Ухвала суду № 55515694, 03.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 876/2476/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015р. по справі №819/1/15-a за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-Ф" до Чортківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області, Чортківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

05.01.2015р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області від 18 серпня 2014 року №0003672200, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11022521,00 грн. і №0003662200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1553129,00 грн. та податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №0004012200, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 409245,0грн., з яких сума нарахованого грошового зобов'язання за основним платежем становить 327396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) становить 81849,00 грн. і №0003992200, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1105705,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 276426,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.02.2015р. позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав невірно встановлених обставин справи, порушення норм матеріального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що щодо завищення ТзОВ «ЕДЕМ - Ф» від'ємного значення податку на прибуток підприємств та податкового кредиту за період з 07.12.2011р. по 31.12.2013р. по господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Лідергаз», згідно акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 30.04.2014р. №312/3/22-07-36885099 про неможливість проведення зустрічної звірки, не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТзОВ «Лідергаз» з контрагентами-постачальниками за лютий, червень-грудень 2013 року, січень 2014 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення п.п.14.1.36, п.п.14.1.231, п.14.1 ст.14 ПК України.

Так, в період з грудня 2012 року по квітень 2013 р. постачальниками природного газу на ТзОВ «Лідергаз» були ПАТ "КОНЦЕРН СТИРОЛ", ПрАТ "СЄВЄРОДОНЕЦЬКЕ ОБ'ЄДНАННЯ АЗОТ", ПАТ "РІВНЕАЗОТ", ПАТ "АЗОТ", в яких основний вид діяльності - виробництво добрив і азотних сполук і в жодного немає виду діяльності за кодом КВЕД - 35. 23 - «Торгівля газом через місцеві трубопроводи».

Податкові зобов'язання ТзОВ «Лідергаз» з вересня 2013 року взагалі не декларувало, однак формувало податковий кредит з вересня 2013 року по січень 2014 року, що відповідно призвело до розбіжностей між податковим зобов'язанням та податковим кредитом ТзОВ «Лідергаз» по контрагентах - постачальниках.

Вважає, що ТзОВ «Лідергаз» порушено ч.1 ст.203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до реальних вигодонабувачів, зокрема ТзОВ «Едем - Ф».

Не підтверджено перевірками податкових органів реальність проведених господарських операцій з контрагентами - постачальниками.

Щодо завищення податкового кредиту ТзОВ «Едем - Ф» у період з серпня по грудень 2013 року в сумі 1290769 грн., то згідно даних бухгалтерського обліку ТзОВ «Едем - Ф» будівельних робіт підрядником - ТзОВ «БК Авалон» не здійснювалося, акти приймання-передачі робіт відсутні.

ТзОВ «БК Авалон» виписано податкові накладні за виконанні земляні роботи та влаштування підпірної стінки на загальну суму 7744613,00 в т.ч. ПДВ 1290768,83 грн.

У податкових накладних, виписаних ТОВ «БК Авалон» №3 від 02.10.2013 р., №5 від 08.11.2013 р., та №4 від 05.12.2013 р., у графі номенклатура товару зазначено послугу - Влаштування підпірної стінки.

Однак, при відсутності фактичного здійснення робіт і підписання сторона, актів приймання-передачі робіт форми КБ-2в здійснено авансові проплати. Також у графі «вид цивільно-правового договору» зазначено номер і дату договору - №1/0813 від 05.08.2013 року.

ТзОВ «Едем - Ф» не подавалося до податкових декларацій за звітні податкові періоди заяв із скаргою на постачальників, як це передбачено абз.11 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України, однак віднесено суми ПДВ до податкового кредиту у відповідних періодах.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який заперечив апеляційну скаргу, представника податкового органу, який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено виїзну документальну перевірку ТзОВ «Едем - Ф» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.12.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 07.12.2011 р. по 31.12.2013 р., про що складено Акт перевірки від 11.07.2014року №849/22-37888305, яким встановлено порушення Товариством: п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року в сумі 1105705 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2013 року в сумі 327396 грн.; завищено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язанням та податковим кредитом з ПДВ за грудень 2013 року в сумі 1553129 грн.; п.138.2. ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на прибуток за 2013 р. в розмірі 11022521 грн.

