Рішення № 55518353, 04.02.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8076/15-ц

Провадження № 2/204/533/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року м. Дніпропетровськ

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Старостенко Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ревякіної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив суд ухвалити рішення, яким визнати за нею, право власності за набувальною давністю на підвальне приміщення АДРЕСА_1 (попередня назва - АДРЕСА_1), у м. Дніпропетровську. В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_3, з 10.04.1981 року проживала з родиною у квартирі АДРЕСА_2. 20 травня 1998 року Рішенням Красногвардійської районної ради № 133/2 «Про надання для побутових потреб підвального приміщення у будинку АДРЕСА_3 (з житловою площею 28, 1 кв. м загальною площею 48,0 кв.м) батькові позивача - ОСОБА_4, на склад родини 6 (шість) чоловік. При цьому в рішенні райради було помилково вказано номер підвального приміщення (32 замість 30), про що свідчить Довідка КВЖРЕП Красногвардійського району № 77 від 19.02.2013 року. У вказаній Довідці зазначено, що за адресою: АДРЕСА_3 (2-кімнатна, житловою площею 28,8 кв.м., загальною площею 48,0 кв.м.) раніше проживала ОСОБА_5, яка була виписана 01.06.1993 року з кв. АДРЕСА_3. При виготовленні нової інвентарної справи від 17.05.1994 року № 6467 АДРЕСА_3, у якій проживала ОСОБА_5 стала обліковуватися під АДРЕСА_2 (2-кімнатна, житловою площею - 28,1 кв.м., загальною площею - 42.7 кв.м). В рішенні РВР від 20.05.1998 року № 133/2 про надання квартири, що звільнилася під побутові потреби гр. ОСОБА_6 (склад родини 6 чол.), було помилково вказано квартира під АДРЕСА_3 з площами, що не відповідають виготовленій інвентарній справі. На момент надання підвальної квартири під побутові потреби ОСОБА_4 до складу родини входили: позивач, його дочка, ОСОБА_3, ОСОБА_7 (онука), ОСОБА_8 (онука), ОСОБА_9 (правнук), ОСОБА_10 (правнук). ІНФОРМАЦІЯ_7 року батько позивача ОСОБА_4 помер. Інші члени родини були зняті з реєстрації: ОСОБА_7 - 08.07.2014 року, ОСОБА_8 - 17.01.2013 року, ОСОБА_9 - 17.01.2013 року, ОСОБА_10 - 18.01.2000 року. Зазначила, що вона постійно користувалася підвальним приміщенням, зберігала там необхідні речі та консервацію, зробила там ремонт, що підтверджується актом від 10 листопада 1999 року, затвердженим Начальником ЖЕКу-18, та підписаним майстрами ЖЕКу, згідно якого позивачем проведено ремонт у приміщенні, наданому під побутові потреби, а саме: здійснено штукатурку віконних отворів, поклейка шпалер у всьому приміщенні, здійснено заміну електричної проводки, у кухні встановлений умивальник, підключено газ за рахунок мешканця, відремонтовано вхідні двері, встановлено та підключено газову плиту, замінено 6 віконних стекол. Крім того, протягом всього періоду користування підвальним приміщенням, позивач сплачувала комунальні послуги за користування ним, що підтверджується Довідкою № 381 від 30.11.2015 року. 08 лютого 2013 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було проведено технічну інвентаризацію квартири АДРЕСА_2 та складено технічний паспорт. У технічному паспорті відображено план підвалу, приміщення АДРЕСА_2, літ. В-2 та наведено Журнал внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень літ. В-2: підвал, номер квартири - 30, 1 - приміщення, загальна площа - 14,6 кв.м.; 2 - приміщення, загальна площа 13,5 кв.м., З - коридор, загальна площа - 2,7 кв.м.; 4 - кухня, загальна площа - 9,0 кв.м.; 5 - санвузол, загальна площа - 2,9 кв.м.; загальна площа приміщення АДРЕСА_2 - 42,7 кв.м. 20 вересня 2013 року позивачем та її дочкою ОСОБА_1 було приватизовано квартиру АДРЕСА_2, про що Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради видано свідоцтво про право власності на житло. Втім дочка фактично проживала окремо від позивача, підвальним приміщенням не користувалася, та претензій щодо нього не має. Відповідно до Звіту про оцінку майна від 03.12.2015 року ринкова вартість підвалу, приміщення АДРЕСА_1 становить 40 091,23 грн. Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 26.11.2015 року М 897- р "Про перейменування топонімів АДРЕСА_1) було присвоєне нове найменування - вулиця ОСОБА_11. Оскільки позивач, починаючи з 1998 року, добросовісно, відкрито, та безперервно володію підвальним приміщенням АДРЕСА_1 просила визнати за нею право власності за набувальною давністю. Враховуючи наведене просила позов задовольнити.

У судовому представник позивача заявлені вимоги підтримала та просили його задовольнити з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у позові. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивач взагалі не звертався до ДМР з заявою про визнання за ним права власності на спірне приміщення, у зв'язку з чим спору між сторонами не має, а тому і підстав для задоволення позову не має. Також пояснив,що в даному випадку відсутня обов'язкова умова для набуття права власності за набувальною давністю - це добросовісність володіння, оскільки фактично позивач перебував з місцевою радою у договірних відносинах, оскільки приміщення було надано у користування згідно рішення місцевою ради. Оскільки він був обізнаний про власника цього майна то він не на був права власності за набувальною давності. Враховуючи наведене просив у позові відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 родилась ІНФОРМАЦІЯ_1 года (зазначено мовою оригіналу), що підтверджується посвідкою про народження серії НОМЕР_1 від 30.06.1944 року (а. с. 10). Батьками у зазначеній посвідці про народження вказані ОСОБА_13, ОСОБА_14 (зазначено мовою оригіналу).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_2 від 08.12.2015 року, ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_16, актовий запис № 546 від 30.04.1961 року. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_3.

Так, згідно вищевказаного витягу, шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_3 - розірвано, актовий запис № 1235 від 31.10.1973 року (а. с. 12).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища № НОМЕР_3 від 08.12.2015 року, ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_19, актовий запис № 14 від 08.01.1977 року. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_19.

Так, згідно вищевказаного витягу, шлюб між ОСОБА_19 та ОСОБА_3 - розірвано, актовий запис № 1492 від 16.11.1979 року (а. с. 11).

Судом також встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради № 133/2 від 20.05.1998 року ОСОБА_6, який мешкає з родиною з шести чоловік, в двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 надано для побутових потреб підвальну квартиру АДРЕСА_3 з житловою площею 28,1 кв.м, загальною площею 48,0 кв.м на склад родини 6 чоловік (а. с. 6).

Згідно довідки від 10.06.1995 року, головним винаймачем АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 Члени сім`ї: дочка - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, батько - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, дочка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, онук - ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 8)

ОСОБА_6, помер ІНФОРМАЦІЯ_7 року, про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблений актовий запис № 1242, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, яке видане відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську Дніпропетровського міського управління юстиції від 05.02.2002 року (а. с. 13).

Відповідно до довідки про склад сім`ї від 24.11.2015 року, головним винаймачем АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 Члени сім`ї: дочка - ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_2 - знята з реєстрації 08.07.2014 року, батько - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 - знятий з реєстрації 04.02.2002 року, дочка - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 - знята з реєстрації 17.01.2013 року, онук - ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_5 - знятий з реєстрації 18.01.2000 року, онук - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6 - знятий з реєстрації 17.01.2013 року (а. с. 9).

Згідно Акту від 16.11.1999 року, складеного начальником ЖЕК-18 та підписаного майстрами, позивач провів ремонт у приміщенні, наданому під побутові потреби, а саме: здійснив штукатурку віконних отворів, поклейку шпалер у всьому приміщенні, здійснив заміну електричної проводки, у кухні встановив умивальник, підключив газ, відремонтовано вхідні двері, встановив та підключив газову плиту, замінив 6 віконних стекол (а. с. 14).

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05 вересня 2013 року виданого управлінням Житлового господарства Дніпропетровської міської ради, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Свідоцтво видано згідно з розпорядженням № 8/55-13 від 05 вересня 2013 року (а.с. 21).

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 13668693 від 29.11.2013 року право власності на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 було зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по ? частці за кожною (а.с. 22).

Відповідно до технічного паспорту № 52012 від 08.02.2013 року на квартиру АДРЕСА_2 у житловому будинку № 55, АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, підвал, приміщення АДРЕСА_2 літ.- В-2, складається з: 1 - приміщення, загальна площа - 14,6 кв.м.; 2 - приміщення, загальна площа 13,5 кв.м., З - коридор, загальна площа - 2,7 кв.м.; 4 - кухня, загальна площа - 9,0 кв.м.; 5 - санвузол, загальна площа - 2,9 кв.м.; загальна площа приміщення АДРЕСА_2 - 42,7 кв.м. (а. с. 20).

Згідно розпорядження Дніпропетровського міського голови від 26.11.2015 року М 897- р «Про перейменування топонімів АДРЕСА_1) було присвоєне нове найменування - АДРЕСА_1 (а.с. 24-25).

