Постанова № 55519652, 22.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2016 року 810/5969/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Асоціації фермерських господарств "Таврія"

до

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

третя особа

Державна фіскальна служба України

про

скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Асоціація фермерських господарств "Таврія" звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, третя особа: Державна фіскальна служба України про скасування рішення від 20.11.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АФГ "Таврія" (код ЄДРПОУ 22749307), а також про зобов'язання ДФС України внести до Реєстру платників податку на додану вартість зміни щодо скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АФГ "Таврія" та запис про реєстрацію платника податку на додану вартість АФГ "Таврія".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган незаконно та безпідставно прийняв рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість АФГ "Таврія", оскільки підприємство не подавало до державного реєстратора будь-яких документів про ліквідацію товариства. Крім того, позивач зауважив, що чинним законодавством передбачено чіткий перелік підстав, коли здійснюється анулювання реєстрації платника податку на додану вартість у зв’язку з прийняттям підприємством рішення про припинення.

Відповідач та третя особа будь-яких пояснень та заперечень проти позову до суду не надали.

Ухвалою від 21.01.2016 суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову правомірність заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Асоціація фермерських господарств "Таврія" була зареєстрована платником податку на додану вартість 01.08.2014, на підставі чого підприємству було присвоєно індивідуальний податковий номер 227493021184.

20.11.2015 відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АФГ "Таврія".

З інформації "Анулювання реєстрації платників ПДВ", наявної на сайті ДФС України, вбачається, що причина анулювання - ліквідація за власним бажанням.

При цьому, позивач стверджує, що підприємство не подавало до державного реєстратора будь-яких документів про ліквідацію АФГ "Таврія".

В той же час, не погоджуючись із таким рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Відповідно до підпункту "б" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

Пунктом 184.2 статті 184 Податкового кодексу України передбачено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату, зокрема, подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

При цьому, відповідно до п. 5.5. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Зокрема, вказаним пунктом Положення визначено, що контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Такими документами є, зокрема, затверджений ліквідаційний баланс, передавальний акт, розподільчий баланс або документальне підтвердження факту затвердження цих документів (для платників ПДВ - юридичних осіб) та відомості (повідомлення, документи), якими підтверджується наявність у Єдиному державному реєстрі запису про прийняття рішення про припинення юридичної особи, або копія такого рішення (для юридичних осіб, відомості про яких не включаються до Єдиного державного реєстру), заява або повідомлення платника ПДВ, уповноваженого органу чи особи про прийняття рішення про припинення платника ПДВ (для постійних представництв нерезидентів, договорів про спільну діяльність, договорів управління майном, угод про розподіл продукції), відомості (повідомлення, документи), якими підтверджується наявність у Єдиному державному реєстрі запису про прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем (для фізичних осіб - підприємців) (підстава - підпункт "б" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Отже, наведені норми чинного законодавства вказують, що анулювання реєстрації платника податку відбувається за наявності кількох підстав, а саме: прийняття рішення про припинення та затвердження ліквідаційного балансу або передавального акту, або розподільчого балансу відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

Порядок ліквідації юридичної особи передбачений статтями 104, 105, 110-112 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч. 5 цієї ж статті Цивільного кодексу України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Як зазначив позивач, 20.11.2015 в Єдиному державному реєстрі був вчинений запис про прийняття рішення АФГ "Таврія" про припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

Таким чином, оскільки в Єдиному державному реєстрі запис щодо припинення позивача шляхом ліквідації був вчинений 20.11.2015, тому двохмісячний строк для заявлення кредиторами своїх вимог до позивача закінчиться не раніше 20.01.2016.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України, кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Тобто, лише після закінчення строку для заявлення кредиторами позивача своїх вимог та за відсутності судових спорів з кредиторами щодо невизнаних позивачем кредиторських вимог, останній матиме право здійснювати розрахунки зі своїми кредиторами.

Відповідно до ч. 11 ст. 111 Цивільного кодексу України, після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Таким чином, ліквідаційний баланс позивач зможе затвердити лише через кілька місяців після прийняття рішення про припинення, після того, як вчинить усі передбачені законодавством дії у процедурі ліквідації.

Отже, з наведеного слідує, що лише після затвердження позивачем ліквідаційного балансу, відповідач матиме законне право анулювати реєстрацію позивача, як платника ПДВ на підставі підпункт "б" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України.

Однак, станом на момент прийняття відповідачем рішення щодо виключення позивача з Реєстру платників ПДВ, позивачем ліквідаційний баланс не міг бути затверджений в силу закону.

Крім того, відповідач не надав суду будь-яких доказів того, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, позивачем чи ліквідатором АФГ "Таврія" був затверджений ліквідаційний баланс або передавальний акт, або розподільчий баланс.

Матеріали справи також не містять доказів того, що позивач приймав будь-які рішення та ініціював анулювання реєстрації платника ПДВ.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 02.12.2015 АФГ "Таврія" було подано до державного реєстратора документи для проведення реєстраційної дії "Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу або державного органу про відміну рішення щодо припинення юридичної особи", а саме: рішення засновників (учасників) про відміну рішення засновників про ліквідацію юридичної особи.

Отже, з наведеного вбачається, що спірне рішення прийнято відповідачем в порушення вимог підпункту "б" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, що в свою чергу призвело до протиправного позбавлення платника податку права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту та права на виписку податкових накладних, у зв’язку з чим суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ДФС України внести до Реєстру платників податку на додану вартість зміни щодо скасування анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АФГ "Таврія" та запис про реєстрацію платника податку на додану вартість АФГ "Таврія", суд зазначає наступне.

Пунктом 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, визначено, що підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру.

Підстав вважати, що відповідач буде відмовлятись від внесення до реєстру запису щодо скасування анулювання реєстрації на даний час немає, а тому суд не може на майбутнє врегульовувати ці правові відносини, судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів.

Тобто з викладено слідує, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене та з урахуванням встановлення судом протиправності рішення відповідача від 20.11.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість АФГ "Таврія", суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість з дати анулювання реєстрації - 20 листопада 2015 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб’єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Проте, відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду обґрунтованих доказів та не довів наявність підстав для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість - АФГ "Таврія".

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, вони стягненню на їх користь не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 97, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Асоціації фермерських господарств "Таврія" - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 20.11.2015 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Асоціації фермерських господарств "Таврія" (код ЄДРПОУ 22749307) з моменту його прийняття.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації Асоціації фермерських господарств "Таврія" (код ЄДРПОУ 22749307) платником податку на додану вартість з дати анулювання реєстрації - 20 листопада 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Заходи забезпечення адміністративного позову в адміністративній справі №810/5969/15, які були вжиті ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, - залишити в силі до набрання постановою суду законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.