Ухвала суду № 55520774, 03.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 р.Справа № 818/261/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Яковенка М.М.

Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

при секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.

за участю представника позивача Подибайло А.Ю., Решодько І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі №818/261/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор» до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор», звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: (т.1 а.с.3-18)

- № 0000042201 від 13.01.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 251710,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62927,60 грн.;

- № 0000032201 від 13.01.2014 року про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39 грн.;

- № 0000022201 від 13.01.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991,00 грн.;

- № 0000012201 від 13.01.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 719621,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014, частково задоволено адміністративний позов ТОВ «Білопільський елеватор» до Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 0000032201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39 грн., № 0000021201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991,00 грн.; № 0000012201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 719621,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25 грн.; в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 13.01.2014 року відмовлено. (т.4 а.с.141-148, 247-251)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.05.2015 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (т.5 а.с.61-65).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 року за наслідками повторного перегляду справи частково задоволено адміністративний позов ТОВ «Білопільський елеватор» до Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: (т.5 а.с.203-222)

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012201 від 13.01.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32917грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8229грн.25коп.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000022201 від 13.01.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 706282грн.78коп.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 954грн.41коп. за основним платежем та на 38738грн.60коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.2014 року №0000032201 про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 5 125 626грн.39коп.;

- в задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач, ТОВ «Білопільський елеватор», не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Так, апелянт відмічає, що висновки суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій між ним та ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» і ТОВ «Кролевець Агро» спростовується наявними в матеріалах справи документами. Крім того, апелянт наголошує на тому, що при подачі до контролюючого органу звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2013 року ним було допущено арифметичну помилку у вказаній декларації, яка жодним чином не впливає на доходи, витрати та об'єкт оподаткування, які були задекларовані в подальшому. (т.5 а.с.237-248)

Відповідач, Сумська ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області, також подавав апеляційну скаргу, яка з огляду на порушений порядок подання залишалась без руху, а згодом 01.02.2016 року внаслідок неодноразового не усунення недоліків апеляційної скарги, була повернута апелянту. Внаслідок чого, апеляційному перегляду підлягає лише апеляційна скарга позивача.

Представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, вказують, що матеріалами справи доведено факт реальності господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» і ТОВ «Кролевець Агро». Щодо допущення арифметичної помилки у декларації, вказують на не значимість такого.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Сумської ОДПІ ГУ Міндоходів у Сумській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Білопільський елеватор» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року до 30.09.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року до 30.09.2013 року, за наслідками якої складено акт від 23.12.2013 року № 126/22/35943861/16. (т.2 а.с.1-79)

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем: п.п.14.1.27 пп.14.1.36, пп.14.1.231 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1 ст.138, пп.138.8.2 п.138.2 ст.138, п.50.1 ст. 50 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 154 954, 41грн. за 2012 рік, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування в сумі 5 125 626, 39грн. за 3 квартали 2013 року та донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 96 756 грн. за 3 квартали 2013 року; а також про порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст.185, п.188.1, ст. 188, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198, п.193.1 ст.193, п.198.6 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку суми від'ємного значення по ПДВ всього у сумі 2 087 991 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: (т.2,а.с.80-83)

- від 13.01.2014 року № 0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 314638,01 грн., із них за основним платежем - 251710,41 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 62927,60 грн.;

- від 13.01.2014 року № 0000032201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626,39 грн.;

- від 13.01.2014 року № 0000022201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991,00 грн.;

- від 13.01.2014 року № 0000012201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 719621,00 грн. і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 179905,25 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та його контрагентами - ТОВ «БК «Кепітал-Сіті», ТОВ «ТВМАП «БББ» та ТОВ «СМК №5» реально здійснювалися господарські операцій, які надавали йому право для формування витрат та податкового кредиту. Реальність виконання договірних зобов'язань підтверджується копіями актів прийняття виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідок про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), податкових накладних, платіжних доручень, актів здачі-прийняття виконаних будівельних робіт. Крім того, судом відмічено, що матеріалах справи містяться інші документи, які свідчать про початок будівельних робіт та дозволи на такі роботи.

