Постанова № 55519909, 04.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2016 року № 826/16231/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В., суддів Літвінової А.В. та Мазур А.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1до Національного банку Українипро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національного банку України, в якому просить визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо ненадання запитуваної інформації на запит від 15.05.2015р., а також зобов'язати Національний банк України надати інформацію на запит від 15.05.2015р.

Позивач в обґрунтування позову по суті зазначає, що 15.05.2015р. в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» звернувся до Національного банку України із запитом щодо отримання інформації про подання заяви на Міжбанкіську валютну біржу АКІБ «УкрСибБанк» в червні 2008р. про продаж доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні. Однак, листом від 17.06.2015р. НБУ зазначив про відсутність у нього такої інформації, чим, як вважає позивач, фактично відмовив позивачу у праві на отримання запитуваної інформації.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи, у задоволення позову просив відмовити у повному обсязі.

Позивач у судове засідання 27.01.2016р. не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі. На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України в судовому засідання судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.05.2015р. позивач в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ст.ст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію» звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просив: «Повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу АКІБ «УкрСибБанк» в червні 2008р. про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 21062,00 дол.США від Заявника через Банк і купівлю української гривні».

За результатом розгляду вказаного запиту Національний банк України листом від 08.06.2015р. №40-01008/37866 повідомив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України відсутня.

Крім того Національний банк України листом від 17.06.2015р. №40-03003/41750 за результатами розгляду цього ж запиту повідомив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що за даними Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України за період з 01.06.2008 до 30.06.2008 було зареєстровано інформацію щодо продажу безготівкових доларів США за гривню АТ «УкрСиббанк» на міжбанківському валютному ринку України.

Повторно повідомлено заявника про те, що інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб-клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України, зокрема, на зазначену в запиті дату, відсутня.

При цьому зазначено, що Національним банком України відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Національного банку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Позивач не погоджується із наданою відповіддю та вважає, що НБУ фактично протиправно відмовило йому у праві на отримання запитуваної інформації.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992р. №2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. До суб'єктів інформаційних відносин, згідно з ч. 1 ст. 4 цього закону належать, зокрема, фізичні особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 зазначеного Закону будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

У той же час порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011р. №2939-VI (далі-Закон №2939-VI).

Згідно із ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація, це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Закону №2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Слід зазначити, що відповідно до статті 19 зазначеного Закону, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно з вимогами статті 20 зазначеного закону, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

В силу приписів частини 1 статті 22 Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З наведеного у сукупності вбачається, що надання публічної інформації зумовлюється її наявністю у відповідного суб'єкта.

В даному випадку, як зазначено вище, позивач звернувся до Національного банку України, як до розпорядника публічної інформації, із запитом щодо отримання інформації про подання заяви на Міжбанкіську валютну біржу АКІБ «УкрСибБанк» в червні 2008р. про продаж доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні.

В контексті наведеного слід зазначити, що порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281, зареєстрованим в Мін'юсті 29.08.2005р. за № 950/11230 (далі - Положення №281).

Пунктом 4 розділу І Положення №281 (в редакції, чинній станом на червень 2008р.) визначено, що міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком.

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №281 торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку України та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку є уповноважені банки та уповноважені фінансові установи (п.4 розділу І Положення №281).

Суб'єкти ринку мають право здійснювати купівлю, продаж іноземної валюти виключно на міжбанківському валютному ринку України (п.6 розділу І Положення №281).

З наведеного вбачається, що фізичні особи - клієнти банків не є безпосередніми суб'єктами міжбанківського валютного ринку України.

Відповідно до пункту 29 розділу І Положення №281 (в редакції, що діяла в 2008 році), суб'єкти ринку укладають між собою та з Національним банком України договори про купівлю, продаж іноземної валюти за безготівкові гривні та підтверджують ці договори виключно під час проведення Торговельної сесії.