Відповідно до довідки № 77 від 19.02.2013 року виданої комунальним виробничим житловим Ремонтно-експлуатаційним підприємством Красногвардійського району встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 (2-х кімнатаа, житловою площею 28,8 кв.м., загальна площа 48,0 кв.м.) раніше мешкала ОСОБА_5 При виготовлені нової інвентарної справи від 17.05.1994 року № 6467 АДРЕСА_3, стала рахуватися під АДРЕСА_1 (2-х кімнатна, житловою площею 28,1 кв.м., загальна площа 42,7 кв.м.). У рішенні РВК від 20.05.1998 року № 132/2 про надання квартири під побутові потреби гр.. ОСОБА_23 була помилково вказана квартира під АДРЕСА_3 с площами, не відповідаючи ми виготовленій інвентарній справі (а.с. 7).

Відповідно до довідки № 381 від 30.11.2015 року виданої КП «Житлове господарство Красногвардійського району» ДМР встановлено, що дана довідка надана ОСОБА_3 в тому, що вона дійсно проживала за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до рішення РВК від 20.05.1998 року № 132/2 під побутові потреби було приєднано підвальне приміщення. Згідно інвентарної справи від 08.02.2013 року № 52012, житлова квартира АДРЕСА_2 складається з 2-х жилих кімнат, площею 30,5 кв.м. загальною площею / 52,8 кв.м. Загальна площа приєднаного підвального приміщення АДРЕСА_2 складає 42,7 кв.м. (а.с. 15).

Судом встановлено та цей факт не оспорюється сторонами, що спірне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 є підвальним приміщенням та не має статусу житлового приміщення, а багатоквартирний будинок АДРЕСА_1, в якому розташоване спірне підвальне приміщення належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Також сторонами не оспорюється той факт, що Позивач не звертався до Відповідача з заявою про визнання за ним права власності.

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Як вже зазначалося спірне нежитлове підвальне приміщення є допоміжним приміщенням та відноситься до приміщень загального користування.

Отже, спірне нежитлове підвальне приміщення належить власникам квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем суду не надано доказів, що визнання права власності на спірне підвальне приміщення не порушить законних прав та інтересів інших співвласників, та доказів на підтвердження того, що вони не заперечують проти визнання права власності на підвальне приміщення за Позивачем.

Щодо підстав набуття права власності за набувальною давністю суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Однією з підстав набуття права власності є давність володіння, або набувальна давність.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно роз'яснень наданих у п. 9 Постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (надалі - Постанова ВССУ № 5 від 07.02.2014 року) при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суд повинен враховувати, наступні обставини:

1) володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

2) володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

3) володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ.

Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач (ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто, виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння. Однією із ознак володіння, необхідних для набуття права власності на річ за набувальною давністю, є добросовісність володіння, тобто обставини, у зв'язку із якими виникло володіння чужою річчю не повинні давати найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

Водночас. позивачу було відомо про ту обставину, що право власності на спірне приміщення належить територіальній громаді та перебуває у комунальній власності.

Факт добросовісності Позивача повинен існувати саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. В той же час, в судовому засіданні було встановлено, що Позивач, коли почав володіти майном знав, що не є його володільцем. Крім того, Позивачем не доведено перед судом того факту, що відсутні інші особи, яки могли б претендувати на це майно.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач по справі з самого початку володіння вказаним підвальним приміщенням перебував з власником майна фактично у договірних відносинах, оскільки зазначення приміщення було надано у володіння та користування згідно рішення виконавчого комітету Красногвардійської районної ради № 133/2 від 20.05.1998 року, що виключає факт добросовісності володіння, крім того вона була обізнана про власника майна, з огляду на що, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 344 ЦК України до виниклих між сторонами правовідносин.

Таким чином, щодо добросовісності володіння, наявність якої є обов'язковою умовою для набуття права власності за набувальною давністю, суд зазначає, що позивачем по справі зазначена умова не дотримана, оскільки у судовому засіданні встановлено, що вона знала з самого початку володіння спірного нерухомого майна, що воно їй не належить, була обізнана про особу володільця та про відсутність в нього підстав для набуття права власності на вказане приміщення нерухомого майна. Таким чином, суд вважає, що позивач по справі є недобросовісним володільцем.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, набувальна давність застосовується до випадків безтитульного володіння чужим майном. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

У даному випадку у Позивача була наявна можливість звернутися до власника з заявою про надання йому підвального приміщення у власність, тобто існували підстави для виникнення права власності у Позивача на інших підставах, ніж за набувальною давністю. Однак позивач одразу звернувся до суду.

Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Однак, Позивачем не доведено перед судом факту порушення, невизнання або оспорювання його прав та інтересів Відповідачем, а тому підстав для судового захисту прав позивача суд не вбачає.

З огляду на наведене, встановивши та проаналізувавши усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні обставин справи усі докази у їх сукупності, суд приходить до переконання, що підстав для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю не має, а тому слід відмовити у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому судові витрати по справі підлягають віднесенню на позивача.

На підставі ст.ст. 15, 328, 335, 344, 369, 382 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 3, 10, 57- 61, 88, 169, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_3 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез