Ухвала суду № 55515651, 02.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/24939/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до товариства з обмеженою відповідальністю «Лакро Україна» про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лакро Україна» податковий борг у розмірі 918 356, 08 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2015 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк до 24.11.2015 для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 позовну заяву повернуто позивачеві; повідомлено позивача, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Не погоджуючись із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху 11.11.2015 подано до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору, у зв'язку із відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн., отже апелянт повинен сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду саме в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме 1 218 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем подавалось клопотання про звільнення від сплати судового збору, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 не передбачено виділення кошторису, зокрема, і позивачу для сплати судового збору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Колегія суддів вважає, що питання наявності чи відсутності коштів для сплати судового збору не є поважною обставиною для державного органу в частині звільнення від сплати судового збору. Водночас, звільнення від сплати судового збору саме за даних обставин може створити нерівне відношення закону в частині сплати судового збору щодо інших позивачів, які не є суб'єктами владних повноважень, що не відповідає, зокрема, положенням статті 13 Конституції України, згідно з якою усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Крім того, перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору та випадки звільнення від сплати цього платежу, передбачені у статті 5 Закону України «Про судовий збір». Однак, позивач до кола осіб, на яких поширюються пільги щодо сплати судового збору, не відноситься.

До того ж, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні до повноважень якої належить прийняття законів, затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього, контроль за виконанням Державного бюджету України тощо.

Приймаючи Закон України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», парламент у формі закону висловив політичну волю щодо обов'язковості сплати усіма суб'єктами владних повноважень судового збору, не передбачив для цієї мети жодних пільг.

Суд не наділений повноваженнями змінювати запроваджений Верховною Радою України правопорядок, діяти всупереч встановленому порядку або доповнювати недоліки законодавчої процедури.

При цьому, пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII передбачено Кабінету Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення апелянта від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору. Зазначена позиція також узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України (ухвала від 15.10.2015 у справі № К/800/43633/15) та Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 (заява № 70297/01).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що враховуючи факт не надання до суду жодних доказів, які свідчать про незадовільне (скрутне) матеріальне становище, у тому числі, затвердженого кошторису, неможливості перекидки бюджетних асигнувань в межах затвердженого кошторису на сплату судового збору, відсутності економії фонду оплати праці та спрямування їх на сплату судового збору, тощо, відсутні підстави для задоволення клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору.

При цьому, п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем не були усунуті недоліки позовної заяви, то така позовна заява підлягає поверненню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з позивача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється у таких розмірах: за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 218 грн.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 267 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2015 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 218 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 04.02.2016.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.