Постанова № 55520825, 02.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/3237/15-а

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Циганій С.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

30.09.2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просила зобов'язати Державну фіскальну службу України надати консультацію щодо наступних питань:

- чи вважаються податкові декларації, подані до податкової (фіскальної) служби, що підписані а ні керівником платника податків, а ні уповноваженою особою платника податків, податковими деклараціями (факт підробки встановлено судовою експертизою в кримінальному провадженні);

- яким чином повинні відреагувати податкові (фіскальні) служби відповідного рівня при отриманні інформації щодо підписання податкових декларацій невстановленою особою.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна фіскальна служба України подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт посилається на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Державна фіскальна служба України посилалась на те, що повноваження податкового органу щодо надання податкової консультації є дискреційним (виключним), тобто відносяться до повноважень саме органу центральної виконавчої влади у сфері справляння та адміністрування податків і зборів. З огляду на те, що позивачці була надана відповідь на її звернення, апелянт вважає, що суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження органу та вирішувати, яку саме відповідь цей орган повинен дати.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 року та ухвалення нової постанови, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів зазначає наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 03.08.2015 року ОСОБА_2 звернулась до ДФС України із заявою щодо надання роз'яснення.

У вказаній заяві ОСОБА_2 посилалась на те, що вона неодноразово зверталась до місцевих та обласних органів фіскальної служби та до голови Державної фіскальної служби України, однак отримані відповіді не розв'язали проблему, яка виникла у позивача. З огляду на зазначене заявниця просила відповісти на наступні питання: 1) чи вважаються податкові декларації, подані до податкової (фіскальної) служби, що підписані а ні керівником платника податків, а ні уповноваженою особою платника податків, податковими деклараціями (факт підробки встановлено судовою експертизою в кримінальному провадженні); 2) яким чином повинні відреагувати податкові (фіскальні) служби відповідного рівня при отриманні інформації щодо підписання податкових декларацій невстановленою особою.

Листом від 19.08.2015 року №8001/П/99-99-08-03-01-15 «Про розгляд звернення» ДФС України відповіла на звернення ОСОБА_2 від 03.08.2015 року та, пославшись на положення п.48.2 ст.48 Податкового кодексу України, п.4.6 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених Наказом ДПС України від 14.06.2012р. №516, зазначила, які реквізити податкових декларацій підлягають перевірці при прийнятті їх в органах ДПС, а також вказала, що інші показники до прийняття декларації перевірці не підлягають.

Вважаючи, що відповідач не відповів на жодне із поставлених питань, ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом про зобов'язання відповідача надати консультацію з викладених у зверненні від 03.08.2015 року питань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідь надана ДФС України не містить відповідей по суті питань позивача, а містить у собі виключно цитування норм нормативно-правових актів без надання податкової консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що податкова консультація не була надана відповідачем, а тому позовні вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України надати відповіді на поставлені питання позивача в порядку надання податкової консультації згідно ст. 52 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав:

Відповідно до п.п.14.1.172 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

П.п. 52.1, 52.2, 52.4 ст. 52 ПК України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. Консультації надаються контролюючими органами.

Ст. 53 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Відповідно до п.19-1.1.28 Податкового кодексу України до функцій контролюючого органу відноситься, зокрема, надання консультації відповідно до цього Кодексу, законодавства з питань сплати єдиного внеску та інформаційно-довідкові послуги з питань оподаткування й іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

В свою чергу, у ст. 53 ПК визначено наслідки застосування податкових консультацій. Так, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Оскільки стаття 52 ПК України встановлює обов'язок податкових органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то їй повинно кореспондувати право платника податків на її отримання. Якщо податковий орган не надає такої консультації або надає незаконну податкову консультацію, він тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства.

В даному випадку ОСОБА_2 заявлено позов про зобов'язання податкового органу надати податкову консультацію щодо відповідей на поставлені у заяві від 03.08.2015 питання, оскільки відповідь, отримана нею на зазначену вище заяву від відповідача, на її думку, не містить конкретних відповідей на поставлені нею питання.

Зазначене свідчить про те, що фактично позивачка отримала від контролюючого органу відповідь на подану нею заяву, однак, вона не погоджується зі змістом самої відповіді.

З огляду на викладене недоречним є твердження суду про те, що в даному випадку податкова консультація не була надана відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача надати таку консультацію.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст. 53 ПК України саме визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. В свою чергу, у разі не визнання судом недійсною консультації у суду відсутні підстави для зобов'язання податкового органу надати нову податкову консультацію.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на наступне:

Згідно ст. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Як вже зазначалось вище, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

В даному випадку, із звернення ОСОБА_2 до ДФС України не вбачається прохання позивача надати саме податкову консультацію щодо практичного використання конкретної норми Податкового кодексу України або іншого нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, яка була б необхідна їй як платнику податку. У зверненні відсутні посилання на конкретну норму закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, практичне застосування якої у позивачки викликало труднощі як у платника податків.

При цьому, подане ОСОБА_2 до ДФС України звернення від 03.08.2015 року було розглянуто контролюючим органом та надано відповідь, яка направлена на адресу позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що ДФС України не було допущено порушень вимог чинного законодавства, розглянуто звернення позивача та надано відповідь на нього, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України надати податкову консультацію.

Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв