Постанова № 55519900, 25.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 січня 2016 року 15:34 № 826/12509/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Мині І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури Українипроскасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача 1: Лелиця В.В.;

від відповідача 2: Гудзь О.М.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 січня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Прокуратури м. Києва, Генеральної прокуратури України, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25.01.2016 р., в якому просить:

1) Скасувати наказ Прокуратури м. Києва № 1817к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 11.06.2015 р. в частині притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва.

2) Скасувати наказ Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. № 24дк «Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 11.06.2015 № 1817к» в частині звільнення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва з позбавленням класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 14.01.2015 №15к.

3) Поновити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 з 11.06.2015 р.

4) Зобов'язати Генеральну прокуратуру України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00034051, 01011, м. Київ, вул. Різницька, буд. 13/15) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) класний чин «юрист 2 класу», присвоєний наказом Генерального прокурора України від 14.01.2015 № 15к.

5) Визнати недійсним запис про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Прокуратури Дніпровського району м. Києва та зобов'язати Прокуратуру м. Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.45/9) зробити дублікат трудової книжки без запису про звільнення та позбавлення класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 14.01.2015 №15к ОСОБА_1.

6) Стягнути з Прокуратури м. Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.45/9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 44 628,82 грн.

7) Допустити негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 з 11.06.2015 р., та стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1) з Прокуратури м. Києва (ідентифікаційний код юридичної особи: 02910019, 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.45/9) середнього заробітку у межах стягнення за один місяць в сумі 6 253,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням прав позивача щодо його участі у процедурі притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки висновок про звільнення не був затверджений в установленому порядку. Крім того, на думку позивача, рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності недостатньо мотивоване та не відповідає тяжкості проступку, у якому він звинувачений.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Так, неетичні висловлювання позивача та підтримання підбурювання до незаконних дій набули широкого резонансу та негативно вплинули на оцінку суспільства щодо діяльності прокуратури та правоохоронних органів вцілому. Своїми діями ОСОБА_1 дискредитував себе як працівника прокуратури та завдав значної шкоди авторитету органів прокуратури. Вказане свідчить про грубе порушення позивачем Присяги працівника прокуратури, а тому дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є співмірним із вчиненим позивачем проступком.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки позивач допустив грубе порушення вимог ст. 18 Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури та Присяги працівника прокуратури в частині несення високого звання працівника прокуратури, тобто скоїв проступок, який порочить його як працівника прокуратури, який є несумісним з подальшим перебуванням в органах прокуратури.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Наказом виконуючого обов'язки прокурора Тендітного А.П. від 11.06.2015 р. № 1817к за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, порушення Присяги працівника прокуратури юриста 2 класу ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва.

На підставі подання виконуючого обов'язки прокурора м. Києва наказом Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. № 24к «Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 11.06.2015 № 1817к» змінено п. 1 наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 11.06.2015 № 1817к і викладено його наступним чином: «Вважати прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва юриста 2 класу ОСОБА_1 звільненим із займаної посади за порушення Присяги працівника прокуратури та вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, з позбавленням його класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 14.01.2015 р. № 15к».

Підставою для прийняття вказаних наказів та звільнення позивача із займаної посади стало те, що ОСОБА_1, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, 10.06.2015 р. приймав участь як прокурор у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва, підтримуючи клопотання слідчого про обрання міри запобіжного заходу.

Притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади з позбавленням його класного чину, здійснено на підставі та у відповідності з вимогами ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 6 ст. 9 та ст.ст. 10, 11 Статуту.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 48 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року N 1789-XII (надалі - Закон N 1789-XII) за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Статтею 142 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил. У деяких галузях народного господарства для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Порядок заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури, які мають класні чини визначено Дисциплінарним статутом прокуратури України (надалі - Дисциплінарний статут).

Статтями першою та другою Дисциплінарного статуту передбачено, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор України та підлеглі йому прокурори здійснюють вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів. Важливою передумовою успішного виконання покладених на прокуратуру функцій є компетентність та особиста дисципліна прокурорів і слідчих прокуратури.

Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства.

Вказані положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з положеннями ст. 46 Закону N 1789-XII.

Статтею 8 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовується за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями, згідно статті 9 Дисциплінарного статуту, є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України"; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Генеральний прокурор України має право застосовувати дисциплінарні стягнення, зазначені у статті 9 цього Статуту, в повному обсязі, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Прокурори Кримської АРСР, областей, міста Києва та прирівняні до них прокурори мають право застосовувати такі дисциплінарні стягнення: догану, пониження на посаді, звільнення, крім пониження в посаді і звільнення працівників, які призначаються Генеральним прокурором України. При необхідності застосування заходу дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокурору України (ст. 10 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до п. 10 Положення про класні чини працівників органів прокуратури України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 № 1795-ХІІ, працівники органів прокуратури, яким присвоєно класні чини, перебувають у них довічно. Позбавлення класного чину може мати місце при звільненні працівника з органів прокуратури за поступки, що порочать його.

Як встановлено судом, наказом виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 11.06.2015 р. № 1817к за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, порушення Присяги працівника прокуратури юриста 2 класу ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва.

Як вже зазначалось вище, підставою для прийняття наказу про звільнення позивача із займаної посади стало те, що ОСОБА_1, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України, 10.06.2015 р. приймав участь як прокурор у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва.

Під час судового засідання ОСОБА_1, всупереч вимогам ст. 15 Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури, здійснив електронну переписку зі свого телефону з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у якій застосовувалися неетичні висловлювання та підбурювання до незаконних дій щодо інших учасників судового процесу.

Зазначена електронна переписка, яка відбулась 10.06.2015 р. у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва за участю ОСОБА_1 та інших учасників події, була висвітлена 11.06.2015 р. на сайті інтернет-видання «ОРД». Прокурская переписка в судебном заседании. ОСОБА_1. ОСОБА_8. ОСОБА_7» та набула широкого суспільного резонансу.

З метою встановлення обставин події, яка відбулась 11.06.2015 р. Прокуратурою м. Києва розпочато службове розслідування.

Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування проводилося, згідно Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24.09.2014 р. № 104 (надалі - Інструкція № 104).

Відповідно до п. 1.2 Інструкції № 104 службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, передбачених цією Інструкцією.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції № 104 метою службових розслідувань (перевірок) є швидке, всебічне, повне та неупереджене з'ясування обставин, за яких скоєно ганебні вчинки, допущено неправомірне втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягання на їх життя, здоров'я та майно, виявлення причини і умов, що їм сприяли, зміцнення службової дисципліни та попередження правопорушень серед особового складу.

Службові розслідування (перевірки) проводяться незалежно від проведення стосовно працівників прокуратури досудового розслідування у кримінальних провадженнях, здійснення проваджень у справах про адміністративні правопорушення (п. 1.4 цієї ж Інструкції).

Відповідно до пп. 2.1.11, пп. 2.1.12 та пп. 2.1.13 п. 2 Інструкції № 104 підставами для проведення службового розслідування (перевірки) є:

- невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави;

- інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури шкодять авторитету органів прокуратури;

- доручення Генерального прокурора України, його заступників про проведення службового розслідування (перевірки).

Відповідно до п. 3.4 Інструкції № 104 про призначення службового розслідування (перевірки) уповноваженим керівником органів прокуратури видається розпорядження, у якому визначається склад комісії (голова та члени), підстава, мета та строки його проведення, прізвище, ім'я, по батькові особи щодо якої проводиться розслідування, та її посада.

Службове розслідування (перевірка) проводиться в строк не більше одного місяця з дня його призначення (п. 3.5 Інструкції № 104).

Згідно із п. 4.2 Інструкції № 104 у випадках, не передбачених п. 4.1 цієї Інструкції, службові розслідування (перевірки) в центральному апараті проводяться за вказівкою першого заступника Генерального прокурора України, заступників Генерального прокурора України працівниками відповідних структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, а в прокуратурах обласного рівня - працівниками структурних підрозділів апарату за рішенням їх перших керівників.

У проведенні службових розслідувань (перевірок) можуть брати участь працівники цього управління.

Не пізніше наступного робочого дня після затвердження керівником висновку службового розслідування (перевірки) голова та члени комісії зобов'язані повідомити про його завершення особу, стосовно якої воно проведено, про що зробити відповідну відмітку (пп. 6.2.12 Інструкції № 104).

З урахуванням наведеного вище, виконувачем обов'язків прокурора м. Києва 11.06.2015 р. видано розпорядження № 71, яким призначено проведення службового розслідування стосовно прокурорів прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_7 щодо дотримання останніми вимог Присяги працівника прокуратури та Дисциплінарного статуту.

Відповідно до п. 6.1.2 Інструкції № 104 з метою швидкого, всебічного та повного з'ясування всіх обставин, які стали підставою для проведення розслідування, були запрошені членом комісії 11.06.2015 р. для надання пояснень щодо обставин події електронної переписки, висвітленої в Інтернет ресурсах .

Відповідно до наданих ОСОБА_1 письмових пояснень, останній зазначив, що у ході вищевказаного судового засідання він здійснив електронну переписку з другом та колегою (ОСОБА_7, ОСОБА_8), якою повідомив останніх, що його постійно фотографують та залякують у судовому засіданні.

Крім того, позивач пояснив, що дана переписка носила жартівливий характер, а тому він не вбачає в своїх діях порушення вимог Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури.

Позивач зазначає, що прокуратурою міста Києва порушено вимоги ст. 149 КЗпП України щодо отримання від порушника трудової дисципліни письмових пояснень, оскільки надані позивачем пояснення отримано від нього під примусом та йому не надано можливості подати власні заперечення.

Однак, слід зазначити, що позивача відповідно до вимог п. п. 7.1, 7.2 Інструкції № 104 проінформовано про підстави проведення службової перевірки, склад комісії, роз'яснено право заявляти клопотання про відводи, надавати усні, письмові пояснення, робити заяви, у встановленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування.

Водночас ОСОБА_1 будь-яких клопотань, скарг та зауважень з підстав призначення службового розслідування не надав. З розпорядженням про проведення службової перевірки стосовно нього та інших учасників події, позивач був ознайомлений 11.06.2015, про що свідчить відмітка за його підписом із зазначенням дати ознайомлення. Пояснення щодо здійснення ним електронної переписки у групі з іншими прокурорами надав власноручно та у письмовому вигляді.

Слід зазначити, що позивачем не зазначено, яким чином Прокуратурою м. Києва здійснювався примус при наданні ним пояснень. Позивач не скористався правом відмови від надання пояснень та не був позбавлений права для надання у подальшому додаткових пояснень щодо обставин події та зауважень з цього приводу.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність твердження ОСОБА_1 щодо застосування примусу відносно нього та будь-якого обмеження його прав.

Крім того, позивач зазначає, що достовірність електронної переписки, яка набула поширення у засобах масової інформації, не перевірялась. Разом з тим, позивач жодних доказів щодо спростування обставин події та їх достовірності у ході службового розслідування не надав, а сам факт здійснення такої переписки жодним з її учасників не заперечувався.

Щодо тверджень позивача, що оскаржуваний наказ про звільнення його з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва винесено до завершення службового розслідування, слід зазначити наступне.

В силу приписів ч. 3 ст. 48 Закону N 1789-XII за неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність, згідно із Дисциплінарним статутом прокуратури України, який затверджується Верховною Радою України.

Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Отже рішення про накладення дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення працівника приймається особисто прокурором, який уповноважений застосовувати заходи дисциплінарного впливу до працівників. При цьому, для вирішення питання щодо накладення дисциплінарного стягнення обов'язковою умовою є лише отримання письмових пояснень у працівника з приводу обставин дисциплінарного проступку. Отже, факт підписання висновку службового розслідування не є обов'язковою передумовою для звільнення працівника, оскільки перевірка призначається лише для з'ясування певних обставин.

Отже, доводи позивача щодо передчасного притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставними. При цьому суд враховує, що висновки службового розслідування підтверджують наявність підстав для вжиття дисциплінарного стягнення, а саме службове розслідування завершено 11.06.2015 р.

Таким чином, рішення про звільнення позивача було прийнято за висновками службового розслідування.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи позивача стосовно того, що під час його звільнення було порушено норми Закону України «Про державну службу», а також те, що відповідачем 1 не враховано тяжкість вчиненого позивачем проступку при застосуванні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, про що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII (надалі - Закон N 3723-XII) регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах прокуратури, апаратах судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, Національної поліції, Національного антикорупційного бюро України та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Необхідним критеріям оцінки діяльності прокурорів, слідчих в силу положень ст. 46 Закону N 1789-XII є необхідні ділові і моральні якості, принциповість, компетентність, добросовісність, високі моральні якості.

Частиною 2 ст. 46 Закону N 1789-XII передбачено, що особи, вперше призначені на посади старших прокурорів та прокурорів прокуратур, слідчих прокуратури, приймають "Присягу працівника прокуратури" такого змісту:

"Я, (прізвище, ім'я, по батькові) вступаючи на службу в прокуратуру, присвячую свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі та урочисто присягаю:

неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України;

сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку;

захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави;

постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповим, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.

Усвідомлюю, що порушення присяги несумісне з подальшим перебуванням в органах прокуратури".

Прокурор і слідчий підписують текст прийнятої Присяги, яка додається до особової справи. Про прийняття Присяги вноситься запис у трудову книжку. Процедура прийняття Присяги визначається Генеральним прокурором України.

Тобто, приймаючи Присягу державного службовця, прокурор свідомо приймає на себе обов'язок захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави.

Верховний Суд України в постанові від 03.02.2015р. (справа №21-602а14), вирішуючи спір щодо поновлення державного службовця на посаді та аналізуючи Присягу державного службовця зазначив, що звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Аналізуючи зміст Присяги працівника прокуратури, можна дійти висновку, що під порушенням присяги слід розуміти скоєння працівником прокуратури проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 20.12.2012 р. прийняв Присягу працівника прокуратури.

Відповідно до вимог ст. 46-2 Закону N 1789-XII прокурори і слідчі підлягають звільненню з органів прокуратури, у тому числі з позбавленням класного чину, зокрема, за порушення "Присяги працівника прокуратури".

Кодексом професійної етики та поведінки працівників прокуратури визначено, що виконання покладених на прокуратуру завдань потребує від її працівників високого професіоналізму, неупередженості, чесності, порядності та здатності протистояти намаганням неправомірного впливу на їхню службову діяльність (надалі - Кодекс).

Статтею 4 Кодексу визначено основні принципи професійної етики та поведінки працівників прокуратури. Так, професійна діяльність працівників прокуратури ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; поваги до прав і свобод людини і громадянина; незалежності та самостійності; політичної неупередженості та нейтральності; толерантності; рівності перед законом, презумпції невинуватості; справедливості та об'єктивності; професійної честі і гідності, формування довіри до прокуратури; конфіденційності; прозорості службової діяльності; утримання від виконання незаконних рішень чи доручень; недопущення конфлікту інтересів; компетентності та професіоналізму; зразковості поведінки та дисциплінованості.

При виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має поважати права та свободи людини і громадянина відповідно до вітчизняних та міжнародних правових норм, усвідомлюючи, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Працівник прокуратури повинен ставитися до громадян справедливо, уважно, доброзичливо та неупереджено згідно із загальнолюдськими принципами моралі (ст. 6 Кодексу).

Відповідно до ст. 10 Кодексу працівник прокуратури повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.

У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживати заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому зобов'язані керівники відповідних прокуратур.

Своєю самовідданістю, неупередженістю, сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.

В силу ст. 15 Кодексу при виконанні службових обов'язків працівник прокуратури має дотримуватися загальноприйнятих норм моралі та поведінки, бути взірцем добропорядності, вихованості і культури. Порушення трудової та виконавської дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для працівника прокуратури і тягнуть за собою у відповідних випадках передбачену законом відповідальність.

Окрім того, згідно із ст. 18 Кодексу працівник прокуратури не має права використовувати своє службове становище в особистих інтересах або в інтересах інших осіб.

У разі явного порушення закону, очевидцем якого став працівник прокуратури, він вживає усіх можливих передбачених законодавством заходів для припинення протиправних дій та притягнення винних осіб до відповідальності.

Працівнику прокуратури слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати високе звання працівника прокуратури, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс.

Поза службою поводити себе коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення працівника прокуратури, з метою ухилення від відповідальності.

Таким чином, служба в органах прокуратури передбачає самовідданість, неупередженість, сумлінне виконання службових обов'язків, сприяння підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. При цьому слід наголосити, що непристойна поведінка є неприпустимо для працівника прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, події, які відбулися 10.06.2015 р. у судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Києва, впродовж тривалого часу висвітлювалися у засобах масової інформації, набули широкого негативного розголосу, а електронна переписка негативного змісту за участю позивача підірвала авторитет органів Прокуратури м. Києва та правоохоронних органів вцілому.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що учасником засідання ОСОБА_9, яке відбулося 10.06.2015 р. у Дніпровському районному суду м. Києва, до Прокуратури м. Києва була подана заява про злочин, скоєний організованою злочинною групою - бандою, передбачений ч. 4 ст. 28, ст.257, ч. 3 ст. 350, ст.400 КК України. Зі змісту вказаної заяви вбачається, що під час судового засідання журналістом ОСОБА_10 було зафіксовано на фото переписку прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8. З переписки можна зрозуміти, що прокурори вирішують між собою як розправлятися з неугодними їм особами, у зв'язку із чим у ОСОБА_9 є підстави вважати, що йшлося про організацію розбійного нападу на нього.

Аналіз фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів дає суду дійти висновку, що ОСОБА_1 дискредитував себе як працівника прокуратури та завдав значної шкоди авторитету органів прокуратури.

Наведене свідчить про грубе порушення прийнятої позивачем Присяги працівника прокуратури, а тому, на переконання суду, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із займаної посади є співмірним із вчиненим позивачем проступком.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивача в частині скасування наказу Прокуратури м. Києва № 1817к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 11.06.2015 р. в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва, скасування наказу Генерального прокурора України від 19.06.2015 р. № 24дк «Про зміну наказу виконувача обов'язків прокурора м. Києва від 11.06.2015 № 1817к» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва з позбавленням класного чину «юрист 2 класу», присвоєного наказом Генерального прокурора України від 14.01.2015 №15к, а тому підстави в їх задоволенні відсутні.

Враховуючи, що оскаржувані накази видані Прокуратурою м. Києва в межах наданих ним законом повноважень та, відповідно до ст. 46-2 Закону № 1789-XII, з урахуванням положень ст.ст. 8, 9, 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України, Кодексу професійної етики та поведінки працівника прокуратури, відповідно позовні вимоги щодо поновлення на роботі позивача, зобов'язання повернути йому класний чин, внести запис до трудової книжки та стягнення середнього заробітку, які є похідними, також не підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд має керуватися критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено правомірність його дій, водночас позивачем не доведено обставини в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями 69 - 71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання її повного тексту особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови виготовлено 05.02.2016 р.