAL за ціною 187,83 дол. США за одиницю товару, 50 шин 100EV644G за кодом 235/75R17.5 14PR 132/130М GT679 GT RADIAL за ціною 111,31 дол. США за одиницю товару, 133 шини 100EV559G за кодом 385/65R22.5 18PR 158/-(160/-)L(K) GT978+ GT RADIAL за ціною 215,53 дол. США за одиницю товару, всього на загальну суму 39678,06 дол. США.

20.10.2014 позивачем було сплачено зазначену в інвойсі суму у розмірі 39678,06 дол. США, як попередню оплату за партію товару, про що банком було зроблено відповідну відмітку на платіжному дорученні в іноземній валюті № 378 від 15.10.2014.

17.11.2014 позивачем до митного оформлення заявлений товар: шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів, тип протектора універсальний у кількості 212 штук. за митною декларацією №805170000/2014/002643 та визначено митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем подано відповідачу: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №125/2012/0001072 від 17.03.2014 (1602), міжнародну автомобільну накладну CMR №900 від 12.11.2014 (2730), коносамент MAEU603568264 від 08.10.2014 (2761), рахунок-фактуру (інвойс) № FJ1404976А від 19.09.2014 (3105), пакувальний лист № FJ1404976А від 19.09.2014 (3141), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу додаток №1 від 24.09.2013 (4103), зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 (4104), договір про надання послуг митного брокера № 2014/09/26-Д від 26.09.2014 (4207), сертифікат відповідності UA1.009.0004361-14 від 30.01.2014; інформацію про радіологічний контроль товару №2761 від 08.102.2014; сертифікат про походження товару форми G14350200043905 від 08.10.2014 (7001).

За наслідками розгляду цих документів митним органом не визнано заявлену позивачем митну вартість товарів у зв'язку із виявленими у документах суперечностями та повідомлено декларанта, що для підтвердження заявленої ним митної вартості, необхідно надати додаткові документи, відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог митниці декларантом були додатково надані документи: контракт з доповненням №1 від 24.09.2013 до нього; платіжне доручення в іноземній валюті №378 від 15.10.2014, комерційний інвойс № FJ1404976А від 19.09.2014 для оплати за товар з перекладом та відміткою банку про сплату; поліс страхування PYIE201434010200E03296 від 08.10.2014; прайс-лист виробника товару №143503В0/00391 від 13.10.2014, копію митної декларації №000000000980215118 від 29.09.2014; пакувальний аркуш до інвойсу №FJ1404976А від 19.09.2014; сертифікат походження G143502000430905 від 08.10.2014, сертифікат якості виробника до інвойсу № FJ14049976А від 19.09.2014, що підтверджується відміткою декларанта позивача ОСОБА_2 на письмовій вимозі відповідача про надання додаткових документів (а.с.148-150).

Проте, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №805170000/2014/000050/2 від 17.11.2014, яким скориговано митну вартість товару з 39678,06 дол. США на 43261,78 дол. США.

У рішенні відповідач зазначив, що основний метод не застосовувався, тому що використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Між декларантом і митним органом проведено консультацію. Підстави узгоджено. Декларантом не надані запитані додаткові документи та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язані із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Підстави для визначенням митної вартості: цінова інформація щодо ідентичних імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби: МД№125130005/2014/547468 від 28.10.2014, МД№125130005/2014/547469 від 28.10.2014.

На підставі рішення про коригування митної вартості відповідачем видана картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805170000/2014/00026 від 17.11.2014.

20.11.2014 позивачем подано митну декларацію №805170000/2014/002661 від 20.11.2014, до якої додано аналогічні документи, що й до митної декларації №805170000/2014/002643 від 17.11.2014 та додаткові документи: платіжне доручення в іноземній валюті №378 від 15.10.2014; прейскурант (прайс-лист) виробника товару №143503В0/00391 від 13.10.2014; страховий поліс PYIE201434010200E03296 від 08.10.2014; сертифікат відповідності UA1/009/0130886-13 від 19.11.2014; копію митної декларації країни відправлення №000000000980215118 від 30.09.2014.

Проте, відповідач не визнав заявленої позивачем митної вартості товару.

Вважаючи рішення митного органу незаконними, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності висновків митного органу щодо відсутності у наданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та, як наслідок, безпідставності висновку щодо неможливості застосування основного методу (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Водночас, при вирішенні спору встановлено, що декларантом до митного оформлення було надано усі наявні у нього документи, які дають можливість здійснити митне оформлення імпортованого товару за ціною договору (за першим методом).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1-3 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України у справі № 21-148а14 (постанова від 17 червня 2014 року), згідно з якою митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення Митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Апеляційним судом установлено, що наразі, пропонуючи декларанту надати додаткові документи, митним органом не було обґрунтовано існування обставин виявлення у документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, розбіжностей чи суперечностей, які б свідчили про виникнення обґрунтованого сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не обґрунтовано які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами.

На вимогу митного органу позивачем були надані додаткові документи: контракт з доповненням №1 від 24.09.2013 до нього; платіжне доручення в іноземній валюті №378 від 15.10.2014, комерційний інвойс № FJ1404976А від 19.09.2014 для оплати за товар з перекладом та відміткою банку про сплату; поліс страхування PYIE201434010200E03296 від 08.10.2014; прайс-лист виробника товару №143503В0/00391 від 13.10.2014, копію митної декларації №000000000980215118 від 29.09.2014; пакувальний аркуш до інвойсу №FJ1404976А від 19.09.2014; сертифікат походження G143502000430905 від 08.10.2014, сертифікат якості виробника до інвойсу № FJ14049976А від 19.09.2014, що підтверджується відміткою декларанта позивача ОСОБА_2 на письмовій вимозі відповідача про надання додаткових документів (а.с.148-150).

Колегія суддів звертає увагу, що прайс-лист виробника та копія декларації країни відправлення, у яких відповідач виявив розбіжності, надавалися відповідачеві вже на виконання його вимоги щодо надання додаткових документів, а не безпосередньо при митному оформленні.

Так, в даному випадку, відповідач в обґрунтування власних доводів посилається га те, що у рахунку-фактурі №FJ1404976А від 19.09.2014 (комерційний інвойс) вказано суму 39678,06 дол. США на умовах CIF Одеса, в той час як у копії декларації країни відправлення зазначені умови поставки FOB, а загальна вартість товару згідно експортної декларації складає 37300,07 дол. США; у наданому прайс-листі виробника зазначені інші ціни на товар, ніж в рахунку, поданому до митного оформлення.

З цього приводу, суд першої інстанції небезпідставно акцентував увагу, що відповідно до частини 3 ст. 53 МК України надання копії митної декларації країни відправлення для визначення митної вартості товарів передбачається лише у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином митна декларація країни відправлення є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинна оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а наявність розбіжностей в умовах поставки товару в інвойсі та митній декларації країни відправлення не може безумовно свідчити про не підтвердження заявленої ціни товару позивачем.

Стосовно доводів відповідача, що в наданому прайс-листі виробника зазначені інші ціни на товар ніж в рахунку, поданому до митного оформлення, апеляційний суд враховує, що ціни, зазначені в прайс-листі виробника адресуються невизначеному колу покупців і не є безумовними, адже остаточна ціна на товар формується після переговорів між покупцем та продавцем, укладення контракту та зазначається в інвойсі.

Відомості прайс-листів повинні оцінюватися відповідачем у комплексі з іншими документами, поданими позивачем та використовуватись відповідачем для встановлення ціни на товар конкретного виробника для невизначеного кола покупців, а не для встановлення фактичної відповідності (рівності) ціни товару в прайс-листі виробника та комерційній пропозиції (інвойсі) постачальника товару.

Прайс-лист є документом, що складається виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товарносупровідним документом або документом, що засвідчує якість товару.

При цьому обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Отже, твердження митного органу про неможливість підтвердження митної вартості товарів є безпідставними і повністю спростовуються наданими до митного оформлення документами, а також додатково наданими документами.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не зазначив об'єктивних причин, які виключали використання першого методу та не встановив жодної із вказаних обставин, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за першим методом.

В свою чергу, судом першої інстанції установлено, що позивачем було подано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару, які базуються на об'єктивних документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню і які є необхідними та достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору (першим методом).

При цьому, апеляційний суд враховує, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі 21-262а12.

В даному випадку відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який, за правилами ст. 71 КАС України, зобов'язаний довести правомірність прийнятого ним рішення, не доведено факт наявності розбіжностей чи неточностей, наявності ознак підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари в поданих позивачем документах, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення та не доведено необхідність витребування додаткових документів.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень митного органу у зв'язку із встановленою судом під час вирішення даного спору протиправністю їх прийняття.

Поряд з наведеним, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийнятих Сумською митницею ДФС в особі Митного посту "Ромни" рішень про коригування митної вартості у суді наводить інші підстави та обставини, ніж ті якими обґрунтовано прийняття рішень на момент їх винесення, що суперечить принципу правової визначеності.

Суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення.

Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" до Сумської митниці ДФС в особі Митного посту "Ромни" про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 04 лютого 2016 року.

.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

ОСОБА_3