З приводу допущеної позивачем арифметичної помилки за 3 квартали 2013 року суд першої інстанції відмітив, що встановлення актом перевірки порушень податкового закону, зокрема, щодо терміну подання звітності, неправильності визначення об'єкта оподаткування, нарахованого грошового зобов'язання, а також несвоєчасної сплати визначеного платником податку грошового зобов'язання, арифметичних помилок та описок або методологічних помилок при заповненні податкової декларації з податку на прибуток надає контролюючому органу можливість застосування до платника податків несприятливих фінансових наслідків згідно із винесеним ним рішенням. При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивачем було допущено помилку під час заповнення декларації з податку на прибуток від 08.11.2013 року, яка вплинула на розрахунки за бюджетом, а саме позивачем було допущено зменшення однієї і тієї ж суми нарахованого податку на прибуток за І півріччя 2013 року та завищення суми переплати.

В той же час, суд першої інстанції звернув увагу, що господарські операції з постачання сої та сої нестандартної за договорами поставки, укладеними між ТОВ «Білопльський елеватор» та ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», є безтоварними, оскільки надані документи лише підтверджують факт реалізації товару на експорт іноземним суб'єктам господарювання, а не придбання його за договорами поставки саме у відповідних суб'єктів господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Фактичного спору між сторонами щодо правозастосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має. Колегія суддів зазначає, що спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної обґрунтованої оцінки щодо доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача прийнятого ним на підставі акту перевірки спірного податкового повідомлення - рішення.

Згідно з підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише положеннями ПК України, але ж підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зберігання зерна - це комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна».

Враховуючи, що зберігання зерна є тривалий, технологічно складний процес, який включає ряд заходів, для визначення прибутковості товариства потрібно брати в цілому маркетинговий рік, оскільки рік складається з декількох технологічно різних сезонів та процесів: приймання урожаю на зберігання (осінній період), зберігання у зимовий період, підготовка зерна до відвантаження (весняний період) та очищення складів.

Собівартість наданих основних послуг товариством є нижчою за ціну на дані послуги в межах календарного чи маркетингового року в цілому, а не за окремо взяті квартали. Кожний сезонний період року відрізняється від попереднього як технологічно, так і прибутково.

Колегія суддів здійснюючи перегляд постанови, погоджує висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування відповідних податкових повідомлень-рішень щодо іншої їх частини, зважаючи на наступне.

Так, як було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, що ТОВ «Білопільський елеватор» укладені договори поставки сої врожаю 2012 року на загальну суму 12481040грн., в т.ч. ПДВ 2080173,33грн.:

- №15/02-2013 від 15.02.2013 року з ТОВ «Білопілля Агросвіт» 950тн. по 4860грн. з ПДВ на загальну суму 4617000грн. Поставка здійснюється на умовах CPT ст. Одеса (експорт), відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 28.02.2013 року;

- №28/12-2012 від 28.12.2012 року з ТОВ «Білопілля Агросвіт» 400тн. по 4860грн. з ПДВ на загальну суму 1944000грн. Поставка здійснюється на умовах CPT ст. Миколаїв вантажний (експорт), відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 31.01.2013 року;

- №39/201/2012-с від 05.12.2012 року з ТОВ «Бахмач Агро» 1100тн. по 5320грн. з ПДВ на загальну суму 5852000грн. Поставка здійснюється на умовах CPT ст. Миколаїв вантажний (експорт), відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 31.12.2012 року. Датою поставки товару є дата вивантаження товару, підтверджена реєстром експедитора в місці доставки (п.2.3);

- №11 від 20.02.2013 року з ТОВ «Кролевець Агро» 14 тн. по 4860грн. з ПДВ на загальну суму 68040грн. Поставка здійснюється на умовах FCA ТОВ «Білопільський елеватор», 41800 Сумська область, м. Білопілля, вул. Чапаєва,1, відповідно до умов «Інкотермс-2000», термін поставки до 28.02.2013 року. Датою поставки товару визнається дата товарно-транспортних накладних на навантажену в транспорт покупця кількість товару, підписаних продавцем та уповноваженою особою покупця (п.2.3). При поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю видаткову (товарну) накладну на навантажену в транспорт покупця кількість товару (п.2.4.3) (т.2, а.с.153-154, 213, 234-237).

