Постанова № 55519589, 02.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року Житомир справа № 806/5378/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Капинос О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ветеринарної медицини в Овруцькому районі Житомирської області про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку в сумі 9846,90 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у сумі 1526,75 грн.,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління ветеринарної медицини в Овруцькому районі Житомирської області, в якому просить стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку в сумі 9846,90 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів сплати в сумі 1526,75 грн., а всього кошти в сумі 11373,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом заступника Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України від 02.04.2015 року № 176-к його звільнено із посади начальника правління ветеринарної медицини в Овруцькому районі Житомирської області з 03.04.2015 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП та ст. 37 Закону України "Про державну службу". Всупереч вимогам ст.ст.116 КЗпП України при звільнені відповідачем не було проведено виплат належних сум, а лише 19.06.2015 року на картковий рахунок позивача надійшли кошти в сумі 9248,54 грн. При цьому компенсація втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її сплати та індексація грошових доходів населення за період затримки не нараховувалася і не виплачувалася, у вз"язку з чим просить стягнути зазначені кошти з відповідача.

Представник позивача до суду не прибув, згідно поданої заяви просить справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача до суду не прибув, просить справу слухати у їх відсутність. Згідно поданих письмових заперечень на позовну заяву позов не визнає. Зокрема, зазначає, що станом на день звільнення позивача з роботи 03.04.2015 року на казначейських рахунках Управління коштів не було, у зв"язку з чим кошти для виплати заробітної плати позивачу були перераховані лише 19.06.2015 року. Таким чином вважає, що у відповідача відсутня вина у затримці виплат, тому і відсутні юридичні підстави для застосування відповідальності за затримку розрахунку, передбачені ст.117 КЗпП України.

У відповідності до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника Управління ветеринарної медицини в Овруцькому районі Житомирської області.

Наказом заступника Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України від 02.04.2015 року № 176-к позивача звільнено із займаної посади з 03.04.2015 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП та ст. 37 Закону України "Про державну службу" (а.с.10).

Відповідно до копії довідки Управління ветеринарної медицини в Овруцькому районі Житомирської області №01-06/15 від 08.07.2015 року ОСОБА_1 при звільнені з 03.04.2015 року було нараховано заробітну плату в сумі 383,52 грн. та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11578,64 грн. Вказані виплати було здійснено 19.06.2015 року (а.с.11 зворот, 13).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст. 117 КЗпП обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до абз.2 розділу ІІ даного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Отже, під час проведення розрахунку відшкодування слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата.

Аналогічної позиції підтримується Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015 року справа № 6-195цс14.

З довідки про заробітку плату позивача за 2015 рік вбачається, що заробітна плати за лютий 2015 року становить 3662,41 грн. та за березень 2015 року становить - 3814,07 грн. (а.с.11, 26).

Отже сума, середнього заробітку, який відповідач зобов"язаний сплатити на користь позивача за час затримки розрахунку становить 9847,06 грн. (7476,48 грн. - заробітна плати за останні 2 календарні місяці (3662,41 грн.+3814,07 грн): 41 день (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за останні два календарні місяці роботи з урахуванням вихідного дня 9 березня 2015 року) = 182,35 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) х 54 дні (кількість робочих днів затримки).

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995, № 108/95-ВР (зі змінами і доповненнями) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III від 19.10.2000 року (зі змінами і доповненнями) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 цього Закону визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (ст.3 Закону).

Крім того, проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати визначається Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

Згідно п.4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають доходи громадян, які не мають разового характеру (постійні доходи), а виплата компенсація за невикористану відпустку має разовий характер, тому вказана сума індексації не підлягає, а позовні вимоги в цій частині безпідставні.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає, що позивачу підлягає нарахуванню сума компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату заробітної плати за період квітень-травень 2015 року.

За повідомленням Державної служби статистики України (Урядовий кур"єр за 14.05.2015 року та 10.06.2015 року) індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2015 року становив 114,0 %, а у травні 2015 року - 102,2 %. Всього до розрахунку 114,0:100 = 1,140 та 102,2:100 = 1,022.

Отже, сума компенсації позивачу становить 641 грн. (296,50 грн. (сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за мінусом відрахувань) х 1,140=338 грн. + 296,50 грн.х1,022=303 грн.)

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9846,90 грн. - середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 641 грн. - компенсації втрати частини заробітної плати, а всього 10487,90 грн.. В решті позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 86,94,2158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління ветеринарної медицини в Овруцькому районі Житомирської області (код 26279070) на користь ОСОБА_1 (інд.н. НОМЕР_1) 10487,90 грн. (десять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень дев"яносто копійок), з яких 9846,90 грн. (дев"ять тисяч вісімсот сорок шість гривень дев"яносто копійок) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 641 грн. (шістсот сорок одна гривня) компенсації втрати частини заробітної плати.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос