Рішення № 55518699, 03.02.2016, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/4033/15-ц

Провадження № 2/0182/1135/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.02.2016 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

при секретарі - Снєгульської В.М.

за участю:

представника позивача - Жовтяк О.В.

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" про визнання недійсними умов кредитного договору ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 та просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 4050,56 доларів США; 168,67 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 64,80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 14,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф ( фіксована частина) - 12,15 доларів США, штраф (процентна складова) - 214,92 доларів США, всього заборгованість в розмірі 4525,52 доларів США, що за курсом НБУ на день звернення до суду складає 93089,86 грн.(дев'яносто три тисячі вісімдесят дев'ять грн. 86 коп.)

В обґрунтування позову послався на те, що кредитний договір № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року , який укладений з ОСОБА_2 належним чином не виконується, виникла заборгованість. Про наявність боргу ОСОБА_2 перед банком був повідомлений поручитель ОСОБА_5, однак заборгованість відповідачами в добровільному порядку не сплачена.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі та просили суд відмовити позивачу в задоволенні позову. ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом та просить суд визнати недійсними п.6.2 кредитного договору № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року та умови договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати; сплати винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2. Договору та застосувати наслідки недійсності правочину ( його частини). В обґрунтування зустрічного позову позивач послалась на те, що зазначені умови є несправедливими та не відповідають вимогам ст.11,18 Закону України „Про захист прав споживачів", ст.ст. 203,215.509 ЦК України. З цих же підстав є необґрунтовані і вимоги банку про стягнення штрафів, оскільки це подвійна відповідальність і не ґрунтується на законі. Просять суд задовольнити зустрічний позов ( а.с.53-55).

Представник ПАТ КБ „Приватбанк" проти зустрічного позову заперечувала та просила відмовити в позові у зв'язку з пропуском ОСОБА_2 строків позовної давності , а також зазначила, що визначені у договорі розміри винагород за отримання фінансового інструменту за своїм розміром є фіксованими та окремо на будь-яку частину кредитного зобов'язання не нараховуються, та є наслідком домовленості сторін договору. Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору. Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним в укладенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором. Заперечення ОСОБА_2 про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке грунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами-юридичної відповідальності. Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну. Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності. Отже, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі Банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.( а.с. 56-61)

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк" заперечує, просить задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 ( а.с.51,52)

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року (а.с. 13-15).

За умовами договору ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 10800 доларів США на термін до 20.06.2017 року.

Як вбачається з пояснень сторін та матеріалів справи ОСОБА_2 укладаючи договір письмово була ознайомлена з умовами кредитування, що підтверджується її особистим підписом та не заперечувалось ОСОБА_2 в судовому засіданні.

Перевіривши зміст кредитного договору судом не встановлено, що він суперечить ЦК України та іншим актам законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Також позивач суду не надала доказів, в обґрунтування доводів позовної заяви, що її волевиявлення не було вільним і не відповідало її внутрішній волі.

Договір вчинено у формі, яка встановлена законом і він спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки кошти за договором ОСОБА_2 отримала , здійснювала платежі, що не оспорювалось в судовому засіданні.

При укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримано принцип свободи договору.

Заперечення ОСОБА_2 про незаконність та несправедливістьп.6.2 кредитного договору № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року та умови договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати; сплати винагороди за проведення додаткового моніторингу є необґрунтованими, оскільки визначені у договорі розміри винагород є наслідком домовленості сторін договору.

Щодо посилань ОСОБА_2 на незаконність нарахування одночасно пені та двох видів штрафів, є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами-юридичної відповідальності, а тому визначення сторонами в кредитному договорі штрафів та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності.

З огляду на викладене, судом під час розгляду справи не встановлено будь яких підстав для визнання умов кредитного договору недійсним.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки , судом встановлено, що оспорюваний договір було укладено 20.06.2007 року і того ж дня ОСОБА_2 була обізнана з умовами кредитування, отримала кредитні кошти, частково сплачувала періодичні платежі на погашення кредиту , то строки позовної давності спливли 20.06.2010 року.

Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду тільки 27.11.2015 року зі спливом позовної давності, заяви про визнання поважними причини пропуску позовної давності суду не подавала, а тому з урахуванням вище викладеного в зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити відповідно до ч.4 статті 267 ЦК України.

Як вбачається з наданого ПАТ КБ „Приватбанк" розрахунку ОСОБА_2 станом на 14.05.2015 має заборгованість за кредитним договором № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року в розмірі 4050,56 доларів США; 168,67 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 64,80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 14,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф ( фіксована частина) - 12,15 доларів США, штраф (процентна складова) - 214,92 доларів США, всього заборгованість в розмірі 4525,52 доларів США, що за курсом НБУ на день звернення до суду складає 93089,86 грн.(дев'яносто три тисячі вісімдесят дев'ять грн. 86 коп.)( а.с.4-8)

До сьогоднішнього дня заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року не сплачена.

ОСОБА_5 за договором поруки № NIH0G100493447\1 від 20.06.2007 року є поручителем перед кредитором за виконання зобов'язань ОСОБА_2 за зобов'язаннями по кредитному договору № NIH0G100493447 від 20.06.2007 року( а.с.17) ОСОБА_5 повідомлявся про наявність заборгованості ОСОБА_2 перед банком та отримав вимогу про погашення заборгованості ( а.с.10-12), однак ОСОБА_5 добровільно вимоги Банку не виконав.

Відповідно до статті 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості по кредитному договору з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 солідарно підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідачів підлягають також стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 930 грн.90 коп.

Керуючись ст. ст. 203, 205,215, 256,261,267, 524, 526, 533, 527, 530,543, 549, 553, 554, 1050,1054 ЦК України, ст. ст. 10,11,60, 213, 215, 226 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задовольнити .

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" заборгованість за кредитом у розмірі 4050,56 доларів США; 168,67 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 64,80 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 14,41 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штраф ( фіксована частина) - 12,15 доларів США, штраф (процентна складова) - 214,92 доларів США, всього заборгованість в розмірі 4525,52 доларів США, що за курсом НБУ на день звернення до суду складає 93089,86 грн.(дев'яносто три тисячі вісімдесят дев'ять грн. 86 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" понесені судові витрати у розмірі 465 грн. 45 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" понесені судові витрати у розмірі 465 грн. 45 коп.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк „ПриватБанк" про визнання недійсними умов кредитного договору відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд

Суддя: А. Г. Багрова