На підставі акту перевірки Чортківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Тернопільській області прийнято податкові повідомленням-рішенням №0003672200, №0003662200 від 18.08.2014 року; №0003642200 від 18.08.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість на загальну суму 491094,0грн. та №0003652200 від 18.08.2014 року, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1105705,00 грн.

За результатами оскарження до вищестоячого органу, рішенням ГУ ДФС у Тернопільській області від 23.10.2014р. подана скарга позивача була задоволена частково: податкове повідомлення-рішення №0003662200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0003672200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0003642200 в частині 81849,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано і в іншій частині залишено без змін; податкове повідомлення-рішення №0003652200 в частині 276426,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано і в іншій частині залишено без змін.

На виконання вказаного вище рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 23.10.2014р., відповідачем було прийнято нові податкові повідомлення-рішення №0004012200 від 12.11.2014 року та №0003992200 від 12.11.2014 року.

У зв'язку з прийняттям зазначеного податкового повідомлення-рішення з моменту його отримання товариством (17 листопада 2014 року) на підставі ст.60 Податкового кодексу України є відкликаним податкове повідомлення-рішення №0003642200 та №0003652200 від 18.08.2014 року.

06 листопада 2014 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою (з подальшими доповненнями та уточненнями), у якій просив скасувати повністю податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами проведення перевірки.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 15 грудня 2014 року №868516/99-99-10-01-15 повторна скарга позивача була залишена без задоволення.

Щодо завищення ТзОВ «Едем - Ф» від'ємного значення податку на прибуток підприємств та податкового кредиту по господарських взаємовідносинах із ТзОВ «Лідергаз», то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного:

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу №Л/13-029 від 28 листопада 2012 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ», позивач отримував куплений у ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» природний газ у мережі ДК «УКРТРАНСГАЗ» ПАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

На виконання умов договору №Л/13-029 від 28.11.2012 року ТзОВ «Лідергаз» поставило в період з грудня 2012 року по квітень 2013 року природний газ на загальну суму 13227025,74 грн.

ТзОВ «Едем - Ф» в періоді з грудня 2012 року по травень 2013 року здійснювало авансові проплати за природній газ на загальну суму 10005470,84 грн.

Отже, станом на 31.12.2013 року кредиторська заборгованість ТзОВ «Едем - Ф» перед постачальником ТзОВ «Лідергаз» становить 3221554,90 грн.

Висновок податкового органу, що правочини, укладені ТзОВ «Лідергаз» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою приховування сплати податків третіх осіб, не заслуговують на увагу і колегії суддів, оскільки відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П.198.2 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 вказаного Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вказаним пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними, а надано лише право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами - ст.20 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача про непідтвердженість реальності здійснення операцій позивача з контрагентами без дослідження первинної документації, оформленої за результатами проведення таких операцій, не можуть братись до уваги.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатись до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов»язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій та представлено банківські документи, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Наявні у позивача первинні документи, стверджують факт отримання від ТзОВ «Лідергаз» природного газу, згідно укладеного договору, а тому посилання податкового органу на транспортування газу іншою особою, не стверджено матеріалами справи.

Постачання природного газу здійснювалось через трубопроводи до кінцевого споживача через спеціалізовану транспорту організацію - газотранспортне підприємство Богородчанське ЛВУМГ «УМГ Прикарпаттрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз», а тому потреба ТзОВ «Лідергаз» у власній виробничій базі, складських приміщень та транспортних засобів відсутні.

Відповідач, отримавши від інших контролюючих органів Акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, не досліджуючи документи останнього дійшов помилкового висновку про допущення порушень саме позивачем, без посилань на первинні документи, які б підтверджували такі порушення податкового законодавства з боку позивача та посилань на нормативно-правові акти, які ним порушені.

Висновки відповідача про фактичне існування порушень податкового законодавства з посиланням на запити здійснені до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва ГУ Міндоходів від 13.06.2014 №809/22-02 та до СУ ФР ГУ Міндоходів у Тернопільській області від 23.06.2014 №809/22-02 є передчасними, оскільки відповіді на них, на момент складання Акту перевірки, ще не отримані.

Не може бути доказом порушення позивачем податкового законодавства і інформація щодо проведення досудового розслідування умисного ухилення від сплати податків службовими особами ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ», ТзОВ «ГРАНТ ТАЙМ», ТзОВ «ПАЛАНТІР", ТзОВ "ЛЮТІЕН", оскільки податковим органом не надано як суду першої так і апеляційної інстанції, доказів того, що в межах розслідування зазначеної кримінальної справи встановлено порушення з боку позивача.

Щодо заяви директора ТзОВ "ЛІДЕРГАЗ" Тимощука Л.Л. на адресу СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, то господарська операція між ТзОВ «Едем-Ф» та ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» відбувалась до того, як він був призначений керівником.

Наявність податкової інформації про те, що податкові зобов'язання ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» з вересня 2013 року по даний час взагалі не декларувало, однак формувало податковий кредит з вересня 2013 року по січень 2014 року, то судом першої інстанції вірно зазначено, що позивач мав взаємовідносини з ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» в інший період, а саме з грудня 2012 року по травень 2013 року, тобто в той час, коли ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» декларувало свої податкові зобов'язання належним чином.

Наявність або відсутність в ЄДР відомостей, щодо здійснення контрагентами ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» виду діяльності за кодом КВЕД - 35.23 - «Торгівля газом через місцеві трубопроводи» не може бути підставою для висновку про безтоварність операції з купівлі ТзОВ «Едем-Ф» у ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» газу, оскільки відповідно до умов Договору №Л/13-029 купівлі- продажу природного газу від 28 листопада 2012 року, укладеного між позивачем та ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ», Товариство отримувало куплений у ТзОВ «ЛІДЕРГАЗ» природний газ у мережі ДК «УКРТРАНСГАЗ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ».

28 листопада 2012 року позивачем було укладено з Дочірньою компанією «УКРТРАНСГАЗ» НАК «НАФТОГАЗ УКРАЇНИ» Договір №1/1212000041 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами. Таким чином, газотранспортне підприємство надало Товариству послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Товариства від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій.

Щодо заниження податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до Договору підряду №1/0813 від 05.08.2013 року ТзОВ «БК АВАЛОН» (Підрядник) зобов'язалось виконати роботи з підготовки земельної ділянки для подальшого будівництва тепличного комплексу, а ТзОВ «Едем-Ф» (Замовник) зобов'язалось оплатити роботи Підрядника.

ТзОВ «Едем - Ф» замовив та оплати авансом роботи ТзОВ «БК АВАЛОН» 21.08.2013 року, 02.10.2013 року, 08.11.2013 року, 05.12.2013 року, а ТзОВ «БК АВАЛОН» виписало податкові накладні №23 від 21.08.2013 року, №3 від 02.10.2013 року, №5 від 08.11.2013 року, №4 від 05.12.2013 року.

Також, між сторонами Договору підряду №1/0813 від 05.08.2013 року було укладено додаткову угоду від 15.08.2013 р., якою було передбачено можливість отримання авансу для виконання робіт за укладеним договором на підставі поданої Підрядником заявки.

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пунктів 3, 12, 14 Порядку заповнення податкової накладної, який діяв на момент виписки ТзОВ «БК АВАЛОН» податкових накладних: податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. До розділу І податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: у графу 2 - дата виникнення податкового зобов'язання у продавця, тобто здійснення будь-якої з подій, що сталася раніше, відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 розділу V Кодексу; у графу 3 - номенклатура товарів/послуг продавця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.201.6 Податкового Кодексу України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковий орган не довів неправомірності видачі податкової накладної по факту отримання авансового платежу, який був передбачений умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.2 ст.5, ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області підлягає стягненню судовий збір в сумі 5359,20 грн. (2 % розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати - 4872,0 грн. * 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196 п.4, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області - залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2015р. по справі №819/1/15-a - без змін.

Стягнути з Чортківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Тернопільській області на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, "Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 -5359 (п»ять тисяч триста п»ятдесят дев»ять) грн. 20 коп. судового збору.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 05.02.2016р.