Ухвала суду № 55520829, 28.01.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 р.Справа № 2а-9900/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - Целевича О.Ю.,

представника відповідача - Ємець О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015р. по справі № 2а-9900/12/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" (далі по тексту - ПАТ "Філіп Морріс Україна", позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові ДПС про скасування податкових повідомлень - рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби від 08.05.2012 року № 0000190042, від 08.05.2012 року № 0000180042, від 08.05.2012 року № 0000170042, від 08.05.2012 року № 0000160042.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 12.03.2015 року касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" задоволено частково. Скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Державної податкової служби № 0000190042 від 08.05.2012р.; №0000180042 від 08.05.2012р., № 0000170042 від 08.05.2012р.; № 0000160042 від 08.05.2012р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна", посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. (т.1 а.с. 92)

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство "Філіп Морріс Україна" зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 24.05.1994 р. за №1 471 105 0041 000815, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 №416314, копія якого знаходиться в матеріалах справи ( т.1 а.с. 92), перебуває на обліку в СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Харківської області ДПС.

Фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Харкові Харківської області ДПС в грудні 2011 року - квітні 2012 року на підставі направлень (т.6 а.с. 92-123) проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 18.04.2012р. № 42/42-1/00383231 (т.4 а.с. 46. - т.5 а.с. 22), за висновками якого встановлено порушення:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. (із змінами і доповненнями), п. 138.2, п.138.5, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1983199 грн., в т.ч. по періодах: по декларації за 2009 рік в сумі 6329 грн., по декларації за 1 квартал 2010 року в сумі 4800 грн.: по декларації за 1 півріччя 2010 року в сумі 15862 грн., по декларації за 3 квартали 2010 року у сумі 20315 грн., по декларації за 2010 рік у сумі 282796 грн., по декларації за 1 квартал 2011 року у сумі 727985 грн., по декларації за 2 квартал 2011 року у сумі 813902 грн., по декларації за 2-3 квартали 2011 року у сумі 966089 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " від 13.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1654407 грн., в т.ч. по періодах: за липень 2009 року у сумі 642 грн., листопад 2009 року у сумі 5063 грн., березень 2010 року у сумі 3840 грн., червень 2010 року у сумі 8850 грн., вересень 2010 року у сумі 1846 грн., жовтень 2010 року у сумі 13750 грн., листопад 2010 року у сумі 1716 грн., січень 2011 року в сумі 196235 грн., лютий 2011 року в сумі 358215 грн., березень 2011 року в сумі 218840 грн., квітень 2011 року в сумі 5333 грн., травень 2011 року в сумі 48288 грн., червень 2011 року в сумі 394369 грн., липень 2011 року в сумі 106443 грн., серпень 2011 року в сумі 17804 грн., вересень 2011 року в сумі 273173 грн.;

- ст.7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", п. 27 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2003 року №567 "Про затвердження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року №18-92 "Про акцизний збір", внаслідок чого занижено базу оподаткування акцизного збору у розмірі 12108926,88 грн. за липень 2009 року.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення (т.1 а.с. 43-59), які розглянуті СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, про що повідомлено позивача листом від 04.04.2012р. за № 04/148. (т.1 а.с. 35-42-а).

На підставі акту перевірки № 42/42-1/00383231 від 18.04.2012р., СДПІ прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- № 0000190042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні товарів на суму 6546750,00 грн. (в тому числі: за основним платежем - 5237400,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1309350,00 грн.); (т.1 а.с. 93)

- № 0000180042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку з вироблених в Україні товарів на суму 8589408,60 грн. (в тому числі: за основним платежем - 6871526,88 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 171881,72 грн.); (т.1 а.с. 95)

- № 0000170042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 2055481,25 грн. (в тому числі за основним платежем - 1983199,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 72282,25 грн.); (т.1 а.с. 97)

- № 0000160042 від 08.05.2012р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1762689,75 грн. (в тому числі за основним платежем - 1654407,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 108282,75 грн.). (т.1 а.с. 99)

Не погодившись з вказаними вище рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, під час якої скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення - рішення СДПІ без змін. (т.1 а.с. 104-132, 133-166, 167-175, 176-182).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді, висновки про заниження позивачем зобов'язань з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, а також висновки щодо знищення тютюнових виробів, не у спосіб, встановлений законом, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість були визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин). Виходячи із змісту положень наведеної норми право формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно -суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В 2011 році правила формування податкового кредиту, обчислення та сплати податку на додану вартість врегульовані розділом V Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пункту 198.1 та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Разом з цим колегія суддів відмічає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Отже, про фактичне виконання умов договору можуть свідчити первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

За змістом п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З 01.01.2011 року порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства. Придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Фактичною підставою для встановлення порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пунктів 138.2, 138.5, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) слугували висновки контролюючого органу про неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні природного газу у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнадраресурси", послуг з розміщення комунікаційних матеріалів у Приватного підприємства "Аркадос", у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інвест" та у Приватного підприємства "Ново-Ком", спецодягу у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, рекламних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксілайн", послуг з організації та проведення спеціальних виставкових заходів, а також із постачання обладнання, пов'язаного з проведенням таких заходів, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Джаст Промо" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Небо Івентс Едженсі", ремкомплектів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спіра" за нікчемними правочинами.

Із матеріалів справи вбачається, що 26.02.2010 року між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрнадраресурси" укладено договір комісії № PMU 10-007 від 26.02.2010р., згідно з пунктом 1.1. якого Комітент доручає, а Комісіонер бере на себе зобов'язання укласти за винагороду від свого імені та за рахунок Комітента договори, спрямовані на купівлю Комісіонером в 2010 році природного газу для потреб Комітента. ( т.2 а.с. 75-79). До вказаного договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 30.04.2010р. року та № 2 від 30.07.2010р. (т.2 а.с. 80-81, 82-83).

Отже, предметом вище вказаного договору є укладання за винагороду договорів, спрямованих на купівлю природного газу для потреб позивача.

Судовим розглядом встановлено, що транспортування газу від постачальника до позивача здійснювалось через газотранспортну мережу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на основі окремого договору (копія якого знаходиться в матеріалах справи) між позивачем, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз".

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Укрнадраресурси" в період, який перевірявся, мав ліцензію НКРЕ АВ №331943 на постачання природного газу за нерегульованими тарифами строком дії з 02.08.2007 року по 01.08.2012 року.

Факт придбання позивачем природного газу в грудні 2010 року підтверджується, зокрема, актами приймання - передачі природного газу, податковими накладними, які містять інформацію про зміст та обсяг господарських операцій.

Транспортування природного газу від постачальника до позивача здійснювалось через газотранспортну мережу ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" на основі окремого договору між позивачем, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Оплата за поставлений природний газ проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними документами, рахунками , довідкою з банку про перерахування коштів для ТОВ "Укрнадраресурси".

Крім того, на підтвердження отримання природного газу позивачем надано відомості щодо отримання газу, які фіксується за допомогою належним чином встановлених та опломбованих стандартизованих лічильників газу та щоденно реєструється позивачем у спеціальному прошнурованому та пронумерованому журналі, та відомості щодо використання одержаного газу; енергетичний паспорт підприємства, показники якого погоджуються з Державною інспекцією з енергозбереження тощо.

Дослідивши вказані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Укрнадраресурси".

01.10.2009р. між ЗАТ "Філіп Морріс України" та ПП "Аркадос" укладено договір від 01.10.2009 № 1КА273, за змістом п. 2 якого роздрібний торговець зобов'язується розмістити комунікаційні матеріали, які несуть інформацію про тютюнові вироби, що розміщуються в місцях продажу тютюнової продукції у пунктах торгівлі, перелік яких наведений у договорі. (т.2 а.с. 113-118, 119-130).

Мета укладання цього договору пов'язана зі здійсненням позивачем господарської діяльності, оскільки спрямована на просування продукції в пунктах торгівлі, забезпечення доступності таких товарів для споживачів, просування продукції, що виробляється та імпортується позивачем, для збільшення обсягів її реалізації та доходів підприємства від здійснення власної діяльності.

Факт отримання послуг підтверджується, зокрема, актами надання послуг та податковими накладними, які містять інформацію про зміст та обсяг господарських операцій (т.2 а.с. 132-137, 139)

Оплата за надані послуги проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №558801 від 17.06.2010 р. (т.2 а.с. 140).

Позивачем на підтвердження реальності здійснення вищевказаної операції надано фотокартки, на яких зафіксовано зовнішній вид пунктів торгівлі з розміщеним обладнанням та комунікаційними матеріалами позивача, дані оціночних візитів представників позивача у пункти торгівлі, здійснені на виконання положень статті 6 договору, які фактично підтверджують виконання умов договору, витяг зі звіту, що надавався ПП "Аркадос" щодо кількості проданих сигарет у відповідних пунктах продажу.

01.06.2009р. між ЗАТ "Філіп Моррс Україна" та ТОВ "Агро-Інвест" укладено угоду №40000916 від 01.03.2009р., предметом якої є надання послуг з розміщення торгівельного обладнання та/або матеріалів в пунктах торгівлі. (т.2 а.с. 141-142, 144-145).

Мета укладання договору пов'язана із здійсненням ним господарської діяльності, адже спрямована на просування продукції, що виробляється та імпортується позивачем на ринок задля збільшення обсягів її реалізації та доходів підприємства від здійснення власної діяльності.

Факт отримання послуг підтверджується, зокрема, актами надання послуг та податковими накладними, які містять інформацію про зміст та обсяг господарських операцій.

Оплата за надані послуги проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивачем на підтвердження реальності здійснення вищевказаної операції надано фотокартки, на яких зафіксовано зовнішній вид пунктів торгівлі з розміщеним обладнанням та комунікаційними матеріалами позивача, дані оціночних візитів представників позивача у пункти торгівлі, здійснені на виконання положень статті 6 договору, які фактично підтверджують виконання умов договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає документально підтвердженим здійснення господарської операції між позивачем та ПП "Аркадос".

14.10.2010р. між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (Покупець) та ФО-П ОСОБА_5 (Продавець) укладено договір № 14/10/10/1/РМО/10-113 від 14.10.2010р., згідно з п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти на адресу Покупця товар на підставі та у відповідності до замовлення Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти Товар та сплатити за нього визначену в Договорі суму. Поставка Товару здійснюється Продавцем на умовах DDP ( склад ЗАО «ФМУ» м.Київ, вул. Електротехнічна,45)( п.3.1. Договору). (т.2 а.с. 197-200)

Фактична передача товару здійснювалась на підставі накладних на придбання спеціального одягу, які містять інформацію про зміст та обсяг господарських операцій.

Рух товарно - матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами, якими підтверджується оприбуткування товару на складі.

Позивачем розроблені відповідні внутрішні документи (накази, інструкції, тощо), якими врегульовані правила видачі, використання та списання спеціального одягу на підприємстві.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, спеціальний одяг придбавався позивачем у рамках здійснення власної господарської діяльності та видавався працівникам з метою виконання покладених професійних обов'язків.

Оплата за отриманий товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відтак, колегія суддів вважає, що за цією операцією позивач правомірно сформував витрати та податковий кредит.

22.08.2008р. між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (Покупець) та ТОВ "Аксілайн" (Продавець) укладено договір поставки від 22.08.2008р. №G08-018K, згідно з п. 1.1 якого Продавець зобов'язується поставляти Покупцю товар на підставі замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та сплачувати ціну Товару. Поставка Товару здійснюється Продавцем на умовах DDP - поставка зі сплатою мита ( Інкотермс 2000) (п.3.1 Договору). (т.3 а.с. 67-71,72)

Факт отримання за вищевказаним договором товару ( паперового кубу, флеш диск, сумки, машини для виробництва кави, пивного бокалу, термосу, дриля, валізи дорожньої, попільнички) на загальну суму 3859152,64 грн.. в т.ч. ПДВ - 643192,14 грн., підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, які містять інформацію про зміст та обсяг господарських операцій.

Рух товарно - матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами, якими підтверджується оприбуткування товару на складі.

Оплата за поставлений товар проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судовим розглядом встановлено, що товари, придбані за вищевказаним договором, використовувалися позивачем для безоплатного розповсюдження при проведенні маркетингових заходів, спрямованих на збільшення споживчого попиту на продукцію позивача.

Дослідивши вказані докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Аксілайн".

21.10.2009 року між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (Замовник) та ТОВ "Джаст Промо" (Виконавець) укладено договір №S09-056K, за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання надавати послуги та виконувати роботи, визначені в додатках до цього Договору. ( т.3 а.с.156-163) .