На підтвердження реальності господарських операцій між підприємством позивача і ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» по придбанню товару під час перевірки надано копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень (т.1,а.с.237-251, т.2, а.с.155-157, 214-233,238-256). Інших підтверджуючих документів по факту придбання сої від зазначених контрагентів не надано.

Крім того, під час розгляду справи також встановлено, що ТОВ «Білопільський елеватор» укладено контракт від 18.01.2013 року №510/14311050 з «Alfred C.Toepfer GMBH» (Німеччина) на реалізацію на експорт сої врожаю 2012 року насипом 510 дол. США, умови поставки CPT ст. Одеса-порт-екс,ОдЗД Україна в кількості 1000тн. (т.1, а.с.19-26).

Відповідно до ВМД №500060703/2013/2085 дата дозволу 11.04.2013 року, дата перетину 15.04.2013 року, одержувач «Alfred C.Toepfer GMBH» (Німеччина), умови поставки CPT ст. Одеса-порт-екс,ОдЗД Україна, загальна сума за рахунком 493629 дол. США, курс 7,993, соя нестандартна врожаю 2012 року, насипом, кількість 967900кг (т.1, а.с.30-32).

Також, ТОВ «Білопльський елеватор» укладено контракт від 02.08.2012 року №С040/12 з «OLAM International Limited» (Сінгапур) на реалізацію на експорт соє врожаю 2012 року, насипом,ціна товару 555дол. США, умови поставки CPT ст. Миколаїв-вантажний (експ) в кількості 8000тн. (т.1, а.с.33-41).

Згідно з ВМД №504050000/2013/100774, дата дозволу 13.02.2013 року, дата перетину 23.02.2013 року, одержувач «OLAM International Limited» (Сінгапур), пункт розвантаження Туреччина, умови поставки CPT ст. Миколаїв-вантажний (експ), загальна сума за рахунком 623653,50 дол. США, курс 7,993, соя нестандартна врожаю 2012 року, насипом, кількість 1123700кг.(т.1, а.с.48-49).

Відповідно до ВМД №504050000/2013/101242, дата дозволу 14.03.2013 року, дата перетину 21.03.2013 року, одержувач «OLAM International Limited» (Сінгапур), пункт розвантаження Єгипет, умови поставки CPT ст. Миколаїв-вантажний (експ), загальна сума за рахунком 178531,29 дол. США, курс 7,993, соя нестандартна врожаю 2012 року, насипом, кількість 321678кг.(т.1, а.с.45-46).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, що перелічені документи лише підтверджують факт реалізації товару на експорт іноземним суб'єктам господарювання, а не придбання його за договорами поставки саме у ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», тому посилання на них як на докази реальності відповідних господарських операцій є безпідставними.

Наданими позивачем документами первинного бухгалтерського та податкового обліку не підтверджується фактичний рух товару від продавців до покупця.

Колегія суддів зазначає, що позивачем жодним чином не доведено перед судом належними доказами, що складають предмет позовних вимог, наявність постачання товару від контрагентів до позивача. Позивачем не доведено не місце завантаження, транспортування, тобто його переміщення в межах матеріального світу та часу, його розвантаження, довіреності на видачу та отримання товару.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що господарські операції з постачання сої та сої нестандартної за договорами поставки, укладеними між ТОВ «Білопльський елеватор» та ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», є безтоварними.

Так, умовами контракту щодо реалізації товарів на експорт від 02.08.2012 року №С040/12 з «OLAM International Limited» (Сінгапур) передбачено, що поставка товару проводиться залізничним транспортом, базис постачання відповідно до «Інкотермс-2010», залізнична станція призначення, одержувач товару, портовий експедитор і митниця, де буде проводитися митне оформлення товару, визначаються покупцем і надаються у вигляді документарних інструкцій (лист) не пізніше 25 жовтня 2012 року. Ці документарні інструкції є невід'ємною частиною даного контракту, продавець зобов'язаний забезпечити поставку товару у суворій відповідності з письмовими інструкціями покупця. Продавець уповноважує вантажовідправника надати покупцеві або вантажоодержувачу номер своєї заявки, зареєстрованої в АС Месплан (із зазначенням станцій відвантаження, дороги, кількості та найменування товару до перевезення) не пізніше ніж за три робочі дні до моменту відвантаження товару з внутрішніх елеваторів. Покупець зобов'язаний організувати підтвердження даної заявки в АС Месплан з боку станції призначення (портового терміналу), протягом двох робочих днів з моменту надання номера заявки.

Покупець сплачує 90% вартості відвантаженого товару протягом 3-х банківських днів після надання продавцем певного переліку документів, до яких в т.ч. належать і копії залізничних накладних та копії реєстру вагонів, де вказано номери вагонів, номери накладних і вага товару нетто в кожному вагоні (т.1, а.с.34-35).

Відповідно до п.2.1 контракту від 18.01.2013 року №510/14311050 з «Alfred C.Toepfer GMBH» (Німеччина) покупцю, серед іншого, передаються копії залізничних накладних на завантажені залізничні вагони із зазначенням у графі 4 «Одержувач» для компанії Альфред С Топфер Інтернешнл; копія сертифікату якості Державної інспекції сільського господарства України, виданого в момент відвантаження вагонів із внутрішніх елеваторів в портовий термінал, із зазначенням показників якості, вказаних у пункті 1 даного контракту (т.1,а.с.22).

Кожен залізничний вагон повинен супроводжуватися сертифікатом якості, виданим Державною інспекцією сільського господарства України; карантинним сертифікатом (п.7.6).

Згідно з п.3.9 контракту продавець уповноважує вантажовідправника надати покупцеві або вантажоодержувачу номер своєї заявки, зареєстрованої в АС Месплан (із зазначенням станцій відвантаження, дороги, кількості та найменування товару до перевезення) не пізніше ніж за три робочі дні до моменту відвантаження товару з внутрішніх елеваторів. Покупець зобов'язаний організувати підтвердження даної заявки в АС Месплан з боку станції призначення (портового терміналу), протягом двох робочих днів з моменту надання номера заявки.

Статтею 17 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, який встановлює обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, закріплено, що перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами. Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами.

Зокрема, порядок планування перевезень вантажів залізницями в усіх видах сполучень, а також обліку виконання планів визначений Правилами перевезень вантажів (статті 17-21 Статуту залізниць України), затвердженими наказом Міністерства транспорту України 09.12.2002 року №873, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за №1030/7318, згідно з п.1.4 яких передача замовлень на перевезення вантажовідправниками та їх узгодження залізницею здійснюється через автоматизовану систему "МЕСПЛАН" (далі - АС МЕСПЛАН).

Уведене відправником замовлення розглядається портом призначення в АС МЕСПЛАН та за умови його погодження замовлення із статусу "заявлено" переводиться портом в статус "узгоджено портом". При узгодженні заявки порт може зазначити в полі "примітка" умови відвантаження.

У разі відмови в прийманні порт переводить заявку із статусу "заявлено" у статус "не узгоджено портом" (п.п.7.3.1. 3.1 п. 7.3 Правил №873).

За змістом статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, вантажовідправником (відправником вантажу, вантажовласником) є зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; вантажоодержувачем (одержувачем вантажу, вантажовласником) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст.6 Статуту).

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ст.23 Статуту).

Як правильно зазначив суд, відповідно до чинного законодавства на відправників покладається обов'язок передачі замовлень на перевезення через автоматизовану систему "МЕСПЛАН"; відправником є особа, вказана у документах на перевезення вантажів, основними з яких є залізничні накладні, які за своєю суттю є письмовою формою угоди на перевезення вантажу, укладеного між відправником та залізницею; відомості в накладних, в т.ч. і стосовно одержувачів вантажу, заповнюються відправниками, що укладають договори перевезення.

З копій залізних накладних, які містяться в матеріалах справи (т.2,а.с.149-158), вбачається, що відправником сої для вивезення в подальшому водним транспортом до Швейцарії та до Німеччини було ТОВ «Тем Транско». При цьому, посилання представників позивача на наявність листів ТОВ «Бахмач Агро», ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Кролевець Агро» до ТОВ «Кролевецький елеватор» (т.3, а.с.211,213-216) про необхідність відвантаження у залізничні вагони представника вантажовідправника ТОВ «ТЕП Транско» сої та сої нестандартної, яка їм належить, як на доказ виконання договорів постачання, укладених з позивачем, є необґрунтованими, оскільки вони не є первинними документами, складеними за наслідками вчинення господарських операцій з постачання товару.

Так, Міністерство фінансів у листі від 27.01.2006 року №31-34000-30-27/1450 дало роз'яснення, що «розпорядження керівника підприємства підтверджує лише дозвіл працівникам підприємства на здійснення операції з передачі майна (розпорядження, вказівку здійснити операцію з передачі майна) і не фіксує факту здійснення самої господарської операції з передачі майна». Тому такі документи не можуть вважатися первинними обліковими документами.

Більш того, в листах ТОВ «Бахмач Агро» вих.№620/1 від 07.12.2012 року та вих.№620/1 від 07.12.2012 року до ТОВ «Кролевецький елеватор» висловлено прохання відвантажити товар в автомобілі автопідприємства ПП «Агро-Транс-Сервіс» (т.3, а.с.212-217), в той час як за умовами договору №39/201/2012-с від 05.12.2012 року з ТОВ «Бахмач Агро», так і за умовами контрактів з іноземними суб'єктами господарювання, поставка сої до ст. Одеса та ст. Миколаїв (вантажний) здійснюється залізничним транспортом.

Згідно з п.2.3, п.2.4.3 договору постачання №11 від 20.02.2013 року з ТОВ «Кролевець Агро» поставка здійснюється на умовах FCA ТОВ «Білопільський елеватор», 41800 Сумська область, м. Білопілля, вул. Чапаєва,1, відповідно до умов «Інкотермс-2000», а не до ст. Одеса або до ст. Миколаїв (вантажний), датою поставки товару визнається дата товарно-транспортних накладних на навантажену в транспорт покупця кількість товару, підписаних продавцем та уповноваженою особою покупця та при поставці товару постачальник зобов'язується надати покупцю видаткову (товарну) накладну на навантажену в транспорт покупця кількість товару. Отже, за цим договором транспортування сої врожаю 2012 року має здійснюватися до елеватору транспортом позивача, тому його твердження про приймання постачальником участі в перевезенні товару до порту залізницею є безпідставним. Також, як на перевірку, так і під час судового розгляду справи не подані копії відповідних транспортних документів, хоча їх наявність прямо передбачена умовами даного договору та вони є визначальними для моменту поставки.

Колегія суддів зазначає, що договори постачання товару з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» були укладені у період після 25 жовтня 2012 року, тобто після спливу терміну для надання іноземним покупцем - «OLAM International Limited» (Сінгапур) письмових інструкцій позивачу щодо залізничної станції призначення, одержувача товару, портового експедитора і митниці, де буде проводитися митне оформлення товару, які є істотними умовами контракту про реалізацію соєвих бобів врожаю 2012 року на експорт, при цьому, зі змісту договорів постачання з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» не вбачається узгодження умов перевезення щодо одержувача товару.

Також, відсутні докази надання вказаними товариствами як вантажовідправниками, уповноважених продавцем, покупцеві або вантажоодержувачу номерів своїх заявок, зареєстрованих в АС Месплан (із зазначенням станцій відвантаження, дороги, кількості та найменування товару до перевезення) та їх підтвердження з боку станції призначення (портового терміналу), як це передбачено положеннями контрактів про реалізацію сої врожаю 2012 року на експорт.

Пунктом 3.5 контракту від 18.01.2013 року №510/14311050, укладеного ТОВ «Білопільский елеватор» з «Alfred C.Toepfer International GMBH» (Німеччина), закріплений обов'язок продавця регулярно інформувати покупця у письмовому вигляді (ФАКС чи електронна пошта) про хід завантаження вагонів, номери дорожньо-транспортних накладних, орієнтовний час прибуття вагонів в портовий елеватор.

Враховуючи, що фактично вантажовідправниками за умовами договорів постачання сої врожаю 2012 року №15/02-2013 від 15.02.2013 року, №28/12-2012 від 28.12.2012 року, №39/201/2012-с від 05.12.2012 року, №11 від 20.02.2013 року були ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», то вказану письмову інформацію позивач мав отримувати саме від перелічених вище суб'єктів господарювання з метою виконання своїх зобов'язань за контрактом про реалізацію соєвих бобів на експорт у Німеччину.

Крім того, всупереч п.3.7 даного контракту не надано доказів погодження між ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро» як вантажовідправниками ТОВ «Білопільский елеватор» з «Alfred C.Toepfer GMBH» кожного 10-денного календарного плану поставки товару та подання відповідної до цього заявки покупцеві по факсу або електронною поштою на доставку товару не пізніше п'яти календарних днів, що передують кожному календарному плану.

З приводу товарно-транспортних накладних (т.3,а.с.164-169,200) слід відмітити, що вони не підтверджують факт транспортування придбаного позивачем товару до ст. Одеса або до ст. Миколаїв (вантажний) для вивезення його водним транспортом за межі України на експорт, оскільки вантажоодержувачем в них значиться ТОВ «Бахмач Агро».

Варто зауважити, що договорами поставки №15/02-2013 від 15.02.2013 року, №28/12-2012 від 28.12.2012 року, укладеними з ТОВ «Білопілля Агросвіт», не визначені умови щодо якості товару, а його найменування вказано як «товар українського походження врожаю 2012 року»; в договорах №39/201/2012-с від 05.12.2012 року та №11 від 20.02.2013 року, укладених з ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», вимоги до якості товару визначені як «вологість 12,0%, сміттєва домішка 2,5%. Інші показники якості товару - відповідно до ДСТУ 4525:2006»; «вологість 8%, смітна домішка 2%, ерукова кислота - 2%».

Водночас, пунктом 1 контракту, укладеного ТОВ «Білопільский елеватор» з «Alfred C.Toepfer GMBH» (Німеччина), передбачені вимоги до якості соєвих бобів не тільки щодо вологості та наявності сміттєвої домішки (12,5% максимум та 3,0% максимум), а й щодо олійної домішки -25,0% максимум та білку базис 31% (т.1, а.с.21), а розділом «якість» контракту з «OLAM International Limited» (Сінгапур) закріплено, що «вологість має становити не більше 12,0%, сміттєва домішка не більше 2,0%, олійна домішка не більше 12,0%, в т.ч. насіння інших олійних - не дозволено, вміст білку в перерахунку на суху речовину - не менше 32%, вміст олії в перерахунку на суху речовину - не менше 18%» (т.1, а.с.34).

Відповідно до ч.1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - за текстом ГК України) (загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч.7 ст.179 цього ж Кодексу).

Згідно зі ст.180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч.1-2 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Приймаючи до уваги намір позивача продати сою та сою нестандартну врожаю 2012 року на експорт та конкретні вимоги іноземних покупців до її якості, такі умови мають бути істотними і для договорів постачання №15/02-2013 від 15.02.2013 року, №28/12-2012 від 28.12.2012 року, №39/201/2012-с від 05.12.2012 року та №11 від 20.02.2013 року, проте, вони не були узгоджені належним чином.

Слід відмітити, що в зазначених договорах не визначений порядок приймання товару за кількістю та якістю, що є порушенням вимогст.180 Господарського кодексу України в частині виконання обов'язку досягнення згоди щодо істотних умов: погодження предмету договору відносно його кількості та якості. З урахуванням норм чинного законодавства сторони відносно порядку приймання товару за кількістю та якістю повинні були керуватися положеннями Інструкцій про порядок прийомки за кількістю та якістю, затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7, зі всіма доповненнями та змінами.

Проте, на підтвердження виконання вказаних договорів позивачем не надані докази дотримання вимог Інструкцій про порядок прийомки за кількістю та якістю, затверджених постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №П-6 та від 25.04.66 р.№П-7, щодо зважування товару, щодо складання матеріально відповідальною особою акту про прийняття товару, щодо перевірки якості товару та інші документи відповідно до положень вказаних Інструкцій за участю вітчизняних постачальників сої.

Видаткові накладні, які наявні в матеріалах справи, судом першої інстанції обґрунтовано визнанні неналежними доказами підтвердження виконання договорів постачання, укладених з ТОВ «Білопілля Агросвіт», ТОВ «Бахмач Агро» та ТОВ «Кролевець Агро», оскільки вони не містять відомостей про умови зберігання на складі одержувача, відомостей щодо зважування та якості товару. Тобто, відсутні саме індивідуальні характеристики товару, які б давали можливість визнати ці накладні підтвердженням виконання саме зазначених договорів.

У сертифікатах якості (т.3,а.с.144-148) продавцем товару значаться не постачальники сої, а ТОВ «ТЕП Транско»; одержувачем - ПАТ ДПЗКУ «Миколаївський портовий елеватор».

Таким чином, судом першої інестанції достовірно встановлено, що позивач в порушення вимог ст.ст.626-629 ЦК України, ст.ст.179,180 Господарського кодексу України неналежним чином оформлював результати поставки відповідних товарів, оскільки всі документи, подані ним в підтвердження реального виконання укладених договорів, містять лише відомості щодо виду товару, його кількості та ціни. При цьому відсутні докази відносно дотримання умов укладених договорів щодо індивідуальних якісних характеристик, які б підтверджували придбання товару саме за наданими позивачем договорами з метою подальшої його реалізації на експорт. Також позивачем не дотримувалися вимоги чинного законодавства щодо порядку прийомки за кількістю та якістю товару, які б давали можливість суду визначити приймання певного товару відповідно до умов конкретного договору. Зазначені порушення призвели до визнання судом певних документів, наданих позивачем, неналежними доказами у справі, про що зазначено вище за текстом.

Крім того, в наданих позивачем на перевірку прибуткових накладних відсутні дані про місце оприбуткування товару, матеріально-відповідальних осіб.

Наявні в матеріалах справи копії довіреностей (т.3,а.с.135-143) стосуються отримання товару не представником позивача у постачальника, а ТОВ «Бахмач Агро» у ТОВ «Кролевецький елеватор», а копії складських квитанцій на зерно (т.3,а.с.233-241) стосуються господарських відносин між ТОВ «Білопілля Агросвіт» та ТОВ «Білопільський елеватор» по зберіганню сої нестандартної на елеваторі на підставі договору складського зберігання від 05.07.2012 року №1, а не операцій з постачання такої сої; предметом договору складського зберігання (т.4,а.с.1-9) є зобов'язання поклажодавця (ТОВ «Білопільский Агросвіт») передати на зберігання сільськогосподарську продукцію зернових, зернобобових та олійних культур врожаю 2013 року, в той час як предметом договорів №15/02-2013 від 15.02.2013 року та №28/12-2012 від 28.12.2012 року є постачання сої врожаю 2012 року.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність відповідачем безтоварності правочину між позивачем та його контрагентами по факти придбання сої, а тому має місце незаконне формування податкової звітності щодо податку з прибутку підприємства та з ПДВ.

Колегія суддів вважає за необхідно звернути увагу, що за загальним правилом (ч.1 ст.71 КАС України) обов'язок по доведеності обставин справи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, полягає на сторонах.

При чому, на стороні відповідача-як суб'єкта владних повноважень полягає більший обов'язок щодо доведеності правомірності прийнятого ним рішення (ч.2 ст.71 КАС України).

Тобто, в даному випадку, якщо відповідач повинен доводити правомірність прийнятого ним ППР, то позивач по справі в той же час також не позбавлений такого обов'язку, при чому позивач повинен доводити належними та допустимими доказами (документами податкового та бухгалтерського обліку складеними у відповідності до вимог до законодавства, без можливості та допуску їх задвоєння) факт вчинення господарських операцій. Тобто, саме позивач повинен доводити товарність своїх операцій, а не навпаки. Перекладання такого обов'язку на відповідача або на суд є безпідставним.

Доводи апелянта, щодо не доведеності збоку відповідача є безпідставними.

Відсутність належних документів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операції, їх суперечливість, складеними з порушенням правил ведення бухгалтерського обліку вказує на неправомірність формування за наслідками безтоварної операції показників податкового обліку. З наведених підстав оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині визначення прийняті відповідачем у межах наданих повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно, а тому не підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, з огляду на недоведеність позивачем обставин, що мають значення для справи, приводить колегію суддів до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білопільський елеватор» - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року по справі №818/261/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі - з 05 лютого 2016 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.