Водночас пунктом 32 розділу І Положення №281 (в редакції, що діяла в 2008 році) передбачено, що суб'єкт ринку як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за власні кошти в межах лімітів відкритої валютної позиції має право виконувати заяви та доручення своїх клієнтів (крім суб'єктів ринку), а також задовольняти власні потреби щодо купівлі, продажу іноземної валюти до початку Торговельної сесії.

Суб'єкт ринку має право включати до заявки на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі та/або продажу іноземної валюти (пункт 33 розділу І Положення №281).

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005р. №281 (в редакції, що діяла у 2008 році), уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Заявка в паперовій формі підписується керівником (або особою, яка його замінює) та головним бухгалтером (або особою, яка його замінює) банку (фінансової установи) і залишається на зберіганні в банку (фінансовій установі). Заявка в електронній формі подається до Національного банку України в установлений ним строк.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Пунктом 2.5. глави 2 Правил проведення Торговельної сесії передбачено, що якщо уповноваженим банком за дві години до закінчення Торговельної сесії не повністю задоволені потреби клієнтів та потреби за власними операціями з купівлі-продажу іноземної валюти, то він має право звернутися до Національного банку України щодо купівлі-продажу в нього іноземної валюти за безготівкові гривні.

Для здійснення операції з купівлі-продажу іноземної валюти з Національним банком України уповноважений банк подає до Національного банку України не пізніше ніж за дві години до закінчення Торговельної сесії розгорнуту заявку. Для здійснення операції з купівлі іноземної валюти ця заявка має містити інформацію за кожним видом валют та кожним клієнтом із зазначенням ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ [або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності)], суми, мети купівлі, а також курсу, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

Наразі ж підтвердження угод здійснюється за допомогою Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України.

Відповідно до пункту 4 Правил функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України та перерахування (зарахування) коштів за окремими операціями з іноземною валютою і банківськими металами, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 №281 (в редакції, що діє на момент розгляду справи), для здійснення операції з купівлі іноземної валюти з Національним банком України заявка на участь у Системі підтвердження угод має містити інформацію за кожним видом валют: загальну суму купівлі (із зазначенням у тому числі суми купівлі іноземної валюти для подальшого продажу клієнтам), курс, за яким банк бажає здійснити операцію з купівлі іноземної валюти.

Отже, наведеними положеннями законодавства не передбачено відображення у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) інформації про конкретні заяви фізичних осіб-клієнтів комерційних банків про купівлю або продаж іноземної валюти, а також не передбачено обов'язку передачі комерційними банками таких заяв своїх клієнтів до Національного банку України при здійсненні ними валютних операцій на міжбанківському валютному ринку.

Пунктом ж 1 глави 1 розділу IV Положення №281 передбачено, що клієнт під час проведення операції з обміну (конвертації) іноземної валюти або банківських металів подає до уповноваженого банку, який його обслуговує, заяву про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів за довільною формою, але із зазначенням обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 3 і 4 цієї глави. Клієнт для здійснення операцій з купівлі або продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України має право використовувати форми заяв про купівлю або продаж іноземної валюти, аналогічні до тих, що наведені в додатках 1 - 4 до цього Положення, але без урахування реквізитів, які стосуються банківських металів.

Тобто, заяви про купівлю або продаж іноземної валюти подаються фізичними особами-клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України, що виключає наявність такої заяви клієнта чи інформації про неї у Національного банку України.

Наведене у сукупності свідчить про те, що запитувана позивачем у запиті інформація (щодо повідомлення про подання конкретним клієнтом АКІБ «УкрСибБанк» заяви про продаж іноземної валюти) є такою, що фізично відсутня у Національного банку України, у зв'язку з чим у останнього відсутня можливість її надання, про що в даному випадку і було повідомлено позивача. В ході розгляду справи позивачем не спростовано наведеного та не доведено зворотне.

Відтак, в даному випадку судом не вбачається вчинення відповідачем протиправної бездіяльності при наданні позивачу відповіді на його запит, надана позивачу відповідь про відсутність запитуваної інформації, за висновком суду, є обґрунтованою та не суперечить вищенаведеним положенням законодавства, у зв'язку з чим підстав для задоволення позову не має.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, враховуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись вимогами статей 69-71, 88, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур