Ухвала суду № 55516425, 04.02.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"04" лютого 2016 р. Справа № 817/2398/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Жарському В.В. ,

за участю представника позивача -Жуковського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Єгорової Марини Євгенівни, державного реєстратора-приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2015 року задоволено позов ОСОБА_4

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 21043927 від 30.04.2015 державного реєстратора - приватного нотаріуса Єгорової Марини Євгеніївни, Київським міський нотаріальний округ, м. Київ про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ТзОВ Факторингова компанія "Вектор Плюс", номер запису про право власності: 9540658.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.

Зокрема, апелянт посилається на те, що вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки нотаріус не є суб"єктом владних повноважень.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2008 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі -Банк) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.) було укладено договір про надання споживчого кредиту №1701/0908/71-140 (далі -кредитний договір), відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_4 кредит у розмірі 39 000,00 доларів США, а остання зобов'язувалася у свою чергу, в порядку та на умовах визначених кредитним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту (а.с.117-124).

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним Кредитним договором, 30.09.2008року, між Позивачем та Банком укладено Договір іпотеки №1701/0908/71-140-Z-1 (далі - договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є. (а.с.12-15), за умовами якого, в іпотеку передана квартира АДРЕСА_1, загальною площею 63,2 кв.м., житловою площею 48,0 кв.м., і складається із 3 (трьох) житлових кімнат.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ Факторингова компанія "Вектор Плюс" було укладено Договір факторингу № 15, відповідно до якого було відступлено право вимоги виконання боржниками, в т.ч. і ОСОБА_4 по укладених договорах застави та іпотеки до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс". При цьому Сторони погодили, що права вимоги заборгованості по кредитних договорах та права вимоги по Договорам забезпечення, укладених з боржниками відступаються Банком Фактору на основі "як є" без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі.

З моменту відступлення Банком Фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржникам щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими Фактору. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов'язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов'язкових платежів. Внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_4

Також, 28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" (Первісний іпотекодержатель) та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (Новий іпотекодержатель) укладено договір, предметом якого стало відступлення права вимоги за договорами іпотеки, зазначеними реєстрі, в тому числі за договором №1701/0908/71-140-Z-1 від 30.09.2008 року укладеним з ОСОБА_4

30 квітня 2015 року на підставі заяви уповноваженої особи ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" Кандаєвої Діни Русланівни приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.Є. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 628673356101, номер запису про право власності: 9540658 від 30.04.2015) про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" код ЄДРПОУ 38004195, на об'єкт нерухомого майна: трикімнатну квартира № 26, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Дубенська, будинок БОС 303, загальною площею 63,2 кв.м., яка є предметом Іпотечного договору №1701/0908/71-140-Z-1 від 30.09.2008.

Суд першої інстанції перевіряючи спірне рішення на відповідність вимогам ст.2 КАС України, дійшов висновків, що при прийнятті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, приватний нотаріус, як державний реєстратор, діяв протиправно.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень урегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV від 01.07.2004 (далі - Закон №1952-IV).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст.2 Закону №1952-IV).

Частиною 5 ст.3 Закону №1952-IV встановлено, що державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV визначено коло осіб, які можуть бути державними реєстраторами, а саме: державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

В свою чергу, за змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Згідно із ч.10 ст.16 Закону №1952-IV, під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи, визначені у частині сьомій цієї статті (власник, інший правонабувач, сторона правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи), повинні повідомити орган державної реєстрації прав, державного реєстратора про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна.

Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 №868 (надалі Порядок), встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України №1952-IV.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, які також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено нотаріальну дію - засвідчення справжності підпису, перевірка дієздатності та повноважень уповноваженої особи ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" Кандаєвої Діни Русланівни під час складення заяви від 30.04.2015 реєстраційний №11229077 про виключення іпотеки, накладеної на квартиру за адресою м. Рівне, вул. Дубенська, будинок БОС 303, кв.26 згідно договору іпотеки №1701/0908/71-140-Z-1 від 30.09.2008 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, державним реєстратором - приватним нотаріусом Єгоровою Мариною Євгеніївною, Київського міського нотаріального округу, м. Київ прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 21043927 від 30.04.2015 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", номер запису про право власності: 9540658.

Проте, умовами договору не передбачено можливість прийняття рішення нотаріусом щодо позбавлення права власності на квартиру шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем. Зокрема, п. 12.3. іпотечного договору передбачено способи задоволення вимог іпотекодержателя. Так, відповідно до п. 12 Іпотечного договору № 1701/0908/71-140-7-1, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Стафійчук С.Є., іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги одним з таких способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

п. 12.1. за рішенням суду;

п. 12.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса;

п. 12.3. згідно з договором задоволення вимог Іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, викладене в пп. 12.3.1 та 12.3.2:

п. 12.3.1. передбачає право іпотекодержателя в порядку встановленому ст. 37 Закону України "Про іпотеку", зареєструвати за собою право власності на предмет іпотеки. Підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки є договір задоволення вимог або застереженням в договорі, яке прирівнюється до такого договору.

п. 12.3.2. передбачає право іпотекодержателя в порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку", продати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Також, частиною 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено підстави звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: рішення суду; виконавчий напис нотаріуса; договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 цього Закону, договором про задоволення вимог іпотекодержателя також вважається і відповідне застереження в іпотечному договорі. Частина 3 тієї ж статті розкриває способи позасудового врегулювання спору за договором про задоволення вимог іпотекодержателя - передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону та право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

За змістом ч. 1 ст. 37 Закону "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Частиною 1 ст. 38 Закону, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 9 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", договір купівлі-продажу предмета іпотеки, укладений відповідно до цієї статті, є правовою підставою для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було предметом іпотеки.

З огляду на вищезазначене, як договором іпотеки так і Законом України "Про іпотеку" нотаріус, в процесі звернення стягнення на предмет іпотеки має право посвідчувати договори купівлі-продажу іпотечного майна, що укладаються між іпотекодержателем та будь-якою особою-покупцем та відповідно вносити записи до державного реєстру про перехід права власності до особи покупця на підставі договору купівлі-продажу, але ні в якому разі не приймати рішення щодо наділення чи позбавлення ту чи іншу особу права власності, всупереч вимогам закону порушуючи фундаментальні принципи права та норми діючого законодавства.

Окрім того, з досліджених у справі доказів вбачається, що на час вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, які фактично призвели до відчуження від позивача квартири, в останній зареєстровані і проживають двоє малолітніх дітей: ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Проте, при державній реєстрації права власності на квартиру за ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс", приватним нотаріусом не дотримано вимог пп. 3.1. Глави 1 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, за якою, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю малолітніх осіб, а також осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких правочинів.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованих висновків задовольнивши позовні вимоги та скасувавши зазначене рішення.

Доводи апелянта про те, що нотаріус не є суб"єктом владних повноважень, а тому вказаний спір не є публічно-правовим та не відноситься до юрисдикції адміністративного суду є безпідставними.

З прийняттям Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (Закон № 1952-IV) державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Тобто, держава в цій частині делегує нотаріусам владні повноваження, а тому розгляд позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно належить до адміністративної юрисдикції.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" грудня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" лютого 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_3

3- відповідачу Єгорова Марина Євгенівна,державний реєстратор-приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу вул.В.Васильківська,72 офіс 143,м.Київ,01004

4-третій особі: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" - пр-т Московський,28-А,м.Київ,04655

5 - представнику позивача адвокату Жуковському Олегу Васильовичу АДРЕСА_2,