Постанова № 55519869, 04.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

04 лютого 2016 року 08:30 №826/24145/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Літвінової А.В., суддів Кротюка О.В., Мазур А.С., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД»доДержавної фіскальної служби України провизнання протиправною податкової консультації,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання податкової консультації (роз'яснення) Державної фіскальної служби України від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15 такою, що не відповідає законодавству.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вказана податкова консультація контролюючого органу не відповідає законодавчим положенням в частині обов'язкових передумов для застосування платниками єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, передбаченого положеннями пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не відносяться до податкового законодавства, а тому надана товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» відповідь на запит не може вважатися податковою консультацією у розумінні статті 52 Податкового кодексу України та не може бути оскаржена до суду у відповідності до положень податкового законодавства. Разом з тим, відповідачем наголошено, що за своєю суттю відповідь з поставленого у запиті позивача питання є обґрунтованою та такою, що відповідає приписам законодавства, яке регулює порядок справляння єдиного внеску.

Розгляд справи №826/24145/15 здійснено у порядку письмового провадження на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» звернулось до Державної фіскальної служби України із запитом від 16.09.2015 за вих. №2015/602 про надання письмового роз'яснення окремих положень податкового законодавства України, а саме: просило роз'яснити чи застосовуються страхувальником понижуючий коефіцієнт за умови виконання всіх вимог пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідь на вказаний запит Державною фіскальною службою України листом від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15 повідомлено, що у разі якщо хоча б одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є донарахування до мінімальної бази нарахування при розрахунку лікарняних, відпускних та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.

Вважаючи вказану податкову консультацію такою, що не відповідає положенням податкового законодавства, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, суд виходить з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу України).

За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства. (пункт 52.3 статті 52 Податкового кодексу України).

Приписами пунктів 52.4 та 52.5 статті 52 Податкового кодексу України передбачено, що консультації надаються контролюючими органами. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Водночас, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору (пункт 53.3 статті 53 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені законодавчі положення вбачається, що податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Так, приписами частини першої статті 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

При цьому, згідно з пунктом 31 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

Таким чином, суд вказує, що Державна фіскальна служба України, як контролюючий орган, наділена повноваженнями щодо здійснення адміністрування єдиного внеску, а, відтак, питання, поставлене товариством з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» у запиті від 16.09.2015 за вих. №2015/602, підлягає розгляду відповідачем із подальшим наданням податкової консультації.

Як було зазначено, товариство з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» звернулось до Державної фіскальної служби України за роз'ясненням щодо застосування страхувальником понижуючого коефіцієнту за умови виконання всіх вимог пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2464, якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати.

Так, пунктом 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

З огляду на вказане вбачається, що за умови одночасного дотримання платником єдиного внеску вищеперелічених трьох умов (крім платників, до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати понижуючий коефіцієнт. Інших умов для застосування коефіцієнту законодавством не передбачено.

У той же час, у пункті 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не передбачено заборони використання платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту у разі якщо хоча б одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є донарахування до мінімальної бази нарахування при розрахунку лікарняних, відпускних та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами).

При цьому, суд звертає увагу, що норми передостаннього абзацу частини п'ятої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вказують, що у разі, якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Таким чином, зазначена норма вказує, що роботодавець при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, повинен сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

Заробітна плата може не перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, наприклад: коли у звітному місяці були лікарняні, відпускні, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами, допомога по тимчасовій непрацездатності, чи робота на умовах неповного робочого дня (тижня), легкі умови праці, мали місце прогули та в інших випадках.

У пункті 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зокрема, вказано, що коефіцієнт застосовується при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам за умови дотримання умов, визначених названим пунктом.

Таким чином, якщо роботодавцем виконані умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в тому числі, коли було здійснено донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, роботодавець має право застосувати коефіцієнт до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами. Більше того, як було зазначено вище, головними умовами застосування коефіцієнта є збільшення бази нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу на 20 і більше відсотків по всьому підприємству, за умови, що середній платіж на одну застраховану особу буде не менше ніж в 2014 році.

Вказаний висновок узгоджується з роз'ясненнями, наданими листом Пенсійного фонду України «Опис формату Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 року за №460/26905» від 19.06.2015 року, в якому зазначено, що під час заповнення реквізиту 21 «Суми нарахованого єдиного внеску за звітний місяць (на заробітну плату (дохід)» єдиний внесок на суми різниці нараховується без застосування понижуючого коефіцієнта».

Вказана позиція також викладена у листі комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики від 10.11.2015 №04-27/10-1785.

Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов до висновку про невідповідність оскаржуваної податкової консультації, наданої листом від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15, вимогам чинного законодавства в частині справляння єдиного внеску, оскільки при її наданні контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена безпосередньо положеннями пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а, відтак, оскаржувана податкова консультація є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Разом з тим, правила статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, стосовно зазначення позивачем у позовній заяві способу захисту судом порушених прав, не виключають можливості обрання іншого способу захисту самим судом. Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду України від 20.04.2010, ЄДРСР №9341137).

У той же час, відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, для належного захисту порушених прав позивача, суд зобов'язує Державну фіскальну службу України надати товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» нову податкову консультацію з питання, поставленого у запиті від 16.09.2015 за вих. №2015/602, з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

Беручи до уваги вищенаведене у сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України, надану листом від 13.10.2015 №21626/6/99-99-17-03-01-15.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України надати товариству з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» нову податкову консультацію з питання, поставленого у запиті від 16.09.2015 за вих. №2015/602, з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Літвінова А.В.

Судді Кротюк О.В.

Мазур А.С.