Постанова № 55519555, 12.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 р. Справа № 804/9686/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

за участю представників:

позивача Дудченко Т.І.

відповідача Глущенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Трейдінг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 №0000245000 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Рубікон-трейдінг» (код ЄДРПОУ 20273272) збільшена сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 78 115,01 грн., у тому числі 52 076,67 грн. за основним платежем та 26 038,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Рубікон-Трейдінг». Висновки акту №32/28-01-50-01-20273272 від 14.07.2015 року, податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року за №0000245000 вважає необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог чинного законодавства та такими що підлягає скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, взявши до уваги пояснення свідка, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України.

Судом встановлено, що основними видами економічної діяльності позивача є будівництво будівель та здавання в оренду власного нерухомого майна.

На підставі наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України від 26.06.2015 року №43 податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Рубікон-Трейдінг» з питання взаємовідносин з ТОВ «Євро Атлант Груп» (код за ЄДРПОУ 39207138) за вересень 2014 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №32/28-01-50-01-20273272 від 14.07.2015 року, яким встановлено порушення ТОВ «Рубікон-Трейдінг» п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 та п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяли на дату здійснення операції), в результаті чого ТОВ «Рубікон-Трейдінг» завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, визначеного до сплати в бюджет на загальну суму 52 076,67 грн. за вересень 2014 року в сумі 52 076,67 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки позивач подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України заперечення №312 від 20.07.2015 року, в яких просив скасувати висновки акту від 14.07.2015 року №32/28-01-50-01/20273272.

Відповідач, розглянувши заперечення ТОВ «Рубікон-Трейдінг», залишив висновки акту від 14.07.2015 року №32/28-01-50-01/20273272 без змін.

На підставі акту перевірки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000245000 від 30.07.2015 року, яким ТОВ «Рубікон-Трейдінг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 78 115,01 грн., в тому числі 52 076,67 грн. за основним зобов'язанням та 26 038,34 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність податкового повідомлення-рішення є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення, податковий орган зокрема визначив непідтвердженість факту придбання послуг у ТОВ «Євро Атлант Груп» з огляду на відсутність в них належним чином оформлених паперових носіїв та відсутністю факту реєстрації ТОВ «Євро Атлант Груп» податкової накладної, та як наслідок непідтвердженість факту здійснення господарських операцій стосовно її подальшої реалізації покупцям та правомірність визначення суми податкового зобов'язання від такої реалізації.

Отже, податковий орган дійшов висновку, що оскільки не підтверджено факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Євро Атлант Груп» з позивачем, у останнього не виникає податкових зобов'язань та відсутнє право на податковий кредит.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 04.09.2014 року позивачем ТОВ «Рубікон-Трейдінг» (Замовник) було укладено договір підряду з ТОВ «Євро Атлант Груп» (Підрядник) за №0409-14.

Відповідно зазначеного договору Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик, власними або залученими силами, з використанням матеріалів власного постачання, виконати будівельно-монтажні роботи на Об'єкті: «Житловий комплекс по вул. К. Цеткін в м. Дніпропетровську» та передати їх результати Замовнику у встановлений даним договором строк відповідно до умов даного договору. Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах, визначених в даному договорі».

На виконання умов договору №0409-14 від 04.09.2014 року між ТОВ «Рубікон-Трейдінг» та ТОВ «Євро Атлант Груп» підписано акт приймання-передачі виконаних будівельних робіт від 30.09.2014 року (КБ-2в), довідка про вартість будівельних робіт КБ-3 та виписана податкова накладна №190 від 26.09.2014 року на загальну суму 312 460,0 грн., в тому числі ПДВ 52 076,67 грн.

Судом встановлено, що оплату за будівельні роботи по договору підряду від 04.09.2014 року №0409-14 здійснено платіжним дорученням від 26.09.2014 року №731 в сумі 312 460,00 грн.

Сума податку на додану вартість по податковим накладним виданим ТОВ «Євро Атлант Груп» у розмірі 52 076,67 грн. включено до податкового кредиту за вересень 2014 року.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним вказаного договору, укладеного позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення цього договору та його виконання сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договору.

Всі надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Судом також встановлено, договір підряду між позивачем та ТОВ «Євро Атлант Груп» пов'язаний з напрямком господарської діяльності позивача, а саме ТОВ «Євро Атлант Груп» залучалось ТОВ «Рубікон-Трейдінг» до виконання трудомістких будівельних робіт, необхідних для подальшого будівництва ТОВ «Рубікон-Трейдінг» житлового комплексу по вул. К.Цеткін в м. Дніпропетровську.

Допитаний в якості свідка прораб на будівництві позивача ОСОБА_6 пояснив, що ТОВ «Євро Атлант Груп» було залучено для проведення бетонних робіт в якості субпідрядної організації. Підтвердив, що роботи фактично проводились цією організацією.

Статтею 323 Господарського кодексу України передбачено, що договори підряду (субпідряду) на капітальне будівництво укладаються і виконуються на загальних умовах укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Кабінетом Міністрів України, відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668 затверджено Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві (надалі Загальні умови).

Відповідно до пункту 47 Постанови КМУ «Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 року №668 забезпечення робіт проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником будівництва.

Таким чином, посилання Відповідача в акті перевірки на факт ненадання до перевірки проектної документації як на підставу відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Євро Атлант Груп» не приймаються судом, оскільки ТОВ «Рубікон-Трейдінг» не є замовником будівництва будівельного об'єкту, а виступало лише генеральним підрядником.

Підставою для висновку податкового органу про те, що операції між позивачем та його контрагентами не мають реального характеру стала відсутність актів приймання-передачі фронту робіт (будівельного майданчика).

Однак, судом встановлено, що умовами укладеного договору підряду №0409-14 від 04.09.2014 року не передбачено наявність та складання будь-яких письмових актів прийому-передачі будівельного майданчика, а передбачено фактичне передання фронту робіт від Генпідрядника до Субпідрядника.

Судом також не приймаються посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що ТОВ «Рубікон-Трейдінг» не мало права на податковий кредит оскільки ТОВ «Євро Атлант Груп» не зареєструвало податкову накладну від 26.09.2014 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в редакції чинній на момент складення податкової накладної у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судом встановлено, що позивач, дізнавшись про факт відсутності реєстрації податкової накладної ТОВ «Євро Атлант Груп», надав до СДПІ з обслуговування ВП у м. Дніпропетровську додаток №8 до податкової декларації від 20.10.2014 року з ПДВ за вересень 2014 року зі скаргою на постачальника ТОВ «Євро Антланта Груп» щодо відсутності реєстрації податкової накладної №190 від 26.09.2014 року та лист СТ-291 від 20.10.2014 року, копії первинних документів на підставі яких сформований податковий кредит.

Таким чином, позивачем були виконані всі дії, передбачені законодавством для включення сум до податкового кредиту.

З огляду на встановлені обставини, які підтверджують рух активів в процесі здійснення господарських операцій, зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача та досліджені докази, суд вважає, помилковим висновок податкового органу, щодо непідтвердженості реальності проведених господарських відносин між ТОВ «Рубікон-Трейдінг» та контрагентом та як наслідок завищення податкового кредиту в сумі 52 076,67 грн.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції ТОВ «Рубікон-Трейдінг» та ТОВ «Євро Атлант Груп» є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «Рубікон-Трейдінг» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість.

Суд також зазначає, що не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Слід враховувати, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Конституційний принцип індивідуалізації відповідальності знайшов своє відображення в Постановах ВСУ від 06.04.2004 р. по справі 8/140, від 29.10.2010 р. по справі 21-14-а10, від 31.01.2010 р. по справі № 21-47а10, де встановлено, якщо контрагент платника податку не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це не тягне відповідальності та негативних наслідків для самого платника податку.

Більш того, згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» віл 23 лютого 2006 року № 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до ч.2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Судами України при вирішенні спорів з податковими органами застосовані три основні рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обовязків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини виклав у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії ». Також, у справі «Інтерсплав» проти України » (2007 рік, заява № 803/02), Суд, у п. 38 рішення зазначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений в такі зловживання».

Перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам ст. 1 Протоколу № 1, Європейський суд з прав людини застосував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає дотримання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Після проведення відповідної оцінки, Європейський суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не дотримується, коли платника ПДВ позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування при відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, або доказів того, що йому було відомо/повинно було бути відомо про таку діяльність його постачальників.

Відповідно, Суд констатував факт порушення ст. 1 Протоколу № 1, якою гарантується право на мирне володіння майном.

Рішення ж Європейського суду з прав людини у податкових спорах не дозволяють поставити публічний інтерес (наповнення бюджету) вище приватного (свобода господарської діяльності та захист права власності).

За інших обставин платник податку не має нести відповідальність за порушення законодавства своїми контрагентами.

В даному випадку, під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ «Рубікон-Трейдінг». Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України не відповідає частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов ТОВ «Рубікон-Трейдінг» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністативний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Трейдінг" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №0000245000, винесене Спеціалізованою державною податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубікон-Трейдінг" сплачений судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2015 року.

Суддя С.І. Озерянська