З матеріалів справи убачається, що в різних закладах України (торгових центрах, клубах і т.д.) позивачем розміщувались спеціальні стенди з різним цифровим обладнанням (мультитач обладнання, голографічне обладнання, проектори тощо), яке проекціювало бренди Позивача (в т.ч. Marlboro).

ТОВ "Джаст Промо" передавало в оренду позивачу частину вказаного обладнання, здійснювало його установку, налаштування, установку стендів, а також постачало для Позивача систему "Дрімок" (Dreamoc).

В ході проведення вказаних виставкових заходів, позивач, шляхом залучення відповідних Хостес, проводив акції, здійснював роздачу призів, подарунків.

Для деталізації вищевказаного, для прикладу надання послуг ТОВ "Джаст Промо", позивач надав до матеріалів справи копію Бріфу з проведення виставкового заходу щодо сигарет Marlboro в торговому центрі "Караван" (з 21 лютого 2011 року по 04 квітня 2011 року) у м. Києві, план розміщення стендів в торговому центрі "Караван", наказ про проведення виставкових заходів сигарет Marlboro, фотозвіт його проведення.

Факт поставки товарів/послуг за договором №S09-056K підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, , які містять інформацію про зміст та обсяг господарських операцій. Оплата за отриманий товар/послуги проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Рух товарно - матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами та звітами про відправку матеріалів, якими підтверджується як оприбуткування товару на складі, так і подальше використання його у власній господарській діяльності.

01.07.2010р. між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" ( надалі "Філіп Морріс») та ПП "Аспект-Ойл" (надалі -«Роздрібний торговець») укладено договір про надання послуг №9КА780, відповідно до умов якого Роздрібний торговець зобов'язується виконувати умови договору за винагороду, визначену між сторонами та вказану в договорі. (т.4 а.с. 1-6).

01.01.2011 року між сторонами договору укладено додаткову угоду до договору від 01.07.2010р. №9КА780, згідно якої первісний виконавець - ПП "Аспект-Ойл" передає новому виконавцю - ПП "Ново-Ком" свої права та обов'язки по договору про надання послуг маркетингу від 01.07.2010р. №9КА780, що укладений між первісним виконавцем та замовником. (т.4 а.с. 7-9).

Факт надання послуг підтверджується відповідними актами, фотокартками, на яких зафіксовано зовнішній вигляд пунктів торгівлі з розміщенням обладнання та комунікаційними матеріалами позивача, а також даними оціночних візитів. (т.4 а.с. 14-32).

На виконання цього правочину ПП "Ново-Ком" виписало податкові накладні №934 від 28.02.2011 р. т, № 183 від 16.05.2011 р. (т.4 а.с.33-34).

На підтвердження оплати за надані послуги позивачем надано копію платіжного доручення №627586 від 24.03.2011р. ( т.4 а.с.35).

27.02.2008р. між ЗАТ "Філіп Морріс Україна" та ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" укладено договір № S 08-010, предметом якого є організація спеціальних виставкових заходів (т.3 а.с. 224-226).

Судовим розглядом встановлено, що відповідач не заперечує факт надання послуг ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" та їх зв'язок з господарською діяльністю протягом всього періоду співпраці з Позивачем (з 2008 року), а заперечує лише операції, витрати за якими були відображені позивачем у звітності за 2-й квартал 2011 року.

При цьому, зазначені витрати стосуються лише надання ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" виставкових та інформаційних заходів щодо сигарет Chesterfield та Marlboro. При цьому, основну частину таких витрат складає проведення виставкових (інформаційних) заходів щодо сигарет Chesterfield. Метою вказаних заходів стало просування сигарет Chesterfield на ринок, їх презентації повнолітнім споживачам тютюнових виробів та вивчення кон'юнктури ринку.

На виконання умов договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт на організацію спеціального виставкового заходу сигарет CHESTERFIЕLD, платіжні доручення № 653491 від 14.06.2011 р. на суму 1145538 грн., № 656909 від 23.06.2011 року на суму 371669,76 грн., податкові накладні, довідку з банку про перерахування коштів для ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ", відео-докази, що свідчать про фактичне проведення спеціальних виставкових заходів, накази позивача про організацію виставкових заходів, бріфи на розробку ідеї заходів, договори та акти позивача, складені сумісно з ДП "ТАЛАН КОММУНІКЕЙШНС", яке також разом з ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" надавало послуги в ході спільних виставкових заходів продукції позивача. (т.3 а.с. 232-256).

25.06.2009 року ПрАТ "Філіп Морріс Україна" придбало у ТОВ "Спіра" ремонтний комплект, що підтверджується податковою накладною №127 на суму 3849,12 грн., в т.ч. ПДВ 641,52 грн.

Вказаний ремкомплект був придбаний позивачем для ремонту обладнання з виробництва фільтрів (сигаретних) типу МиШ (Наипі), які безпосередньо використовуються у виробництві продукції позивача (тютюнових виробів).

Про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Придбання товарів (робіт, послуг) за вищезазначеними договорами з контрагентами безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності позивача, що направлена на отримання доходу.

Таким чином, з урахуванням порядку відображення в податковому обліку суб'єкта підприємницької діяльності з податку на прибуток підприємств витрат на придбання товарів та робіт для використання у власній господарській діяльності, підтверджується правомірність віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) по взаємовідносинам з контрагентами у періоді, який підлягав перевірці, на підставі первинних документів, зокрема, договорів, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень тощо.

З приводу доводів відповідача в акті перевірки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через висновки актів перевірок контрагентів позивача, а саме: акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по ТОВ "Укрнадраресурси" №6306/8/23-201, акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.09.10р. №1485/23-4/ 36610920 "Про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства "АРКАДОС" (код за ЄДРПОУ 36610920) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, яким сформовано податковий кредит за березень, квітень, травень, червень 2010 року", акт ДПІ у м. Сумах №743/2314/36160422 від 18.02.2011 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Агро-Інвест" (код ЄДРПОУ 36160422) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010 р., акт Рокитянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області №14/1701/НОМЕР_5 від 15.12.2011р. "Про результати документальної позапланової перевірки достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість з 01.03.2010р. по 01.12.2011р. - фізичної особи ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) за період з 01.03.2010р. по 01.12.2011 р.", акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 02.06.11 №615/3-23-40-35430366 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Аксілайн" (код ЄДРПОУ 35430366) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Спільне Інвестування" (код ЄДРПОУ 34730512), ТОВ "Сучасна Техніка" (код ЄДРПОУ 36592362) за лютий, березень 2011 року" та довідки ДПІ у Києво - Святошинському районі Київської області ДПС від 03.03.2012р.№ 1/22-05/35430366 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксілайн" (код за ЄДРПОУ 35430366) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "О -Віл" (код ЄДРПОУ 37559627) та ПрАТ "Філіп Морріс Україна" (код ЄДРПОУ 383231) їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 р.", акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від від 02.06.11 №610/3-23-30-35509184 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Джаст Промо" (код ЄДРПОУ 35509184) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за лютий 2011 року в частині відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту в поданій декларації за лютий 2011 року", акт Алчевської ОДПІ від 10.02.2012р. по ПП "Ново-Ком", акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 12.09.2011р. №1253/23-4/33831255 від 12.09.2011р. "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" (код ЄДРПОУ 33831255)", акт Баришівської ОДПІ від 12.01.12р. №16/23/34068868 невиїзної документальної перевірки ТОВ "Спіра" (код ЄДРПОУ 34068868) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.01.09р. по 10.01.12р., колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом акту перевірки, акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік ( стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від знаходження його контрагента за юридичною адресою, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента. Питання віднесення певних сум до витрат та податкового кредиту поширюються виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Крім того, слід зауважити, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.02.2012 року №2а-399/12/1070, яка набрала законної сили, позов ФОП ОСОБА_5 до Рокитнянської міжрайонної ДПІ в Київській області задоволено, визнано противоправними наказ Рокитнянської МДПІ про проведення документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_5 та дії по проведенню документальної позапланової перевірки, на підставі якої складено акт від 15.12.2011 року №14/1701/НОМЕР_5.( т.11 а.с.91-93).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11.01.2012 року по справі №2а-11361/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.03.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 грудня 2014 року, задоволено позов ПП "Ново-Ком" до Алчевскої ОДПІ про визнання дій протиправними та скасування висновків акту Алчевської ОДПІ від 10.02.12 №315/231-36917481 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП "Ново-Ком" (код за ЄДРПОУ 36917481) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 по 30.09.2011" (т.12 а.с. 146-151).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.05.2012 року №2а-3587/12/2670, задоволено позов ТОВ "Олімп-консалт" до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Вказаним рішення встановлено, що відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ"НЕБО ІВЕНТС ЕДЖЕНСІ" умов для здійснення господарської діяльності ( відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів тощо). (т. 10 а.с. 117-129).

Згідно з положеннями статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені вказаними вище судовими рішеннями, що набрали законної сили, мають преюдиціальне значення при вирішенні спору у цій справі.

Крім того, як убачається із висновку експертного економічного дослідження №5447/12-45 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.06.2012 року, висновки акту перевірки від 18.04.2012 р. №42/42-1/00383231 "Про результати документальної планової перевірки ПрАТ " Філіп Морріс Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2011 р." документально та нормативно не підтверджуються ( т.1 а.с. 182-250).

Як правомірно враховано судом першої інстанції, судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку з чим платнику податків необґрунтовано збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та грошового зобов'язання з податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що операції позивача у періоді, який підлягав перевірці, із вище зазначеними контрагентами, мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, контрагенти позивача на час здійснення операцій мали спеціальну податкову правосуб'єктність, а також наявний безумовний зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача, що має відповідні умови для результатів господарської і економічної діяльності.

Щодо донарахування позивачу акцизного податку колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення товариством статті 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15 вересня 1995 року № 329/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 27 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року № 567 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 18-92 "Про акцизний збір" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Декрет № 18-92) у зв'язку з ненарахуванням акцизного збору з вартості пошкоджених тютюнових виробів.

Відповідно до абзацу другого статті 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (чинного на момент спірних правовідносин) марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби. Її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Частиною першою ст. 7 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", що діяв на час виникнення спірних відносин, передбачено, що марки акцизного збору виготовляються, зберігаються та продаються відповідно до Положення "Про затвердження марок акцизного збору нового зразка з голографічними захисними елементами для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 року №567.

Відповідно до вимог зазначеного Положення, виробники тютюнових виробів проводять маркування кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів.

Абзацом п'ятим пункту 27 Положення передбачено, що у разі встановлення факту нестачі марок (розкрадання, знищення, реалізації на експорт продукції з використанням вітчизняних марок тощо) у їх покупця матеріально-відповідальна особа підприємства-виробника несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості марок та розрахункової суми акцизного збору, яку виробник повинен сплатити до бюджету за умови реалізації продукції, для якої купувалися марки.

На момент виникнення спірних відносин порядок знищення пошкоджених тютюнових виробів регулювався постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2004р. № 508 "Про затвердження Порядку утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Порядок № 508).

Відповідно до п. 4 Порядку № 508, рішення про утилізацію або знищення продукції приймається комісіями з питань утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення про утворення комісії з питань утилізації або знищення неякісних або небезпечних алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - комісія) та затвердження її персонального складу приймається Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації.

Головою комісії є представник Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування.

Положення про комісію затверджуються Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації на підставі типового положення, яке затверджується ДПС за погодженням з Держспоживінспекцією. Склад комісії оновлюється не рідше одного разу на рік.

Із матеріалів справи убачається, що 20.07.2009 року о 07 год. 55хвил. за адресою м.Донецьк, вул. Весела ,46 на складі готової продукції Донецької філії ЗАТ "Філіп Морріс Україна" відбулась пожежа, про що 22.07.2009 року складено комісійний акт. ( т. 2 а.с. 47).

Як убачається із висновку №3712 від 22.09.2009 р. Донецької торгово - промислової палати експертиза проведена на підприємстві ЗАТ "Філіп Морріс Україна", що знаходиться за адресою: м. Донецьк, проспект Веселий, 46, з метою визначення якості по дефектам зовнішнього виду, суми матеріальних збитків табачних виробів та обладнання, пошкоджених в результаті пожежі (т.2 а.с. 39-40). До експертизи пред'явлено 7868 коробів з тютюновими виробами, які пошкоджені в результаті пожежі та її наслідків, що підтверджується актом про пожежу від 22.07.2009 року. Пред'явлені до експертизи коробки деформовані, лицьова поверхня зі слідами гарі, кіпоті від пожежі, внутрішня упаковка має виражений сторонній запах та сліди дії засобів пожежогасіння.

Відповідно до вищевказаного висновку, із загальної кількості тютюнових виробів, що постраждали в наслідок пожежі, 925 коробів придатні до використання, 6943 короба - деформовані, зворотня поверхня зі слідами гарі, копоті від пожежі, внутрішня упаковка має виражений сторонній запах та сліди дії засобів пожежогасіння. Відсоток втрати якості - 100%. Сума від втрати якості становить 4461522,69 грн.

Як убачається із листа №46 від 18.08.2009року по висновку лабораторних досліджень, проведених ЗАТ "Філіп Морріс Україна", також підтверджується, що тютюнові вироби у кількості 6943 не придатні для подальшого використання.

Як вбачається з висновку експертизи, на момент пожежі 20.07.2009 р. на складі лічились залишки тютюнових виробів у кількості 123730,0 тис. штук, 12373 коробів.

Із загальної кількості тютюнових виробів 7868 коробів експертом досліджені, оглянуті, прораховані, про що наведено вище.

Решта тютюнових виробів 4505 коробів експерту пред'явлені на території в значному обпаленому стані, у вигляді безформної маси, у зв'язку з чим експертом не вбачається можливим здійснити прорахунок.

Отже, проведеною експертизою підтверджено найменування, кількість пошкоджених сигарет та повністю втрачених сигарет під час пожежі по ПрАТ "Філіп Морріс Україна".

Крім того, на підставі листа Закритого акціонерного товариства "Філіп Морріс Україна" від 29.07.2009 р. Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса проведено експертизу.

Як убачається із висновку Експертного комісійного пожежно-технічного дослідження №6706 від 30.11.2009 року, проведеного Харківським науково - дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса (т.2 а.с. 9-23), причиною виникнення пожежі є загорання гідроізолюючого матеріалу покрівлі (руберойду) під впливом джерела відкритого вогню високої потужності (полум'я факелу, відкрите полум'я при експлуатації технічних пристроїв тощо).

27.01.2010 року комісією, створеною Донецькою обласною державною адміністрацією, прийнято рішення №1 про необхідність знищення тютюнових виробів у кількості 11448 коробів ( т. 2 а.с. 67-68).

Факт знищення пошкоджених тютюнових виробів підтверджується Актом про проведення знищення неякісних тютюнових виробів № 190 від 18.05.2010р. та актом списання № 19/08-09 від 20.08.2009р. (т.2 а.с. 69-71, 73-74).

Рішення про знищення пошкоджених тютюнових виробів приймалося повноважним складом комісії, створеної за рішенням Донецької облдержадміністрації. Позивач не мав відношення до формування персонального складу комісії, оновлення його складу , оскільки ці питання були віднесені до компетенції Донецької облдержадміністрації згідно з п. 4 Порядку № 508.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, вказані рішення не оскаржувались контролюючим органом, а відтак останній немає жодних підстав стверджувати, що оскільки представник СДПІ не входив до складу такої комісії, то неможливо підтвердити факт знищення пошкоджених тютюнових виробів.

Під час розгляду справи встановлено, що особа, яка несла матеріальну відповідальність за збереження довірених йому матеріальних цінностей, звільнена, на підтвердження чого надано наказ про припинення дії трудового договору. Крім того, за умовами Договору працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода завдається не через його вину.

Доводи апелянта про не нарахування позивачем акцизного збору на пошкоджені та знищені сигарети колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки об'єктом оподаткування акцизним збором вироблених на території України підакцизних товарів (сигарет) є, саме, обороти з реалізації сигарет. Обов'язок сплати акцизного збору також виникає лише після здійснення оборотів з реалізації.

Враховуючи, що зіпсовані під час пожежі сигарети не підлягали реалізації або будь-якому іншому використанню у зв'язку зі стовідсотковою втратою якості , тому об'єкт оподаткування акцизним збором відсутній.

Таким чином, контролюючий орган не мав правових підстав нараховувати податкові зобов'язання з акцизного збору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірного донарахування ПрАТ "Філіп Морріс Україна" акцизного податку.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.08.2015р. по справі № 2а-9900/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2016 р.