Ухвала суду № 55520847, 02.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/24311/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Федчишен С.А.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

02 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Сороки Дениса Васильовича на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Сороки Дениса Васильовича (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову від 06.10.2015 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 96 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.11.2015 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору міни від 15.07.2015 укладеного між Вінницькою міською радою та позивачем, на підставі рішення Вінницької міської ради 64 сесії 6 скликання від 29.05.2015 за №2168 кожна із сторін передала другій стороні земельну ділянку в обмін на іншу земельну ділянку, без грошової доплати. У власність позивача перейшла земельна ділянка площею 0,0815 га, кадастровий номер - НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в обмін на земельну ділянку, площею 0,1000 га., кадастровий номер - НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

30 липня 2015 року позивачем було отримано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку садибного типу на приватизованій земельній ділянці по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_1.

При цьому актом 999-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 06.10.2015 Департаментом Державної архітектурно - будівельної інспекції у Вінницькій області встановлено, що позивач здійснює будівельні роботи з будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно зареєстрованого повідомлення про початок виконання будівельних робіт № ВН062152170576 від 05.08.2015 та виданого департаментом архітектури, містобудування та кадастру ВМР будівельного паспорта від 30.07.2015 НОМЕР_3.

На час спірних правовідносин здійснювалися будівельні роботи з будівництва другого поверху, що не передбачено вищевказаним будівельним паспортом. Площа забудови житлового будинку складає 249,48 кв.м., а з другим поверхом орієнтовно 498,96 кв.м., що відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 27 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) та пункту 24 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 07.07.2011 №109 будівельні роботи не можуть здійснюватись на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки. Отже, будівництво другого поверху здійснюється без отримання містобудівних умов і обмежень на забудову земельної ділянки, розробленої та затвердженої у встановленому порядку проектно - кошторисної документації та декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги пункту 2 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI.

За результатами позапланової перевірки будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2015 відносно позивача про порушення останнім вимог п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 3038-VI.

Разом з тим постановою № 344 відповідачем по справі про адміністративне правопорушення від 06.10.2015 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 8 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн..

З метою усунення виявлених порушень відповідач вніс приписи № 6-27 та №7-27 від 06.10.2015, яким вимагав негайно зупинити будівельні роботи та привести об'єкт до вимог будівельного паспорта забудови земельної ділянки від 30.07.2015 № МК-216/2015 до 15.10.2015, а саме негайно приступити до робіт з демонтажу другого поверху.

Приймаючи оскаржуване рішення, та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 06.10.2015 № 344, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно ст. 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" замовники та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою.

Замовник відповідно до ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" має право виконувати будівельні роботи після направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу чи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 затверджений Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю, який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності (Порядок № 553).

Пунктом 16 Порядку № 553 визначено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

В силу вимог пунктів 17, 19 Порядку № 553, в разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно пункту 2 частини 4 статті 41 Закону №3038-VI посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону.

Разом з цим відповідно до ч. 1ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. ці дані встановлюють протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів.

Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я по батькові особи, яка скала протокол; відомості про особу яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, які мають значення для вирішення справи. Згідно імперативних приписів викладеної норми, протокол має обов'язково містити такі дані як час вчинення адміністративного правопорушення та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В силу ст. 278 КУпАП при підготовці до розгляду справи, посадова особа повинна перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з приписами статті 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Так, перевірка проведена 06.10.2015 і розгляд справи про адміністративне правопорушення було призначено та проведено 06.10.2015 о 11:00 год. При цьому позивачу не було надано можливості скористатись правом на отримання правової допомоги та отримання юридичної консультації. Більше того, позивач не був присутній при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому він був позбавлений права надавати пояснення чи спростування по суті правопорушення.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення відповідач дійшов висновку про наявність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 8 ст. 96 КУпАП лише на однобічно та неповно з'ясованих обставинах справи, оскільки протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2015, за своїм змістом не може безпосередньо вказувати на наявність прямого умислу позивача та порушення норм у сфері містобудівної діяльності, а тому не може утворювати події та складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 152 КУпАП.

Окрім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2015 не містить зазначених обов'язкових реквізитів.

Так, у матеріалах адміністративного провадження відсутній доказ часу вчинення адміністративного правопорушення, як самостійного та обов'язкового елементу протоколу. При цьому зазначений протокол не містить даних про наявність будь-яких доказів, які могли бути оцінені судом у спростування доводів позивача, зокрема відсутні записи про свідків, відомості щодо використання технічних засобів фіксації правопорушення.

Водночас в протоколі не зазначено диспозицію норми, яка відносить об'єкт будівництва до третьої категорії складності, тобто не сформульовано суть норми, порушення якої допущено позивачем, що є вагомим недоліком протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, так як не дає змоги оцінити наявність складу саме такого правопорушення, до відповідальності за яке притягнуто позивача.

Разом з тим представником відповідача не надано до суду копії повідомлення про направлення на проведення позапланової перевірки та доказів назви посади, яку відповідач займав станом на день складання протоколу та оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з приписів №6-27 та №7-27 складених відповідачем 06.10.2015 з відповідними вимогами про усунення порушень, відповідач зазначив свою посаду - головний державний інспектор інспекційного відділу у місті Вінниці, однак останнім не було надано до суду доказів назви посади, яку він займав станом на день складання протоколу та оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Таким чином, аналіз усіх складених відповідачем документів, з врахуванням розбіжностей у посаді відповідача, не дозволяє дійти однозначного висновку щодо дійсно займаної ним посади станом на 06.10.2015, що створює обґрунтовані сумніви щодо повноважень відповідача на складання протоколу.

Здійснивши системний аналіз наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає, що винесена 06.10.2015 постанова № 344 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 8 ст. 96 КУпАП, яка прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 06.10.2015, який не містить усіх обов'язкових реквізитів, не відповідає вимогам, встановленим КУпАП в частині порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до п. 1- 2 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем правомірність прийняття постанови № 344 від 06.10.2015 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не доведена, а тому оскаржуване рішення прийняте всупереч ч. 3 ст. 2 КАС України.

Статтею 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, оскільки представником відповідача не надано до суду доказів щодо правомірності складення протоколу про адміністративне правопорушення.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених позовних вимог у спосіб та межах передбачених законодавством.

Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу інспектора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області Сороки Дениса Васильовича залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.